вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"14" липня 2025 р. Cправа № 902/962/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., без виклику учасників справи, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» № б/н від 11.07.20125 про забезпечення позову у справі
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" (вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, буд. 31-А, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21018)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1391615,50 грн
Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", до ОСОБА_1 про стягнення за Кредитним договором №090824-К від 09.08.2024 заборгованості у розмірі 1391615,50 грн. що складається з 1352063,76 грн боргу за тілом кредиту та 39551,74 грн відсотків за користування коштами.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 01.09.2025.
11.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 11.07.2025 про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Енерджи АЗС», в межах суми позову у розмірі 1 391 615,50 гривень до виконання рішення суду у цій справі та на грошові кошти які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1 391 615,50 гривень до виконання рішення суду у цій справі.
Дана заява мотивована тим, що знаючи про існуючу заборгованість перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Глобал Енерджи АЗС», а також поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Глобал Енерджи АЗС», після направлення йому вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, здійснив відчуження належного йому нерухомого майна, уклавши 16.05.2025 року договір купівлі-продажу будівлі прохідної будки. Більш того, після укладення вищевказаного договору та отримання коштів (320 149,27 грн.), ОСОБА_1 не сплатив жодних коштів у рахунок погашення існуючої заборгованості перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Вищенаведене, на думку позивача, доводить факт вчинення відповідачами активних дій (відчуження майна) задля ухилення від виконання зобов'язань за договором та майбутнім рішенням суду, що свідчить про недобросовісність відповідачів. Отже, як боржник так і поручитель вже зараз ухиляються від виконання свого обов'язку і не реагують на вимоги Банку. З цього можна зробити висновок, що боржник та поручитель не зацікавлені у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само ухилятимуться від виконання рішення суду.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, відзначає наступне.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №090824-К від 09.08.2024.
При цьому, суд наголошує, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Крім того, за приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України доказу в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів та те, що вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно боржника не є співмірними із позовними вимогами останнього, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро »№ б/н від 11.07.2025 про забезпечення позову відмовити.
Ухвалу надіслати учасникам справи в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий господарський суд.
Ухвала підписана 14.07.2025р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033)
3 - відповідачу1 (вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, буд. 31-А, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21018)
4 - відповідачу2 (вул. Кримська, буд. 12, м. Гайсин, Гайсиський р-н, Вінницька обл., 23700)