нп 2/490/2198/2025 Справа № 490/1911/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 липня 2025 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Романової К.Т.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання батьківства, треті особи - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє її представниця - адвокат Кияновська А.В., звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внести зміни в актовий запис № 859 ,складений 04.10.2016 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначити відомості про батька дитини: в графі « Батько» - ОСОБА_2 та змінити прізвище дитини, вказавши в графі : «Прізвище» - ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила наступне.
З червня 2014 року позивач разом з відповідачем 1 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 почали спільно проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу у квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживає і дотепер. В зазначеній квартирі зареєстровані, однак не проживають брати та сестра ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за іншою адресою, однак є співвласником цієї квартири (відповідачі).
ІНФОРМАЦІЯ_3 від фактично шлюбних відносин у позивачки та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_6 . Відомості про батька дитини було записано у книзі реєстрації актів про народження на підставі ч.1 ст. 135 СК України, за вказівкою матері.
04.10.2022 року ОСОБА_2 , був призваний до лав ЗСУ та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . У грудні 2022 року сім'я ОСОБА_7 отримала Сповіщення №258 від 23.12 2022 року за №1/2/7743 про те, що ОСОБА_2 зник безвісті 19 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.
24.12.2022 року до ЄДРДР були внесені відомості щодо зникнення безвісти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 , при виконанні бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області, під час мінометного обстрілу військами рф за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом умисного вбивства ( з позначкою «зниклий безвісти»).
Сторона позивачки вказала, що з моменту народження дитини - ОСОБА_6 ОСОБА_2 визнав доньку своєю рідною дитиною, піклувався і підтримував, утримував її. ОСОБА_2 займався вихованням доньки, виконував усі обов'язки батька відносно неї. Весь цей час донька проживала разом з позивачкою та ОСОБА_2 в одній квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Сім'я мала спільний бюджет, разом утримували спільне майно .
Позивач змушена звернутися до суду з цією заявою про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини з метою захисту прав та інтересів дитини, оскільки дитина має право на піклування з боку держави, оскільки дитина не досягла 18-річного віку, тому вона, за даних обставин, має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Без встановлення даного факту заявниця не може зібрати всі належні документи для призначення виплат дитині. Батьки ОСОБА_2 померли, а в шлюбі з іншими особами він ніколи не перебував і інших дітей не мав. Брати і сестра ОСОБА_2 визнавали і визнають дитину, народжену від брата ОСОБА_9 , рідною племінницею. Усім їм відомо про звернення заявниці до суду з заявою щодо встановлення батьківства відносно їх брата. Отже заявниця звертається до суду з цією заявою про встановлення батьківства для створення умов здійснення дитиною особистих майнових прав. Встановлення батьківства необхідно заявниці для подальшого права на отримання пенсії та пільг, а саме для призначення та отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника дитині.
Ухвалою від 24.03.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.05.2025 р.
18.04.2025 року від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому підтвердила, що її брат ОСОБА_2 виконував батьківські обов'язки щодо виховання своєї доньки ОСОБА_6 , оскільки вважав її своєю рідною донькою, а тому відповідачка проти задоволення позову не заперечувала.
21.04.2025 року від представника третьої особи ГУ ПФУ в Миколаївській області - Вербицької І.І. надійшли пояснення по справі та заява про розгляд справи за відсутності представника ГУ ПФУ у Миколаївській області.
05.05.2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що його брат ОСОБА_2 дійсно є батьком ОСОБА_6 , яку він сильно любив, піклувався, займався її вихованням та розвитком, проводив з нею багато часу, тим самим виконував обов'язки батька, а тому відповідач проти задоволення позову не заперечував.
08.05.2025 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що повністю погоджується з твердженнями позивачки про те, що його брат ОСОБА_2 є батьком її доньки ОСОБА_6 , оскільки відповідач довгий час проживав зі сім'єю брата від самого дня народження ОСОБА_6 , а тому може підтвердити, що ОСОБА_2 виховував, турбувався та фінансово забезпечував свою доньку ОСОБА_6 та її матір ОСОБА_1 , а тому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечував.
12.05.2025 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому підтвердив, що його брат ОСОБА_2 дійсно є батьком ОСОБА_6 . Про це йому відомо достаменно, оскільки він бачив як його брат піклувався про неї, вони разом усією родиною їздили на відпочинки на море, він фінансово утримував її, турбувався, навчав, віховував її, гуляв з нею на дитячих майданчиках, читав книжки, грався, а тому проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Ухвалою суду від 15.05.2025 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07.07.2025 р. до 12.00 год, витребувано у Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актовий запис № 859, складений 04.10.2016 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.06.2025 року від Заводського відділу ДРАЦС у місті Миколаєві, на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2025 року, надійла витребувана судом копія актового запису.
12.06.2025 року від представниці позивачки - адвоката Кияновської А.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 05.06.2025 року.
Позивачка до підготовчого судового засідання не з'явилася, її представниця - адвокат Кияновська А.В. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідачі та треті особи до підготовчого судового засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Сторони до підготовчого судового засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи доходить до наступних висновків.
Встановлено, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Позивачка у позові вказує, що з червня 2014 року проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та за час сумісного проживання у сторін народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.10.2016 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області, актовий запис №859, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , у свідоцтві якої в графі батько вказано: « ОСОБА_2 », в графі мати: « ОСОБА_1 ».
Відомості про батька дитини були внесені відповідно до ст.135 СК України, що підтверджується копією витягу з актового запису про народження №859 від 04.10.2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , був призваний до лав ЗСУ та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою Міністерства оборони в/ч НОМЕР_1 та Витягом із наказу №263 від 04.10.2022 року із якого вбачається, що ОСОБА_2 , 1991 року народження, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахований до списків особового складу військової частини з 05 жовтня 2022 року та призначений на посаду стрільця 2 стрілецького взводу 10 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, де приступив до виконання службових обов'язків з 04.10.2022 року.
Як вбачається зі сповіщення №258 від 23.12 2022 року, ОСОБА_2 зник безвісті 19 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.
24.12.2022 року до ЄДРДР внесено відомості щодо зникнення безвісти ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 , при виконанні бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області, під час мінометного обстрілу військами рф за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом умисного вбивства ( з позначкою « зниклий безвісти») За вказаним фактом було розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 27.06.2023 року №20230627-1908, 02.06.2023 року ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Батьки зниклого безвісти ОСОБА_2 померли, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , єдиним найближчим родичем відповідача є один із його братів ОСОБА_3 .
На замовлення позивачки за біологічними зразками передбачуваного дядька ОСОБА_3 та зразками дитини ОСОБА_6 було проведено молекулярно-генетичну експертизу.
05.06.2025 року Медичним центром «МАМА ПАПА» (ліцензія МОЗ України від 03.11.2016 р.) надано висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №37002, яким встановлено наступне:
1. Ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9%.
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ймовірністю 99,9%, за умови цього дослідження, що він є біологічним повнорідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та інші повнорідні брати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , че розглядаються як передбачувані батьки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю та народження у них спільної доньки ОСОБА_6 і її виховання ОСОБА_2 підтверджується також письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також підтверджується поясненнями відповідачів у відзивах на позовну заяву.
Згідно ст.8 ЗУ "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", набуття правового статутус особи, зниклої безвісти за особливих обставин не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
В аспекті положень статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч.3 ст.43 ЦК порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі №317/3139/15-ц, визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла).
Враховуючи вищевикладене, та те що ОСОБА_2 , хоч і набув статусу особи, яка зникла за особливих обставин, однак такий статус не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, беручи до уваги, що ОСОБА_2 не було встановлено Цивільним процесуальним кодексом України безвісно відсутньою особою, то останній може бути відповідачем по даній справі.
Згідно ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).
За положеннями ч.ч. 1, 2 статті 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (ч. 3 ст. 128 СК України).
За змістом частини 4 вказаної вище статті, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що ''висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства''.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Наказом Мінюсту України від 12.01.2011 року № 96/5, який зареєстровано в Мінюсті України 14.01.2011 року за № 55/18793, затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, згідно з п.1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Відповідно до п.2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в т.ч. рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно з п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини про батька підлягає задоволенню.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положенняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Оскільки, позивачкою не заявлялась вимога про стягнення судового збору з відповідачів, то суд не вирішує дане питання.
На підставі ст.ст.125-128, 134-135 СК України та керуючись ст.ст.12, 81, 140, 229, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання батьківства, треті особи - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області - задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця міста Миколаєва, батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва Миколаївської області, громадянки України
3. Зобов'язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), внести зміни в актовий запис № 859, складений 04.10.2016 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначити наступні відомості:
- в графі «Батько» вказати « ОСОБА_2 , громадянин України»,
- в графі «Прізвище» змінити з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення виготовлено 07 липня 2025 року.
Суддя Н.П.Черенкова