14 липня 2025 року м. Харків Справа №905/53/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» (вх.№1038Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2025 року у справі №905/53/25,
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, с. Сергіївка, провулок Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ 36975983),
про стягнення 67800,00 грн,-
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» про стягнення 67800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення маси вантажу, який був відправлений у вагоні №60926011 за накладною №49779887, у зв'язку з чим, нараховував штраф у відповідності до приписів Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.04.2025 року у справі №905/53/25 (повний текст складено 14.04.2025 року, суддя Сковородіна О.М.) позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму штрафу в розмірі 67800,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2025 року у справі №905/53/24 скасувати повністю, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог;
- у разі прийняття судом рішення про законність рішення суду першої інстанції - зменшити розмір стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або у разі якщо суд вважатиме інакше то до 1 провізної плати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не зважаючи на обставини справи, прийшов до хибного висновку, що відповідачем не наведено у відзиві на позов належні підстави в підтвердження існування поважних причин неналежного виконання зобов'язань саме на час допущення помилки при заповненні накладної. Допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, суд першої інстанції міг би дійти висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати, проте через надмірний формалізм суд першої інстанції взагалі проігнорував будь-які обґрунтування від відповідача. Відповідач є об'єктом критичної інфраструктури, оскільки є стратегічно важливим для функціонування економіки і безпеки держави, суспільства та населення. Відсутність застосування судом механізму зменшення штрафних санкцій призвело до порушення балансу інтересів сторін, порушень загальних засад законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливості, добросовісності, розумності).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» на рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2025 року у справі №905/53/25; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв'язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/53/25.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена сторонам у справі через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 12.05.2025 року.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
14.05.2025 року матеріали справи №905/53/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5980 від 13.05.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу. Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили. Також відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими Закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
16.11.2024 року зі станції Удачна Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №49779887, Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» відправило вантаж - концентрат вугілля кам'яного для коксування, марка к-100 у вологому стані.
Відповідно до накладної №49779887 за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №60926011 складає 70000 кг, максимальне навантаження - 70000 кг.
Згідно з розділом 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) відправником.
На станції Кривий Ріг по заявці вантажоодержувача, вантаж було переважено та відповідно до відомостей з комерційного акту №467004/373 від 20.11.2024 року встановлено, що у вагоні №60926011 фактична маса вантажу становить 70400 кг, що більше на 400 кг, від маси, яка визначена накладною. Вагони технічно справні, течі вантажу немає.
Позивач на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній, нарахував відповідачу штраф у розмірі 67800,00 грн із розрахунку: провізна плата за вагон за всю відстань перевезення х 5 = штраф.
Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Відповідно до приписів ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення (п.6 Статуту залізниць України).
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов'язків.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (ст.2 Статуту залізниць України).
На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Згідно з п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
Пунктом 5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно до ст. 122 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 цього статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року №334.
При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п.6 Правил складання актів).
Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
Враховуючи викладене, проведення зважування по станції призначення та складання комерційного акту за результатами такого зважування, відповідає вимогам чинного законодавства.
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Вантажовідправником відправлено концентрат вугільний, марки К-100, у вологому стані, навалом (графа 20-22 накладної). Залізницею виявлено надлишок вантажу у вагоні №60926011, різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізному документі складає 400 кг, що є більшою ніж 0,2% граничного розходження маси нетто, від маси зазначеної в перевізних документах (маса нетто 70000х0,2%=140кг).
За даними комерційного акту №467004/373 від 20.11.2024 року маса вантажу у вагоні складає 70400 кг (нетто).
Таким чином, різниця в сторону збільшення становить 400 кг (70400кг - 70000кг), що перевищує максимальне навантаження вагону.
Провізна плата за перевезення вантажу, за накладною №49779887 у вагоні №60926011 складає 13560,00 грн.
На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 67 800,00 грн (13560,00 х 5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі статтею 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів та положень Статуту залізниць України підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням в накладній маси відправленого вантажу. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п'ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано відповідно до положень пунктів 118, 122 Статуту залізниць України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд першої інстанції застосувати принцип справедливості та зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 10% від заявленої суми або до розміру однієї провізної плати.
В обґрунтування зменшення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач акцентував увагу на тому, що місце знаходження відповідача - село Сергіївка Покровського району Донецької області. Відповідач здійснює свою господарську діяльність в ускладнених умовах у зв'язку із постійними обстрілами території м.Покровськ та прилеглих територій, місця знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів відповідача, що призвело до отримання великих збитків та часткової зупинки господарської діяльності відповідача, консервації об'єкту. Відповідач зазначає, що перевезення вантажу більшої маси ніяким чином не нанесло будь-яких збитків позивачу, ці обставини не привели до тяжких наслідків, не спричинили небезпеку та загрозу дорожньому руху, також відсутнє додаткове зношення агрегатів, та самої залізної дороги, в той час, доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через допущену відповідачем помилку під час заповнення накладної, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок неправильно заповненої накладної, та неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу із фактом відсутності будь-яких збитків позивача, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд може дійти висновку, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми штрафу не може бути джерелом збагачення кредитора. Тобто у суду є усі необхідні підстави для застосування ст.551 ЦК України, 233 ГК України.
Аналогічні доводи викладено скаржником і в апеляційній скарзі.
Частиною 3 статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 року у справі №906/434/17.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.
Суд також звертає увагу, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Водночас суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу в накладній №49779887 у вагоні №60926011, за що було складено комерційний акт №467004/373 від 20.11.2024, приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено наявність об'єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що не дає можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2025 року у справі №905/53/25, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2025 року у справі №905/53/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов