Іменем України
14 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/470/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго»,
вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080;
до відповідача: 209 Управління начальника робіт,
вул. Староказармена дільниця, 2, м. Чернігів, 14029;
предмет спору: про стягнення 57178,03 грн
без повідомлення (виклику) сторін
09.05.2025, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (далі - ДП ЗЕД “Укрінтеренерго») поданий позов до 209 Управління начальника робіт про стягнення 57178,03 грн, з них: 20881,42 грн основного боргу за поставлену електричну енергію в період з січня по березень 2019 року за договором б/д б/н про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (далі - Договір); 19360,11 грн 15% річних за період 26.02.2019 по 23.04.2025 та 16936,50 грн інфляційних нарахувань за період з 26.02.2019 по 31.03.2025, нарахованих за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умовами комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 до Договору (зі змінами).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлену електроенергію в січні-березні 2019 року.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи установив процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про що постановив ухвалу від 13.05.2025.
Ухвала про відкриття провадження в справі направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, на адресу його реєстрації згідно з відомостями з ЄДРПОУ (витяг з якого сформований та залучений судом до матеріалів справи): вул. Староказармена дільниця, 2, м. Чернігів, 14029, повернута відділенням поштового зв'язку за зворотною адресою, без вручення адресату, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
За п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлене судом за належною адресою і повернуте поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.
З урахуванням наведеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження в справі № 927/470/25, натомість, в установлений судом строк правом на подачу відзиву на позов не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк, без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі (ухвала від 13.05.2025).
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
Згідно з постановою від 06.11.2018 № 1344 Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України “Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
За правилами статей 1, 64 Закону № 2019-VIII постачальник “останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, установлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Визначення постачальника “останньої надії» здійснюється на підставі рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного в порядку затвердженому КМУ. Постачальник “останньої надії» призначається на строк до трьох років.
Розпорядженням КМУ від 12.12.2018 № 1023-р визначено ДП ЗЕД “Укрінтеренерго» постачальником “останньої надії» з 01.01.2019 по 31.12.2025 (спірний період: січень - березень 2019 року).
Оператор системи розподілу АТ “Чернігівобленерго», листом від 09.01.2019 № 22/246, повідомив, що з 01.01.2019, 209 Управління начальника робіт переведене до ДП ЗЕД “Укрінтеренерго», як постачальника “останньої надії».
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статей 173 - 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
За правилами статті 4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), якими врегульовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі - продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, в тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Додатком 7 Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - споживач) до цього договору, що регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) споживачу, в разі якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання в передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках.
Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання до нього споживача. Умови Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, та є однаковими для всіх споживачів України.
Розділом 3.4. Правил визначено, що постачальник “останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної в цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника (1); завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника (2); невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам (3); необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником (4); відсутності сторони, відповідальної за баланс, за певною точкою комерційного обліку на дату укладення за такою точкою договору споживача про розподіл/передачу електричної енергії з оператором системи (5).
Постачальник “останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Постачальник “останньої надії» зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник “останньої надії». Споживачі постачальника “останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.
Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з дати припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Договір, який вважається укладеним відповідно до законодавства, може бути оформлений в вигляді паперового або електронного документа.
Постачальник “останньої надії» зобов'язаний забезпечити на своєму офіційному веб-сайті можливість оформлення договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору, для чого споживач подає постачальнику “останньої надії» відповідну заяву, яка підписується з використанням електронної ідентифікації. Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, вважається таким, що укладений в письмовій формі.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів, крім випадків, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та цими Правилами. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами, 01.01.2019, договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що набрав чинності (п. 13.1.) за фактом споживання відповідачем електричної енергії в перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії - не може перевищувати 90 діб.
За п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість купленої (спожитої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку № 1 до нього (комерційна пропозиція).
За умовами пунктів 5.1. - 5.3., 5.5., 5.10. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», яка є додатком до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифи) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується відповідно до методики (порядку), затвердженого Регулятором. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу, та є обов'язковою для сторін з дати введення її в дію.
Оплата виставленого постачальником рахунку за цим Договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Виходячи з умов комерційної пропозиції № 2 до Договору (додаток № 1) відповідач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання ним рахунку.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних отриманих від оператора системи розподілу.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі - продажу, та сумарною оплатою споживачем на розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи розподілу.
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи розподілу постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони.
Споживач, у триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу, зі своєї сторони підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.
Оригінал акту купівлі-продажу в двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний зі сторони споживача один екземпляр акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.
У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, де є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей.
До усунення розбіжностей сторони керуються даними зазначеними в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі - продажу в установлені строки або його не підписання з боку споживача в установлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
За наявності в споживача заборгованості за Договором, постачальник зараховує кошти отримані від споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди за Договором, незалежно від призначення платежу, зазначеного споживачем.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем як постачальником “останньої надії» поставлено відповідачу електричну енергії в січні 2019 року в обсязі 6129 кВт, у лютому 2019 року - 197 кВт, у березні 2019 року - 183 кВт, що підтверджено звітами оператора системи розподілу - АТ “Чернівобленерго».
Позивач, в односторонньому порядку, склав акти купівлі - продажу електричної енергії: від 31.01.2019 № 001164 (за січень 2019 року) на суму 21323,26 грн, від 28.02.2019 № 001789 (за лютий 2019 року) на суму 685,38 грн, від 31.03.2019 № 002520 (за березень 2019 року) на суму 636,67 грн, що разом з рахунками на їх оплату, були направлені та отримані відповідачем, засобами поштового зв'язку - 18.02.2019, 18.03.2019, 17.04.2019 (поштові відправлення: 0100171739025; 0100171746587; 0100172940018).
Відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію в спірному періоді, перерахувавши позивачу, 15.07.2019, кошти в сумі 1763,89 грн. В іншій частині спожиті послуги не оплатив, у зв'язку з чим за ним обліковується прострочена заборгованість у сумі 20881,42 грн.
За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Договір постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» є публічним договором, що укладається шляхом приєднання споживача до його умов у випадках, установлених частиною 1 статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», по факту споживання електричної енергії, без укладення договору з іншим електропостачальником.
Факт споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 6129 кВт (у січні 2019 року), 197 кВт (у лютому 2019 року), 183 кВт (у березні 2019 року) підтверджений звітами оператора системи розподілу АТ “Чернівобленерго», відтак, у нього наявний обов'язок перед позивачем, як постачальником “останньої надії», розрахуватись у повному обсязі за фактично спожитий обсяг електричної енергії в установлені Договором строки.
За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з умов комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 до Договору (зі змінами) споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Суд установив факт порушення відповідачем зобов'язань по своєчасній оплаті вартості електроенергії, спожитої в період з січня по березень 2019 року, за рахунок постачальника «останньої надії», зокрема, оплату послуг, наданих у січні 2019 року, прострочено з 26.02.2019, у лютому 2019 року - з 26.03.2019 та в березні 2019 року - з 25.04.2019 (після спливу п'яти робочих днів з дня отримання відповідачем, засобами поштового зв'язку, рахунків на оплату послуг наданих у звітному періоді).
Враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач окрім суми основного боргу заявив до стягнення: 16936,50 грн інфляційних втрат за період з березня 2019 по березень 2025 років та 19360,11 грн 15% річних за період з 26.02.2019 по 23.04.2025, нарахованих згідно з умовами комерційної пропозиції № 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних у спірному періоді арифметично вірний, а тому, з огляду на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем виконання грошових зобов'язань, позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з умов комерційної пропозиції № 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», сторони, керуючись статтею 259 ЦК України, домовились установити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності, зокрема, строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років.
Відповідно до “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (п. 19), загальний строк позовної давності продовжений, а потім зупинений, на строк дії правового режиму воєнного стану (починаючи з 24.02.2022 та на разі не обліковується).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, за змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов'язання не виконав, за спожиту електричну енергію в повному обсязі своєчасно не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600) до 209 Управління начальника робіт (вул. Староказармена дільниця, 2, м. Чернігів, 14029; код ЄДРПОУ 08527221) про стягнення 57178,03 грн.
2. Стягнути з 209 Управління начальника робіт (вул. Староказармена дільниця, 2, м. Чернігів, 14029; код ЄДРПОУ 08527221) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600) 20881,42 грн основного боргу, 19360,11 грн 15% річних, 16936,50 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко