Справа № 368/474/25
2/368/564/25
Рішення
Іменем України
"14" липня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
За участі:
Представник позивача - адвокат Босенко Ю.Г.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», третя особа, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, - про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд, -
03.04.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», третя особа, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, - про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в прохальній частині якої позивач просив суд винести судове рішення, на підставі якого:
- Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Єагеном Михайловичем, який зареєстровано в реєстрі за № 84925, щодо стягнення з нього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), загальної суми заборогованості у розмірі 300494 (триста тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 10 коп.
- вирішити питання про судові витрати.
Позовні вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач в мотивувальній її частині обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:
- 03.06.2021 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (далі - приватний нотаріус), на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, стягнув з нього, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВІДАЛЬНIСТЮ "ФК "ДОВIРА ТА ГАРАНТIЯ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 38750239, якому Первинний Кредитор АТ "ПРАВЕКС БАНК", код платника податків згідно ЄДРПОУ 14360920, вiдступлено право вимоги на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2 від 31 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейкiв I.B., зареєстрований в реєстрі за № 492, 493, відступлено право вимоги за Договором застави транспортного засобу № 299-038/07Р від 25.10.2007 року, укладеного між АТ "ПРАВЕКС БАНК" та ОСОБА_1 , за період з 03.06.2018 року по 03.0б.2021 року включно, грошову суму у розміри:
- 262989 (двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 29 копійок заборгованість за тілом кредиту;
- 37504 (тридцять сім тисяч п'ятсот чотири) гривні 81 копійка - заборгованість за відсотками;
- 0,00 (нуль) гривень 00 копійок заборгованість за пенею, що становить загальну суму 300 494 (триста тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 10 копійок.
Вказаний вище виконавчий напис було зареєстровано в реєстрі за № 84925 (далі - виконавчий напис).
Відповідач - ТОВ "ВІН ФІНАНС", 25.07.2024 року змінило свою назву з ТОВ "ФК "ДОВIРА ТА ГАРАНТIЯ" (докази додаються).
На підставі виконавчого напису, за заявою представника ТОВ "ВІН ФІНАНС", 28.11.2024 Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іваном Павловичем, було відкрито виконавче провадження №76675272.
В свою чергу, - він вважає, що вказаний вище виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав:
1. З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Разом із цим, ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.09.1993 №3425-ХІІ "Про нотаріат" (далі - Закон №3425-ХІІ) визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За приписами статті 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону №3425-ХІІ).
Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, яким затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону №3425-ХІІ).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусом виконавчих написів містить глава 14 Закону №3425-ХІІ та глава 16 розділу II Порядку.
Відповідно до статті 87 Закону №3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону №3425-ХІІ нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За правилами, встановленими підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з ч. 1 ст. 27 Закону України від 18.11.2003 №1255-ІV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон №1255-ІV), згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Таким чином, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Системний аналіз положень статей 24, 26, 27 Закону №1255-ІV, статті 87 Закону №3425-ХІІ «Порядку та Переліку документів» дає підстави для висновку, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання тридцятиденного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Відсутність у Законі №3425-ХІІ та в Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону №1255-ІV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації, - не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83 цс 18) та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №205/6697/15-ц (провадження №61-25028 св 18), від 28.06.2023 у справі №201/2667/20 (провадження №61-12186 св 21), від 22.05.2024 у справі №465/4478/22 (провадження №61-3076 св 24).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця, з метою надання йому можливість усунути відповідні порушення основного зобов'язання і запобігти зверненню стягнення на його майно. Отже, таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012№ 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються:
- оригінал кредитного договору;
- засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
За змістом статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. Розрахунок боргу, здійснений банком щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах, річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
При цьому, ст. 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:
- Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом у Постановах від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, які є обов'язковими до застосування у цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
В свою чергу Позивач заперечує наявність у нього заборгованості перед Відповідачем.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
Підсумовуючи вищенаведене, звертає увагу суду на ту обставинну, що в даних правовідносинах є спір про право, зокрема право Відповідача вимагати від Позивача сплати заборгованості. Тому у даному випадку вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Згідно п. 10 узагальнення "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" винесеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-XII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.
У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
3. Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як вказано у виконавчому написі, його вчинено щодо Договору застави транспортного засобу № 299-038/07Р від 25.10.2007 року (далі - Договір застави).
Разом із цим, як вбачається із п. 1.1. Договору застави, Заставодавець ( ОСОБА_1 ), для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Заставодержателем (АКБ "ПРАВЕКС БАНК") за Кредитним договором N 299-038/07Р від 25 жовтня 2007 р. та можливих змін та доповнень до нього (надалі -"Кредитний договір") щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пенi), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі - "основне зобов'язання", передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки DACIA, модель LOGAN, рік випуску 2007, колiр сірий, шасi (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ легковий універсал-в, реєстраційний № НОМЕР_3 .
Згідно п.1.3.1. договору застави, Заставодавець зобов'язаний повернути кредит (грошовi кошти) в розміри 16749 доларiв США в строк до 25.10.2014p. шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Натомість, сам виконавчий напис приватний нотаріус вчинив лише 03.06.2021 року не врахувавши строк давності окремих платежів, які минули, починаючи з 26.10.2017 року.
Таким чином з цього слідує, що за наявності безспірності вимог (які приватний нотаріус не дослідив), останній міг вчинити виконавчий напис, лише з урахуванням 3-х років згідно ст. 88 Закону № 3425-XII.
Тому, з урахуванням вищенаведеного, вважає, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису:
- не переконався належним чином у безспірності підстав та розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом;
- вчинив напис за межами 3-х річного терміну.
- обтяжувач, який ініцював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, не зареєстрував в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави та не надіслав боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Тому вважає, що його право при вчиненні виконавчого напису нотаріуса відносно нього, як боржника на договорі застави на умовах безспірності, - є порушеним та підлягає захисту, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки серед способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною другою ст. 16 ЦК України, існує такий, як припинення дії, яка порушує право.
Питання підсудності даної справи:
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Разом із цим, згідно ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Враховуючи, що моє місце реєстрації є саме: АДРЕСА_1 , тому даний спір підсудній Кагарлицькому районному суду Київської області.
На виконання вимог вказаної п. 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повідомляє наступне:
- п.6. - Позивачем не вживалися заходи врегулювання спору у досудовому порядку, оскільки законом не визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору у даній категорії справ.
- п.7 - Позивачем заходи забезпечення доказів або позову до подання даної позовної заяви, Позивачем не здійснювалися.
- п.8 - усі докази, що були наявні у Позивача, були додані до позовної заяви в розділі "Додатки".
- п. 9 - Позивачем було понесено судові витрати, які він бажає стягнути із Відповідача.
- п. 10 - надаю власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Таким чином, на підставі викладеного й у відповідності ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", керуючись ст. ст. 2, 4, 23, 27, 43, 58, 60, 62, 175, 184, ЦПК України, - позивач просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині її позовної заяви.
03.04.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/474/25, провадження № 2/368/564/25.
Одночасно з поданням позовної заяви, - до суду 03.04.2025 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в прохальній частині якої позивач просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:
1. Розглянути дану заяву не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, який зареєстровано в реєстрі за № 84925, щодо стягнення з нього, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), загальної суми заборгованості у 300494 (триста тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 10 копійок, до набрання рішення суду у даній законної сили.
03.04.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи (в частині забезпечення позову), - був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/474/25, провадження № 2 - з/368/5/25.
14.05.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК Україхни винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення щодо слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 21.05.2025 року.
17.04.2025 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якої:
1. Заяву про забезпечення позову, яка подана позивачем ОСОБА_1 справа № 368/474/25, провадження № 2 -з/368/5/25, яка подана в справі № 368/474/25, провадження № 2/368/564/25, за позовом ОСОБА_1 до Тоариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», третя особа, - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, який зареєстровано в реєстрі за № 84925, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), загальної суми заборгованості у 300494 (триста тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 10 копійок, - до набрання рішення суду у даній законної сили.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, позивач ОСОБА_1 , - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з'явився його представник, - адвокат Босенко Ю.Г.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2025 року, представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Босенко Ю.Г., - просив суд провести підлготовче судове засідання без участі позивача (так як присутній він, - представник позивача), та без участі представника відповідача та третьої особи (так як вони повідомлені судом належним чином про день, час та місце слухання справи), просив по результатах проведеного підготовчого судового засідання винести ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначити справу до судового розгляду по суті поданої позовної заяви.
Інших заяв та клопотань представник позивача під час підготовчого судового засідання - до суду - не подавав.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, представник відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», - не зявився, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Представник відповідача не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, представник відповідача не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у його відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав за неповажну неявку представника відповідача в підготовче судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, та, відповідно, - визнав неявку представника відповідача в підготовче судове засідання, - такою, яка не перешкоджає проведенню підготовчого судового засідання.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, - третя особа, - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, - не з'явився, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Третя особа не надіслав на адресу суду письмового пояснення на позов, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав за неповажну неявку третьої особи в підготовче судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, та, відповідно, - визнав неявку третьої особи в підготовче судове засідання, - такою, яка не перешкоджає проведенню підготовчого судового засідання.
21.05.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання у даному цивільному провадженні (за наявності лише представника позивача, та за відсутності інших сторін та учасників процесу, - позивача, представника відповідача, третьої особи), по результатах проведеного підготовчого судового засідання судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу, на підставі якої було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 23.06.2025 року.
23.06.2025 року судове засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 10.07.2025 року в зв'язку з першою неявкою представника відповідача та третьої особи.
В судове засідання, яке відбулося 10.07.2025 року, позивач ОСОБА_1 , - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з'явився його представник, - адвокат Босенко Ю.Г.
В судовому засіданні, яке відбулося 10.07.2025 року, представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Босенко Ю.Г., - просив суд провести судове засідання без участі позивача (так як присутній він, - представник позивача), та без участі представника відповідача та третьої особи (так як вони повідомлені судом належним чином про день, час та місце слухання справи).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви - підтримав, та просив їх задовольнити.
Представник позивача обгрунтовував свою правову позицію щодо необхідності задоволення позову обставинами справи та нормами права, які викладені в прохальній частині позовної заяви, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даного рішення в повному обсязі.
В судове засідання, яке відбулося 10.07.2025 року, представник відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», - не зявився повторно, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Представник відповідача не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, представник відповідача не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у його відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав за неповажну повторну неявку представника відповідача в судове засідання, яке відбулося 10.07.2025 року, та, відповідно, - визнав потвторну неявку представника відповідача в судове засідання, - такою, яка не перешкоджає проведенню судового засідання, - розгляду справи по суті поданої позовної заяви.
В судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, - третя особа, - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, - не з'явився повторно, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Третя особа не надіслав на адресу суду письмового пояснення на позов, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав за неповажну повторну неявку третьої особи в судове засідання, яке відбулося 21.05.2025 року, та, відповідно, - визнав неявку третьої особи в судове засідання, - такою, яка не перешкоджає проведенню підготовчого судового засідання, - - розгляду справи по суті поданої позовної заяви.
Суд, вислухавши представника позивача, який підтримав позов та просив його задовольнити, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність:
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України визначають загальне правило підсудності при зверненні з позовом до юридичної особи, проте, - Законодавцем передбачено правила альтернативної підсудності (підсудність за вибором позивача), в даному випадку, - суд вважає за можливе застосувати до даного спору (в частині підсудності) положення ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Згідно ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
«Місце виконання» згідно ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» включає в себе місце проживання, перебування, роботи позивача, місцезнаходження його майна.
Як вбачається з матеріалів справи, - позивачка по справі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Що стосується тієї обставини, що справа слухається в Кагарлицькому районному суді Київської області а не в Обухівському районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:
унктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Бурти, - станом на час розгляду справи, - відноситься до Обухівського району Київської області.
Разом з тим, відповідно до роз'яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Бурти, - територіально раніше входило до Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Відповідно, враховуючи предмет спору (визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача - фізичної особи, та враховуючи положення ч. 12 ст. 28 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правила альтернативної підсудності, - підсудність за місцем проживання позивача, - на вибір позивача.
Сторони по справі:
- позивачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець село Бурти Кагарлицького району Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 23 листопада 2000 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );
- відповідачем по справі є юридична особа, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», (04112, м. Київ, вул. Авіаконстуркотра Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 38750239);
- третьою особою є - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, (08130, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 10 - Г, офіс 204, РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:
- 03.06.2021 року Приватний нотаріус Київського обласного округу Остапенко Євген Михайлович (далі - приватний нотаріус), на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, - стягнув з відповідача, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВІДАЛЬНIСТЮ "ФК "ДОВIРА ТА ГАРАНТIЯ», (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 38750239), якому Первинний Кредитор АТ "ПРАВЕКС БАНК", (код платника податків згідно ЄДРПОУ 14360920), вiдступлено право вимоги на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2 від 31 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейкiв I.B., зареєстрований в реєстрі за № 492, 493, відступлено право вимоги за Договором застави транспортного засобу № 299-038/07Р від 25.10.2007 року, укладеного між АТ "ПРАВЕКС БАНК" та ОСОБА_1 , за період з 03.06.2018 року по 03.0б.2021 року включно, грошову суму у розміри:
- 262989 (двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 29 копійок заборгованість за тілом кредиту;
- 37504 (тридцять сім тисяч п'ятсот чотири) гривні 81 копійка - заборгованість за відсотками;
- 0,00 (нуль) гривень 00 копійок заборгованість за пенею, що становить загальну суму 300 494 (триста тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 10 копійок.
Вказаний вище виконавчий напис було зареєстровано в реєстрі за № 84925 (далі - виконавчий напис).
(докази місттьяс в матеріалах справи).
Відповідач - ТОВ "ВІН ФІНАНС", - 25.07.2024 року змінило свою назву з ТОВ "ФК "ДОВIРА ТА ГАРАНТIЯ".
На підставі виконавчого напису, за заявою представника ТОВ "ВІН ФІНАНС", - 28.11.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко Іваном Павловичем, було відкрито виконавче провадження №76675272.
Суд вважає, що вказаний вище виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав:
1. З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Разом із цим, ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.09.1993 №3425-ХІІ "Про нотаріат" (далі - Закон №3425-ХІІ) визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За приписами статті 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону №3425-ХІІ).
Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, яким затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону №3425-ХІІ).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусом виконавчих написів містить глава 14 Закону №3425-ХІІ та глава 16 розділу II Порядку.
Відповідно до статті 87 Закону №3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону №3425-ХІІ нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За правилами, встановленими підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з ч. 1 ст. 27 Закону України від 18.11.2003 №1255-ІV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон №1255-ІV), згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Таким чином, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Системний аналіз положень статей 24, 26, 27 Закону №1255-ІV, статті 87 Закону №3425-ХІІ «Порядку та Переліку документів» дає підстави для висновку, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання тридцятиденного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Відсутність у Законі №3425-ХІІ та в Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону №1255-ІV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації, - не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83 цс 18) та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №205/6697/15-ц (провадження №61-25028 св 18), від 28.06.2023 у справі №201/2667/20 (провадження №61-12186 св 21), від 22.05.2024 у справі №465/4478/22 (провадження №61-3076 св 24).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця, з метою надання йому можливість усунути відповідні порушення основного зобов'язання і запобігти зверненню стягнення на його майно. Отже, таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012№ 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються:
- оригінал кредитного договору;
- засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
За змістом статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. Розрахунок боргу, здійснений банком щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах, річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
При цьому, ст. 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:
- Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом у Постановах від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, які є обов'язковими до застосування у цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, - Позивач заперечує наявність у нього заборгованості перед Відповідачем.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
Підсумовуючи вищенаведене, - суд вважає, що в даних правовідносинах є спір про право, зокрема, - право Відповідача вимагати від Позивача сплати заборгованості.
Тому, у даному випадку суд вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Згідно п. 10 узагальнення "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" винесеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-XII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.
У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, - такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
3. Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як вказано у виконавчому написі, його вчинено щодо Договору застави транспортного засобу № 299-038/07Р від 25.10.2007 року (далі - Договір застави).
Разом із цим, як вбачається із п. 1.1. Договору застави, Заставодавець ( ОСОБА_1 ), для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Заставодержателем (АКБ "ПРАВЕКС БАНК") за Кредитним договором N 299-038/07Р від 25 жовтня 2007 р. та можливих змін та доповнень до нього (надалі -"Кредитний договір") щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пенi), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі - "основне зобов'язання", передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки DACIA, модель LOGAN, рік випуску 2007, колiр сірий, шасi (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ легковий універсал-в, реєстраційний № НОМЕР_3 .
Згідно п.1.3.1. договору застави, Заставодавець зобов'язаний повернути кредит (грошовi кошти) в розміри 16749 доларiв США в строк до 25.10.2014 p., - шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, - сам виконавчий напис приватний нотаріус вчинив лише 03.06.2021 року, не врахувавши строк давності окремих платежів, які минули, починаючи з 26.10.2017 року.
Таким чином з цього слідує, що за наявності безспірності вимог (які приватний нотаріус не дослідив), останній міг вчинити виконавчий напис, лише з урахуванням 3-х років згідно ст. 88 Закону № 3425-XII.
Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису:
- не переконався належним чином у безспірності підстав та розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом;
- вчинив напис за межами 3-х річного терміну.
- обтяжувач, який ініцював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, не зареєстрував в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави та не надіслав боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Тому суд вважає, що право позивача при вчиненні виконавчого напису нотаріуса відносно відповідача, як боржника на договорі застави на умовах безспірності, - є порушеним та підлягає захисту, - шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки серед способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною другою ст. 16 ЦК України, існує такий, як припинення дії, яка порушує право.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главою 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», третя особа, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, - про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Єагеном Михайловичем, який зареєстровано в реєстрі за № 84925, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), загальної суми заборогованості у розмірі 300494 (триста тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 10 коп.
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису (захід забезпечення позову застосовано на підставі рішення суду у виді ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року, справа № 368/474/25, провадження № 2 - з/368/5/25), - залишити в силі, - до вступу рішення в законну силу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.