ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.07.2025Справа № 910/1383/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
про стягнення 1 624 276,12 грн
за участю представників:
від позивача: Скічко І.В.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» (далі - ТОВ «Т-Транс», позивач) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 624 276,12 грн за договором надання послуг № 00009/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно та безпідставно у період з січня по лютий 2019 року списав з особового рахунку позивача грошові кошти у сумі 831 786,84 грн в якості додаткових витрат, пов'язаних із затримкою вагонів на станції призначення. Позивач зазначив, що акти загальної форми, відомості плати за користування вагонами і накопичувальні картки зборів за роботи (послуги), які є первісними документами та на підставі яких здійснено списання коштів за користування вагонами, були складені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та без відома вантажовласника.
У позові ТОВ «Т-Транс», на підставі ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з АТ «Українська залізниця» безпідставно набуті кошти в сумі 831 786,84 грн, інфляційні втрати в сумі 642 836,01 грн та 3% річних у сумі 149 653,27 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Цією ж ухвалою до розгляду справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗКУ», третя особа).
Відповідач відзив на позов не надав, проте, подав заяву про застосування строків позовної давності, у якій вказав, що до вимог позивача має бути застосований спеціальний 15-місячний строк позовної давності, встановлений ч. 1-4 ст. 315 ГК України, ст. 134,136 Статуту залізниць України та який сплив 06.07.2020, тому просив відмовити у задоволенні позову.
На вказану заяву відповідача позивач подав свої заперечення, в яких вказав, що лише 24.05.2024 з іншої справи (№ 910/3045/24) він довідався про неналежно складену документацію, підписантом якої він не є, що відповідач списав грошові кошти у сумі 831 786,84 грн з його особового рахунку, відтак - строк позовної давності у даній справі ним не пропущено.
Третя особа (АТ «ДПЗКУ») надала пояснення по суті спору, в яких вказала, що акти загальної форми, які засвідчують затримку вагонів, на підставі яких відповідач списав грошові кошти в сумі 831 786,84 грн з особового рахунку позивача за простій вагонів, не мають юридичної сили, є нікчемними, оскільки були складені з порушенням чинного законодавства та не могли слугувати підставою для списання коштів.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.03.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання, призначене на 03.07.2025, не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без їх участі не подали. У минулих судових засіданнях вказані учасники справи підтримали свої позиції, викладені у письмових заявах по суті позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов «Т-Транс» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 08.02.2018 між ТОВ «Т-Транс» (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник, замовник) та АТ «Українська залізниця» (перевізник) був укладений договір № 00009/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
За вказаним договором позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 0632; платника - 88111697 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Пунктом 2.1 договору визначено, що до обов'язків замовника входить: оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.6); відшкодовувати витрати, пов'язані із затримками вагонів контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.7).
Згідно з п. 2.3 договору перевізник зобов'язаний: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника; надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан»; доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу; надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору (п. 2.3.2); вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв'язку - в паперовому вигляді через Київський ВСП філії ЄРЦ ЗП ПАТ «Українська залізниця» (п. 2.3.4); складати документи, передбачені пунктом 1.3 цього договору щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).
Відповідно до п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів. Розрахунки за цим договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в пункті 14.2 розділу 14 договору.
Розділом 4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначеної в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; плати за користування вагонами за межами України, наведеної у зведеній відомості, що (формується на підставі інформаційних повідомлень); штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (п. 4.5);
- щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів на електронну адресу natali@ttrans.kiev.ua, а у разі відсутності електронного зв'язку - у паперовому вигляді (п. 4.6);
- по закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в п. 4.6 цього договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладанням ЕЦП. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня (п. 4.7).
- у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми (п. 4.10).
Пунктом 13 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема - додаток 1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток 4 "Протокол погодження договірної ціни (вартість плат та додаткових зборів) при перевезенні вантажів на транспортерах перевізника, проїзду бригад, супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад".
Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Також судом встановлено, що 21.09.2018 між ТОВ «Т-Транс», як виконавцем, та ПАТ «ДПЗКУ», як замовником, був укладений договір транспортного експедирування залізничним транспортом № 420 (далі - договір експедирування), пунктом 1.1 якого передбачено, що експедитор зобов'язується за плату організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки (далі - вантаж) залізничним транспортом (далі - послуги).
Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору назва вантажу, кількість вантажу, вартість послуг, строки та інші умови перевезення вантажу зазначаються сторонами у додатках.
Згідно з додатком № 36 від 03.12.2018 до договору експедирування (далі - додаток № 36) сторони домовилися, що ТОВ «Т-Транс» приймає до перевезення належне відповідачу зерно пшениці 6 класу в кількості 1250 тонн (18 вагонів) за маршрутом: станція відправлення Бобровиця - станція призначення Одеса-порт.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до вантажних накладних № 34554352, № 34544031, № 54557207, № 34542928 вантаж, визначений додатком № 36, а саме - 1 243,75 тонн пшениці 6 класу, АТ «Українська залізниця» відправило вагонами у кількості 18 штук зі станції відправлення: Бобровиця Південно-західної залізниці до станції призначення: Одеса-порт Одеської залізниці.
У межах своїх договірних зобов'язань позивач надав послуги з переміщення пшениці (вантажу) у вагонах №№ 95351375, 95648457, 95833554, 95683983, 95455119, 95531950, 95530473, 95636940, 95645313, 95618377, 95753000, 95678538, 95799441, 95751780, 95469920, 95310959, 95641981, 95355673 від станції Бобровиця до станції Одеса-порт, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт № 12 від 10.12.2018, підписаним позивачем та третьою особою.
На підставі договору № 00009/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018 оплата за вказане перевезення в сумі 825 725,63 грн була списана АТ «Українська залізниця» з особового рахунку ТОВ «Т-Транс», що підтверджується переліками № 20151208 від 08.12.2018 та № 20181209 від 09.12.2018.
У свою чергу ТОВ «Т-Транс» виставило вантажовласнику (АТ «ДПЗКУ») рахунок на оплату № 249 від 10.12.2018 в якості компенсації транспортно-експедиційних послуг по маршруту Бобровиця - Одеса-порт, пшениця 6 кл. у кількості 1 243,75 т, на суму 825 725,63 грн, який був сплачений AT «ДПЗКУ». Зазначені обставини підтверджуються платіжною інструкцією № 1599096 від 13.12.2018 та випискою по IBAN/рахунку AT «ДПЗКУ» № НОМЕР_1 за період з 21.09.2018 по 08.06.2020.
Також на підставі додатку № 36 позивачем було організовано переадресацію пшениці 6 кл. в кількості 1 243,75 тонн зі станції Одеса-порт до станції Кремидівка, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт № 54 від 29.01.2019 за договором експедирування та накладною № 42812560, за що відповідачем з особового рахунку позивача була списана оплата в сумі 119773, 13 грн, що підтверджується переліком № 20181223 від 23.12.2018.
Зі свого боку позивач виставив АТ «ДПЗКУ» рахунок на оплату № 55 від 29.01.2019 на суму 119 773,13 грн за надання транспортно-експедиційних послуг переадресування (Одеса-порт - Кремидовка) пшениці 6 кл. в кількості 1 243,75 тонн. Указаний рахунок був оплачений АТ «ДПЗКУ», що підтверджується платіжною інструкцією № 912472 від 05.02.2019 на суму 119 773,13 грн.
Разом з тим встановлено, що після виконання сторонами спірних відносин своїх зобов'язань, з особового рахунку ТОВ «Т-Транс» у січні-лютому 2019 відповідачем було додатково списано грошові кошти в сумі 831 786,84 грн, пов'язані з простоєм вагонів на станції Кремидівка після їх переадресування, що підтверджується переліками № 20190121 від 21.01.2019, № 20190127 від 27.01.2019; № 20190129 від 29.01.2019, № 20190130 від 30.01.2019, № 20190131 від 31.01.2019, № 20190201 від 01.02.2019, № 20190202 від 02.02.2019, № 20190203 від 03.02.2019, № 20190206 від 06.02.2019 та листом Філії «Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень» № ЄРЦ-05/2918-Е від 25.04.2019.
При цьому матеріали справи свідчать, що на підтвердження факту затримки вагонів у січні-лютому 2019 з вини вантажовласника АТ «ДПЗКУ» на станції призначення Кремидівка в очікуванні подачі під вантажні операції АТ «Українська залізниця» склало акти загальної форми (форма ГУ-23): № 1 від 07.01.2019, № від 07.01.2019, № 3 від 08.01.2019, № 4 від 17.01.2019, № 5 від 17.01.2019, № 6 від 17.01.2019, № 10 від 19.01.2019, № 13 від 25.01.2019, № 17 від 27.01.2019, № 19 від 30.01.2019.
Також за вказаним фактом відповідачем були складені відомості плати за користування вагонами № 270190130р (без дати), № 27010003 (без дати), № 27010004 від 27.01.2019, № 29010005 (без дати), № 31010006 (без дати), № 31010007 від 31.01.2019, № 02020008 (без дати), № 02020009 (без дати), № 02020010 від 02.02.2019 на загальну суму 831 786,84 грн.
Крім того АТ «Українська залізниця» сформувало накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу): № 17010005 від 17.01.2019, № 20010007 від 20.01.2019, № 25010008 від 25.01.2019, № 27010011 від 27.01.2019, № 30010013 від 30.01.2019, № 31010014 від 31.01.2019, за якими ТОВ «Т-Транс» було нараховано збір за зберігання вантажів на загальну суму 831 786,84 грн.
Дізнавшись у травні 2024 про незаконне списання коштів на суму 831 786,84 грн, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 7/05-24 від 29.05.2024, у якій просив повернути на поточний рахунок ТОВ «Т-Транс» вказану суму з урахуванням інфляції. Проте вказана вимога залишилася без відповіді та задоволення.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.1998, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин) розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 62 Статуту та п. 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила № 644), порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
За змістом п. 2.6 Правил № 644 розрахунковий підрозділ Укрзалізниці веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У даному випадку з особового рахунку позивача були списані кошти в сумі 831 786,84 грн, пов'язані із затримкою вагонів з вини вантажовласника (АТ «ДПЗКУ») на станції Кремидівка після їх переадресування. Факт списання спірних коштів відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 5 Правил № 644 якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, визначені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил № 644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до п. 9 Правил № 644 за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Згідно з п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 (далі - Правила № 113) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
За змістом пункту 4 Правил № 113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, та є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами,
Відповідно до пунктів 6, 8-10 Правил № 113 час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п. 12 Правил № 113 загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Відповідно до п. 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Крім того згідно з п. 5.10 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
У разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого «Повідомлення…» не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.
У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.
Разом з тим судом встановлено, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми ГУ-23 № 1 від 07.01.2019, № від 07.01.2019, № 3 від 08.01.2019, № 4 від 17.01.2019, № 5 від 17.01.2019, № 6 від 17.01.2019, № 10 від 19.01.2019, № 13 від 25.01.2019, № 17 від 27.01.2019, № 19 від 30.01.2019, складені відповідачем, не містять підпису вантажовласника (АТ «ДПЗКУ»); у вказаних актах не зазначено інформації про: номер поїзда, посади і прізвища осіб, у присутності яких складено акти, станції відправлення-призначення, номери накладних, опису обставин, що викликали необхідність у складенні актів.
Також в актах № 4 від 17.01.2019, № 5 від 17.01.2019, № 6 від 17.01.2019, № 13 від 25.01.2019, № 19 від 30.01.2019 не вказаний час початку затримки вагонів.
Таким чином, дослідивши зміст зазначених актів загальної форми ГУ-23, судом встановлено, що наведені документи складені з порушенням встановлених Правил складання актів та відповідно не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу та, відповідно, - для списання таких коштів з рахунку позивача.
Далі, згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У додатку 3 до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що накопичувальну картку підписує працівник станції та працівник вантажовласника.
Однак у даному випадку встановлено, що відомості № 29010005, 02020010 та накопичувальна картка № 25010008 були підписані однією і тією ж особою - Єльчаніновою Є.С. від імені і працівника станції, і представника вантажовласника; у відомостях № 02020009, 02020008, 27019130р не вказані дати складання, прізвище, ім'я та по-батькові працівника станції та вантажовласника; у відомостях № 31010006, 29010005, 27010003 не вказана дата складання; дата підписання накопичувальної картки № 20010007 працівником станції на день передує даті її складання та у ній вантажовласником зазначено ТОВ «Т-Транс» замість AT «ДПЗКУ»; у відомості плати за користування вагонами № 02020008 не вказані число, місяць, години, хвилини передачі вагона при подаванні, приймання вагона залізницею, забирання вагона залізницею.
Крім того з листа філії AT «ДПЗКУ» «Кремидівське ХПП» № 55 від 22.05.2024, вбачається, що особи, які підписали вказані вище документи від імені вантажовласника ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) не перебували у трудових відносинах із філією AT «ДПЗКУ» «Кремидівське ХПП, не були уповноважені на підписання електронним підписом документів в програмі АС «КлієнтУЗ», при цьому акти загальної форми ГУ-23 щодо затримки вагонів філією не складались.
Отже встановлено, що відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки, на підставі яких відповідачем були списані грошові кошти з рахунку позивача за простій вагонів, також були складені з порушенням норм чинного законодавства та не могли слугувати підставою для складання актів загальної форми та списання грошових коштів у сумі 831 786,84 грн з особового рахунку позивача.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту затримки вагонів з вини третьої особи у спірних правовідносинах та наявності підстав для списання коштів з позивача відповідачем не надано.
Приписами частини першої ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
У даному випадку списання відповідачем з особового рахунку позивача спірної суми в якості збору за затримку вагонів на місцях загального користування відбулося у зв'язку з договором, однак, за відсутності підстав для такого списання, передбачених вказаним правочином. При цьому інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Отже, враховуючи факт безпідставного списання відповідачем збору за зберігання вантажу в сумі 831 786,84 грн, позов ТОВ «Т-Транс» до АТ «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів в сумі 831 786,84 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 642 836,01 грн та 3% річних у сумі 149 653,27 грн, нарахованих за період з 01.02.2019 по 30.01.2025, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Також згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Таким чином, зважаючи на встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 642 836,01 грн та 3% річних у сумі 149 653,27 грн, як просив позивач.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність визначена статтею 257 ЦК України, а статтею 258 цього Кодексу передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.
Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць позови до залізниці можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.
Статтею 134 Статут передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Відповідно до частини п'ятої статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч. 2-4 ст. 315 ГК України).
Відтак положення статей 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/11949/20.
Таким чином спеціальний строк позовної давності для даної позовної вимоги, встановлений ст. 134,136 Статуту залізниць України, ч. 1-4 ст. 315 ГК України, складає 15 місяців з дня настання події, яка стала підставою для пред'явлення позову.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, з матеріалів справи вбачається, що про відсутність підстав для списання грошових коштів у сумі 831786,84 грн з особового рахунку ТОВ «Т-Транс» (незаконність складення АТ «Українська залізниця» документації по станції Кремидівка) позивач довідався лише в травні 2024 року, а саме - під час розгляду господарської справи № 910/3045/24, в якій АТ «ДПЗКУ» надало з цього приводу пояснення з відповідними доказами.
Про вказані обставини свідчать наявні у даній справі запити ТОВ «Т-Транс» від 09.05.2024, відповідь АТ «Українська залізниця» від 15.05.2024 щодо обставин та підстав списання коштів за переадресування пшениці по станції Кремидівка, вимога позивача до АТ «Українська залізниця» від 29.05.2024 щодо повернення спірних коштів.
Отже, дізнавшись у травні 2024 року про обставини незаконності списання спірної суми, позивач з даним позовом звернувся 05.02.2025, тобто в межах строку позовної давності, відтак, суд вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач міг і повинен був дізнатися ще 2019 році про порушене право ТОВ «Т-Транс» під час звернення до АТ «ДПЗКУ» з рахунком на відшкодування йому додаткових витрат в сумі 831 786,84 грн за затримку вагонів, а також під час розгляду справи № 910/14757/21 в 2021 році, то суд такі доводи відхиляє, оскільки визначальним питанням у цьому спорі є відсутність підстав для списання коштів позивача через незаконність дій залізниці при складенні відповідних документів (а не факт самого списання), що з'ясувалося та стало відомо позивачу лише під час розгляду справи № 910/3045/24. При цьому позивач не був учасником обставин складення вказаних документів залізницею та їх підписантом, що вказує на те, що позивач не міг знати раніше про безпідставність проведених відповідачем списань та про порушення свого права.
Отже позов ТОВ «Т-Транс» суд задовольняє у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 1 624 276,12 грн задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 8/10, ідентифікаційний код 32829313) грошові кошти в сумі 831 786 (вісімсот тридцять одну тисячу сімсот вісімдесят шість) грн. 84 коп., інфляційні втрати в сумі 642 836 (шістсот сорок дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 01 коп., 3% річних у сумі 149 653 (сто сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн 27 коп. та судовий збір у сумі 24 364 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 14 коп.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 03 липня 2025 року.
Повне судове рішення складене 14 липня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного рішення.
Суддя Головіна К. І.