Справа № 372/2999/25
Провадження № 2-а-76/25
11 липня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
29 травня 2025 року позивач через свою представницю звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив скасувати постанову № 1454 від 13.05.2025 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - полковника ОСОБА_2 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, стягнути судові витрати, та поновити строк для звернення до суду. в обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови ним нібито порушено правила військового обліку, а саме: «не повідомлено (не оновлено вчасно) про зміну інших військово-облікових та персональних даних, своєчасно, чим порушено підпункт 4 та 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників….». У вказаній постанові також зазначено, що він був присутній на розгляді справи та надав пояснення, що з протоколом не згоден. Позивач не погоджується із вказаною постановою з огляду на те, що він не був присутнім під час розгляду справи та винесенні постанови, однак дійсно під час складання протокол 08.05.2025 надав пояснення та зауваження. У протоколі не зазначено ні час вчинення правопорушення, ні суті правопорушення, та такий складено з порушенням строків. Пунктів зазначених у протоколів позивач не порушував, що підтверджується матеріалами справи.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яке обґрунтоване тим, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ст.210 КУпАП розглядалась 13.05.2025 року, і постанова була винесена в той же день. Однак, складена постанова у паперовому вигляді лише 24.05.2025 року, про що свідчить вихідний реєстраційний номер №8288 від 24.05.2025, а враховуючи той факт, що позивач не був присутнім на розгляді адміністративної справи, постанову вручено йому під підпис протягом 3 днів - 27.05.2025, про що свідчить його підпис. Таким чином, вважає, що строк на оскарження пропущено із поважних причин.
02.06.2025 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 08 липня 2025 року о 10 год. 20 хв.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, заяв, клопотань до суду не подав, правом подати відзив не скористався.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.Судом встановлено, що 13.05.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - полковника ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 винесено постанову №1454 про накладення адміністративного стягнення, що передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Як вбачається із вказаної постанови, «08 травня 2025 року о 12.20 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено правопорушення, а саме гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не повідомляв (не оновив вчасно) про зміну інших військово-облікових та персональних даних своєчасно, чим порушив підпункти 4 та 10-1, пункт 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, чим вчинив порушення частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На розгляді справи ОСОБА_1 був присутній та надав пояснення, що з протоколом та діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 не згоден. Згідно з матеріалів справи ОСОБА_1 не оновив (уточнив) свої військово0облікові та персональні дані вчасно до 17 липня 2024 року. Докази, які б виправдовували правопорушення або встановлювали відсутність адміністративного правопорушення, не надав.»
На підставі вказаного, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн.
Однак, як зазначено у позові та підтримано позивачем у судовому засіданні, останні не погоджується із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Позивач категорично заперечував факт присутності його під час складання та винесення оскаржуваної постанови.
Разом з тим за назначив, що був присутній під час складання протоколу №536 08 травня 2025 року, та дійсно надав пояснення та зауваження, що він не порушував правила військового обліку, з діями працівників ТЦК та СП не згоден.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували твердження позивача, представником відповідача до суду не надано.
Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Позивач стверджує, що протокол складено із порушенням норм чинного законодавства, а саме в ньому має бути зазначено час вчинення правопорушення, натомість зазначено «08.05.2025 р. о 12 год. 20 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено правопорушення», але при цьому не зазначено, коли це правопорушення було вчинено.
По-друге, в протоколі не конкретизовано суті правопорушення, а лише: «не повідомляв (не оновив вчасно) про зміну інших військово-облікових та персональних даних вчасно», при цьому посилання в Протоколі на порушення Позивачем підпункти 4 та 10-1, пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів…, не відповідає дійсним обставинам з огляду на таке.
Підпункт 4 п. 1 Правил обліку передбачає обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Як вбачається із Тимчасового посвідчення офіцера запасу №148, який виданий ІНФОРМАЦІЯ_5 09.08.2022 року, ОСОБА_1 придатний до військової служби, що підтверджується протоколом ВЛК №56/840 56/6/840 від 09.08.2022 (п.7) і підлягає повторному медичному пересвідченню 27.07.2027р. (п.9).
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 19.02.2024 видано довідку №48.18/786 про проведення медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 13.02.2024 року з відміткою про те, що ОСОБА_1 придатний до військової служби.
Таким чином суд приходить до переконання, що звинувачення позивача у порушенні Підпункту 4 п. 1 Правил обліку є протиправним.
Підпункт 10-1 Правил обліку окрім іншого передбачає, що у період проведення мобілізації (окрім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Однак, посилання в Протоколі та Постанову на порушення позивачем підпункту 10-1 п. 1 Правил спростовується наступним.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Позивач по справі підпадає під дану категорію осіб.
Згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п.56).
Процедура оформлення відстрочки передбачена п.п. 58, 60 Порядку, передбачає наступне.
Пункт 58 - За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Пункт 60 - Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 протягом 202402025 року неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 та оформлював відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як батько, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
ІНФОРМАЦІЯ_6 08.07.2024, 09.12.2024, 26.04.2025 року видавались довідки №№10302,19388, 6404 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, можна дійти висновку, що позивач не порушував Правил військового обліку щодо вчасного оновлення військово-облікових та персональних даних, так як ОСОБА_1 неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 , подавав на розгляд заяви про відстрочку, пред'являв військово-облікові документи та надавав усі інші необхідні документи, що передбачені законом, для оформлення відповідно відстрочки від призову, при цьому за цей час йог особисті дані не змінювались, були актуальні і розглядались посадовими особами Відповідача неодноразово.
Крім того, варто зазначити, що на Тимчасовому посвідченні офіцера запасу №148 виданого 09.08.2022 року, що є військово-обліковим документом, вклеєно шрих-код, який є фактично ідентифікаційним кодом, який присвоюється Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів автоматично військовозобов'язаному. І цей код є підтвердженням факту виконання особою вимог закону про мобілізацію та оновлення даних у ТЦК.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Ч. 1, ч. 2 ст.7 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом з цим, відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Отже, накладення штрафу за неоновлення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
При цьому, в оскаржуваній постанові Відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами.
Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов'язаного з відомчих реєстрів та Реєстрів, відповідачем її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.
Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст. 256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно з ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду;чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідачем при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, розпочатої відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, належним чином не перевірено питання щодо сповіщення ОСОБА_1 про час і місце її розгляду, чи правильно складено матеріали справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого справа розглянута 13 травня 2025 року та в ході розгляду такої справи належним чином не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжуються відповідальність, не встановлено наявність інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.
Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП не з'ясовано всі обставини, передбачені ст.280 КУпАП, у зв'язку з чим безпідставно та неправомірно винесено Постанову № 1454 від 13 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП
Відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи була вина позивача в його вчиненні, а також не з'ясовувались інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, оскільки відповідачем належним чином не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписами частини третьої статті 134 КАС України обумовлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що між позивачем та представником позивача 27.05.2025 укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого перелік, об'єм та вартість правової допомоги за цим Договором, визначається за згодою сторін в актах наданої правової допомоги, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 08.07.2025 року, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 7000 грн.
Суд бере до уваги, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе підготовчий процес для розгляду даної справи в суді збір і систематизацію документів для вироблення правової позиції, складення та подачу адміністративного позову, витребування та надання доказів. При цьому розмір та вартість погоджена сторонами та не спростована відповідачами.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідачів.
З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Водночас в силу положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, загальний розмір яких складає 7000 грн.
Щодо поновлення ОСОБА_1 строку для подання позовної заяви суд зазначає таке.
Постановою № 1454 за справою про адміністративне правопорушення від 13 травня 2025 року, накладено на ОСОБА_1 штраф в сумі 17000 (гривень за скоєння адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як зазначає позивач, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ст.210 КУпАП розглядалась 13.05.2025 року, і постанова була винесена в той же день. Однак, складена постанова у паперовому вигляді лише 24.05.2025 року, про що свідчить вихідний реєстраційний номер №8288 від 24.05.2025, а враховуючи той факт, що позивач не був присутнім на розгляді адміністративної справи, постанову вручено йому під підпис протягом 3 днів - 27.05.2025, про що свідчить його підпис.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За змістом ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки позовну заяву про скасування постанови № 1454 за справою про адміністративне правопорушення від 13 травня 2025 року подано протягом десяти днів з дня отримання зазначеної постанови, тобто з дня коли ОСОБА_1 її отримав, то суд приходить до висновку, що строк для звернення до суду, пропущено з поважної причини.
Керуючись ст.ст. 5, 72, 77, 79, 159, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви з вимогою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 1454 від 13 травня 2025 за винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - полковником ОСОБА_2 по справ про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., а всього - 7484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька