вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2143/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.
про розірвання договору та стягнення заборгованості у сумі 95 846 грн 71 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів заборгованість у сумі 95 846 грн 71 коп., з яких: 80 720 грн 00 коп. - основна сума боргу, 1 614 грн 40 коп. - інфляційні втрати, 597 грн 11 коп. - 3% річних, 7 264 грн 80 коп. - пеня, 5 650 грн 40 коп. - 7% штрафу;
- розірвати договір № 106/22/07 від 22.07.2024 укладений між Національним центром управління та випробувань космічних засобів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія".
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю товарів № 106/22/07 від 22.07.2024 в частині своєчасної поставки оплаченого товару.
Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
09.05.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 14.05.2025 направлялася відповідачу на його електронний кабінет, зареєстрований в системі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 14.05.2025.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати та наявність підстав для застосування наслідків прострочення у вигляді стягнення пені, штрафу інфляційних втрат та 3% річних, у заявлених до стягнення сумах.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2024 між Національного центру управління та випробувань космічних засобів (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів № 106/22/07.
Відповідно до п. 1.1 цього договору продавець зобов'язується у встановлений договором строк передати покупцю товар в асортименті, кількості: дизельне паливо 2000 л. (оплата буде здійснена за КЕКВ 2275) та за цінами, відповідно до специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору в обумовлені строки та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування товару: дизельне паливо, ДК 021: 2015 - 091 30000-9 Нафта і дистиляти (далі - Товар) (п. 1.2 договору).
Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб покупця. Зобов'язання за договором виникають та виконуються лише у разі наявності та в межах відповідних бюджетних призначень (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору сума цього договору становить 100 900, 00 (сто тисяч дев'ятсот гри. 00коп.) грн, у т, ч. ПДВ, з них 16816,67 грн за рахунок коштів передбачених бюджетом на утримання НЦУВКЗ за КЕКВ 2275.
Сума цього договору не повинна відрізнятися від ціни пропозиції, в тому числі за одиницю товару (п. 3.2 договору).
Ціна включає вартість поставки та включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України, а також усі супутні витрати продавця пов'язані зі зберіганням, транспортуванням та наданням товару покупцю (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем, після пред'явлення продавцем, видаткової накладної на оплату товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати пред'явлення.
Розрахунки за поставлений товар здійснюються згідно наданих Продавцем видаткових накладних.
Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі (п. 4.3 договору).
У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за наданий товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення па фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору строк передачі Товару 20 діб з моменту підписання договору.
Строк дії активованих талонів (скретч-карток) 31.12 2025 року, але, до використання та обслуговування (приймання) у мережах на власних АЗС та АЗС партнерів (згідно з додатком 2). У разі завершення терміну дії талонів, має відбутися їх заміна, або продовження терміну дії до повного використання палива Замовником (п. 5.2 договору).
Місце передачі товару: на власних АЗС продавця та АЗС партнерів (п. 5.3 договору).
Право власності на товар переходить за видатковою накладною, підписаною представниками сторін, з обов'язковим наданням продавцю довіреності на отримання товару оформленої покупцем у порядку, встановленому діючим законодавством України.
Відповідно до ст. 667 ЦКУ Продавець зобов'язується зберігати товар до отримання його покупцем.
Згідно з п. 5.5 договору з метою доступу до товару разом з видатковою накладною продавець передає покупцю талони (скретч-картки) номіналом 10 (десять) та 20 (двадцять) літрів на отримання товару.
Товар зберігається на АЗС продавця. Доступ до товару покупця здійснюється згідно з талонами (скретч-картками) (п. 5.6 договору).
Продавець зобов'язується підготувати для передачі товар, за умови виконання покупцем своїх обов'язків по ньому договору. Сторони на виконання нього договору підписують видаткову накладну па погоджену кількість товару. Наявність у Покупця талонів (скретч-карток) надає право покупцю отримати лише ту кількість товару, що зазначена на талоні (скретч-картці), і відповідно продавець повинен відпустити цей товар (п. 5.7 договору).
Відпуск товару здійснюється на АЗС, перелік яких є невід'ємною частиною цього договору та визначений у додатку 2 до цього договору. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови пред'явлення та передачі покупцем талонів (скретч-карток) оператору на АЗС (п. 5.8 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору (п. 11.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Між сторонами підписано специфікацію № 1, якою визначено загальну вартість та кількість дизельного пального у розмірі 200 л. на загальну суму 100 900 грн 00 коп.
На виконання умов спірного договору, Національний центр управління та випробувань космічних засобів перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 900 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1195 від 05.08.2024.
Між сторонами складено, підписано та скріплено печаткою видаткову накладну №0001/0001656 від 30.07.2024 на суму 100 900 грн 00 коп. на поставку 2000 літрів дизпалива.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що після отримання талонів (скретч-карток) позивачем було лише частково фактично отримано оплачений товар, а саме: дизельне паливо у кількості: 400 л.
У подальшому виявилося, що власні автозаправні станції відповідача та партнерів зачинені, тому відсутня можливість отримання товару на АЗС.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 вих. № 520-5-23-2025 від 07.02.2025 року з метою досудового врегулювання спору.
Відповідь від ТОВ «Тенегія» на момент подачі позовної заяви не надійшла.
Так, згідно розрахунків, кількість недоотриманого дизельного палива (складає: 1600 л., кількість наявних на даний час у позивача талонів (скретч-карток) становить 80 штук номіналом по 20 л.
Таким чином, позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 80 720 грн 00 коп., 1 614 грн 40 коп. - інфляційних втрати, 597 грн 11 коп. - 3% річних, 7 264 грн 80 коп. - пені, 5 650 грн 40 коп. - 7% штрафу та розірвання договору № 106/22/07 від 22.07.2024, що і стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної №0001/0001656 від 30.07.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на дизпальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0001/0001656 від 30.07.2024.
Суд зазначає, що передача талонів на дизпальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме: дизпалива у кількості 1600 літрів.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизпалива у кількості 1600 літрів по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 80 720 грн 00 коп., яка є предметом даного спору.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 80 720 грн 00 коп., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення продавцем строків виконання зобов'язання по передачі товару покупцю, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення помад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 1 614 грн 40 коп. за загальний період з січня 2025 року по березень 2025 рік включно, а також нараховано 3% річних в розмірі 597 грн 11 коп. за загальний період з 01.01.2025 по 01.04.2025.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних зроблених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично в межах вказаного періоду розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних проведено вірно, розрахунок штрафу також арифметично вірний.
Отже, розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних здійснені позивачем, визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 264 грн 80 коп., 7% штрафу в сумі 5 650 грн 40 коп., інфляційних втрат в сумі 1 614 грн 40 коп. та 3% річних в сумі 597 грн 11 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору на закупівлю товару № 106/22/07 від 22.07.2024 господарський суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За приписами частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частинами 1-3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до частин 4, 5 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до п. 6.2.1 договору покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань продавцем, повідомивши про це його у строк 20 (двадцять) календарних днів.
Зміна цього договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або законом. Водночас цей договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених цим договором (п. 10.6 договору).
Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.
Господарський суд звертає увагу на те, що варто розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. Припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань не є тотожними поняттями.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що розірвано може бути лише чинний договір (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 №910/97/22, від 20.09.2023 у справі №910/11390/22, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.
Відповідно, право сторони розірвати договір, передбачене статтею 651 ЦК, виникає лише щодо договорів, які є чинними.
Господарським судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом спірний договір закінчив свою дію - 31 грудня 2024 року.
У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв'язку з загальними положеннями частини 2 статті 251 та частини 2 статті 252 ЦК України.
За статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Положеннями статті 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об'єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в частині другій статті 252 ЦК України, має неминуче настати.
Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов'язково та безумовно має відбутися.
За змістом норми частини 1 статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з частиною 2 статті 251, частиною 2 статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов'язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.
Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №912/1025/20, від 10.02.2021 у справі №908/288/20, від 04.04.2023 № 916/1349/21 та від 26.07.2023 у справі №914/1954/20.
Із системного аналізу вищезазначених норм ЦК України та умов договору, суд дійшов висновку про те, що умова передбачена пунктом 11.1 договору щодо строку дії договору: "але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору", не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності самих сторін договору, ризиковості самої господарської діяльності та сторонніх факторів.
Таким чином, умова передбачена пунктом 11.1. договору " але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору", не може вважатися ані строком, ані терміном у розумінні статей 251, 252, 253 ЦК України.
Враховуючи те, що сторони за взаємною згодою не узгоджували продовження строку дії договору (у матеріалах справи відсутні відповідні докази), суд дійшов висновку про те, що строк дії укладеного між сторонами у справі договору закінчився 31.12.2024.
Проте, з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся у квітні 2025 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.
Оскільки розірвано може бути лише чинний договір (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення), вимога
Національного центру управління та випробувань космічних засобів про розірвання договору № 106/22/07 від 22.07.2024 укладеного між Національним центром управління та випробувань космічних засобів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", у зв'язку з істотним порушенням його умов є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 95 846 грн 71 коп., з яких: 80 720 грн 00 коп. - основна сума боргу, 1 614 грн 40 коп. - інфляційні втрати, 597 грн 11 коп. - 3% річних, 7 264 грн 80 коп. - пеня, 5 650 грн 40 коп. - 7% штрафу , в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 8, код ЄДРПОУ 24507442) 80 720 грн 00 коп. - основної суми боргу, 1 614 грн 40 коп. - інфляційних втрат, 597 грн 11 коп. - 3% річних, 7 264 грн 80 коп. - пені, 5 650 грн 40 коп. - 7% штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.07.2025.
Суддя І.А. Рудь