Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1638/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" (Україна, 61153, Харківська область, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 56, кімната 302, код ЄДРПОУ 43283508),
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс", про стягнення заборгованості за електричну енергію у сумі 203 074,56 грн.
19 травня 2025 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1638/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" зареєструвати офіційну електронну адресу в ЄСІТС. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка, трек-номер 0610253625883) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 61153, Харківська область, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 56, кімната 302). Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за його адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1638/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві, згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 737/1220 від 30 вересня 2024 року на умовах Комерційної пропозиції № 9/1 для установ та організацій, що купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" (далі за текстом - відповідач, споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут» (далі за текстом - позивач, товариство).
Згідно пунктом 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.
Відповідно до пункту 5.10 договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції , яка є додатком 3 до цього договору.
За умовами пункту 3 комерційної пропозиції № 9/1, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
За позицією позивача, згідно з переданими даними від Акціонерного товариства “Харківобленерго» Товариству з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
у вересні 2024 року у сумі 167 970,24 грн., за спожиту електричну енергію в обсязі 38 882 кВт*год.; як-то наголошує позивач, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2024 відправлено відповідачу засобами поштового зв'язку 09 жовтня 2024 року, а відтак позивач рахує, що строк оплати по рахунку спливає 16 жовтня 2024 року
у жовтні 2024 року у сумі 14376,96 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 3 328 кВт*год.; як-то наголошує позивач, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 12 листопада 2024 року, а відтак позивач рахує, що строк оплати по рахунку спливає 19 листопада 2024 року.
у листопаді 2024 року у сумі 462,24 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 107 кВт*год.; як-то наголошує позивач, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 11 грудня 2024 року, а відтак позивач рахує, що строк оплати по рахунку спливає 18 грудня 2024 року.
у грудні 2024 року у сумі 19 427,04 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 4 497 кВт*год.; як-то наголошує позивач, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 15 січня 2025 року, а відтак позивач рахує, що строк оплати по рахунку спливає 22 січня 2025 року.
у лютому 2025 року у сумі 1 948,32 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 451 кВт*год. як-то наголошує позивач, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 11 березня 2025 року, а відтак позивач рахує, що строк оплати по рахунку спливає 18 березня 2025 року.
Втім, як вказує позивач, відповідач не вчинив активні дії по оплати спожитої електричної енергії за період з вересня 2024 по лютий 2025 року, у зв'язку з чим за ним наявна заборгованість у сумі 203 074,56 грн.
Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 737/1220 від 30 вересня 2024 року на умовах Комерційної пропозиції № 9/1 для установ та організацій, що купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на момент ухвалення рішення) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
На виконання пункту 13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення, було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго", в сою чергу, виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312 передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Так, публічний договір та комерційні пропозиції до нього розміщені на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" за посиланням - " zbutenergo.kharkov.ua ".
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312 тут і далі в редакції на момент виникнення правовідносин).
Як свідчать матеріали справи, 30 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" погодилась із положеннями публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції № 9/1 для установ та організацій, що купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, шляхом підписання заяви - приєднання, яка слугує додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30 вересня 2024 року за № 737/1220 (а.с. 26, том 1). Додатком до заяви слугує Інформація щодо об'єктів споживача, у відповідності до якої зафіксовано адреси об'єктів, по яких надходить електрична енергія для споживача (а.с. 27, том 1).
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Законом України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Із означеного вбачається, що укладення договору на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг можливо, в тому числі шляхом підписання заяви про приєднання.
З урахуванням вище вказаного, суд доходить до висновку, що з 30 вересня 2024 року договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за № 737/1220 є укладеним, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" (відповідач у справі) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач у справі) на умовах Комерційної пропозиції № 9/1, (розміщені на офіційному сайті Товариства: zbutenergo.kharkov.ua).
За своєю правовою природою даний правочин є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов'язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції № 9/1.
Згідно з пунктами 4.12, 4.13 розділу IV “Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Як свідчать матеріали справи, згідно з переданими даними від Акціонерного товариства “Харківобленерго» Товариству з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
у вересні 2024 року у сумі 167 970,24 грн., за спожиту електричну енергію в обсязі 38 882 кВт*год.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2024 відправлено відповідачу засобами поштового зв'язку 09 жовтня 2024 року (а. с. 36-37, том 1), а відтак строк оплати по рахунку спливає 16 жовтня 2024 року
у жовтні 2024 року у сумі 14376,96 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 3328 кВт*год.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 12 листопада 2024 року (а. с. 38 (розворот сторінки) - 39, том 1), а відтак строк оплати по рахунку спливає 19 листопада 2024 року.
у листопаді 2024 року у сумі 462,24 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 107 кВт*год.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 11 грудня 2024 року (а с. 40 (розворот сторінки) - 41, том 1), а відтак строк оплати по рахунку спливає 18 грудня 2024 року.
у грудні 2024 року у сумі 19 427,04 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 4 497 кВт*год.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 15 січня 2025 року (а .с. 43-44, том 1), а відтак строк оплати по рахунку спливає 22 січня 2025 року.
у січні 2025 року у сумі - 1 110,24 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі - 257 кВт*год.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 15 січня 2025 року (а. с. 45 (розворот сторінки) - 46, том 1).
у лютому 2025 року у сумі 1 948,32 грн. за спожиту електричну енергію в обсязі 451 кВт*год.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 11 березня 2025 року (а. с. 48 - 49, том 1), а відтак строк оплати по рахунку спливає 18 березня 2025 року.
При цьому судом встановлено, що період нарахування заборгованості позивачем охоплений з вересня 2024 року по лютий 2025 року. Однак, як вже було вказано вище, рахунок за електричну енергію нараховану у січні 2025 року № 9204354250119 містить облікові дані щодо обсягу електричної енергії спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" в мінусовому показанні, а саме - 1 110,24 грн., що в свою чергу має наслідком відсутності факту формування зобов'язання відповідача перед позивачем у січні 2025 року по оплаті електричної енергії.
В розрізі встановлених за матеріалами справи обставин, судом встановлено, що позивачем, як постачальником універсальних послуг, було виконано всі свої зобов'язання за договором, що зумовлює виникнення у відповідача, як споживача, зустрічного обов'язку - сплати спожитої електричної енергії в період з вересня 2024 року по лютий 2025 року, без урахування січня 2025 року як місяця в якому відсутній такий обов'язок, в порядку і на умовах, визначених договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До пункту 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
Відповідно до пункту 5.10 договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції , яка є додатком 3 до цього договору.
Умовами пункту 3 публічної комерційної пропозиції № 9/1 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюються споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, постачальник має право зарахувати погашення як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (пункт 3 комерційної пропозиції № 9/1).
Також пунктом 4 комерційної пропозиції № 9/1 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Доказів того, що відповідач виконав свої зобов'язання зі сплати відпущеної з вересня 2024 року по лютий 2025 року електричної енергії, матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об'ємом відпущеної цьому періоді електричної енергії, або з розміром нарахованої за цю послугу грошових коштів.
Наявні в матеріалах справи платіжні інструкції (а. с. 33 - 34, том 1) жодним чиним не стосуються правовідносин у даній справи, оскільки їх реквізити відмінні від тих, що розглядаються у цій справі, зокрема щодо ідентифікаційних даних споживача (Приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт-Харків" проти вірного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс") та даних договору (договір № 023431, проти вірного номеру договору № 737/1220).
Відсутність оплати виставленого рахунку, є порушенням з боку відповідача як умови договору, а так і норм законодавства України.
До статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 203 074,56 грн.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ук Еліт Комфорт Сервіс" (Україна, 61153, Харківська область, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 56, кімната 302, код ЄДРПОУ 43283508) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованості у сумі 203 074,56 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 436,90 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "14" липня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко