65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1504/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (код ЄДРПОУ 23510137, 03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 25)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (код ЄДРПОУ 14133360, 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км)
про стягнення 77512,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Катерина Мисюкевич
від відповідача: Наталя Юрченко
Позивач Приватне акціонерне товариство "Провагроінвест" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" про стягнення 77512,71 грн.
Ухвалою суду від 01.05.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
02.06.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення розгляду справи з викликом сторін та про витребування оригіналів документів.
Ухвалою від 05.06.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" про розгляд справи №916/1504/25 у судовому засіданні з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи на 19.06.2025; зобов'язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оргигінали документів, копії яких додано до матеріалів справи.
Ухвалою від 19.06.2025 за клопотанням сторін відкладено судове засідання на 03.07.2025.
01.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
В судовому засіданні 03.07.2025 задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поновлено строк та прийнято відзив до розгляду.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а тому просить відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні 03.07.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що останнє (вступна та резолютивна частина) буде проголошено 10.07.2025 о 17:00 годині.
В судове засідання 10.07.2025 з'явились представники сторін.
Судом, в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 17.12.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Провідна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Камелія - 1" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/8908420 (надалі - поліс). Забезпеченим ТЗ за полісом є екскаватор Борекс, д.н. НОМЕР_1 (надалі - забезпечений ТЗ).
11.01.2025 рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ "СК "Провідна" (протокол №2/24 від 27.12.2024) було змінено назву юридичної особи ПрАТ "СК "Провідна" на ПрАТ "Провагроінвест".
16.09.2019 в місті Херсон відбулося ДТП за участю забезпеченого екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 та ТЗ TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д.н. НОМЕР_3 .
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року (справа №766/19314/19) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.
В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 .
Враховуючи наявність у винуватця полісу, власниця пошкодженого ТЗ звернулася до ПрАТ "СК "Провідна" з повідомлення про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, а також надала висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ №АВє-273 від 03.10.2019 року. Згідно даного висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, становить 167495,05 грн., що є рівним ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження.
В свою чергу, на замовлення ПрАТ "СК "Провідна" було виконано автотоварознавче дослідження по визначенню ринкової вартості ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 в пошкодженому стані. Згідно висновку №72-R/60/7 від 24.10.2019, ринкова вартість пошкодженого майна Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 складає 87982,34 грн.
На підставі зібраних документів ПрАТ "СК "Провідна" складено страховий акт 2300285266 на суму 77512,71 грн., виплату якої здійснено на рахунок власника ТЗ, що підтверджується платіжною інструкцією №046532 від 16.12.2019.
Як зазначає позивач, постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 (справа №766/19314/19) водія відповідача - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, а також встановлено, що 16.09.2019 року о 08:05 год., в м. Херсоні, по вул. Сорокіна пл. Корабельна, водій ОСОБА_1 керуючи т/з екскаватор Борекс-3106, д.н. НОМЕР_1 , будучи не уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не забезпечив технічно справний стан і комплектність т/з, в результаті чого здійснив зіткнення з т/з Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу будучи не керованим здійснив зіткнення з т/з Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_3 , чим порушив п.п. 2.3а, 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України. При ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Позивач вважає, що відповідач має відшкодувати суму фактично понесених затрат позивача за шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки факт перебування водія ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з відповідачем підтверджується:
1) постановою суду по справі №766/19314/19 відносно водія ОСОБА_1 , в якій зазначено місце роботи ТОВ "Камелія-1" та посада тракторист,
2) наказом №5-к від 16.04.2019 року про прийом на роботу ОСОБА_1 в якості машиніста екскаватора,
3) наказом №2б-д від 16.04.2019 року про закріплення за транспортними засобами, згідно якого за водієм ОСОБА_1 був закріплений автомобіль ТЗ Борекс, д.н. НОМЕР_1 ,
Також, відповідно до поліса АК/8908420 страхувальником є саме відповідач ТОВ "Камелія - 1" та відповідно Свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , ТОВ "Камелія 1" є власником екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 .
Отже, на переконання позивача, страховик має право подати регресний позов на підставі абзацу "г" пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Не погоджуючись із заявленими вимогами відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що екскаватор Борекс, д.н. НОМЕР_1 на момент участі у ДТП був забезпеченим транспортним засобом саме за полісом, укладеним між відповідачем та ПрАТ "СК "Провідна".
Позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 05.06.2025 та не надано до суду оригінали документів, що додані до позовної заяви, а у відповідача не збереглись страхові поліси за 2019 рік.
Також зауважує, що за результатами розгляду заяви адвоката Юрченко Н.С. про ознайомлення з матеріалами справи №766/19314/19 Херсонський міський суд Херсонської області повідомив, що надати справу на ознайомлення не є можливим, так як її знищено за терміном зберігання.
Посилання позивача на постанову Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/19314/19 від 15.10.2019, як доказ своїх позовних вимог, за відсутністю страхового полісу, є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Так, предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків в порядку регресу у розмірі 77512,71 грн.
Предметом доказування у справі є обставини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу екскаватор Борекс, д.н. НОМЕР_1 , обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаного автомобіля, встановлення наявність / відсутність підстав застосування до спірних правовідносин приписів пп. 38.1.1 "г" п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За загальними правилом, закріпленим у частині 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлюють особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 7 Закону України "Про страхування", страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до видів обов'язкового страхування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
У Законі України "Про страхування" визначено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (крім залізничного рухомого складу) (пункт 3 частини 1 статті 4 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Згідно з вимогами статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до п. 1.6 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у формі полісу від 17.12.2018 №АК/008908420.
Забезпеченим ТЗ за полісом є екскаватор Борекс, д.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_4 , власником екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія-1", що також не заперечується останнім.
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі №914/820/17 зробив висновок, що з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
16.09.2019 в місті Херсон відбулося ДТП за участю забезпеченого екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 та ТЗ TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150 , д.н. НОМЕР_3 .
На момент скоєння ДТП винуватець ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Камелія-1", що підтверджується, зокрема, повідомленням ТОВ "Камелія-1" №2300285253 від 17.09.2019 про настання події, наказом ТОВ "Камелія-1" від 16.04.2019 №5-к про прийом ОСОБА_1 на роботу в якості машиніста екскаватора; наказом ТОВ "Камелія-1" від 16.04.2019 №2б-д "Про закріплення за транспортними засобами", на підставі якого за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб Борекс 3106, д/н НОМЕР_1 .
Вищеозначені накази та повідомлення про настання події №2300285253 від 17.09.2019 підписані директором ТОВ "Камелія-1" ОСОБА_2 .
Також, в постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 у справі №766/19314/19 зазначено, що місцем роботи ОСОБА_1 є ТОВ "Камелія-1", посада - тракторист.
Обставини перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ "Камелія-1" станом на час скоєння ДТП відповідачем не спростовані.
Будь-яких доказів (у тому числі звернення до правоохоронних органів) того, що водій ОСОБА_3 самовільно чи протиправно заволодів/використав транспортний засіб без відома його власника - відповідача, останнім до суду не надано.
Відтак, оскільки забезпечений транспортний засіб належить відповідачу, страхувальником за полісом АК/8908420 є відповідач, то саме відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний транспортному засобу Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , у результаті пошкодження цього автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи слідує, що враховуючи наявність у винуватця ДТП полісу, власниця пошкодженого ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , звернулася до ПрАТ "СК "Провідна" з повідомлення про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, а також надала висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ №АВє-273 від 03.10.2019 року. Згідно даного висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, становить 167495,05 грн., що є рівним ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження.
В свою чергу, на замовлення ПрАТ "СК "Провідна" було виконано автотоварознавче дослідження по визначенню ринкової вартості ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , в пошкодженому стані. Згідно висновку №72-R/60/7 від 24.10.2019, ринкова вартість пошкодженого майна Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , складає 87982,34 грн.
На підставі зібраних документів ПрАТ "СК "Провідна" складено страховий акт 2300285266 на суму 77512,71 грн., виплату якої здійснено на рахунок власника ТЗ, що підтверджується платіжною інструкцією №046532 від 16.12.2019.
За приписами статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції Закону, чинного станом на час скоєння ДТП).
Так, відповідно до пункту "г" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Аналогічні положення містить стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного станом на час звернення позивача до суду із даним позовом) - страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації (абз. "г" ч.1 ст.37 Закону).
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 (справа №766/19314/19) водія відповідача - ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП, а також встановлено, що 16.09.2019 року о 08:05 год., в м. Херсоні, по вул. Сорокіна пл. Корабельна, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з екскаватор Борекс-3106, д.н. НОМЕР_1 , будучи не уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не забезпечив технічно справний стан і комплектність т/з, в результаті чого здійснив зіткнення з т/з Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу будучи не керованим здійснив зіткнення з т/з Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_3 , чим порушив п.п. 2.3а, 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України. При ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
За умовами пункту 2.3 "а" Правил дорожнього руху (в редакції станом на час скоєння ДТП), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Пунктом 2.3 "б" Правил визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно пункту 12.1. Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Положеннями пункту 13.1 Правил визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що під час розгляду Херсонським міським судом Херсонської області справи №766/19314/19 не встановлювались обставини технічної несправності транспортного засобу. В свою чергу, згідно усних пояснень керівника відповідача, наданих адвокату, транспортний засіб був у технічно справному стані на час виникнення ДТП. Отже, на переконання відповідача, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для стягнення шкоди в порядку регресу.
Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивач не надав належних доказів, які б були достатніми і доводили б повну сукупність обставин, зазначених в абз. "г" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлені відповідні обставини про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 , керуючи т/з екскаватор Борекс-3106, д.н. НОМЕР_1 , будучи не уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не забезпечив технічно справний стан і комплектність т/з, в результаті чого здійснив зіткнення з т/з Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 .
Крім того, в означеній постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 вказано, що у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вину визнає у повному обсязі.
Отже, вказані обставини встановлені рішенням суду (постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 у справі №766/19314/19), яке набрало законної сили та не спростовані у встановленому законом порядку.
Крім того, з наявного в матеріалах справи повідомлення №2300285253 про настання події (скерованого до філії ПрАТ "СК "Провідна") слідує, що 17.09.2019 відповідач ТОВ "Камелія-1" повідомив про настання ДТП за участю транспортного засобу страхувальника ПрАТ "СК "Провідна".
В розділі "Обставини настання ДТП" визначено, що, мовою оригіналу - "екскаватор їхав по вул.Сорокіна вниз до площі Корабелів. Відірвалося заднє праве колесо і покотилося вниз. Вдарило Мазда 3 в ліве заднє крило. Мазда, в свою чергу, вдарила автомобіль Тойота Прада. Колесо вдарило забор і пошкодило його".
В даному повідомленні міститься підписане ОСОБА_1 зауваження, що в даному ДТП свою вину він визнає в повному обсязі, оскаржувати данне рішення в компетентних органах не буде.
Повідомлення №2300285253 про настання події підписане директором ТОВ "Камелія-1" ОСОБА_2 , підпис скріплено печаткою товариства.
З огляду на вищевказане, суд вважає правомірним застосування позивачем до спірних правовідносин приписів пп. 38.1.1 "г" п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Що стосується заперечень відповідача відносно невиконання позивачем вимог суду про надання оригіналів доданих до позову документів, зокрема оригіналу полісу страхування, суд зауважує наступне.
За приписами чт.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Згідно з абзацом 2 частини 6 наведеної норми, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Однак, для застосування цієї норми необхідна наявність двох умов: подання саме копії документа; обґрунтований сумнів щодо достовірності цієї копії з боку суду або учасника справи.
Присутня в судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що у зв'язку з тривалим часом, який минув від моменту укладення полісу, оригінал документа не зберігся та наявний лише у копії. Разом з тим, дійсність наданого полісу підтверджена наявним в матеріалах справи витягом з бази МТСБУ щодо полісу АК/8908420.
Суд зауважує, що єдиним аргументом відповідача щодо сумніву у достовірності наданого позивачем полісу страхування є обставина відсутності такого полісу у самого відповідача. Проте, на переконання суду, дана обставина носить суб'єктивний характер, інших мотивів сумнівів щодо достовірності копії полісу відповідачем не наведено.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено недостовірність чи фальсифікацію полісу, а також не надано доказів, що на час скоєння водієм товариства спірної ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ "Камелія-1" як власника транспортного засобу екскаватор Борекс, держномер НОМЕР_1 , була застрахована іншою страховою компанію.
Крім того, наявне в матеріалах справи повідомлення ТОВ "Камелія-1" №2300285253 від 17.09.2019 про настання події, складене та підписане керівником товариства, скріплене печаткою останнього, адресоване саме ПрАТ "СК "Провідна", в якому також міститься посилання на серію, номер та дату видачі спірного страхового полісу.
Наведені у сукупності обставини не викликають у суду сумнівів щодо достовірності наданої позивачем копії полісу, а отже доводи, наведені відповідачем, до уваги судом не приймаються та спростовуються вищевикладеним.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до приписів статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Так, на замовлення ПрАТ "СК "Провідна" було виконано автотоварознавче дослідження по визначенню ринкової вартості ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , в пошкодженому стані. Згідно висновку №72-R/60/7 від 24.10.2019, ринкова вартість пошкодженого майна Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , складає 87982,34 грн.
На підставі зібраних документів ПрАТ "СК "Провідна" складено страховий акт 2300285266 на суму 77512,71 грн., виплату якої здійснено на рахунок власника ТЗ, що підтверджується платіжною інструкцією №046532 від 16.12.2019, копія якої наявна в матеріалах справи.
Належних і допустимих доказів щодо спростування визначеного розміру завданої шкоди відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене суд констатує, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Що стосується судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 77512,71 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40 грн (3028,00 грн х* 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №000317 від 28.03.2025.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60 грн (3028,00 грн. - 2422,40 грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (код ЄДРПОУ 14133360, 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (код ЄДРПОУ 23510137, 03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 25) - 77512 (сімдесят сім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 71 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 11 липня 2025 р.