ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2025Справа № 910/5038/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, вул. Автозаводська, буд.2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44725823)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" (03110, вул. Григорія Кочура, буд. 19/6, м. Київ, код ЄДРПОУ 45274055)
про стягнення коштів у розмірі 18 696 000,00 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 18 696 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за державним контрактом №22/2-38-VDK-25 на поставку товарів для потреб безпеки і охорони від 22.01.2025 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну поставку товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 216 000,00 грн пені та 11 480 000,00 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/5038/25 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
15.05.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що порушення строків постачання за контрактом було зумовлене форс-мажорними обставинами, які сталися не з вини відповідача. У разі визнання судом відсутності форс-мажорних обставин, просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до 500 000,00 грн.
15.05.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано відповідь на відзив.
У судовому засіданні 20.05.2025 оголошено перерву до 17.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 вирішено розгляд справи проводити в закритому судовому засіданні.
20.05.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 17.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 08.07.2025.
В судовому засіданні 08.07.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 08.07.2025 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" (далі - виконавець) було укладено Державний контракт № 22/2-38-VDK-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в Специфікації товарів (Додаток 1 до контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язуються прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в Додатку 2 до контракту.
Загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 164 000 000,00 грн (п. 2.2 Контракту).
Відповідно до п. 3.2 Контракту товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки повідомляється замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі товару за контрактом (п. 3.4 Контракту).
Специфікацією сторони погодили поставку товару в кількості 1000 штук, строк поставки до 15.02.2025.
Враховуючи приписи п. 11.1 Контракту, відповідно до якого Контракт набирає чинності з дати його укладання, Контракт набрав чинності 22.01.2025.
Як вказує позивач, відповідач в обумовлений в державному контракті строк не поставив товар.
У зв'язку із не поставкою товару, 24.02.2025 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату суми коштів нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за контрактом, яка залишена без задоволення.
В подальшому, Агенцією направлено повідомлення про розірвання Контракту (від 24.03.2025 № 22/2-5674), в односторонньому порядку відповідно до п. 12.1. Контракту з 01.04.2025.
З огляду на те, що відповідач порушив строки поставки товару, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7 216 000,00 грн., 11 480 000,00 грн штрафу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Контракт, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Сторонами було погоджено обов'язок відповідача поставити товар до 15.02.2025.
Доказів поставлення товару за Державним контрактом № 22/2-38-VDK-25 від 25.01.2025 у визначений строк, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач порушив строк поставки товару в кількості 1000 комплектів. Зазначена обставина визнається відповідачем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Також, відповідно до н. 12.1. Контракту, умовами припинення (розірвання) контракту в односторонньому порядку Замовником, є істотне порушення умов Контракту Виконавцем що створює реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України, зокрема але не виключно - у разі порушення Виконавцем строків поставки Товару більше на 31 календарний день.
Пропозиція (повідомлення) Сторони, яка ініціює припинення (розірвання) Контракту направляється іншій Стороні в письмовій формі не пізніше, ніж за 7 календарних днів і запланованої дати його припинення (розірвання), з наданням всієї необхідної документації для припинення взаємовідносин за цим Контрактом та здійснення взаєморозрахунків (п. 12.2. Контракту).
Судом встановлено, що з урахуванням не поставки відповідачем товару за Контрактом (1000 комплектів) наданий позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.
Щодо заперечень відповідача про нарахування 7% штрафу у розмірі 11 480 000,00 грн з посиланням на п.4. ст.17 "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Так, згідно з п. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
Як передбачено п. 1 вказаної статті, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім: частини другої статті 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є виконавцем державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Контракт, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 7.2. контракту сторони визначили, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, відповідач укладаючи контракт, діяв на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину про особливий період, у якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, та взяв на себе зобов'язання із визначеними в договорі умовами здійснити поставку товару, а в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за контрактом, сторони передбачили відповідальність сторін передбачена п. 7.2. контракту.
Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для зменшення суми пені до 500 000,00 грн, тобто до 2,67% від заявленої суми, суд зазначає таке.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, наступне: розмір штрафних санкцій позначиться на господарській діяльності з виробництва безпілотників, відповідач зробив дії щоб мінімізувати негативні наслідки. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що затримка поставки Товару за Контрактом була наслідком торгових обмежень КНР щодо експорту безпілотних літальних апаратів і не залежали від волі відповідача. На підтвердження вказаних обставин відповідач надає суду публікації в національних та іноземних ЗМІ.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний контракт із строком поставки відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний договором строк.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.
Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".
Судом враховано, що невиконання умов Контракту, зокрема не поставлення товару впливає на підвищення ефективності обороноздатності держави.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.
Розмір пені та штрафу, про стягнення яких просить позивач, не є надмірно високою в порівнянні із загально вартістю Товару за Контрактом.
Стосовно посилання відповідача на те, що заявлений до стягнення розмір пені становить для нього надмірний тягар, суд зауважує, що будь-яких доказів на час розгляду справи, які б підтверджували матеріальне становище відповідача, останнім до справи не надано, тоді як самі лише суб'єктивні переконання заявника не можуть слугувати підставою для зменшення пені у порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
За таких обставин, суд відмовляє у зменшенні розміру штрафних санкцій до 500 000,00 грн.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 216 000 грн 00 коп. пені, 11 480 000 грн 00 коп штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" (03110, вул. Григорія Кочура, буд. 19/6, м. Київ, код ЄДРПОУ 45274055) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, вул. Автозаводська, буд.2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44725823) 7 216 000 (сім мільйонів двісті шістнадцять тисяч) грн 00 коп. пені, 11 480 000 (одинадцять мільйонів чотириста вісімдесят тисяч) грн 00 коп штрафу, 224 352 (двісті двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн 00 коп. витрати з оплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА