номер провадження справи 7/94/25
14.07.2025 Справа № 908/1428/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/1428/25
за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30019801)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ» (69002, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39320386)
про стягнення 1582,06 грн,
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована в системі «Електронний суд» 13.05.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 1555/08-07/25 від 13.05.2025) Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі - АТ «Укртрансгаз») до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ» (надалі - ТОВ ГК «УКРГАЗ») про стягнення 1582,06 грн заборгованості за договором на зберігання (закачування, відбір) природного газу від 29.06.2015 № 1507000297, яка складається 1385,92грн суми основного боргу, 40,12 грн пені, 35,34 грн 3% річних, 120,68 грн інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1428/25.
Ухвалою суду від 15.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1248/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, граничним строком розгляду цієї справи судом є 14.07.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
14.07.2025 судом ухвалено рішення у справі.
Щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до низки статей ГПК України.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з даними підсистеми Електронний суд відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду від 15.05.2025 про відкриття провадження у справі була направлена на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача 16.05.2025.
Ухвала суду від 15.05.2025 про відкриття провадження у справі була повернута поштовим відділення з адреси відповідача з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Також із метою забезпечення права на справедливий суд та сприяння в реалізації процесуальних прав учасниками справа, ухвала суду була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.
При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ураховуючи наведене вище господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі № 908/1428/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач - Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ» (надалі - ТОВ ГК «УКРГАЗ») 1582,06 грн заборгованості за договором на зберігання (закачування, відбір) природного газу від 29.06.2015 №1507000297, яка складається 1385,92грн суми основного боргу, 40,12 грн пені, 35,34 грн 3% річних, 120,68 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати послуг зі зберігання природного газу, наданих позивачем відповідачу за період з квітня 2017 по 31.03.2025, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення 1582,06 грн заборгованості за договором на зберігання (закачування, відбір) природного газу від 29.06.2015 № 1507000297, яка складається з 1385,92грн суми основного боргу, 40,12 грн пені, 35,34 грн 3% річних, 120,68 грн інфляційних втрат.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 936, 938, 942, 953 Цивільного кодексу України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - оператор, виконавець, АТ «Укртрансгаз») та Товариство з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ» (далі -замовник, ТОВ «УКРГАЗ») було укладено договір на зберігання (закачування, відбір) природного газу від 29.06.2015 №1507000297 (далі - Договір), відповідно до предмету якого передбачено, що виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути Замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, відбору) у встановлені договором строки.
У подальшому сторонами укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору від 14.04.2016 та додаткову угоду № 2 від 14.04.2017.
Відповідно до розділу ІX Договору (у редакції додаткової угоди №2 від 14.04.2017), договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15.04.2018 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України «Про ринок природного газу», а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п.2.1. договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 14.04.2017), доповнено розділ 2 підпунктом 2.1.1., згідно з яким замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у сезоні зберігання 2017-2018 у таких обсягах: 0,0 тис. куб. м - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018 років; 0,0 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018; 0,796 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, який залишається в ПСГ з сезону зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року по 15 квітня 2017 року).
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець сезону зберігання 2016-2017, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2017-2018 років, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.18 договору.
Відповідно до п. 2.16 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2016) у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2015-2016 (15 квітня 2016 року), в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років.
Замовник і виконавець протягом 10-ти днів з дати укладання договору оформлюють акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в сезоні зберігання 2015-2016 років (відповідно до п. 4.4. договору) та в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з пунктом 4.7. договору.
Відповідно до п. 2.19 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 14.04.2017) у випадку, якщо на дату закінчення періоду відбору газу за договором, у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються в місячний строк, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу за договором, скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг зі зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018 років, згідно з пунктом 4.8. договору, та не пізніше 40 календарних днів, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу укласти з виконавцем договір на зберігання цього залишку газу.
Відповідно до п. 4.7. договору (у редакції додаткової угоди №2 від 14.04.2017) замовник зобов'язується до 20 травня 2017 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу - 15 квітня 2017 року, сезону зберігання 2016-2017 років та частину вартості послуг із зберігання газу в ПСГ в сезоні зберігання 2017-2018, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Вартість послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника в ПСГ визначають на підставі тарифу на зберігання в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання газу в ПСГ (п. 2.18 договору), за такою формулою:
Sп.з.з. = V x Тзб., де Sп.з.з. - вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн.; V - обсяг залишку газу в ПСГ станом на 15 квітня 2017, тис. куб. м; Тзб. - тариф на зберігання газу в ПСГ, грн. за 1000 куб. м.
Відповідно до п. 4.8. договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 14.04.2017) замовник зобов'язується не пізніше 35 календарних днів, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу сплатити виконавцю частину вартості послуг зі зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника в сезоні зберігання 2017-2018 років визначають на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПГС, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (пункт 2.19 договору), за формулою: Sп.з.г. = V x (Тзб./2), де Sп.з.г. - вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн.; V - обсяг залишку газу в ПСГ станом на дату закінчення періоду відбору, тис. куб. м; Тзб. - тариф на зберігання газу в ПСГ, грн. за 1000 куб. м.
Станом на початок сезону зберігання 2017/2018 років, відповідно до акту № 246/05-17 від 30.04.2017, підписаного між замовником та виконавцем про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання, обсяг залишку газу в ПСГ становив 0,796 тис.м.куб.
Протягом сезону зберігання 2017-2018 між замовником та виконавцем підписувались акти приймання-передачі газу в ПСГ на закачування та відбір, що детально відображено у Інформації про рух природного газу в газосховищах АТ «Укртрансгаз» на рахунку зберігання ТОВ ГК «УКРГАЗ» та підтверджується відповідними актами, підписаними сторонами, що додані до цієї позовної заяви.
Починаючи із сезону зберігання 2017-2018, після складення акту про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання № 246/05-17 від 30.04.2017, між АТ «Укртрансгаз» та ТОВ ГК «УКРГАЗ» були підписані наступні акти:
- акт приймання-передачі природного при закачуванні в ПСГ № 95/01-17 від 12.05.2017, відповідно до якого ТОВ ГК «УКРГАЗ» передало, а АТ «Укртрансгаз» прийняло і здійснило закачування до ПСГ в травні 2017 року природного газу в обсязі 2 000,000 тис.куб.м;
- акт прийому - передачі природного газу в ПСГ № 279/04-17 від 12.05.2017, відповідно до якого ТОВ ГК «УКРГАЗ» прийняло від ТОВ «СИСТЕМ АКТИВС» в ПСГ у травні 2017 року природний газ в обсязі 4 700,000 тис.куб.м;
- акт прийому - передачі природного газу в ПСГ № 280/04-17 від 12.05.2017, відповідно до якого ТОВ ГК «УКРГАЗ» передало, а ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» прийняло в ПСГ у травні 2017 року природний газ в обсязі 6 700,000 тис.куб.м;
- акт приймання-передачі природного при закачуванні в ПСГ № 422/01-17 від 31.07.2017, відповідно до якого ТОВ ГК «УКРГАЗ» передало, а АТ «Укртрансгаз» прийняло і здійснило закачування до ПСГ в липні 2017 року природного газу в обсязі 1,000 тис.куб.м;
- акт приймання-передачі природного при відборі шляхом заміщення з ПСГ №217/09-17 від 31.08.2017, відповідно до якого АТ «Укртрансгаз» здійснено відбір природного газу з ПСГ, а ТОВ ГК «УКРГАЗ» прийнято у серпні 2017 року природного газу в обсязі 0,368 тис.куб.м.
Таким чином, в газосховищах АТ «Укртрансгаз» на зберіганні обліковується природний газ відповідача в обсязі 1,428 тис.куб.м, що підтверджується довідкою про залишок газу в ПСГ.
Позивач в позовній заяві вказує на те, що після складення останнього акту АТ «Укртрансгаз» обсяг залишку природного газу є статичним по дату подачі позовної заяви до суду.
Зазначене підтверджується інформацією згідно з обліком про рух природного газу в газосховищах АТ «Укргаз» на рахунку зберігання ТОВ «УКРГАЗ ГК».
Відповідно до п. 4.1 договору замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.
Водночас, на кінець сезону зберігання 2017-2018 з боку ТОВ ГК «УКРГАЗ» не було вчинено жодних дій обумовлених вказаними вище пунктами договору.
Послуги зі зберігання залишку газу в ПСГ відповідно до договору на зберігання (закачування, відбір) природного газу від 29.06.2015 № 1507000297 відповідачем не оплачені.
З урахуванням положень абз. 2 п. 3.4 договору, у випадку зміни тарифів, встановлених НКРЕКП, нові тарифи є обов'язковими для сторін за договором з дати набрання чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують.
У розділі ІІІ договору визначено, що тарифи на дату укладання договору становлять:
- тариф на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ становить 32,90 грн., крім того, ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн (пункт 3.1. договору);
- тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 46,20 грн., крім того, ПДВ - 9,24 грн., разом з ПДВ - 55,44 грн (пункт 3.2. договору) .
- тариф на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ становить 32,90 грн., крім того, ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн (пункт 3.3. договору).
Таким чином, після закінчення строку зберігання природного газу та у зв'язку з подальшим зберіганням обсягу природного газу ТОВ «УКРГАЗ» в газосховищах АТ «Укртрансгаз», розрахунок заборгованості за послуги зберігання виконано за діючими тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 26.06.2013 №741 «Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ПАТ «Укртрансгаз», які діяли до 01.08.2018.
Отже, вартість зберігання природного газу відповідача в обсязі 1,428 тис.куб.м на один сезон зберігання газу складає 39,59 грн.
Вартість послуг визначена за вказаною формулою шляхом множення 1,428 * (46,20/2) *20%ПДВ.
Загальна вартість зберігання природного газу за період з кінця сезону зберігання 2017-2018 - квітень 2018 по кінець сезону зберігання 2018-2019 - липень 2018 становить 118,77 грн.
З 01.08.2018 розрахунок заборгованості за послуги зберігання на місяць виконано за діючими тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 21.06.2018 № 480 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» в розмірі 0,172 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,1, встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць, які діяли до 30.06.2020.
Вартість послуги зберігання за місяць визначається за формулою: Sм зб = Рм зб х Тзб х n х Км зб де: Рм зб - розмір розподіленого обсягу індивідуальної послуги на місяць; Тзб - тариф послуги зберігання за 1000 куб. м на добу; n - кількість днів у місяці; Км зб - коефіцієнт, встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць. Sм зб =1,428 х 0,172 х 31 х 1,1 = 12,96 грн без ПДВ, 15,55 грн з ПДВ (приклад нарахування послуги зберігання у серпні 2018 року).
Нарахування в інших місяцях проводились аналогічно, з урахуванням кількості днів у місяці та із застосуванням актуальних тарифів.
Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.08.2018 по 30.06.2020 становить 227,10 грн (1,428 *(0,172*1,1 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.).
З 01.07.2020 - за тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 №1150 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 0,19 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,1 (встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць), які діяли до 31.05.2022.
Вартість наданих послуг за період з 01.07.2020 по 30.06.2022 становить 261,38 грн (1,428*(0,19*1,1 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.). З 01.07.2022 - за тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 30.06.2022 №656 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 0,40 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,1 встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць , які діяли до 31.05.2024.
Вартість наданих послуг за період з 01.07.2022 по 31.05.2024 становить 528,63 грн (1,428*(0,40*1,1 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.).
З 01.06.2024 - за тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 30.06.2022 №656 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «УКРТРАНСГАЗ» (у редакції Постанови НКРЕКП від 30.06.2022 №834) в розмірі 0,40 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,2 встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на добу наперед, які діють станом на дату подання позову.
Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.06.2024 по 31.03.2025 становить 250,04 грн (1,428*(0,40*1,2 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.).
З урахуванням викладеного вище, загальна вартість послуг зі зберігання природного газу, наданих позивачем за договором відповідачу, за період з квітня 2017 по 31.03.2025 становить 1 385,92 грн.
Замовник в порушення умов договору не забрав зі зберігання власні обсяги природного газу та не здійснив оплату вартості послуг зберігання на загальну суму 1 385,92 грн.
Відповідач не спростував викладені обставини, відзив на позовну заяву суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ до закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу згідно з договором зберігання, якщо на рахунку замовника обліковується залишок природного газу, замовник зобов'язується: замовити послугу зберігання (закачування, відбору) на наступний період, яка враховує зберігання залишків на кінець строку надання послуг (зберігання, закачування) природного газу; або передати зазначений обсяг природного газу третій особі (особам) у порядку, встановленому цим Кодексом; або відібрати весь обсяг природного газу, що зберігається в газосховищах на його рахунку зберігання.
Якщо замовник не здійснив заходів, передбачених пунктом 1 цієї глави, оператор газосховища протягом десяти робочих днів в односторонньому порядку складає акт про обсяг залишку природного газу в газосховищах на дату закінчення надання послуг зберігання (закачування, відбору) на підставі акта про рух природного газу на рахунку зберігання замовника за останній розрахунковий період (ч. 2 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ).
Оператор газосховища розраховує вартість зберігання залишку природного газу після закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) як для індивідуального робочого обсягу на місяць на підставі складеного акта про обсяг залишку природного газу та виставляє рахунок власнику природного газу ( ч. 3 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ).
Із матеріалів справи судом установлено, що в газосховищах АТ «Укртрансгаз» на зберіганні обліковується природний газ відповідача в обсязі 1,428 тис.куб.м, що підтверджується довідкою про залишок газу в ПСГ.
Отже, вартість послуг зі зберігання природного газу наданих позивачем за договором відповідачу, за період з квітня 2017 по 31.03.2025 становить 1 385,92 грн.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач забрав зі зберігання позивача вказаний обсяг природного газу, зокрема, складених між сторонами відповідних актів. При цьому, позивачем долучено до позовної заяви довідку, в якій вказано, що станом на 31.03.2025 в газосховищах позивача обліковується 1,428 тис.куб.м. природного газу.
Таким чином, враховуючи норми ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг зі зберігання природного газу обсягом 1,428 тис.куб.м. за весь фактичний період зберігання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2016) у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.7 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Таким чином, замовнику нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 40,12 грн.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явленої до стягнення суми пені, суд установив, що сума пені, за період визначений позивачем у розрахунку пені, нарахована позивачем правильно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 40,12 слід задовольнити повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 120,68 грн та суму 3% річних у розмірі 35,34 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч.2 ст.625 цього кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення містить ч.3 ст.198 ГК України.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення сум трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 35,34 грн та інфляційних втрат у сумі 120,68 грн. суд установив що пред'явлені до стягнення суми розраховані вірно та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відтак, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ» (69002, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39320386) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30019801) 1385 (одну тисячу триста вісімдесят п'ять) гривень 92 копійки суми основного боргу, 40 (сорок) гривень 12 копійок пені, 35 (тридцять п'ять) гривень 34 копійки 3% річних, 120 (сто двадцять) гривень 68 копійок інфляційних втрат, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна