14.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3912/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р.
(суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.11.2024р. )
у справі
за позовом Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни, м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 4 121,20 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Комунальне підприємство "Чисте місто" Жовтоводської міської ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни 4 121,20 грн., що складають суму заборгованості за договором №459/17 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів від 01.06.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов вказаного договору у частині повної та своєчасної оплати за надані у період з березня 2020 по січень 2024 послуги.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі № 904/3912/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни на користь Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради" 4 121,20 грн. - основного боргу та 2 422,40 грн. - судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Пилипенко Олена Володимирівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що Господарський суд розглянув справу з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права та на підставі не повно з'ясованих обставин у справі.
Щодо доказів надсилання відзиву на адресу Позивача Апелянт зазначає, що у разі необхідності КП "Чисте місто" мало змогу звірити копію надісланого відзиву, з відзивом наданим до суду, скориставшись єдиною судовою інформаційно - комунікаційною системою, а саме сайтом "Електронний суд" судової влади України, або звернутися до суду з заявою для фіксації факту неповно надісланої документації, у разі якщо це мало місце, але КП "Чисте місто" не здійснило будь-яких дій щодо отримання документів. Зважаючи на викладене, Відповідач вважає, що суд мав долучити докази та відзив до матеріалів справи.
Скаржник стверджує, що предметом спірного Договору є тверді побутові відходи, які, виходячи з роду діяльності, не накопичуються у нього, тим більше у кількості 0,456 м. куб. в місяць, заявляє, що не користується послугами КП "Чисте місто", а Договір укладений на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Цивільного та Господарського кодексів України.
Скаржник вважає, що комунальне підприємство "Чисте Місто" порушує укладений договір, не дотримуючись виконання істотних умов вказаних у пункті 3 частини 1 "перелік послуг" ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
На переконання Скаржника, Позивач не надав всіх доказів по справі , приховав від суду факт відсутності заборгованості у ФОП Пилипенко Олени Володимирівни перед комунальним підприємством і не надав документів з листуванням між ними.
Також у скарзі йдеться про те, що Відповідач зверталася до КП "Чисте місто" з заявами щодо перерахунку оплати за вивезення сміття у період дії карантинних заходів з 01.03.2020 по 31.05.2020, але підприємством перерахунок не було здійснено, чим порушило Закон України "Про житлово - комунальні послуги". Крім того, Позивач проігнорував звернення Відповідача з заявою від 30.04.2020 про розірвання договору № 459/17 від 01.06.2017 та продовжив здійснювати нарахування.
Окрім того, на думку Апелянта, Господарським судом не були повноцінно розглянуті докази надсилання на його адресу комунальним підприємством накладних № 5220402742826 від 31.01.2024 та № 5220402512146 від 13.01.2023, між тим ці листи не були отримані підприємцем і про їх існування остання не була обізнана.
Одночасно, на підтвердження невиконання договірних обов'язків комунальним підприємством "Чисте місто" Жовтоводської міської ради Скаржник просить долучити до справи фотознімки з телефону.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що на виконання договору, ним у період з березня 2020 по січень 2024 були надані Відповідачеві послуги на загальну суму 4121,20 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які направлялись на його адресу, що підтверджується матеріалами справи. При цьому Фізичною особою-підприємцем Пилипенко О. В. ці акти не підписані, доказів надання мотивованої відмови від їх підписання не надано, у зв'язку з чим відповідно до п. 3.8 договору послуги вважаються такими, що надані якісно та в повному обсязі, а акти виконаних робіт такими, що підписано споживачем.
Також Позивач вказує, що Відповідач не надав докази визнання договору недійсним у судовому порядку, а також докази письмового повідомлення Позивача про намір розірвати договір № 459/17 від 01.06.2017 відповідно до п.10.3, тому цей договір був чинним протягом періоду за який нарахована заборгованість.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3912/24.
Матеріали справи № 904/3912/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.01.2025р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі № 904/3912/24 залишено без руху, Надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 14.07.2025р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/3912/24, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025, судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.06.2017 Комунальним підприємством "Чисте місто" Жовтоводської міської ради" (виконавцем) та Фізичною особою-підприємцем Пилипенко Оленою Володимирівною (споживачем) укладено договір № 459/17 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язується надавати послуги з захоронення твердих побутових відходів (ТПВ). Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п. 2.1-2.6 договору виконавець надає споживачу послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів. Послуги з вивезення ТПВ надаються за контейнерною схемою. Для вивезення ТПВ використовуються технічно справні контейнера місткістю до 0,8 куб.метрів. Виконавець вивозить ТПВ за контейнерною схемою з 07-00 до 16-00 год. Завантаження ТПВ здійснюється споживачем. Тип та кількість спеціальних автотранспортних засобів, необхідних для вивезення ТПВ, визначаються виконавцем.
У п. 3.1 сторонами узгоджено об'єкти споживача, які знаходяться за адресою: вул. Гагаріна, 19/2.
Обсяги вивезення та захоронення ТПВ на момент укладення договору встановлюються на підставі диференційованих норм накопичення, відповідно до рішення виконкому Жовтоводської міської ради від 17.05.2012 № 196.
Джерело утворення побутових відходів - магазин "Парадис", річна норма накопичення - 0,15 м.куб, кількість одиниць для розрахунку - 36,5 роб.місць, кількість в місяць - 0,456 м.куб, тариф - 61,59 грн. за м.куб без ПДВ, сума на місяць - 28,09 грн. без ПДВ, сума на місяць - 33,71 грн. з ПДВ (пункт 3.2 договору).
У п.3.3 договору передбачено, що виконавець має право в односторонньому порядку вносити зміни в договір, що впливають на обсяг вивезення та захоронення ТПВ, на підставі рішень виконкому Жовтоводської міської ради, при цьому вони вважаються погодженими сторонами з моменту вступу в дію таких рішень та не потребують обов'язкового письмового узгодження.
Сторони домовились, що претензії щодо надання послуг можуть бути надані тільки протягом 24 годин з моменту, коли виконане, або мало бути виконане зобов'язання по вивезенню ТПВ. У випадку, якщо претензії в такий строк не були заявлені, послуги за договором автоматично вважаються виконані в повному обсязі та якісно (пункт 3.4 договору).
За умовами п. 3.5 договору після підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо об'єму вивезення ТПВ вважаються необґрунтованими. Жодна із сторін не вправі відмовитися від підписання актів виконаних робіт.
Згідно з п. 3.6 договору акти виконаних робіт підписуються споживачем до 05 числа місяця, що слідуючий за місяцем, в якому надавались послуги, або на протязі 10 календарних днів з моменту його отримання, і повертаються виконавцю, або надається обґрунтована відмова від їх підписання.
Якщо протягом 10 днів після закінчення зазначеного в п. 3.6 даного договору терміну споживач не підписав, не повернув акт виконаних робіт і не надав мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються такими, що надані якісно та в повному обсязі, а акт виконаних робіт таким, що підписаний споживачем (пункт 3.8).
Відповідно до п.п.4.1, 4.2. договору оплата здійснюється відповідно до діючого тарифу за 1 куб.м. Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим.
Вартість розраховується відповідно до діючого тарифу за 1 куб.м, який на момент укладення договору становить 61,59 грн. без ПДВ. Загальна вартість послуг за 1 куб.м складає 73,91 грн., у т.ч. ПДВ (пункт 4.3).
Згідно з п. 4.4 послуги оплачуються в безготівковій формі, плата вноситься на розрахунковий рахунок виконавця.
У разі, якщо споживач до 05 числа місяця не отримав акт виконаних робіт, він зобов'язується направити свого представника для отримання зазначених документів за місцезнаходженням виконавця. Несвоєчасне отримання споживачем актів виконаних робіт не є підставою для порушення строків виконання зобов'язань і не звільняє споживача від відповідальності, встановленої даним договором або законодавством (пункт 4.5).
У разі зміни вартості послуги на підставі рішень відповідних відомств України, рішень органів місцевого самоврядування, про що виконавець повідомляє споживача із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань (пункт 4.6 договору).
Відповідно до п. 4.7 договору за письмовим зверненням споживача, з моменту його отримання, при обґрунтованості вимог, які підтверджені документально, виконавець здійснює у десятиденний термін перерахунок вартості фактично наданих послуг та повідомляє споживача про його результати.
За умовами п.п.5.2.1 п.5.2 споживач зобов'язується оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення та захоронення ТПВ.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що останній діє з 01.06.2017 до 31.05.2018, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Зміна умов договору, окрім тих, що стосуються розміру плати за послуги, проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі, коли не досягнуто такої згоди, спір розв'язується в судовому порядку (пункт 10.2).
Відповідно до п. 10.3 договору останній вважається таким, що продовжений на один календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
01.08.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору, якою останні вирішили внести зміни у пункти 4.6, 10.2 та викласти їх в наступній редакції:
"п. 4.6. Зміна вартості тарифу може змінюватись на підставі рішень відповідних уповноважених органів України, органів місцевого самоврядування. Про зміну тарифу замовник інформується через засоби масової інформації.
п. 10.3. Якщо не менш як за тридцять календарних днів до дати закінчення договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про наміри розірвати цей договір, він автоматично вважається щорічно продовженим.".
Виконуючи умови спірного договору, Позивач у період з березня 2020 по січень 2024 надав Відповідачеві послуги на загальну суму 4 121,20 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1088 від 30.03.2020 на суму 64,32 грн., № 1523 від 27.04.2020 на суму 64,32 грн., № 1979 від 28.05.2020 на суму 64,32 грн., № 2416 від 26.06.2020 на суму 64,32 грн., № 2848 від 28.07.2020 на суму 64,32 грн., № 3301 від 27.08.2020 на суму 64,32 грн., № 3746 від 28.09.2020 на суму 64,32 грн., № 4195 від 28.10.2020 на суму 64,32 грн., № 4663 від 25.11.2020 на суму 64,32 грн., № 5196 від 28.12.2020 на суму 64,32 грн., № 248 від 28.01.2021 на суму 64,32 грн., № 684 від 25.02.2021 на суму 64,32 грн., № 1114 від 29.03.2021 на суму 64,32 грн., № 1569 від 28.04.2021 на суму 64,32 грн., № 2048 від 27.05.2021 на суму 64,32 грн., № 2496 від 29.06.2021 на суму 64,32 грн., № 2941 від 29.07.2021 на суму 64,32 грн., № 3401 від 27.08.2021 на суму 85,96 грн., № 3878 від 29.09.2021 на суму 85,96 грн., № 4337 від 27.10.2021 на суму 85,96 грн., № 4797 від 26.11.2021 на суму 85,96 грн., № 5322 від 28.12.2021 на суму 85,96 грн., № 230 від 27.01.2022 на суму 85,96 грн., № 667 від 24.02.2022 на суму 85,96 грн., № 1114 від 29.03.2022 на суму 85,96 грн., № 1551 від 27.04.2022 на суму 85,96 грн., № 2003 від 27.05.2022 на суму 85,96 грн., № 2437 від 28.06.2022 на суму 85,96 грн., № 2878 від 28.07.2022 на суму 85,96 грн., № 3315 від 30.08.2022 на суму 85,96 грн., № 3758 від 28.09.2022 на суму 85,96 грн., № 4195 від 27.10.2022 на суму 106,07 грн., № 4627 від 28.11.2022 на суму 106,07 грн., № 5101 від 28.12.2022 на суму 106,07 грн., № 212 від 27.01.2023 на суму 106,07 грн., № 668 від 23.02.2023 на суму 106,07 грн., № 1102 від 28.03.2023 на суму 106,07 грн., № 1569 від 26.04.2023 на суму 106,07 грн., № 2007 від 26.05.2023 на суму 106,07 грн., № 2472 від 27.06.2023 на суму 106,07 грн., № 2929 від 27.07.2023 на суму 106,07 грн., № 3387 від 29.08.2023 грн., № 3880 від 27.09.2023 на суму 106,07 грн., № 4350 від 25.10.2023 на суму 137,87 грн., № 4839 від 28.11.2023 на суму 137,87 грн., № 5371 від 26.12.2023 на суму 137,87 грн., № 205 від 29.01.2024 на суму 137,87 грн.
Вказані акти Позивачем направлялись на адресу Відповідача (м.Жовті Води, вул.М.Грушевського,80, кв.119) листами № 2 від 11.01.2023 та № 22 від 31.01.2024, проте, Фізичною особою-підприємцем Пилипенко Оленою Володимирівною не підписані.
Вартість послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів у спірний період затверджено рішеннями виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 22.08.2019 № 346, від 15.07.2021 №237, від 05.09.2022 №262, від 17.08.2023 № 539 "Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з поводження з твердими побутовими відходами в м. Жовті Води".
Звертаючись до суду з даним позовом Комунальне підприємство "Чисте місто" Жовтоводської міської ради" зазначає про те, що послуги за загальний період з березня 2020 по січень 2024 з вивезення та захоронення твердих побутових відходів за спірним договором Відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість у сумі 4121,20 грн..
Неоплата Відповідачем вказаної вище суми у добровільному порядку стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду позовної заяви місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Рішення обґрунтовано відсутністю доказів виконання Відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані у період з березня 2020 по січень 2024 послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів за спірним договором на суму 4 121,20 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статями 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 9 і ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця відповідно до умов договору.
Стаття 17 Закону України «Про відходи» (чинного на момент укладення договору) зобов'язує суб'єктів господарювання укладати відповідні договори та сплачувати за розміщення відходів.
Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, 01.06.2017 сторонами укладений договір № 459/17 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відході, на виконання якого Позивач надав послуги у спірний період у сумі 4121,20грн, що підтверджується відповідними актами.
Вказані акти Позивачем направлялись на адресу Відповідача листами № 2 від 11.01.2023 та № 22 від 31.01.2024, докази чого містяться у матеріалах справи (описи вкладення у цінні листи, фіскальні чеки від 13.01.2023 та від 31.01.2024, накладні № 5220402512146 та № 52204027428826), проте, ФОП Пилипенко О.В. не підписані. Докази надання Відповідачем мотивованої відмови від підписання спірних актів також відсутні.
За умовами п. 3.8 договору, у разі відсутності мотивованої відмови від підписання актів, послуги вважаються такими, що надані якісно та в повному обсязі, а акти виконаних робіт такими, що підписано споживачем.
При цьому сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт/наданих послуг за відсутності надання замовником обґрунтованої відмови від їх прийняття.
Непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 дотрималася таких же висновків.
Докази оплати наданих послуг за вказаними актами Відповідачем не надані.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку або розірвання цього договору. Відтак, договір № 459/17 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів від 01.06.2017 був чинним протягом спірного періоду.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи порушення Відповідачем умов договору № 459/17 від 01.06.2017 у частині оплати наданих Позивачем у період з березня 2020 по січень 2024 послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів за спірним договором на суму 4 121,20 грн., та ненадання Відповідачем доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог.
Одночасно апеляційний суд вважає передчасним неприйняття до розгляду господарським судом відзиву на позов, з посиланням на ненадання Відповідачем належних доказів направлення його на адресу Позивача, а саме ненадання описів вкладення у цінний лист.
У цьому зв'язку колегія суддів враховує , що заперечення Позивача стосовно отримання відзиву від Відповідача, отримання його не у повному обсязі або додатків до нього матеріали справи не містять.
Крім того, за практикою Верховного Суду, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 .
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «BelesandOthers v. theCzechRepublic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наведені судом першої інстанції підстави для неприйняття відзиву Відповідача на позовну заяву є проявом надмірного формалізму з боку суду.
Разом з тим, такі дії суду не призвели до прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення по суті спору.
Посилання Скаржника на нарахування Позивачем сум за послуги, надані у період дії карантину та нездійснення діяльності підприємцем у цей період є безпідставними, оскільки за приписами Закону України "Про несення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID - 19)" від 17.03.2020 цей Закон забороняє нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги, але не звільняє від виконання зобов'язань за договорами. Твердження Cкаржника про інше, ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним норм права.
Доводи скарги про неналежне виконання Позивачем договору № 459/17 від 01.06.2017 по відношенню до підприємця не доведені Апелянтом, а непогодження останнього з умовами цього договору не є предметом розгляду у рамках даної справи.
Аргументи Скаржника про те, що він звертався до Позивача з заявою про розірвання договору відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що надана на підтвердження цієї обставини заява від 30.04.2020 (а.с.125) не є належним доказом у розумінні ГПК України, оскільки не доведено отримання цієї заяви Позивачем. Так, з відмітки про отримання, проставленої на цій заяві, не можливо встановити її отримання особою, уповноваженою на такі дії від імені Позивача, не зазначена посада цієї особи. Докази направлення цієї заяви іншими засобами (електронною поштою, засобами поштового зв'язку тощо) Скаржником не надано.
Посилання Апелянта на неотримання ним актів здачі-приймання робіт, без підтвердження належними доказами, мають декларативний характер.
При цьому судом встановлено та не спростовано Апелянтом, що зазначені акти були направлені Відповідачу за належною адресою, таке направлення підтверджується описами вкладення у цінні листи та накладними (а.а.17-19, а.с.21-22). У такому випадку, неотримання поштової кореспонденції, якщо таке мало місце, є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) Відповідача щодо належного отримання кореспонденції, тобто є його власною волею.
Інші доводи Скаржника також не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Щодо клопотання Скаржника про долучення до справи фотознімків з телефону колегія суддів зазначає, що цей документ є додатковим доказом у розумінні ст.269 ГПК України.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання до суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.
За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У даному випадку, під час розгляду справи у суді першої інстанції, Відповідач не надавав фотознімки, а при зверненні з апеляційною скаргою не наводить доводів на обґрунтування неможливості подання їх до суду першої інстанції раніше з причин, що об'єктивно не залежали від неї, тому у суду відсутні підстави для врахування цих фото під час апеляційного перегляду справи. У зв'язку з чим, вказаний доказ апеляційний суд не приймає до увагу і відмовляє у його прийнятті.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пилипенко Олени Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р у справі №904/3912/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін