14 липня 2025 року Справа № 915/532/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
приватного виконавця Химича О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Агросвіт»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ФЛОР 2019»,
про: стягнення 460759,85 грн, -
Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександр Миколайович звернувся до суду з поданням, в якому просить суд тимчасово обмежити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ФЛОР 2019» - громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
За приписами ст.337 ГПК України, суд розглядає подання приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю приватного виконавця.
Розгляд подання судом призначено на 14.07.2025.
У судовому засіданні 14.07.2025 приватний виконавець підтримав подання у повному обсязі та просив його задовольнити.
Розглянувши подання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст.18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024, яке набрало законної сили 05.09.2024, у даній справі стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ФЛОР 2019» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Агросвіт» 325976,24 грн основного боргу, 64121,91 грн пені, 70502,47 грн - 30% річних та 6909,33 грн судового збору.
09.09.2024 судом видано відповідний наказ.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
20.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химичем Олександром Миколайовичем відкрито виконавче провадження №76098651 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/532/24 від 09.09.2024.
Постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження 20.09.2024 була надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням №0600964776242.
Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно ч.1, п. п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
20.09.2024 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Під час примусового виконання вказаного наказу суду приватному виконавцю вдалось виявити та списати кошти із рахунку боржника в АТ «Райффайзен Банк» у загальному розмірі 19268,55 грн, а саме 10.10.2024 у сумі 1722,57 грн та 10.02.2025 у сумі 17545,98 грн.
Обґрунтовуючи подання про обмеження права керівника боржника на виїзд за межі України, приватний виконавець зазначає наступне:
- стягнення з боржника лише 19268,55 грн заборгованості недостатньо для повного задоволення вимог стягувача за виконавчим документом;
- згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України транспортні засоби за боржником не зареєстровані;
- згідно відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області за боржником трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми в Миколаївській області не зареєстровані;
- у ході перевірки майнового стану боржника нерухомого майна не виявлено;
- згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №398700998 від 10.10.2024 в оренді у боржника перебувало 16 земельних ділянок на підставі відповідних договорів оренди, укладених 23.03.2023 строком на 7 років;
- 19.02.2025, тобто вже після того, як було здійснено примусове списання коштів із рахунків боржника та боржник був фактично достеменно обізнаний про розпочате відносно нього примусове виконання, на підставі рішення засновника боржника - ОСОБА_1 , який є і керівником боржника, такі договори оренди землі було розірвано;
- згідно відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 20.02.2025 вказані земельні ділянки були передані у оренду ТОВ «ЮГО» (ідент.код 45178063), кінцевим беніфіціаром, засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , тобто, та сама особа, яка є кінцевим беніфіціаром, засновником та керівником боржника;
- намагаючись отримати пояснення із приводу невиконання рішення суду, 11.06.2025 приватний виконавець надсилав керівнику боржника вимогу №14575, якою ОСОБА_1 був зобов'язаний з'явитися на прийом до приватного виконавця у визначений час та, зокрема, надати письмові пояснення керівника або іншої уповноваженої особи за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання;
- 19.06.2025 приватний виконавець здійснив виїзд за адресою керівника боржника (Миколаївська обл., Вітовський р-н, с-ще Полігон, вул.Мирна, буд.27) із метою вручення відповідної вимоги. За вказаною адресою вимогу отримала особа, яка назвалась ім'ям ОСОБА_2 та повідомила, що ОСОБА_1 зараз вдома немає, зобов'язалась передати відповідну вимогу керівнику боржника;
- 20.06.2025 приватному виконавцю зателефонував ОСОБА_1 та у телефонній розмові повідомив, що з'являтися на прийом до виконавця не планує, пояснень та документів надавати не буде, оскільки боржником за виконавчим провадженням є не він особисто, а товариство, про що приватним виконавцем було складено відповідний акт;
- ні у призначену виконавцем дату прийому (25.06.2025), ні після цього, керівник боржника до приватного виконавця не з'явився, витребувані документи не надав.
Приватний виконавець стверджує, що враховуючи обізнаність боржника про розпочате примусове виконання та ігнорування керівником боржника вимог виконавця, ненадання ним документів; факт переоформлення після відкриття виконавчого провадження права оренди на 16 земельних ділянок на інше, належне ОСОБА_1 товариство - станом на сьогодні рішення суду виконати неможливо, оскільки із доступних приватному виконавцю джерел не виявлено жодного майна чи коштів, за рахунок яких можна виконати рішення суду. Вище вказане свідчить, що боржник свідомо не виконує та явно ухиляється від виконання рішення суду.
Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №76098651 приватним виконавцем було здійснено наступні дії:
- встановлено наявність відкритих боржником рахунків у АТ «Райффайзен Банк» - відповідь Державної фіскальної служби України на запит №273562741 від 09.06.2025;
- здійснено списання з рахунку боржника у АТ «Райффайзен Банк» 19268,55 грн заборгованості, що підтверджується платіжними інструкціями від 10.10.2024 та 10.02.2025;
- встановлено місце реєстрації та проживання керівника боржника - інформація Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №4-97/02-30/25 від 23.06.2025;
- встановлено відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів - відповідь Міністерства внутрішніх справ України на запит №274038782 від 11.06.2025;
- встановлено відсутність зареєстрованих за боржником тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - інформація Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області №14.10.2-09/4724-25 від 23.06.2025;
- встановлено відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна та наявність зареєстрованого за боржником станом на 10.10.2024 права оренди на шістнадцять земельних ділянок - інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №398700998 від 10.10.2024;
- встановлено, що засновником ТОВ «АГРО-ФЛОР 2019» ОСОБА_1 19.02.2025 прийнято рішення про дострокове розірвання укладених з ТОВ «АГРО-ФЛОР 2019» договорів оренди шістнадцяти земельних ділянок;
- встановлено укладення між боржником, як орендарем, та фізичними особами, як орендодавцями, угод від 19.02.2025 про дострокове розірвання шістнадцяти договорів оренди земельних ділянок;
- встановлено укладення 20.02.2025 договорів оренди на вказанні шістнадцять земельних ділянок з ТОВ «ЮГО» (ідент.код 45178063), як орендарем - інформаційні довідки з Державного земельного кадастру від 25.06.2025;
- встановлено, що засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником як боржника, так і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГО» (ідент.код 45178063) є ОСОБА_1 - інформаційні довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;
- направлено божнику вимогу №14575 від 11.06.2025 про зобов'язання керівника ОСОБА_1 особисто з'явитися на прийом до приватного виконавця 25.06.2025 о 10:00 та надати: письмові пояснення керівника або іншої уповноваженої особи за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; копії правовстановлюючих документів підприємства (статут, положення, протокол засновників, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи); достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюти, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках i вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про наявність готівки в національний та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; оригінал касової книги боржника; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільний власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майно, обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів; письмові пропозиції щодо видів майна, на яке слід звернути стягнення в першу чергу;
- 19.06.2025 здійснено виїзд за адресою керівника боржника (Миколаївська обл., Вітовський р-н, с-ще Полігон, вул.Мирна, буд.27) із метою вручення вимоги;
- 20.06.2025 здійснено телефонну розмову з ОСОБА_1 під час якої керівник боржника повідомив, що з'являтися на прийом до виконавця не планує, пояснень та документів надавати не буде, оскільки боржником за виконавчим провадженням є не він особисто, а товариство, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 20.06.2025.
Тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що протягом тривалого часу боржник не сплачує борг, добровільно не виконує рішення суду, ігнорує будь-які вимоги виконавця у виконавчому провадженні.
Суд вказує, що ігнорування у виконавчому провадженні обов'язків боржника, встановлених у ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Положеннями ст.313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За приписами ч.ч.1-4 ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
При цьому, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, виконавець повинен довести суду факт вжиття всіх достатніх та своєчасних заходів з метою примусового виконання судового рішення, встановлених чинним законодавством.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі №910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак, якщо спеціальною нормою права (п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження». Також, зазначено, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст.3, 8, ч.ч.1,2 ст.55, ч.ч.1, 2 ст.129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Таким чином, виходячи з того, що боржник - ТОВ «АГРО-ФЛОР 2019», ухиляється від виконання рішення суду у даній справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «АГРО-ФЛОР 2019» - громадянина України ОСОБА_1 до повного виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024 у справі №915/532/24.
Керуючись ст.ст.234, 235, 326, 327, 337 ГПК України, суд,-
1. Подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, - задовольнити.
2. Тимчасово обмежити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ФЛОР 2019» (ідент.код 42749528) - громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України до повного виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024 у справі №915/532/24.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 14.07.2025.
Суддя М.В.Мавродієва