09 липня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1416/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Глевчук В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:
Товариства з обмежено відповідальністю "КНС-К" (03035, місто Київ, Солом'янська площа, будинок 2, офіс 609/2, ЄДРПОУ 40694074)
до Державного комунального підприємства управління "Тепловодоканал" (60236, Чернівецька область, місто Новодністровськ, Промбаза, ЄДРПОУ 14271932)
про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 226264,11 грн
Представники сторін:
від позивача - Кривша С.М. (поза межами суду);
від відповідача - не з'явився.
І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.
Товариство з обмежено відповідальністю «КНС-К» (03035, місто Київ, Солом'янська площа, будинок 2, офіс 609/2, ЄДРПОУ 40694074) звернулось до державного комунального підприємства управління "Тепловодоканал" (60236, Чернівецька область, місто Новодністровськ, Промбаза, ЄДРПОУ 14271932) про стягнення заборгованості за договором надання послуг № 344 від 27.05.2024 в сумі 226264,11 грн, з яких: 199880,34 грн - сума основного боргу, 17517,87 грн - пеня, 1790,65 грн - 3% річних, 7075,25 грн - інфляційні втрати, та сплачений судовий збір в сумі 3393,96 грн.
Позов мотивується тим, що відповідно до умов договору надання послуг № 344 від 27.05.2024 позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги відповідачу, а саме: - поточний ремонт та відновлення дебіту свердловини № 5002 підземного водозабору м. Новодністровськ Чернівецької області, а відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно прийняти і оплатити надані йому послуги.
Після чого сторони підписали Акт приймання виконаних робіт за грудень 2024 року від 30.12.2024 на суму - 199 880,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 33 313,39 грн, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2024 від 30.12.2024.
Позивач зазначив, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості, обсягів наданих послуг або прострочення строку їх надання.
Однак, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.
ІІ. Рух справи у суді.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025, справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21.05.2025.
20.05.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява представника Державного комунального підприємства управління "Тепловодоканал" за вх. 1659 про відкладення розгляду справи на іншу дату.
В судовому засіданні 21.05.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи по суті на 06.06.2025.
05.06.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява представника Державного комунального підприємства управління "Тепловодоканал" за вх. 1853 про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 06.06.2025 відкладено розгляд справи по суті на 09.07.2025.
09.07.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про вступ у справу як представника та про відкладення розгляду справи на іншу дату вх. 2273.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника у відпустці в період з 03.07.2025 до 25.07.2025, суд висновує, що воно не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За положеннями статті 129 Конституції України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд зазначив, що у відповідача було достатньо часу для підготовки та подання відзиву в строк до 09.07.2025 включно, а його посилання на перебування у відпустці з 03.07.2025 до 25.07.2025 жодним чином не перешкоджало відповідачу своєчасно подати свої заперечення.
Крім того, доказів перебування у відпустці суду не надано.
Судом встановлено, що відповідач не скористався своїм правом у встановлений законом строк.
Крім того суд зазначає, що відповідач двічі подавав клопотання від 20.05.20252 та 05.06.2025 про відкладення розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, підстави для повторного задоволення клопотання про відкладення розгляду справи відсутні, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
III. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг № 344 від 27 травня 2024 року (далі - "договір").
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач (виконавець за договором) взяв на себе зобов'язання надати такі послуги відповідачу (замовник за договором): роточний ремонт та відновлення дебіту свердловини № 5002 підземного водозабору м. Новодністровськ Чернівецької області (ДК 021:2015:76530000-7 - послуги з проведення внутрішньосвердловинних робіт) (далі - "послуги"), а відповідач, відповідно до пункту 1.2, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 договору, взяв на себе зобов'язання своєчасно прийняти і оплатити послуги.
Як зазначено в пункті 1.3 договору надані послуги за договором передаються позивачем відповідачу на підставі акта здачі-прийняття наданих послуг, який підписується обома сторонами договору. В договорі під актом позивач і відповідач розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.
Згідно пункту 1.4 договору вартість послуг визначається відповідно до договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, яку позивач і відповідач підписали на суму 199 880,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн. (тридцять три тисячі триста тринадцять гривень 39 коп.).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна сума договору складає 199 880,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн. (тридцять три тисячі триста тринадцять гривень 39 коп.).
Відповідно до пункту 3.1 договору за надані послуги відповідач сплачує позивачу суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг. Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання позивачем і відповідачем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача. Згідно пункту 3.3 договору сторони погодились, що кінцевий термін оплати відповідачем позивачу наданих і прийнятих послуг з урахуванням пункту 3.2 договору здійснюється не пізніше 30 грудня 2024 року.
Позивач надав відповідачу передбачені договором послуги своєчасно, якісно і у повному обсязі, про що позивач і відповідач підписали акт приймання виконаних робіт за грудень 2024 року від 30.12.2024 року на суму 199 880,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн. (тридцять три тисячі триста тринадцять гривень 39 коп.), та Довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2024 року від 30.12.2024 року на суму 199 880,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн. (тридцять три тисячі триста тринадцять гривень 39 коп.).
Слід зазначити, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості, обсягів наданих послуг або прострочення строку їх надання.
Таким чином, відповідач повинен був виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем і оплатити позивачу вартість наданих позивачем за договором Послуг у розмірі 199 880,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн. (тридцять три тисячі триста тринадцять гривень 39 коп.), не пізніше 30.12.2024 року згідно пункту 3.3 Договору.
Але грошові кошти від відповідача, як оплата наданих позивачем відповідачу послуг, на рахунок позивача так і не надійшли. Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 199 880,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн. (тридцять три тисячі триста тринадцять гривень 39 коп.), підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2024 - 18.04.2025 між позивачем і відповідачем за договором станом на 18.04.2025.
Варто зазначити, що позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 43 від 30.12.2024 року на суму 199 880,34 грн., у тому числі ПДВ 20% 33 313,39 грн., що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.01.2025 року № 9416260860. Із зазначеної суми позивач сплатив податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств у повному обсязі відповідно до вимог та у порядку, встановлених Податковим кодексом України.
IV. Позиція суду по суті спору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір підряду.
Так, у відповідності до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зі змісту наведених правових норм слідує висновок, що Відповідач, як замовник робіт, зобов'язаний сплатити Позивачу, як виконавцеві, відповідну плату вартості робіт у встановлений строк.
У відповідності до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.
У даному випадку у договорі підряду сторонами визначено, що за надані послуги відповідач сплачує позивачу суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг (п.3.1. договору), оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання позивачем і відповідачем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача (п.3.2. договору), кінцевий термін оплати відповідачем позивачу наданих і прийнятих послуг з урахуванням пункту 3.2 договору здійснюється не пізніше 30 грудня 2024 року (п.3.3. договору).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за грудень 2024 від 30.12.2024 року на суму 199880,34 грн та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2024 року від 30.12.2024 року на суму 199880,34 грн, однак відповідач взяті на себе обов'язки зі сплати за виконані роботи не виконав.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 199880,34 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 199880,34 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:
- Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);
- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).
Таким чином відповідач, як замовник підрядних робіт, зобов'язаний був сплатити вартість таких робіт у встановлений сторонами строк, але цього не зробив, а тому порушив вказані вище правові приписи та договірні умови, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань нарахував суму інфляційних втрат в розмірі 7075,25 грн та 3 % річних в розмірі 1790,65 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Розрахунки заявлених до стягнення 1790,65 грн 3% річних та 7075,25 грн інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що вони здійснені позивачем арифметично та методологічно вірно.
Щодо стягнення пені.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань нарахував суму пені в розмірі 17517,87 грн.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме "пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання" (частина 3).
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 6.4 договору при несвоєчасній оплаті відповідачем вартості наданих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів. Відповідно до пункту 6.8 договору штрафні санкції, передбачені пунктом 6.4 договору нараховуються протягом всього терміну невиконання зобов'язання. Згідно з пунктом 9.2 договору строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу стосовно стягнення основної суми боргу та стягнення штрафних санкцій, передбачених договором та законом, становить три роки.
Перевіривши правильність виконаних позивачем розрахунків пені, судом встановлено, що він є невірним та не приймається судом.
Розрахунки заявлених до стягнення 17517,87 пені судом перевірено та встановлено, що вони здійснені позивачем арифметично та методологічно вірно.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
V. Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати заборгованості за виконані роботи у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовими витратами у справі є витрати позивача по сплаті судового збору, сплачені за платіжною інструкцією № 1930 від 21.04.2025 у сумі 3393,82 грн, які на підставі положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства управління "Тепловодоканал" (60236, Чернівецька область, місто Новодністровськ, Промбаза, ЄДРПОУ 14271932) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "КНС-К" (03035, місто Київ, Солом'янська площа, будинок 2, офіс 609/2, ЄДРПОУ 40694074) грошові кошти в розмірі 226264,11 грн з яких: сума основного боргу в розмірі 199880,34 грн, пеня в розмірі 17517,87 грн, 3% річних в розмірі 1790,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 7075,25 грн та 3393,96 грн судового збору
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення - 14.07.2025.
Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.