Справа № 545/1465/25
Провадження № 2/535/308/25
14 липня 2025 року селище Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Шолудько А.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Плотник І.А.,
представника позивача Савчук С.О.,
представника відповідача Базалицького Р.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №545/1465/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.04.2025 представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - адвокат Тараненко А.І., який діє на підставі довіреності від 04.12.2024, через систему «Електронний суд» подав до Полтавського районного суду Полтавської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №592279127 від 08.03.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»» (далі ТОВ «Манівео») та відповідачем, в розмірі 49751,71 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 9335,88 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 40415,83 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Відповідно до договору факторингу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 06.03.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 49751,71 грн, які просить стягнути з останнього.
07.04.2025 ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Путрі О.Г. матеріали справи №545/1465/25 за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передані за підсудністю до Котелевського районного суду Полтавської області. До Котелевського районного суду Полтавської області цивільна справа №545/1465/25 надійшла 25.04.2025.
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 28.04.2025 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 97-98).
02.06.2025 представник відповідача - адвокат Базалицький Роман Валерійович, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АВ №1180710 від 19.05.2025 (а.с. 124), через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наданими позивачем документами на підтвердження укладеного договору неможливо здійснити ідентифікацію боржника і стверджувати, що ОСОБА_1 уклав з позичальником договір на отримання кредиту; враховуючи інформацію позивача, відсотки передбачені договором сплачені, як і сплачено тіло кредиту в сумі 21871,00 грн; ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є неналежним позивачем, а тому просить відмовити позивачу в задоволенні позову (а.с. 121-123). Також представник відповідача звернувся з клопотанням про витребування доказів (а.с. 126-127).
Керівник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М.С. через систему «Електронний суд» 12.06.2025 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням; ідентифікація особи проводилася шляхом отримання ідентифікаційних даних особи - заявника, які ця особа передає при заповненні заявки на сайті; підтвердженням накладання електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «Манівео», в якій вказуються особисті дані позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів; позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором; розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є безперечними доказами факту заборгованості; у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором, як в межах строку його дії, так і після спливу строку кредитування; укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 08.03.2021 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №592279127 від 08.03.2021 передані ТОВ «Манівео» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином. Отже, за наявності в договорі чіткої умови про перехід права вимоги в момент підписання відповідного реєстру та відсутності заперечень іншої сторони щодо цього, можна стверджувати про перехід права вимоги (а.с. 134-144). Також позивач подав до суду заяву про залишення без задоволення клопотання про витребування оригіналів документів (а.с. 151-154).
17.06.2025 Котелевський районний суд Полтавської області ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у задоволені клопотання про витребування доказів (а.с. 183-185).
Представник відповідача - адвокат Базалицький Р.В. через систему «Електронний суд» подав до суду заперечення, в якому зазначив, що в наданих позивачем розрахунках заборгованості по кредитному договору вбачається, що фактично вказані суми виникли внаслідок нарахування відсотків поза межами строку дії договору, який закінчився 08.04.2021; ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем; виписка з особового рахунку ОСОБА_1 , що підписана представником позивача, не є випискою по особовому рахунку в розумінні постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (а.с. 190-193).
12.06.2025 та 02.07.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення (а.с. 169-176, 195-204).
Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 186-189).
Під час судового розгляду представник позивача - Савчук С.О., яка діє на підставі довіреності від 18.12.2024 (а.с. 166), позов підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у ньому та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Представник відповідача - адвокат Базалицький Р.В. під час судового розгляду позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не визнав у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву й запереченні, також зазначив, що перехід права вимоги позивачем не підтверджено; усі нараховані відсотки поза межами строку дії договору, при цьому представник відповідача визнав суму боргу по відсоткам 129,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 08.03.2021 ТОВ «Манівео» (далі кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі позичальник) уклали кредитний договір №592279127 в електронному вигляді з використанням електронного підпису (далі кредитний договір) (а.с. 18-20), відповідно до якого п. 1.1 предметом кредитного договору є зобов'язання кредитодавця надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео»; п. 1. 2. кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.2., п. 4.3. кредитного договору).
На виконання умов кредитного договору, 08.03.2021 ТОВ «Манівео» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 №4149-62XX-XXXX-8087, призначення платежу: переказ коштів згідно договору №592279127 від 08.03.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням та електронним повідомленням АТ «Таскомбанк» (а.с. 37, 38).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 4.4. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV3U8S3 (а.с. 20 на звороті).
Сторона відповідача не заперечує факт укладання кредитного договору, що підтверджується письмовими поясненнями її представника, а також поясненнями, наданими під час судового розгляду.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, складеного ТОВ «Манівео», заборгованість станом на 13.07.2021 становить 38 585,75 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 9335,88 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 29249,87 грн. Відповідач здійснив погашення заборгованості 07.04.2021 на суму 858,00 грн, 10.05.2021 на суму 11636,00 грн та 09.06.2021 на суму 10235,00 грн (а.с. 71, 72).
Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржника щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, надано договір факторингу №28/1118-01 укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс», за умовами якого ТОВ «Манівео» відступає ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 40-45).
28.11.2019 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео» укладено додаткову угоду №19, за умовами якої сторони погодили викласти п. 8.2 договору новій редакції, зокрема строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 45 на звороті).
Також, ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео» 31.12.2020 уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01, за умовами якої, строк дії договору продовжено до 31.12.2021 та сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, пунктом 2.1 передбачено, що згідно умов цього договору ТОВ «Манівео» (далі клієнт) зобов'язується відступити ТОВ «Таліон плюс» (далі фактор) права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором; п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 46-50).
Додатковими угодами №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, та №32 від 31.12.2023 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 51, 52).
На підтвердження переходу права грошової вимоги позивач надав Реєстр прав вимоги №142 від 13.07.2021, в якому під номером 830 зазначений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №592279127 від 08.03.2021 на загальну суму 38585,75 грн. У пунктах 2, 3 цього реєстру, сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить сорок відсотків від основної суми заборгованості та складає 99965767,53 грн, яка підлягає сплаті у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25% від суми фінансування (а.с. 53, 54).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчувався 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 55-60).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, складеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість станом на 31.08.2023 становить 49 751,71 грн, яка нараховувалася ТОВ «Таліон плюс» до 03.09.2021 та складається з: заборгованості за кредитом - 9335,88 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 40415,83 грн (а.с. 73).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 751,71 грн. У пунктах 2, 3 цього реєстру, сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог складає 2470667,26 грн, яка підлягає сплаті фактором протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами цього реєстру прав вимог (а.с. 61, 62).
06.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №060325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу 060325-У від 06.03.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 751,71 грн.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов'язанні кредитний договір не містить.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором №592279127 від 08.03.2021 відбулося за договорами факторингу, які є чинними, ніким не оскаржені, визнані недійсними не були, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору, відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, заборгованість відповідача перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» станом на 12.03.2025 становить на загальну суму 49751,71 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 9335,88 грн; прострочена заборгованість за відсотками- 40415,83 грн (а.с. 74).
Щодо нарахування відсотків за користування позикою, суд зазначає, що відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх процентів, фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до пункту 1.4. договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 47,75 процентів річних, що становить 0,13 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору.
Пунктом 1.7. кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 або 1.7.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п.1.8. кредитного договору).
Згідно з п. 1.10. кредитного договору, продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання Кредиту, застосування Базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі порядок продовження строку дії Договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення цього Договору.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео» вбачається, що відсотки у розмірі 29249,87 грн були розраховані за період з 08 березня 2021 року по 13 липня 2021 року (а.с. 71,72).
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем були здійснені проплати на погашення заборгованості, а саме: 07 квітня 2021 року у розмірі 858,00 грн, 10 травня 2021 року в розмірі 11636,00 грн, 09 червня 2021 року в розмірі 10235,00 грн.
Таким чином, відповідачем вчинялися дії з метою продовження дисконтного періоду та відповідно пролонгації договору.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що до розміру відсотків 29249,87 грн, які були нараховані станом на 13.07.2021, також додані відсотки за період з 14 липня 2021 року по 03 вересня 2021 року у розмірі 11 165,96 грн (а.с. 73).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.10.2018, справа № 202/4494/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 справа №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, строк виконання зобов'язання по кредитному договору у повному обсязі настав 06 липня 2021 року (не більше, ніж 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості по відсотках у розмірі 27 746,76 грн, яка була нарахована в межах строку кредитування до 06.07.2021 включно.
Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 07.07.2021 по 03.09.2021) необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому кредитодавець не вправі вимагати сплати позичальником процентів за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (подібний правовий висновки викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання у повному обсязі взятих на себе за кредитним договором зобов'язань відповідач не надав.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав договір про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10.03.2025 з Додатком №1, де п. 3.6. договору передбачено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (а.с. 75, 76); додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025 (а.с. 77, 78); акт прийому-передачі наданих послуг від 10.03.2025, згідно з яким вартість послуг становить 6000,00 грн (а.с. 13 на звороті).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач ОСОБА_1 до суду не подавав.
Однак, відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про відсутність реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й необхідності) та розумності їх розміру в частині зазначених у детальному описі робіт (надання послуг) адвокатом, що зазначений в акті прийому-передачі наданих послуг від 10.03.2025, а саме: вивчення адвокатом протягом 2 годин матеріалів справи, що оцінюється у 1000,00 грн, при тому, що сама позовна заява складалася адвокатом 2 години часу; складання позовної заяви протягом двох годин вартістю 5000,00 грн, зокрема, якщо їх було складено декілька, виходячи з даних вказаних в додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025, та усталеної судової практики зі спірного питання не потребувало додаткового аналізу документів й доказів, тому такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» були задоволені судом частково, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і неспростований відповідачами факт надання адвокатами Адвокатського бюро «Тараненко та партнери» правничої допомоги позивачу, керуючись принципами пропорційності, обґрунтованості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1805,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього 4805,55 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №592279127 від 08.03.2021 на загальну суму 37082,64 грн (тридцять сім тисяч вісімдесят дві грн 64 коп.).
В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 4 805,55 грн (чотири тисячі вісімсот п'ять грн 55 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 , на 16.00 год 24.07.2025 у залі суду в приміщенні Котелевського районного суду Полтавської області (вул. Полтавський шлях, буд. 235, селище Котельва Полтавської області) та встановити п'ятиденний строк для подання відповідачем ОСОБА_1 доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.
Повне судове рішення складено 14.07.2025.
Суддя А.В. Шолудько