пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 липня 2025 року Справа № 903/490/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №903/490/25
за позовом Ковельської міської ради, м. Ковель
до Фізичної особи-підприємця Мацюк Аліни Альбертівни, м. Ковель
про стягнення 6708,92 грн.,
07.05.2025 сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву Ковельської міської ради до Фізичної особи - підприємця Мацюк Аліни Альбертівни про стягнення 6708,92 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельної ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.02.2023 по 31.03.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалу суду від 12.05.2025 було надіслано позивачу до його електронного кабінету.
Ухвалу суду від 12.05.2025 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з безкоштовним запитом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Фізичної особи - підприємця Мацюк Аліни Альбертівни є: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду від 12.05.2025, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась: причина повернення “За закінченням терміну зберігання».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення відповідачу ухвали суду рекомендованою кореспонденцією на його дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідача належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, відповідач не подав відзиву на позов.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
02.02.2022 між Ковельською міською радою як орендодавцем та Мацюк Аліною Альбертівною як орендарем було укладено договір оренди землі №1/70, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування ( в оренду) земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 № 0710400000:08:013:0092, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (для розміщення торгового павільйону) на підставі рішення міської ради від 29.12.2021 №16/180,.
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19 кв. м., в тому числі: площею 14 кв.м. під тимчасовим торговим павільйоном, площею 5 кв. м. - для обслуговування тимчасового торгового павільйону та проходу без права забудови.
Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 20 831,03 грн.
Пунктом 9 договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у гривнях у грошовій формі в розмірі 12 % нормативної оцінки земельної ділянки.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 договору).
Відповідно до пункту 8 вказаного договору останній укладено строком на 11 місяців і 29 днів до 31.01.2023. Договір оренди не підлягає автоматичному поновленню на той самий строк і на тих самих умовах. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки а умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк. Для цього зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди у строк встановлений цим договором, не пізніше ніж за два місяці до спливу строку дії договору оренди землі (до 31.11.2022).
Незважаючи на те, що договір оренди землі №1/70 від 02.02.2022 було укладено з Мацюк Аліною Альбертівною як з фізичною особою, правовідносини, які виникли у сторін на підставі цього договору, є господарськими, а не приватноправовими, оскільки земельна ділянка площею 19 кв.м. передавалась для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (для розміщення торгового павільйону).
За таких обставин фактично Мацюк Аліна Альбертівна у правовідносинах щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за спірний період діє як фізична особа - підприємець, що свідчить про пред'явлення позову до неї як до підприємця..
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092 площею 19 кв.м. перебуває у комунальній власності.
Пунктом 20 договору визначено, що після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав її в оренду.
Аналогічне положення узгоджено між сторонами в п.30 договору, де визначено обов'язок орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю у стані придатному для її подальшого використання після припинення або розірвання цього договору.
Як узгоджено у п.34 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його укладено.
Доказів укладення додаткових угод, якими б продовжувалася дія договору оренди, не подано.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09 січня 2025 року у справі №903/887/24 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до фізичної особи - підприємця Мацюк Аліни Альбертівни про зобов'язання повернути земельну ділянку, позовні вимоги Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради було задоволено у повному обсязі; зобов'язано фізичну особу - підприємця Мацюк Аліну Альбертівну повернути Ковельській міській раді земельну ділянку, розташовану по вул. Брестській, 2 у м. Ковель, з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092, площею 19 кв. м. у стані, який був на момент передачі її в оренду.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що укладений між Ковельською міською радою та підприємцем Мацюк А.А. договір від 02.02.2022 оренди земельної ділянки №1/70 завершив свою дію 31.01.2023, у зв'язку із закінченням строку на який було його укладено, у встановленому законом порядку його дія не продовжувалася, проте земельна ділянка за актом прийому-передачі Ковельській міській раді повернута не була, що позбавляє права позивача як власника можливості розпоряджатися нею у встановленому законодавством України порядку. Враховуючи викладене, норми чинного законодавства, припинення дії договору оренди землі 31.01.2023, самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов'язання підприємця Мацюк Аліни Альбертівни повернути Ковельській міській раді за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 19кв.м., кадастровий номер 071040000:08:013:0092, у стані, який був на момент передачі її в оренду.
Рішення Господарського суду Волинської області від 09 січня 2025 року у справі № 903/887/24 набрало законної сили 11 лютого 2025 року.
Господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання рішення від 24.02.2025 року №903/887/24-1, згідно з яким зобов'язано фізичну особу - підприємця Мацюк Аліну Альбертівну повернути Ковельській міській раді земельну ділянку, розташовану по вул. Брестській, 2 у м. Ковель, з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092, площею 19 кв.м. у стані, який був на момент передачі її в оренду.
07 березня 2025 року відкрито виконавче провадження № 77422824 з виконання наказу про примусове виконання рішення від 24.02.2025 №903/887/24-1, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.03.2025 (а.с. 17).
21.03.2025 відбулась перевірка виконання наказу Господарського суду Волинської області про примусове виконання рішення №903/887/24-1 від 24.02.2025, за результатами якої складено акт державного виконавця від 21.03.2025 (а.с. 20), згідно з яким станом на 21.03.2025 рішення суду не виконано.
На підставі зазначеного акту державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову про накладення штрафу від 24.03.2025 за невиконання рішення суду та накладено штраф у розмірі 1700 грн (а.с. 21).
08.04.2025 була проведена повторна перевірка виконання наказу Господарського суду Волинської області про примусове виконання рішення №903/887/24-1 від 24.02.2025, за результатами якої складено акт державного виконавця від 08.04.2025 (а.с. 24), яким встановлено, що при виході за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, 2 при виконанні передачі земельної ділянки, боржник Мацюк А.А. відмовилася виконати рішення суду та передати земельну ділянку, про кримінальну відповідальність повідомлена.
На підставі зазначеного акту державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову від 08.04.2025 (а.с. 25) про накладення штрафу на Мацюк Аліну Альбертівну штраф у розмірі 3400 грн. за невиконання рішення суду.
Таким чином, підприємець Мацюк А.А., всупереч вимогам Ковельської міської ради, рішення Господарського суду Волинської області не повернула земельну ділянку комунальної власності в попередньому стані після закінчення терміну дії договору та продовжує її використовувати поза межами строку дії договору оренди.
Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у Волинській області у листі №3869/5/03-20- 24-05-05 від 22.04.2025, Мацюк А.А. за період з 01.01.2023 по 31.03.2025 орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092 не вносила (а.с. 26).
Станом на час розгляду справи відповідач не виконала зобов'язання повернути Ковельській міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 0,0019 га, яка розташована за адресою: м. Ковель, вул. Брестська,2, в попередньому стані та використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092, площею 19 кв.м. без правових підстав, не сплачуючи при цьому кошти за використання земельною ділянкою, тим самим зберегла кошти у себе за рахунок Ковельської міської ради у розмірі 6708,92 грн.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 07.05.2025 № НВ- 0000912492025 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092 - для розміщення та обслуговування тимчасового торгового павільйону, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площа - 0,0019 га, нормативна грошова оцінка (станом на 14.04.2025) - 35657,64 грн.
Земельна ділянка у м. Ковелі по вул. Брестська,2, площею 19 кв.м., з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092 є об'єктом комунальної власності, який може використовуватись, зважаючи на вимоги ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, лише на підставі та умовах договору оренди.
Згідно із витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ( дата формування витягу 27.01.2022) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092 - 20831,03 грн.(а.с. 36).
У відповідності із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Як визначено ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач у зазначений період часу не була власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної, а тому не була суб'єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як для землекористувача, є орендна плата.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 288.5., п.п.14.1.136. п. 14.1. ст. 14).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.
Тобто, об'єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092, площею 19 кв.м. перебуває у комунальній власності.
Як передбачено абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Абзацом 1 пункту 289.1. Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підтверджується, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:08:013:0092 - 20831,03 грн. ( дата формування витягу 27.01.2022); від 07.05.2025 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 35657,64 грн. станом на 14.04.2025.
Верховний Суд у постанові від 29 травня 2020 у справі № 922/2843/19 зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
За змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, за змістом вказаної норми права для визначення суми податкових зобов'язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов'язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 та від 24.12.2019 у справі №804/1184/16.
Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років : 2023 рік - 1,051(зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе, становить 6708,92 грн., з яких: за період з 01.02.2023 по 31.12.2023 становить 2 631,92 грн., за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 3 022,20 грн., та за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 - 1 054,80 грн. (розрахунок - а.с. 34-35).
Як вбачається з розрахунків суми коштів у розмірі 6708,92 грн., заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, враховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ставку орендної плати, період використання, коефіцієнт індексації.
Зважаючи на нормативну грошову оцінку земельної ділянки, враховуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки позивач обгрунтовано нарахував плату за користування відповідачем земельною ділянкою за спірний період.
Розрахунок плати за користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є арифметично правильним, здійснений відповідно до вимог законодавства та є таким, що відповідає матеріалам справи.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях Відповідачів складу цивільного правопорушення.
Відповідач з лютого 2023 року користується земельною ділянкою без укладеного договору оренди та не сплачує власнику землі кошти за фактичне користування.
Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 03.06.2019 у справі №712/3273/18, постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №908/848/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271 ге 16), від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах №922/207/15 (провадження №3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження №3-1347гс16).
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, і саме тому із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22.
За таких обставин, коли встановлено, що відповідач у період з 01.02.2023 по 31.03.2025 користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі і не сплачував власнику земельної ділянки плати за користування, підлягає до задоволення вимога Ковельської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мацюк Аліни Альбертівни про стягнення з неї на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України 6708,92 грн. коштів, збережених без достатньої правової підстави, за рахунок іншої сторони.
Відповідач у процесі розгляду справи доводів позивача не спростував, доказів на підтвердження внесення плати за час фактичного користування земельною ділянкою не надав.
У зв'язку із задоволенням позову витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн., на підставі ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мацюк Аліни Альбертівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ковельської міської ради (45008, Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504)
- 6708 грн. 92 коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
- 2422 грн. 40 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 14.07.2025
Суддя І. О. Якушева