вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
09 липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1097/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/1097/24
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ
до відповідача - ОСОБА_1 , м. Сіверськодонецьк
про стягнення суми 261 367, 37 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 261 367, 37 грн., з яких, 237 167,67 грн заборгованості за тілом кредиту та 24 199,70 грн заборгованості за відсотками., посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного кредитного договору № 3074818600-КД-1 від 27.01.2021 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначено адресу реєстрації відповідача, де він був зареєстрований як фізична особа-підприємець до 01.04.2024 згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з відповіді №1036498 від 15.01.2025 р. з єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 є Луганська область, Сіверодонецький район, м. Сіверськодонецьк.
Ухвалою суду від 16.01.2025 р. позовну заяву Акціонерного товариства Комерцій-ний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ залишено без руху.
20.01.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем, зокрема, додано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.04.2022 р. згідно з якою місцем реєстрації проживання відповідача є : Луганська область, Сіверодонецький район, м. Сіверськодонецьк. Фактичне місце проживання/перебування: м. Мукачево, Закарпатської області.
Ухвалою суд від 22.01.2025 р. витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи, інформацію щодо фактичного місця проживання (перебування), адреси, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, номер телефону, що міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, щодо:- ОСОБА_1 08.03.1984 р. РНОКПП НОМЕР_1 .
24.02.2025 р. та 03.03.2025 р. до суду від Міністерства соціальної політики України надійшли відомості щодо фактичного місця проживання відповідача. За якими Винокурова Олена Сергіївна рнокпп: НОМЕР_1 , фактично проживає: АДРЕСА_1 з 23.04.2022 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 907/1097/24, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У зв'язку з відсутністю зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 05.03.2025 р. була надіслана відповідачу 05.03.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 24.03.2025 р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду Закарпатської області.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
27.01.2021 Фізична особа - підприємець Винокурова Олена Сергіївна (далі - Позичальник) та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі- Кредитор) уклали кредитний договір № 3074818600-КД-1 (далі- Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор надав у користування Позичальнику кредитні кошти в обмін на зобов'язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування коштами, а також інші платежі, які передбачені кредитним договором.
Відповідно до п. A.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.
Відповідно до п. А.2 кредитного договору ліміт цього договору: 745 576,40 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 740000 грн. ( сiмсот сорок тисяч гривень 0 копійок), на придбання приміщення та земельної ділянки, у розмірі 5576.40 грн. ( П'ять тисяч п'ятсот сiмдесят шiсть гривень 40 копiйок ), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги.
Пунктом А.3. встановлений термін повернення кредиту 01.01.2026.
У п.А.4 кредитного договору сторони визначили рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (у гривні), отримувач: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 304795, код ЄДРПОУ 3074818600 (IBAN - НОМЕР_3 );
Згідно п. А.5. істотних умов, зобов'язання позичальника забезпечуються: - договором іпотеки №3074818600-ДІ-1/1 від 27.01.2021 року; - договором поруки № 3074818600-ДП-1/1 від 27.01.2021 року.
За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 12.88 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.А.6 кредитного договору).
Відповідно до п.А.6.1 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 17.88 % річних. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.
У випадку порушення Позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 25.76 (двадцять п'ять цілих сімдесят шість сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом. (п.А.7 кредитного договору).
У п.А.8 кредитного договору сторони передбачили, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. Договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п. 2.3.2 цього Договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до підп. 2.3.2. п. 2.3. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право:
а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або:
б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або:
в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); або:
г) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п.1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік (п.2.3.8 кредитного договору).
Відповідно до п.4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п.А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п.А.7. цього договору (п.4.2 кредитного договору).
Згідно з п.п. 6.1., 6.2., 7.2. договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань. Цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».
У додатку №1 до кредитного договору сторони визначили графік погашення платежів, а саме дату, суму кредиту до погашення, суму страхового платежу до погашення.
27.01.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1 до кредитного договору № 3074818600-КД-1 від 27.01.2021 року, якою внесені до нього зміни, зокрема сторони узгодили: п. 2.1. Договору за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 12.88 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 5%; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства Фінансів України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Міністерства Фінансів України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства Фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов'язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка “Viber»; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером “Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.
Умовами пункту 2.2 додаткової угоди встановлено, що У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов?язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
За умовами п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.
Згідно з п. 5 додаткової угоди вона є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди.
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи Відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.
02.10.2024 Позивачем на поштову адресу Відповідача було направлено Повідомлення - вимога вих. № 10127LG19S0NS від 26.09.2024 про, те що Банк повідомляє про наявність непогашеної заборгованості, що не була повернута у терміни/строки, встановлені договором та у відповідності до п. 5.10 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що в разі неповернення Позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3., п. 2.3.2. цього Договору, Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7. цього Договору. При цьому проценти за користування Кредитом Банком не нараховуються та не підлягають сплаті Позичальником.
Дана вимога Банку залишена Відповідачем, без відповіді та задоволення.
Що і стало підставою звернення позивача до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Як було встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов'язання, за умовами яких позивач зобов'язався надати відповідачу-1 у користування кредитні кошти, а відповідач-1, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит у строки, які погоджені сторонами у кредитному договорі (кінцевий термін повернення кредиту 01.01.2026).
Суд виходить із того, що підписувач, який здійснює накладення електронного підпису на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосував свій підпис у контексті, передбаченому документом, тобто підписав, погодив, засвідчив тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір в електронному вигляді було підписано 27.01.2021 зі сторони АТ «ПриватБанк» кваліфікованим підписом Калабкіна О.Г., а зі сторони позичальника Відповідачем.
Відтак, факт підписання указаних документів в електронному вигляді Відповідачем підтверджується наданими позивачем протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.
Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, додаткової угоди до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
Окрім того, відповідач заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано умови договру вчасно та належним чином.
Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед позивачем, у зв'язку з чим, банком було реалізоване право на дострокове розірвання кредитного договору.
З вищенаведених повідомлень-вимог вбачається, що остаточною датою повернення кредиту, нарахування та сплати процентів є 26.10.2024.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимоги позивача про дострокове повернення кредитних коштів та процентів.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконує, у зв'язку з чим у останнього рахується заборгованість перед банком за тілом кредиту в розмірі 237 167,67 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 237 167,67 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню та задовольняється судом.
Щодо нарахованих прострочених процентів у загальному розмірі 24 199,70 грн., суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).
Перевіривши заявлений до стягнення розрахунок відсотків за користування кредитом у сумі 24 199,70 грн., суд вважає, що такі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до відповідача - ОСОБА_1 , м. Сіверськодонецьк про стягнення суми 261 367, 37 грн. підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) суму 261 367, 37 грн (двісті шістдесят одну тисячу триста шістдесят сім гривень 37 коп.) з яких, 237 167,67 грн заборгованості за тілом кредиту та 24 199,70 грн заборгованості за відсотками, а також суму 3 136,41 грн (три тисячі сто тридцять шість гривень 41 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.07.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі