пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 липня 2025 року Справа № 903/519/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/519/25
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів»
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича
відповідача-2: Семенюка Андрія Юрійовича
про стягнення 447 012, 37 грн
Встановив: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк “Львів» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 447 012,37 грн. заборгованості в т.ч. 396 156,80 грн. - основного боргу та 50 855,57 грн. - заборгованості по відсотках.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 кредитного договору №118/В/2024 від 30.01.2024 та відповідачем-2 договору поруки №118/В/2024/Р-1 від 30.01.2024 як поручителя в частині своєчасної оплати заборгованості по кредиту.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 19.05.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 19.05.2025.
Ухвала суду від 19.05.2025 була направлена відповідачу-1 за адресою ( АДРЕСА_1 ) та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Солох Юрій Валерійович, зареєстрований за адресою: ( АДРЕСА_1 ) отже, суд направив ухвалу від 19.05.2025 за місцем його реєстрації.
Ухвала суду від 19.05.2025 була направлена відповідачу-2 за адресою зазначеною у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ) та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Семенюк Андрій Юрійович зареєстрований за адресою: ( АДРЕСА_2 ) отже, суд направив ухвалу від 19.05.2025 за місцем його реєстрації.
Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 16.06.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича та Семенюка Андрія Юрійовича про розгляд справи №903/519/25 за позовом Акціонерноно товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» до Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 447 012, 37 грн. заборгованості, в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відтак, судом засвідчується про вжиття всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача-1 та відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи за його участі.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача-1 та відповідача-2 про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами від 19.05.2025 та від 16.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.05.2025, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
30.01.2024 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" як позикодавцем (надалі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Солохою Юрієм Валерійовичем як позичальником було укладено кредитний договір №118/В/2024, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 500 000 грн. із процентною ставкою 28% річних, з кінцевою датою повернення - 29.01.2027 (надалі кредитний договір).
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти у розмірі 500 000 грн., що підтверджується копією меморіального ордера №2147410 від 30.01.2024.
Згідно з п.п.2.1.6. п.2.1. кредитного договору повернення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з умовами пунктів 2.3.-2.5. Договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальником цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів.
Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.
Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
За заявою позичальника від 22.11.2024 про зменшення платежу по кредитному договору, між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір від 29.11.2024 до кредитного договору за яким надано позичальнику відтермінування отриманого кредиту на термін з 03.09.2024 по 31.10.2024.
Як вбачається зі змісту п.4.1., п.4.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки у касу банку.
Згідно п.3.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у п. 2.1.4. цього договору.
Як вбачається з розрахунку позивача, долученого до позовної заяви, станом на 08.05.2025 загальна заборгованість відповідача за кредитом становить 444 012, 37 грн. заборгованості в т.ч. 396 156, 80 грн. - основного боргу та 50 855, 57 грн. - заборгованості по відсотках.
Згідно з п.2.7. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та /або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту та його частини.
За змістом п. 4.8. кредитного договору банк у випадках передбачених п.2.7. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 4.9. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
З метою забезпечення позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки від 30.01.2024 №118/В/2024/Р-1 відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором №118/В/2024 від 30.01.2024.
Викладені обставини свідчать про те, що кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредит, згідно з умовами кредитної угоди.
На підставі п.4.9. кредитного договору, зважаючи на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань з повернення кредиту, зі сплати процентів за користування кредитом позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №2253/0-05 від 27.03.2025.
У листі №2253/0-05 від 27.03.2025 позивач просив відповідача-1 впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги повністю погасити заборгованість, яка станом на 27.03.2025 становила - 433 146,88 грн. Доказами направлення вимог виступає список згрупованих відправлень від 31.03.2025, опис вкладення у цінний лист від 31.03.2025. Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.
Також на виконання п. 2.8. договору поруки від 30.01.2024 №118/В/2024/Р-1 на адресу поручителя ОСОБА_1 було надіслано лист-вимогу №2254/0-05 від 27.03.2025, в якому позивач просив відповідача-2 впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги повністю погасити заборгованість, яка станом на 27.03.2025 становила - 433 146,88 грн. Доказами направлення вимог виступає список згрупованих відправлень від 31.03.2025, опис вкладення у цінний лист від 31.03.2025. Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.
Фізична особа-підприємець Солоха Юрій Валерійович взяті на себе згідно кредитного договору №118/В/2024 від 30.01.2024 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" як позикодавцем (надалі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Солохою Юрієм Валерійовичем як позичальником було укладено кредитний договір зобов'язання в частині своєчасного повернення банку одержаних кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, суму кредиту не оплатив.
Суд встановив, що станом на 08.05.2025 за позичальником перед банком виникла заборгованість в розмірі 444 012, 37 грн. заборгованості в т.ч. 396 156, 80 грн. - основного боргу та 50 855, 57 грн. - заборгованості по відсотках.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 444 012, 37 грн.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України,)
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Положеннями ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд встановив, що в даному випадку відносини між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Фізичною особою - підприємцем Солохою Юрієм Валерійовичем носять договірний характер, укладений між ними кредитний договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд встановив, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору №118/В/2024 від 30.01.2024, зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) підприємець Солоха Юрій Валерійович не виконав.
Згідно наведених позивачем у позовній заяві даних, долучених до матеріалів справи розрахунків, документів в їх обґрунтування, заборгованість Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича 444 012, 37 грн. в т.ч. 396 156, 80 грн. - основного боргу та 50 855, 57 грн. - заборгованості по відсотках.
Суд встановив що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість по основному кредиту та заборгованість по відсотках відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені, а відтак підлягають до стягнення на користь позивача в судовому порядку.
Одночасно з цим, 30.01.2024 з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором №118/В/2024 від 30.01.2024 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки від 30.01.2024 №118/В/2024/Р-1.
Відповідно до п.1.3. Договору поруки - Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором.
Поручитель, шляхом підписання Договору поруки, надав свою згоду на зміну Основного Зобов'язання, без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань Позичальника, пов'язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшення розміру відсотків за користування кредитом, збільшення терміну кредитування та інших (п.1.6. договору поруки).
Згідно п. 1.4. договору поруки - поручитель несе з позичальником солідарну відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов'язання перед Кредитором.
Кредитор вправі вимагати виконання Основного зобов'язання частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від Позичальника та Поручителя, так і від будь-кого з них окремо (п.2.3 договору Поруки).
Відповідно до ст. 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного Зобов'язання, а також за наявності інших обставин, які унеможливлюють або об'єктивно свідчать про неспроможність Позичальника належно виконати/виконувати Основне Зобов'язання (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо), Поручитель зобов'язується виконати основне зобов'язання в повному обсязі (п. 2.1. договору поруки).
Матеріалами справи підтверджується факт виконання кредитною установою-позивачем положень умов договору поруки в частині направлення письмової вимоги поручителю щодо невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором та необхідності вжиття останніми заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості, сплату відповідних відсотків. Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).
Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України при наявності солідарного зобов'язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.
З огляду на викладені обставини, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 444 012, 37 грн. заборгованості в т.ч. 396 156, 80 грн. - основного боргу та 50 855, 57 грн. - заборгованості по відсотках є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 0710, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Луцьким РС УДМС України у Волинській області 07.03.2018, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, місто Львів, вулиця Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) 444 012, 37 грн. заборгованості в т.ч. 396 156, 80 грн. - основного боргу та 50 855, 57 грн. - заборгованості по відсотках.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Солохи Юрія Валерійовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 0710, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, місто Львів, вулиця Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) 3352,60 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Луцьким РС УДМС України у Волинській області 07.03.2018, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, місто Львів, вулиця Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) 3352,60 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як