Справа № 364/245/25
Провадження № 2/364/186/25
14.07.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участі секретаря Бондаренко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулась до Володарського районного суду Київської області з вказаним позовом, мотивуючи тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2019 року, який було розірвано 16 вересня 2024 року. За час шлюбу, сторонами було придбано транспортний засіб - автомобіль марки Nissan Almera, 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна1495 куб.см., який зареєстрований на ім'я відповідача.
Позивачка дізналась, що 13 червня 2024 року вказаний автомобіль, який є спільною власністю подружжя, без її згоди було відчужено відповідачем третій особі, а саме матері відповідача ОСОБА_3 , шляхом укладення в ТСЦ 3242 договору купівлі-продажу.
А тому, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її, користь грошову компенсацію в сумі 60301,20 грн. замість належної їй частки у спільній сумісній власності в розмірі 1/2 вартості відчуженого транспортного засобу Nissan Almera, 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1495 куб.см та понесені судові витрати на оплату судової експертизи в сумі 3000,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Ухвалою суду від 28.03.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року задоволено клопотання позивача та витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) (01133, бул. Лесі Українки, 26, м. Київ, тел. (044) 207-37-90, e-mail: info_kyivobl@hsc.gov.ua) копії документів на підставі яких 13.06.2024 року в ТСЦ 3242 було здійснено переоформлення транспортного засобу Nissan Almera, 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та надати належним чином завірені їх копії до канцелярії Володарського районного суду Київської області протягом 5 днів з дня отримання ухвали суду та витребувано у Вінницького міського суду Вінницької області копію Ухвали про відкриття провадження у справі № 127/20748/24 та копію позовної заяви із додатками із відповідними підтвердженням про надсилання їх ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовільнити.
Предствник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог позивача та просив відмовити в їх задоволенні повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, витребувані докази, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 22.01.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрованому у Виконавчому комітеті Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, актовий запис №1.
Рішенням Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується відповідним рішенням (а.с. 9-11).
Як вбачається із матеріалів справи, перебуваючи у шлюбі, сторонами було придбано автомобіль марки Nissan Almera, 2001 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , сірого кольору, на підставі реєстрації від 26.05.2022 року ТСЦ 8047, що підтверджується результатами перевірки за Єдиним державним реєстром МВС (а.с. 80-82).
13.06.2024 року транспортний засіб марки Nissan Almera, 2001 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , сірого кольору,, було перереєстровано на громадянку ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу №3242/2024/4681153 від 13.06.2024 року, укладеного у територіальному сервісному центрі №3242.
Таким чином 13.06.2024 року відповідач продав вищезазначений автомобіль, але частину коштів за продаж автомобіля відмовився відавати позивачу. При укладенні договору продажу автомобіля ОСОБА_1 не була присутня, згоду на продаж не надавала.
Відповідно до наданого позивачкою висновку експерта №52Е-03/2025 від 18.03.2025 року про результати проведення транспортно-товарознавчого дослідження, визначеного судовим експертом Івасиком Михайлом Сергійовичем, середня ринкова вартість автомобіля марки Nissan Almera, 2001 року випуску, об'єм двигуна 1495 куб. см., в технічно справному стані на момент проведення експертизи, складає: 120602,40 грн. (а.с. 18-21).
Отже, вартість 1/2 частини спірного автомобіля складає 60301,20 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки Nissan Almera, 2001 року випуску, був набутий сторонами під час перебування ними у шлюбі, а тому був їх спільною сумісною власність.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.
Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Із зазначеного слідує, що у разі відчуження чи неправомірного використання майна, суд не може застосовувати засоби для його реверсу, а може лише врахувати вартість прихованого майна при його розподілі. Якщо один із подружжя здійснив відчуження чи використав майно на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, то суд не маючи змоги застосувати поділ майна подружжя в натурі, здійснює поділ цього майна з використанням компенсаційного способу поділу.
Оскільки відповідач самостійно розпорядився автомобілем, незважаючи на необхідність отримання відповідно до положень ст.65 СК України письмової згоди на відчуження такого цінного майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, без згоди позивача на це і не в інтересах сім'ї, то вартість відчуженого автомобіля має бути врахована при поділі майна подружжя, а позивач має право на компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).
Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з частиною третьою статті 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю.
Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
За відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Такої ж позиції дотримується ВС у постанові від 03 травня 2018 року (справа №755/20923/14).
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року (справа №127/7029/15).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача, враховуючи задоволення основних позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат повідомивши у судовому засіданні, що даний розрахунок буде уточнений.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач від судового збору звільнена на підставі ч. 1 п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, то на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та оплату судової експертизи в сумі 3000,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 57, 60, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_3 ) - 60301,20 (шістдесят тисяч триста одна гривня 20 коп.) грн. грошової компенсації в розмірі 1/2 вартості відчуженого транспортного засобу Nissan Almera, 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1495 куб.см та понесені судові витрати на оплату судової експертизи в сумі 3000,00 (три тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 (одна тисяча двісті одинадцять 20 коп.) грн.
Дата складання повного рішення суду 14.07.2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.
Суддя О. В. Ткаченко