ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2025Справа № 910/6032/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВОЛОДИМИРСЬКА, №49А» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49А, ідентифікаційний код 41999896)
до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, ідентифікаційний код 14073675)
про стягнення 26 763,85 грн
Представники сторін: не викликались
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВОЛОДИМИРСЬКА, №49А» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 26 763,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є власником машиномісця (гаража) НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та є співвласником ОСББ "ВОЛОДИМИРСЬКА, №49А". У період з 01.04.2023 по 02.04.2025 у відповідача виникла заборгованість з оплати обов'язкових платежів на користь позивача і заборгованість за фактично надані позивачем послуги з утримання паркінгу на загальну суму 21 621,60 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 896,49 грн та 3% річних у розмірі 1 245,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6032/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідача - Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю 15.05.2025 о 17:19 год., що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
За приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі № 910/6032/25 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю вправі була подати відзив на позов у строк до 02.06.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВОЛОДИМИРСЬКА, №49А» (надалі - ОСББ, Об'єднання, позивач) є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до чинного законодавства за рішенням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Нова редакція Статуту, затверджена Протоколом №4 Загальних зборів об'єднання від 30 січня 2024 року.
Судом встановлено, що 30 вересня 2022 року (протокол №3) було прийнято рішення з ряду питань порядку денного, зокрема:
питання №4 порядку денного: з 01 квітня 2023 року ОСББ "Володимирська, №49А" приймає багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , підземну автостоянку, що знаходиться в цьому будинку, прибудинкову територію, спільне майно співвласників цього будинку на самостійне управління, обслуговування та експлуатацію, включаючи їх поточний та капітальний ремонт;
питання №5 порядку денного: для забезпечення утримання, експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (включаючи його поточний, капітальний ремонт та утримання прибудинкової території), для забезпечення водопостачання, водовідведення, постачання електричної та теплової енергії, вивезення твердих побутових відходів у такому будинку, а також для забезпечення належного користування спільним майном співвласників, ОСББ "Володимирська, №49А": задовольняє господарчі потреби самостійно шляхом самозабезпечення або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання; визначає виконавців окремих житлово-комунальних послуг та укладає з ними договори відповідно до чинного законодавства; виступає колективним споживачем (замовником) усіх або окремих комунальних послуг на основі колективних договорів з виконавцями;
питання №7 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для квартир: 14, 00 грн.;
питання №8 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для нежитлових приміщень: 21, 00 грн.;
питання №9 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для машиномісць в підземній автостоянці: 21, 00 грн.;
питання №10 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Резервний фонд в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для усіх типів об'єктів нерухомого майна: 3,00 грн.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А", оформленого Протокол № 4 від 30 січня 2024 року, було вирішено з ряду питань порядку денного, а саме:
питання №5 - затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для квартир та нежитлових приміщень: 16, 00 грн.;
питання №6 - затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для машиномісць в підземній автостоянці: 33, 00 грн.;
питання №7 - затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Резервний фонд в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для усіх типів об'єктів нерухомого майна: 3,00 грн.
Як вбачається із матеріалі справи Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач) є власником машиномісця (гаража) НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вказує позивач у позовній заяві, розмір машиномісця (гаража) НОМЕР_1, належного відповідачу становить 28.6 кв.м., відповідно, розмір внеску на утримання паркінгу з квітня 2023 по грудень 2023 складав 600 грн. 60 коп. на місяць.; з січня 2024 по квітнень 2025 складав 943 грн. 80 коп. на місяць; внесок до Резервного фонду незмінно у вказаний період складав - 85 грн. 80 коп. на місяць.
Однак, як вказує позивач, відповідачем у період з 01.04.2023 по 02.04.2025 не здійснювалась оплата обов'язкових платежів на користь ОСББ, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за фактично надані позивачем послуги з утримання паркінгу на загальну суму 21 621,60 грн.
Судом встановлено, що 09.04.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості №15 від 07.09.2025 з повідомленням про розмір заборгованості та необхідністю її погашення. Вказана вимога була отримана відповідачем 14.04.2025 однак залишена без реагування.
Як зазначає позивач, заборгованість Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю як власника машиномісця (гаража) НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 перед ОСББ «Володимирська, №49А» станом на 02.04.2025 ( за період з 01.04.2023 по 02.04.2025) склала 21 621,60 грн та є не погашеною станом на дату звернення до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом, 30 вересня 2022 року (протокол №3) було прийнято рішення з ряду питань порядку денного, а саме:
питання №7 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для квартир: 14, 00 грн.;
питання №8 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для нежитлових приміщень: 21, 00 грн.;
питання №9 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для машиномісць в підземній автостоянці: 21, 00 грн.;
питання №10 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Резервний фонд в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для усіх типів об'єктів нерухомого майна: 3,00 грн.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А" ( Протокол № 4 від 30 січня 2024 року):
питання №5 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для квартир та нежитлових приміщень: 16, 00 грн.;
питання №6 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Фонд утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для машиномісць в підземній автостоянці: 33, 00 грн.;
питання №7 порядку денного: затверджено щомісячний обов'язковий цільовий внесок співвласника ОСББ "Володимирська, №49А" у Резервний фонд в розрахунку за один метр квадратний площі у власності для усіх типів об'єктів нерухомого майна: 3,00 грн.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно з положеннями ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно зі ст. 22 вказаного Закону для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Частинами 2, 3 ст. 23 цього Закону передбачено, що власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Статтею 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Частинами 2, 3 ст. 12 цього ж закону передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та Законів України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Як встановлено судом, Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач) є власником машиномісця (гаража) НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Судом встановлено, що розмір машиномісця (гаража) НОМЕР_1, належного відповідачу становить 28.6 кв.м., відповідно, розмір внеску на утримання паркінгу з квітня 2023 по грудень 2023 складав 600 грн. 60 коп. на місяць.; з січня 2024 по квітнень 2025 складав 943 грн. 80 коп. на місяць; внесок до Резервного фонду незмінно у вказаний період складав - 85 грн. 80 коп. на місяць.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, строк сплати заборгованості відповідачем є таким, що настав.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у заявленому в позові, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 21 621,60 грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 896,49 грн та 3% річних у розмірі 1 245,76 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем заявлено 3% річних за період з 01.05.2023 до 01.04.2025, а інфляційні втрати - за період з квітня 2023 по березень 2025 року.
Разом з тим, оскільки рішеннями про затвердження розміру щомісячних платежів не визначено строків його сплати, а матеріали справи не містять доказів виставлення рахунків відповідачу чи звернення з іншими вимогами про сплату внесків у період, що передує чи охоплює спірний період нарахування, зважаючи на те, що вимогу №15 про сплату заборгованості було направлено 09.04.2025 та вручено 14.04.2024, то станом на період заявлених у позові нарахувань строк виконання обов'язку фактично був таким, що не настав, з огляду на що відсутні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За наведених обставин, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У першій заяві по суті спору (позовній заяві) позивачем повідомлено, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.
До позовної заяви позивачем додано в копіях договір про надання правничої допомоги від 05.08.2024, укладеного між АО "Курчин і партнери" та ОСББ "Володимирська, 49А", додаткову угоду №19 від 29.04.2025 до договору, якою погоджено обсяг послуг: аналіз документів Клієнтка, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості перед ОСББ з Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (власника машиномісця (гаража) НОМЕР_1 по АДРЕСА_1), а також вартість послуг, що складає 3 000,00 грн; рахунок №СФ-0000402 від 29.04.2025 на суму 3 000,00 грн за договором та додатковою угодою №19 та копію платіжної інструкції №797 про сплату ОСББ 3 000,00 грн на користь АО "Курчин і партнери" за правничу допомогу згідно з рахунком №СФ-0000402 від 29.04.2025.
Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються належними доказами, а тому підлягають розподілу за наслідками розгляду спору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, ідентифікаційний код 14073675) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А" (01034, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок, 49А; ідентифікаційний код: 41999896) заборгованість у розмірі 21 621 грн 60 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 956 грн 97 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 423 грн 60 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 14.07.2025
Суддя Л.Г. Пукшин