вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.07.2025м. ДніпроСправа № 904/439/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Губи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі
за позовом Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс»
про стягнення штрафу в розмірі 751516грн26коп
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс»
до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України»
про визнання недійсним пункту 7.3 договору від 10.05.2024 №159-К-24
Представники:
від позивача (за первісним позовом): Калінський С.В. - в порядку самопредставництва;
від відповідача (за первісним позовом): Плугатирьов В.В. - діє за ордером АХ№1211091 від 25.09.2024, адвокат.
СУТЬ СПОРУ: Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про стягнення штрафу в розмірі 751516грн26коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24.
Позивач послався на п.5.1 договору купівлі-продажу №159-К-24 від 10.05.2024 та вказав, що станом на 21.06.2024 продавцем поставлений товар на 50% менше від загального обсягу закупівлі.
Позивач вказав про направлення на адресу відповідача повідомлення від 27.06.2024 №ГД ДКВС-2168/3 ГД 2024 про дострокове розірвання договору з 05.07.2024 та відсутність підстав звільнення від відповідальності за недопоставку товару.
Пославшись на пункт 7.3 договору купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24, за недопоставку товару (олії соняшникової рафінованої бутильованої) у кількості 73462кг на загальну суму 3006065грн04коп, позивач нарахував та заявив до стягнення 25% штрафу в розмірі 751516грн26коп (3006065грн04коп х 25% = 751516грн26коп).
Позивач повідомив про направлення на адресу відповідача претензії від 19.07.2024 №ГД ДКВС-2504/3 ГД/2024 з вимогою сплатити у строк до 02.09.2024 включно штрафні санкції за недопоставку товару у розмірі 751516грн26коп. У листі-відповіді від 26.08.2024 №26/08/24-5 відповідач повідомив про звернення до Торгово-промислової палати України у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Позивач зазначив, що листом від 06.09.2024 №ГД ДКВС-3205/3 ГД/2024 повідомив відповідача про продовження строку до 30.09.2024 для оплати штрафних санкцій.
Позивач вказав, що звертався до Акціонерного товариства «РВС Банк» з вимогою від 31.10.2024 №ГД ДКВС-4130/3 ГД/2024 про сплату суми гарантії відповідно до банківської гарантії №2250-24Г від 10.05.2024. В листі від 07.11.2024 №2887/24 банк відмовився сплачувати кошти та послався на надання відповідачем письмових пояснень про наявність форс-мажорних обставин при виконанні договору разом із сертифікатом №3500-24-2050 від 07.11.2024 Кіровоградської торгово-промислової палати №1105-3/24/302.
Позивач зазначив, що разом з листом відповідача від 12.11.2024 №12/11-2024 про повідомлення щодо недопоставки товару внаслідок форс-мажорних обставин отримав сертифікат №3500-24-2050 від 07.11.2024 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати. У сертифікаті був встановлений період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 03.06.2024 по 05.07.2024.
Позивач послався на лист від 06.11.2024 №24.14-07/416 та звернув увагу, що Полтавська регіональна торгово-промислова палата у подібних правовідносинах відмовила у видачі ТОВ «Ісполін Плюс» сертифікату про настання форс-мажорних обставин. Це свідчить про вибірковий та неоднозначний підхід до видачі сертифіката про форс-мажорні обставини у подібних правовідносинах.
Позивач стверджував, що з огляду на зміст листів від 07.06.2024 №0706НК/24, від 20.06.2024 №20/06/24-20 неналежне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару обумовлене підвищенням вартості товару на ринку та небажанням постачати товар за ціною, визначеною у договорі купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24.
Позивач послався на пункт 8.2 договору купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24 та вказав, що відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлений договором спосіб та строк.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути недоліки (надати письмові пояснення щодо кількості та вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24 разом з відповідними доказами поставки).
На адресу суду 11.02.2025 надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Позивач повідомив, що за договором купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24 відповідач не здійснював поставку товару. Тому розрахунок штрафу здійснювався від загальної вартості товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 суд прийняв позов до розгляду, визнав справу малозначною та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
На адресу суду 07.02.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» клопотання ТОВ «Ісполін Плюс» від 07.02.2025 про об'єднання в одне провадження справ №904/439/25, №904/382/25, №904/443/25 в одне судове провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотань ТОВ «Ісполін Плюс» від 07.02.2025 про об'єднання в одне провадження справ №904/439/25, №904/382/25, №904/443/25 в одне судове провадження.
На адресу суду 28.02.2025 надійшов сформований в системі «Електронний суд» зустрічний позов від 27.02.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про визнання недійсним пункту 7.3 договору від 10.05.2024 №159-К-24.
В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом послався на статтю 61 Конституції України, можливість подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки пунктами 7.2 та 7.3 договору від 10.05.2024 №159-К-24передбачена відповідальність у формі штрафу за одне й те саме порушення у різних розмірах.
Також на адресу суду 03.03.2025 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив ТОВ «Ісполін Плюс» від 27.02.2025 про незгоду із заявленими первісними позовними вимогами.
Відповідач за первісним позовом послався на існування форс мажорних обставин з 03.06.2024 по 05.07.2024 та зазначив, що ТОВ «Ісполін Плюс» не змогло поставити товар у період з 21.06.2024 по 05.07.2024 (дата розірвання договору від 10.05.2024 №159-К-24).
Відповідач за первісним позовом просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80% та вказав про недобросовісну поведінку позивача, спрямовану на створення перешкод для виконання договору (залишення без відповіді пропозиції відповідача внести зміни до договору, несприяння вирішенню ситуації, що склалася).
Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що вживав дії щодо своєчасного виконання договору - уклав договір з виробником олії; невідкладно звернувся до позивача з пропозицією поставити товар у тарі більшим об'ємом після отримання від виробника інформації щодо неможливості поставити олію. Позивач за зустрічним позовом проігнорував пропозиції відповідача. Це свідчить про відсутність бажання отримати виконання договору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 суд прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ «Ісполін Плюс» до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднати їх в одне провадження, перейшов до розгляду справи №904/439/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 25.03.2025 о 10:00год.
На адресу суду 11.03.2025 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь на відзив позивача за первісним позовом від 10.03.2025.
Позивач за первісним позовом зазначив, що станом на 21.06.2024 товар не був поставлений. Тому Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» правомірно розірвала договір в односторонньому порядку з 05.07.2024.
Позивач за первісним позовом вказав, що встановлений договором розмір пені не є надмірним і не перевищує подвійний розмір подвійної ставки НБУ; загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну договору (сума штрафних санкцій - 751516грн26коп., ціна договору - 3006065грн04коп.); штрафні санкції нараховані за реальне порушення договірних зобов'язань; майновий стан відповідача дозволяє сплатити штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 суд задовольнив заяву представника ТОВ «Ісполін Плюс» - адвоката Плугатирьова В.В. від 12.03.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На адресу суду 18.03.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення відповідача за первісним позовом на відповідь на відзив.
Відповідач за первісним позовом зазначив, що ігнорування пропозиції про прийняття товару у більшій тарі не відповідає стандартам добросовісної поведінки у договірних відносинах. Така поведінка кваліфікується як відмова від договору в односторонньому порядку з боку замовника.
Відповідач за первісним позовом просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 20% від заявленої до стягнення суми.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 суд задовольнив заяву представника Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» - Калінського С.В. від 17.03.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На адресу суду 21.03.2025 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача за зустрічним позовом про незгоду із заявленими зустрічними позовними вимогами.
Відповідач за зустрічним позовом пояснив, що пункти 7.2 та 7.3 договору застосовуються у різних випадках. Продавець не притягується двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки пунктами 7.2 та 7.3 договору визначені різні порушення договору.
На адресу суду 25.03.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання представника ТОВ «Ісполін Плюс» про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 суд задовольнив клопотання представника ТОВ «Ісполін Плюс» від 25.03.2025 про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 08.04.2025 о 14:30.
На адресу суду 01.04.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення ТОВ «Ісполін Плюс» від 31.03.2025.
Відповідач за первісним позовом зазначив, що ігнорування позивачем пропозиції про зміну договору та поставку товару у більшій тарі фактично є ухиленням від обов'язку прийняти виконання договору. Тому прострочення боржника за договором не настало.
На думку відповідача за первісним позовом, рішення суду про відмову у задоволенні позову або про зменшення штрафних санкцій до бажаного відповідачем розміру захистило б інтереси відповідача та третіх осіб, які напряму залежать від результату розгляду цієї справи та інших справ між сторонами.
Призначене на 08.04.2025 о 14:30год підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Дніпропетровської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 суд призначив підготовче засідання на 24.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 27.05.2025.
На адресу суду 22.05.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання представника Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» від 21.05.2025 про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 суд задовольнив клопотання представника Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» від 21.05.2025 про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання до 18.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 18.06.2025, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 02.07.2025.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд установив таке.
Між Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» (далі - продавець) укладений договір купівлі-продажу від 10.05.2024 №159-К-24 (далі - договір від 10.05.2024).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 10.05.2024 продавець зобов'язався продати і відвантажити ДК 021-2015: 15420000-8 Рафіновані олії та жири (олія соняшника рафінована бутильована) (далі - товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами договору на загальну суму 3006065грн04коп.
Згідно з пунктом 3.1 договору від 10.05.2024 ціна договору становить 3006065грн04коп., у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору від 10.05.2024 передбачено, що розрахунок за договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання товару на склад територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.
У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково-касове обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.
Продавець має надати покупцю документи, зазначені в пункті 4.1. договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів. В разі затримки продавцем у наданні зазначених в пункті 4.1. договору документів покупець не несе відповідальність за невчасну оплату товару.
Датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог пункту 2.5. договору.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору від 10.05.2024 встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 20 червня 2024 року.
Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у рознарядці (додаток 1 до договору) .
За погодженням між сторонами обсяги та адреси поставки можуть бути змінені.
Територіальні уповноважені представники покупця здійснюють прийом товару після надання усього комплекту документів, зазначених в пунктах 2.1 та 4.1 договору, з урахуванням положень пункту 2.4 договору.
Відповідно до пункту 7.1 договору від 10.05.2024 сторони визначили що:
- поставкою товару вважається, що продавець поставив покупцю в обумовлений в договорі (рознарядці (додаток 1 до договору)) термін (строк) товар, в обсязі та за цінами, що передбачено умовами договору;
- недопоставкою товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини, який визначено договором, під час строку дії договору або у випадку розірвання договору з підстав, визначених пунктом 6.2.4 договору, або відмову продавця здійснити поставку товару;
- порушенням строків поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів (строків), визначених в договорі.
Згідно з пунктом 7.2 договору від 10.05.2024, у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4, 5.1, 5.8, 5.11 договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару.
Пунктом 7.3 договору від 10.05.2024 визначено, що у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.
Пунктами 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 договору від 10.05.2024 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна. Вказаний перелік обставин не є вичерпним).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, які видаються відповідним органом, уповноваженим на їх видачу згідно з діючим законодавством України.
У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.
Відповідно до пункту 10.1 договору від 10.05.2024 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.07.2024 включно.
У пунктах 11.2, 11.3 договору від 10.05.2024 зазначено, що під час укладання договору продавець надає покупцю перелік документів, визначених додатком 3 до договору, та забезпечення його виконання у розмірі 5 % ціни договору у сумі 150303грн25коп. шляхом перерахування коштів на рахунок покупця або у вигляді страхової або банківської гарантії (далі - гарантія).
У разі внесення продавцем забезпечення виконання договору шляхом перерахування коштів, покупець повертає продавцю забезпечення виконання договору протягом 5 (п'яти) банківських днів після повного та належного виконання продавцем своїх зобов'язань згідно з договором.
Згідно з рознарядкою на поставку олії соняшникової рафінованої бутильованої сторони узгодили кількість товару - 73462кг та термін (строк) поставки товару - з 10.05.2024 до 20.06.2024 включно.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» не поставило товар за договором від 10.05.2024.
Між сторонами велось листування щодо виконання договору від 10.05.2024:
- у листі від 07.06.2024 №0706НК/24 продавець повідомив покупця про неможливість виконати договір на узгоджених умовах внаслідок підвищення вартості електроенергії, послуг транспортування, сировини та пропонував - поставити необхідний обсяг товару зі зміною якісних характеристик (замість олії соняшникової рафінованої бутильованої поставити олію соняшникову нерафіновану бутильовану); змінити розмір фасування товару (замість поставки товару у ємностях 6літрів поставити товар у ємностях 10літрів); продовжити строк поставки товару до 20.10.2024.
- у листі від 20.06.2024 №20/06/24-20 продавець пропонував покупцю продовжити строк поставки товару до 20.09.2024, посилаючись на - підвищення собівартості товару через аварійні та стабілізаційні відключення електроенергії; зниження кількості транспортних перевезень внаслідок мобілізаційних заходів; вичерпання запасів насіння соняшника врожаю 2023року для виготовлення олії та початок нового сезону із середини серпня 2024року.
- у листі від 27.06.2024 №ГД ДКВС-2168/3 ГД 2024 покупець повідомив продавця про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 05.07.2024 через постачання товару станом на 21.06.2024 у кількості менше 50% загального обсягу закупівлі.
- у претензії від 19.07.2024 №ГД ДКВС-2504/3 ГД/2024 покупець вимагав від продавця сплатити у строк до 02.09.2024 штрафні санкції за недопоставку товару у розмірі 751516грн26коп.
- у листі-відповіді від 26.08.2024 №26/08/24-5 на претензію продавець повідомив покупця про невиконання зобов'язань за договором від 10.05.2024, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Продавець просив погодити додатковий строк на оплату штрафних санкцій та надання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин до 30.09.2024.
- у листі від 06.09.2024 №ГД ДКВС-3205/3 ГД/2024 покупець повідомив продавця про продовження строку оплати до 30.09.2024 для оплати штрафних санкцій.
- листом від 12.11.2024 №12/11-2024 продавець направив на адресу покупця сертифікат від 07.11.2024 №3500-24-2050 про форс-мажорні обставини, виданий Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою. У сертифікаті від 07.11.2024 №3500-24-2050 Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що негативно вплинули на можливість виконання ТОВ «Ісполін Плюс» зобов'язань за договором від 10.05.2024 №159-К-24. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 03.06.2024 по 05.07.2024.
Згідно з матеріалами справи Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» зверталась до Акціонерного товариства «РВС Банк» з вимогою від 31.10.2024 №ГД ДКВС-4130/3 ГД/2024 про сплату суми гарантії відповідно до банківської гарантії №2250-24Г від 10.05.2024. У листі від 07.11.2024 №2887/24 Акціонерне товариство «РВС Банк» відмовилось сплачувати кошти та послалось на надання ТОВ «Ісполін Плюс» письмових пояснень про наявність форс-мажорних обставин при виконанні договору разом із сертифікатом №3500-24-2050 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 07.11.2024 №1105-3/24/302.
Також у матеріалах справи наявний лист-відповідь Полтавської регіональної торгово-промислової палати від 06.11.2024 №24.14-07/416 на лист Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» від 24.10.2024 №ГД ДКВС-3967/3 ГД/2024. Полтавська регіональна торгово-промислова палата повідомила, що за результатом розгляду заяв ТОВ «Ісполін Плюс» від 21.08.2024 разом з наданими документами, не було можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією та неможливістю виконання товариством своїх конкретних зобов'язань.
Звертаючись з позовом про стягнення штрафу у розмірі 751516грн26коп, нарахованого на підставі пункту 7.3 договору від 10.05.2024, Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» послалась на порушення ТОВ «Ісполін Плюс» зобов'язань з поставки товару.
Заперечуючи проти задоволення первісного позову, ТОВ «Ісполін Плюс» стверджувало про настання форс-мажорних обставин, відсутність прострочення боржника.
Звертаючись із зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 7.3 договору від 10.05.2024, ТОВ «Ісполін Плюс» стверджувало про порушення статті 61 Конституції України.
Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Ісполін Плюс» про визнання недійсним пункту 7.3 договору від 10.05.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору.
Відповідно до вимог статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення має на меті уникнути несправедливого покарання.
Норма статті 231 Господарського кодексу України надає змогу сторонам договору визначити розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання на власний розсуд та закріпити вказаний розмір в укладеному між ними договорі.
Сторони на власний на розсуд визначили і погодили всі умови договору.
Відповідно до пункту 7.2 договору від 10.05.2024, у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4., 5.1., 5.8., 5.11. договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару .
Згідно з пунктом 7.3 договору від 10.05.2024, у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.
З огляду на зміст пунктів 7.2 та 7.3 договору відсутні підстави для висновку про встановлення відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Адже пунктами 7.2 та 7.3 договору визначені різні порушення договору.
Оскільки пункт 7.3 договору від 10.05.2024 не суперечить положенням статті 61 Конституції України та іншим вимогам чинного законодавства, відсутні підстави для визнання такого пункту договору недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Тому суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про визнання недійсним пункту 7.3 договору від 10.05.2024.
Щодо первісних позовних вимог Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про стягнення штрафу у розмірі 751516грн26коп, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору від 10.05.2024 продавець (ТОВ «Ісполін Плюс») повинен був здійснити поставку товару на умовах DDP (згідно з Інкотермс 2010) за адресами, вказаними у рознарядці у повному обсязі з 10.05.2024 до 20.06.2024 включно.
У матеріалах справи відсутні докази поставки товару за договором від 10.05.2024 у кількості 73462кг на суму 3006065грн04коп.
На підставі пункту 7.3 договору від 10.05.2024 покупець (Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України») нарахувала та заявила до стягнення штраф у розмірі 751516грн26коп (3006065грн04коп. х 25%).
У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 зазначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов'язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами, надавати правову кваліфікацію певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває станом на момент вирішення спору.
З огляду на обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність форс-мажорних обставин.
Сторони уклали договір від 10.05.2024 під час дії воєнного стану. Протягом 2024року тривала військова агресія Російської Федерації проти України та ракетні обстріли усієї території України. У 2024 році вже мало місце постійне і регулярне відключення електроенергії, у зв'язку із обстрілами критичної інфраструктури української економіки. Укладаючи договір, ТОВ «Ісполін Плюс» знало і повинно було розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни.
Водночас, суд вважає несправедливим покладати на ТОВ «Ісполін Плюс» відповідальність у повному обсязі за прострочку внаслідок спірних обставин, оскільки чинник війни неможливо повністю врахувати під час господарювання.
ТОВ «Ісполін Плюс» просило суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
У чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З огляду на обставини справи, враховуючи загальні засади, встановлені у статті 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність та розумність), дотримуючись балансу інтересів сторін, суд зменшує розміру суми штрафу на 30% та стягує з ТОВ «Ісполін Плюс» на користь Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» штраф у розмірі 526061грн38коп.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Даний позов був сформований в системі «Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.
З огляду на розмір первісних позовних вимог, належний розмір судового збору дорівнює 9018грн19коп. ((751516грн26коп. х 1,5%) х 0,8).
При зверненні до господарського суду позивач за первісним позовом сплатив судовий збір у розмірі 11272грн74коп. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Розмір надлишково сплаченого судового збору становить 2254грн55коп. (11272грн74коп. - 9018грн19коп.), який підлягає поверненню з Державного бюджету України за клопотанням сторони.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача за первісним позовом витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 9018грн19коп.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру штрафу, покладається на відповідача за первісним позовом без урахування зменшення цієї суми.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про стягнення штрафу в розмірі 751516грн26коп - задовольнити частково.
Зменшити розмір штрафу на 30% з 751516грн26коп до 526061грн38коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» (Ідентифікаційний код: 33667686; місцезнаходження: 36022, Полтавська область, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», буд.17, приміщення 2) на користь Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (Ідентифікаційний код: 41220556; місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд.27) штраф у розмірі 526061грн38коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 9018грн 19коп.
У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про визнання недійсним пункту 7.3 договору №159-К-24 від 10.05.2024.
В судовому засіданні 02.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошене скорочене рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 14.07.2025.
Суддя Р.Г. Новікова