пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 липня 2025 року Справа № 903/494/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до відповідача: Підприємства житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради
про стягнення 1 147 915, 02 грн.
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до суду з позовом про стягнення з Підприємства житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради (відповідача) 1 147 915, 02 грн. основного боргу згідно з договором постачання природного газу №5034-ТКЕ(23)-2 від 21.09.2023, а також 13 774, 98 грн судового збору.
Ухвалою суду від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
29.05.2025 на адресу суду від Підприємства житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради надійшла заява про визнання позовних вимог та просить суд відтермінувати рішення про стягнення боргу.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу щодо прохання відтермінувати рішення про стягнення боргу, а саме, що Підприємство житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради не позбавлене права при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення рішення на стадії виконання із наданням належних доказів у підтвердження відповідної заяви (клопотання), в порядку ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 236 ГПК України якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1,2,4,5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи визнання позову відповідачем - Підприємством житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
21.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником та Підприємством житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради як споживачем було укладено договір №5034-ТКЕ(23)-2 постачання природного газу (надалі - договір) .
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно із п. 1.2. природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн.,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 7 420,00грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні ІДО умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
Згідно з п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природної о газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 476 884,48 грн.
На виконання п. 3.5 договору позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2023 по березень 2024 року (а.с. 6-10).
Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками та скріплені печатками підприємств.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково - на суму 2 328 969,46 грн.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 1 147 915, 02 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
В статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами №5034-ТКЕ (23)-2 від 21.09.2023 на постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати природного газу, встановленого п. 5.1 договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 147 915, 02 грн. заборгованості за переданий газ на підставі договору №5034-ТКЕ (23)-2 постачання природного газу від 21.09.2023 підлягає до задоволення
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений природний газ становить 1 147 915,02 грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставии, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 13 774,98 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.05.2025 за №0000027786.
Таким чином 50% ставки судового збору, сплаченого позивачем за розгляд даної позовної заяви, становить 6 872,49 грн., яка підлягає поверненню ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на підставі ст. 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову .
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 50% в сумі 6 872,49 грн. відповідно до ст. ст. 129 - 130 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 129, 191, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Прийняти визнання позову Підприємства житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради від 29.05.2025.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Підприємства житлово-комунального господарства Рожищенської міської ради (45101, Волинська обл., м. Рожище, вул. Волонтерська, 34, код ЄДРПОУ 31184014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1 код ЄДРПОУ 42399676) 1 147 915, 02 грн. заборгованості, а також 6 872,49 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1 код ЄДРПОУ 42399676) 6 872,49 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 02.05.2025 №0000027786.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ