03 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/2191/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Лакіза В.В.
за участю секретаря Андерс О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький завод технічного вуглецю» (вх.№726П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 (повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області) та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.03.2025 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю",м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 1 029 458,06 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 у розмірі 1 017 712,70 грн, з яких: 942 170,50 грн - основна заборгованість, 51 535,85 грн - пеня, 5 946,45 грн - 3% річних, 18 059,90 грн - інфляційні втрати.
В обгрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" посилається на здійсненя ним на виконання умов договору поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на суму 16 222 992,94 грн, здійснення останнім її часткової оплати у загальному розмірі 15 280 822,44 грн та утворення внаслідок цього основної заборгованості на суму 942 170,50 грн, на яку відповідно до п. 6.2. Договору нараховано пеню в сумі 51 535,85 грн та на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 946,45 грн 3% річних та 18 059,90 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" 942 871,30 грн основного боргу, 32 022,05 грн пені, 5 412,96 грн 3% річних, 35 622,95 грн інфляційних втрат та 12 191,15 грн судового збору.
Рішення обґрунтовано доведеністю наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, товарно-транспортними накладними, випискою про рух коштів по банківському рахунку позивача та платіжними інструкціями фактів належного виконання позивачем обов'язку за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 з поставки відповідачу товару відповідно до специфікацій - додатків до договору на суму 16 222 992,94 грн, часткової оплати відповідачем вартості цього товару на загальну суму 15280822,44 грн та утворення в останнього внаслідок цього основної заборгованості на суму 942 170,50 грн, на яку позивачем правомірно, у відповідності до п. 6.2. Договору, нараховано до стягнення пеню, а також на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні та річні, проте їх розрахунок позивачем здійснено арифметично невірно, а тому стягненню підлягають суми цих нарахувань, визначені судом за результатами відповідного перерахунку.
При цьому суд відхилив заперечення відповідача щодо відсутності у нього спірної заборгованості через недопоставку йому позивачем товару за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 в кількості 53,639 т на загальну суму 1 972164 грн за видатковими накладними від 08.05.2024 №0006 , від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0011, від 15.05.2024 №0013 внаслідок їх підробки, пославшись на те, що в межах даної справи позивачем заявлено заборгованість з оплати поставленого товару за іншими видатковими накладними за наведеним Договором поставки, які підписані зі сторони постачальника та покупця, та які містять відбитки печаток обох контрагентів, найменування товару, його ціну, кількість та посилання на спірний договір та додатки до нього, а тому підписуючи вказані видаткові накладні, які відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами, що фіксують факти здійснення господарських операції з поставки, відповідач погодився із асортиментом, кількістю та ціною товару, що поставлявся за видатковими накладними, у той час як у матеріалах справи відсутні докази щодо неналежної кількості та якості цього товару.
При цьому судом враховано, що за умовами договору поставка спірного товару відбувалась на умовах базису EXW (Ex Works - Франко завод) м. Дніпро, склад постачальника (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року) (п. 4 додатків № 5, 6, 7, 9 до договору), що передбачає обов'язок продавця надати товар на своєму складі у розпорядження покупця та перехід права власності на товар до останнього після його завантаження зі складу продавця, а подальша матеріальна відповідальність в частині кількості товару, що надходить до відповідача покладається на перевізника. Поставка спірного товару здійснювалась ФОП Попугай А.Г. зі складу постачальника (позивача) транспортним засобом MAN реєстраційний номер № НОМЕР_1 та за рахунок покупця, що підтверджується товарно - транспортними накладними: №0005 від 08.05.2024 року, №0007 від 13.05.2024 року, №00010 від 15.05.2024 року, №00012 від 11.06.2024 року, №00018 від 19.08.2024 року, №00021 від 09.09.2024 року, №00011 від 11.06.2024 року, №00012 від11.06.2024 року, №00013 від 18.06.2024 року, №00014 від 02.07.2024 року, №00016 від 09.07.2024 року, №00019 від 22.08.2024 року, №00021 від 09.09.2024 року, №00015 від 04.07.2024 року, №00016 від 09.07.2024 року, №00018 від 19.08.2024 року, №00023 від 11.09.2024 року, №00024 від 17.09.2024 року. Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт того, що саме з місця поставки / передачі товару (склад позивача), на користь відповідача не були передані матеріали за спірними видатковими накладними.
Крім цього суд зазначив, що відповідач підтверджує, що ним проводилася частково оплата за спірним договором та спірними рахунками, зокрема і після 28.08.2024 (тобто після підписання відповідачем наказу №909 від 28.08.2024 про проведення внутрішньої перевірки), що підтверджує факт отримання ним товару.
Відносно наданого відповідачем висновку за матеріалами проведеного на його підприємстві службового розслідування стосовно невідповідності кількості завезених вогнетривких матеріалів, необхідних для ремонту котла №5 ЕСЦ (т. 2 а. с.216 - 221), суд зазначив, що він лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії та він не може створювати правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений. Він базується виключно на поясненнях працівників відповідача без залучення уповноважених представників як позивача, так і перевізника, жодних письмових пояснень представників підприємства до висновку не долучено.
Крім того, ведення діловодства на підприємстві, як і облік товарно-матеріальних цінностей, є внутрішньою діяльністю суб'єкта господарювання. Судом встановлено, що за фактом підробки документів та заволодіння грошовими коштами ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" Кременчуцьким РУП ГУ НП в Полтавській області наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024172030000106 від 27.09.2024 за ч 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України, а тому дані обставини повинні доводитись в рамках кримінального провадження.
14.03.2025 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява про відшкодування понесених судових витрат у розмірі 57 500,00 грн та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. № 3464 від 14.03.2025 року).
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 заяву позивача про відшкодування понесених судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" 30 000 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування додаткового рішення суд послався на те, що підтвердженими у відповідності до положень 126 Господарського процесуального кодексу України згідно з умовами договорів про надання правової допомоги від 19.08.2024 та від 06.01.2025 , на підставі наданих заявником доказів, зокрема, актами приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 31.12.2024 та довідками про оплату коштів від 31.12.2024 та від 10.03.2025, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), принципів співмірності та розумності, розміру витрат, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат, є розмір таких витрат в сумі 30 000 грн щодо наступних послуг: первинна консультація та аналіз договору поставки продукції від 05.04.2024 №12/37-24 та документів; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12/37 -24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області; підготовка та складання відповіді на відзив; підготовка та складання запиту до ФОП Папуга А. Г.; підготовка та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 року).
Разом з цим суд відмовив у відшкодуванні витрат щодо решти заявлених послуг, зазначивши, що:
- витрати на підготовку та складання листа - вимоги від 13.11.2024 на адресу TOB "КЗТВ" в межах договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024, зазначені в п. 2 акту від 31.12.2024, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки законом не встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, дана послуга є виключною ініціативою позивача;
- витрати на професійну правничу допомогу на підготовку та складання заяви про забезпечення позову за договором №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24), вказані у п. 4 акту від 31.12.2024, не були необхідними, оскільки ухвалою суду від 11.12.2024 було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про забезпечення позову (вх. № 2290 від 09.12.2024);
- витрати на правничу допомогу на складання та направлення адвокатських запитів до TOB "КЗТВ" та ТОВ "Інвентум Україна", а також на підготовку та складання заяви про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 до Господарського суду Полтавської області також не були необхідними, оскільки ухвалою від 31.01.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строків на подачу додаткових доказів у справі (адвокатського запиту адвоката Тетері В. І. від 15.01.2025 на адресу відповідача з доказами направлення; адвокатського запиту адвоката Тетері В. І. від 17.01.2025 на адресу ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" з доказами направлення; листа - відповіді ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" від 23.01.2025 №85 на адвокатський запит) та про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України (вх. № 1074 від 28.01.2025 ) та залишив без розгляду клопотання ТОВ "ГП Комплексні рішення" про долучення до матеріалів справи доказів (вищезазначених адвокатських запитів); про витребування у відповідача та ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" необхідної інформації та, крім цього, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 не є заявою по суті, а є виключно ініціативою позивача;
- витрати за такі надані послуги, як підготовка та складання заяви про усунення недоліків позовної заяви до Господарського суду Полтавської області ( п. 5 акту від 31.12.2024), не є необхідними оскільки ці витрати спрямовані на усунення допущених адвокатом порушень при складанні позовної заяви;
- витрати на підготовку та складання клопотання про поновлення строків на подачу доказів від 15.01.2025 до Господарського суду Полтавської області (зазначену у п. 3 акту від 10.03.2025) не є необхідними, оскільки подання доказів в установлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого позивача;
- витрати за таку правову послугу, як підготовка та складання заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення до Господарського суду Полтавської області (п. 7 акту від 10.03.2025 ) не підлягають розподілу, оскільки відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги;
- оплата за підготовку та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 до Господарського суду Полтавської області (витрачений час - 5 год., сума 4 000,00 грн) є завищеною, зважаючи на об'єм виконаної роботи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" подав на зазначене рішення та додаткове рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, не з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення та додаткове рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також стягнути з ТОВ “ГП Комплексні рішення» на користь ТОВ “Кременчуцький завод технічного вуглецю» сплачений судовий збір та витрати на правову (правничу) допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував всі надані відповідачем докази, в тому числі надані до заперечень на відповідь на відзив на позов, не врахував наявність досудового розслідування та вже встановлених фактів в рамках кримінального провадження № 42024172030000106 від 27.09.2024 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України, відкритого, зокрема, стосовно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю (ГП Комплексні рішення» з приводу внесення недостовірних відомостей до первинних документів під час виконання умов договору поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24, невиконання якого заявлено підставою позовних вимог у даній справі, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі недостовірних доказів, які сфальсифіковано відповідачем.
Зокрема, відповідач стверджує, що в ході поставки за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 вогнетривких виробів та подальшого виконання ремонтних робіт, з метою розкрадання майна заводу та особистого збагачення, за попередньою змовою представників ТОВ «ГП «Комплексні рішення», ТОВ «КЗТВ», а також виконавців ремонтних робіт була створена злочинна група, яка здійснювала фальсифікацію первинних документів за вказаним Договором поставки, збільшуючи на папері обсяг начебто відвантаженого позивачем товару, але фактично не поставленого відповідачу, та незаконно присвоювала грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю» в значних розмірах.
Схема роботи злочинного угрупування була наступна:
- після здійснення ТОВ «КЗТВ» попередньої оплати за товар відповідно до умов Договору поставки на рахунок ТОВ «ГП «Комплексні рішення», на території ТОВ «ГП «Комплексні рішення» здійснювалося завантаження товару на автомобіль перевізника (водій ОСОБА_1 ), після чого він отримував від позивача по два комплекти підписаних з боку Позивача та скріплених печаткою первинних документів на товар (товарно-транспортних накладних) з різною кількістю та вартістю товару та ввозив товар на територію ТОВ «КЗТВ»;
- при ввезенні товару на територію ТОВ «КЗТВ» (при перетині посту охорони при в'їзді на територію заводу) для здійснення фотофіксації товаро-супроводжуючих документів водієм ОСОБА_1 було надано комплекти накладних з фактичною кількістю товару та додатково передавались накладні на неввезений товар;
- після ввезення товару на територію заводу та проходження перевірки на посту охорони спільно з працівниками ТОВ «КЗТВ» було здійснено підміну супровідних документів, в яких зазначена вже більша кількість товару, яка і була згодом зафіксована при проведенні облікових бухгалтерських операцій.
Таким чином, при завантаженні товару на території позивача на один і той же товар службовою особою - директором ТОВ «ГР «Комплексні рішення» підписувалися та скріплювалися печатками два комплекта накладних з різними даними, з метою фальсифікації та приховування фактичної кількості поставлених відповідачу за договором поставки товарів. При цьому, очевидно, що грошові кошти, які були надлишково сплачені Відповідачем Позивачу за неіснуючий товар, розподілялися між членами злочинного угрупування.
Як стверджує відповідач, дані факти підтверджуються матеріалами кримінального провадження №42024172030000106, зареєстрованого в ЄРДР 27.09.2024 та були детально описані відповідачем у відзиві на позовну заяву від 08.01.2025, запереченнях на відповідь на відзив від 20.01.2025 та знайшли своє підтвердження у доказах, які були надані разом з відзивом та вказаними запереченнями, але суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, формально підійшов до наданих відповідачем доказів, не звернув увагу на те, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42024172030000106 продовжується, в рамках кримінального провадження проводиться будівельно-технічна експертиза, тому була об'єктивна неможливість розглянути справу належним чином, оскільки надані позивачем докази є сфальсифікованими та недостовірними, що не дозволило належним чином встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а при цьому частину доказів відповідача суд взагалі не прийняв, судове рішення прийнято Господарським судом Полтавської області передчасно та на підставі недостовірних доказів.
За твердженням відповідача, через зазначені дії, що полягали у недопоставці йому товару за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 в кількості 53,639 т на загальну суму 1 972164 грн за видатковими накладними від 08.05.2024 №0006, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0011, від 15.05.2024 №0013 йому завдано збитків на відповідну вартість недоотриманої продукції, за яку ним було здійснено передплату.
Разом з цим відповідач зазначив, що факт поставки меншої кількості товару, ніж було погоджено між позивачем та відповідачем за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24, підтверджується також іншими доказами. Зокрема, відповідач зазначив, що за результатами проведення будівельно-технічної експертизи обмурівки котла на об'єкті «Капітальний ремонт котла СК 29/24 ст. № 5 котельні № 2 ЕСЦ, розташованого по вул. Свіштовській, 4 в м. Кременчуці Полтавської області», виконаної судовим експертом Маківським М.В. 17.12.2024, встановлено, що фактичний об'єм обмурівки котла не відповідає об'ємам (менший), ніж вказано в актах приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідач стверджує, що на даний час за постановою Кременчуцької окружної прокуратури від 01.01.2025 призначена будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».
При цьому відповідач просить визнати поважними причини неподання вказаних вище доказів до суду першої інстанції та прийняти додаткові докази щодо предмета судового розгляду у даній справі, посилаючись на те, що вони не були надані до суду першої інстанції, оскільки на дату складання відзиву на позов від 08.01.2025 та заперечень на відповідь на відзив від 20.01.2025 в матеріалах кримінального провадження такі докази не існували, а тому у зв'язку з виникненням нових обставин, які мають значення по справі № 917/2191/24 та які виникли після відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з неможливістю подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 відповідач зазначив про безпідставність висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки:
- в порушенняи вимог ч. 1 статті 221 та ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивач до ухвалення судового рішення у справі не подав доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, та не зробив заяву, що такі докази будуть подані після ухвалення рішення суду;
- позивачем не надано доказів фактичнї сплати витрат на професійну правничу допомогу;
- оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, позивач не брав участі в судових засіданнях та відповідно не виступав у судових засіданнях , не надавав свої пояснення у справі, тощо, стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу 30 000 грн не є співмірною зі складністю справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 для розгляду справи № 917/2191/24 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький завод технічного вуглецю» на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 та призначено її до розгляду в судове засіданя з повідомленням сторін на 13.05.2025 о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
29.04.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5302), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
08.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи ( вх. № 5755), згідно з яким він просить суд апеляційної інстанції призначити у справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- Чи підтверджуються документально та чи співвідносяться обсяги господарських операцій позивача по закупівлі товару протягом 2023-2024 з обсягом операцій з подальшого його продажу контрагентам за вказаний період, а також чи здійснені позивачем розрахунки за цей товар і в якому обсязі ?
- Чи відповідають первинні документи по даним господарським операціям інформації, яка відображена в бухгалтерському та податковому обліку позивача?
- Чи відповідають обсяги господарських операцій позивача по поставці товару відповідачу, зокрема, за видатковими накладними №0004 від 30.04.2024, №0006 від 08.05.2024, № 0007, №0008 від 09.05.2024, № 0009, №00010, №0011 від13.05.2024, № 0012, №0013 від15.05.2024 даним, відображеним у бухгалтерському та податковому обліку позивача?
- Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах розмір заборгованості за поставлені відповідачу товарно- матеріальні цінності за договором №01/05/2024 від 01.05.2024 за 2024 рік, у тому числі з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 24.03.2025?
- Чи підтверджується документально нестача товарно матеріальних цінностей у ТОВ «КЗТВ» в кількісних та вартісних показниках, встановлена за висновком службо- вого розслідування від 16.09.2024 та актом інвентаризації на підприємстві, які поставлені ТОВ «ГП «Комплексні рішення» на підставі договору № 01/05/2024 від 01.05.2024.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на необхідність встановлення за допомогою спеціальних знань з бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності підприємств обставин щодо відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності достовірності проведення господарських операцій за видатковими накладними від 09.05.2024 №0007, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0009, від 15.05.2024 №0012, від 15.05.2024 №0013, йому завдано збитків на відповідну вартість недоотриманої продукції, за яку ним було здійснено передплату, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не врахував наявність порушеного кримінального провадження №42024172030000106 від 27.09.2024 за ч. 4 ст.191 ч. 1 ст. 358 КК України та встановлених під час його розслідування фактів, а саме: внесення службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Комплексні рішення» недостовірних відомостей до вищенаведених первинних документів під час виконання умов Договору
поставки продукції від 05.04.2024 №12/37-24, що свідчить, про прийняття оскаржуваного рішення на підставі недостовірних доказів, які сфальсифіковані позивачем.
При цьому відповідач наполягає на тому, що реальна поставка товару в кількості 53,639 т на загальну суму 1 972 164 грн не відбулась, а видаткові накладні від 30.04.2024 № 0004, від 30.04.2024 № 0005, від 08.05.2024 № 0006, від 09.05.2024 №0007 , від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0009, від 13.05.2024 № 0010, від 13.05.2024 № 0011, від 15.05.2024 №0012, від 15.05.2024 №0013 є сфальсифікованими позивачем.
При цьому відповідач зазначає, що факт поставки товару в меншій кількості, ніж зазначено у вказаних видаткових накладних, підтверджується результатми проведення будівельно-технічної експертизи обмурівки котла на об'єкті «Капітальний ремонт котла СК 29/24 ст. № 5 котельні № 2 ЕСЦ, розташованого по вул. Свіштовській, 4 в м. Кременчуці Полтавської області», виконаної судовим експертом Маківським М.В. 17.12.2024, яким встановлено, що фактичний об'єм обмурівки котла не відповідає об'ємам (менший), ніж вказано в актах приймання виконаних будівельних робіт, які були додано до апеляційної скарги, а також у висновку експертів Полтавського відділення Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення комісійної експертизи № 6 від 24.03.2025, висновок якої додано до клопотання.
12.05.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі експертизи (вх. № 5877), згідно з якими він просить відмовити в задоволенні зазначеного клопотання за безпідставністю.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025, у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи № 917/2191/24 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя , суддя Крестьянінов О.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № 917/2191/24 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Виходячи зі змісту статті 99 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, зокрема. якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Як зазначено вище, клопотання відповідача про проведення у справі економічної експертизи обґрунтована встановленням обставин щодо відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності достовірності проведення господарських операцій за видаткови ми накладними від 09.05.2024 №0007, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0009, від 15.05.2024 №0012, від 15.05.2024 №0013, з огляду на те, що відповідач заперечує достовірність відображених в них даних щодо обсягу поставленої продукції з огляду на фальсифікацію відповідних даних при оформленні цих первинних документів, з приводу чого за його заявою порушено кримінальне провадження №42024172030000106 від 27.09.2024 за ч. 4 ст.191 ч. 1 ст. 358 КК України.
Колегія суддів зазначає, що питання щодо обсягу поставок за частиною вказаних накладних, а саме: за видатковими накладними від 30.04.2024 № 0004, від 30.04.2024 № 0005, від 08.05.2024 № 0006, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 № 0010, від 13.05.2024 № 0011, від 15.05.2024 №0012, не входить у предмет доказування у даній справі, з огляду на те, що позивачем в рамках даної господарської справи заявлено заборгованість з оплати товару за іншими видатковими накладними (спірними), тобто за іншими партіями поставки за тим самим Договором, в той час як у матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності відображених у спірних видаткових накладних даних щодо кількості чи якості поставленого товару, за обставин підписання цих накладних обома сторонами та скріплення їх печатками сторін без зауважень, повної відповідності даних спірних видаткових накладних, в тому числі і тих, які відповідач вважає сфальсифікованими, щодо кількості та вартості товару даним наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, якими оформлювалось перевезення спірного товару зі складу позивача, враховуючи при цьому те, що за умовами Договору поставка спірного товару відбувалась на умовах базису EXW (Ex Works - Франко завод) м. Дніпро, склад постачальника (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року) (п. 4 додатків № 5, 6, 7, 9 до Договору), що передбачає обов'язок продавця надати товар на своєму складі у розпорядження покупця та перехід права власності на товар до останнього після його завантаження зі складу продавця та подальша матеріальна відповідальність в частині кількості товару, що надходить до відповідача, покладається на перевізника.
Також відповідач просить провести експертизу щодо видаткових накладних від 30.04.2024 № 0004, від 30.04.2024 № 0005, від 08.05.2024 № 0006, від 09.05.2024 №0007 , від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0009, від 13.05.2024 № 0010, від 13.05.2024 № 0011, від 15.05.2024 №0012, від 15.05.2024 №0013 якф , на його думку, є сфальсифікованими позивачем, в той час як у відзиві на позов стверджував про фальсифікацію лише їх частини, а саме накладних: від 08.05.2024 №0006 , від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0011, від 15.05.2024 №0013, за якими за його твердженням, була недопоставка товару в кількості в кількості 53,639 т на суму 1 972 164 грн.
На підтвердження обставин щодо вчинення працівниками сторін певних злочинних дій, спрямованих на оформлення видаткових накладних від 08.05.2024 №0006 , від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0011, від 15.05.2024 №0013, з недостовірними даними щодо кількості поставленого товару, на які відповідач посилається у відзиві на позов, та в апеляційній скарзі, зокрема щодо оформлення при завантаженні товару на території позивача на один і той же товар службовою особою - директором ТОВ «ГР «Комплексні рішення» двох комплектів накладних з різними даними, з метою фальсифікації та приховування фактичної кількості поставленого відповідачу товару, надано висновок за матеріалами проведеного на його підприємстві службового розслідування стосовно невідповідності кількості завезених вогнетривких матеріалів, необхідних для ремонту котла №5 ЕСЦ , який складено в односторонньому порядку лише працівниками відповідача, який не має обов'язкового характеру, зокрема, не є актом індивідуальної дії, в той час як відповідно до ч. 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України у питанні, чи мали місце злочинні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні стосовно такої особи, який набрав законної сили.
Відповідний вирок у матеріалах справи відсутній. Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, досудове слідство по справі ще триває.
При цьому суд зазначає, що обставина недопоставки товару за іншими, ніж спірні видаткові накладні, Договором та чинним законодавством не визначена в якості підстав для звільнення покупця від оплати поставлених партій товару прийнятих відповідачем за спірними накладними, які підписано стронами та скріплено їх печатками за відсутності зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Зокрема, обов'язки сторін з поставки товару та його оплати за зобов'язаннями за окремими видатковими накладними не є зустрічним виконанням обов'язків щодо відповідних зобов'язань за іншими партіями товару в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, другій стороні надано право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі і відповідна недопоставка не є підставою для автоматичного зарахування здійсненої покупцем передплати за недопоставлений товар за недостовірними накладними, у разі підтвердження такого факту, в рахунок заборгованості з оплати товару за спірними видатковими накладними, без вчинення покупцем відповідних односторонніх правочинів щодо повернення передплати (ч. 2 статті 693 ЦК України) та зарахування відповідних зустрічних однорідних вимог (стаття 601 ЦК України). Відповідач на вчинення ним відповідних правочинів не посилається та у матеріалах справи відсутні докази їх вчинення, що з урахуванням вищенаведеного свідчить про те, що відповідні обставини, що стосуються господарських операцій за видатковими накладними, за якими не заявлено спірну заборгованість, для з'ясуваня яких в тому числі відповідач просить призначити судову економічну експертизу не належать до предмету доказування в рамках даної справи через те, що не стосуються підстав спірної заборгованості.
Також в обґрунтування клопотання про признаення судової експертизи додано копію висновку експертів Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення комісійної експертизи № 6 від 24.03.2025, який не існував на час розгляду справи в суді першої інстанції, що виключає його прийняття в порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання, а саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Відповідної правової позиції щодо поданих суду апеляційної інстанції нових доказів, які не існували на час розгляду справи в суді першої інстанції дотримується Верховний Суд в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 від 11.09.2019 у справі № 922/393/18від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.
Крім цього відповідачем до апеляційної скарги надано висновок будівельно-технічної експертизи обмурівки котла на об'єкті «Капітальний ремонт котла СК 29/24 ст. № 5 котельні № 2 ЕСЦ, розташованого по вул. Свіштовській, 4 в м. Кременчуці Полтавської області», виконаної судовим експертом Маківським М.В. 17.12.2024, яким за твердженням відповідача також підтверджено , що фактичний об'єм обмурівки котла не відповідає об'ємам (менший), ніж вказано в актах приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідач стверджує, що на даний час за постановою Кременчуцької окружної прокуратури від 01.01.2025 призначена будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».
При цьому відповідач просить визнати поважними причини неподання вказаного вище доказу до суду першої інстанції та прийняти цей додатковий доказ щодо предмета судового розгляду у даній справі, посилаючись на те, що він не був наданий до суду першої інстанції, оскільки на дату складання відзиву на позов від 08.01.2025 та заперечень на відповідь на відзив від 20.01.2025 в матеріалах кримінального провадження такий доказ не існував, а тому у зв'язку з виникненням нових обставин, які мають значення для справі № 917/2191/24, та які виникли після відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з неможливістю подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, просить суд прийняти його.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні цього клопотання, оскільки відповідач не довів у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України неможливість надання ним вказаного доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від нього не залежали, зокрема не довів, що цей доказ він отримав лише після встановленого ГПК строку для подання доказів та не мав після цього об'єктивної можливості його подати до суду першої інстанції з мотивованим клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання доказів в порядку статті 80 ГПК України. При цьому суд враховує, що зазначена експертиза проведена 17.12.2024 за ініціативою саме відповідача, а тому він мав бути своєчасно обізнаним про її проведення та результати.
Таким чином, в даному випадку відсутня стверджувана відповідачем суперечність у наявних у матеріалах справи доказах щодо обсягів спірних партій поставок товар, на яку він посилається в обґрунтування необхідності призначення у справі судової експертизи, у зв'язку з чим підстави для призначення експертизи відсутні.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025, у зв'язку з перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці, для розгляду справи № 917/2191/24 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.
Протокольною ухвалою від 13.05.2025 у справі № 917/2191/24 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2025 об 11:00.
У зв'язку з перебуванням 17.06.2025 у відпустці судді-доповідача Тарасової І.В. та відсутності правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.07.2025 о 14:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 104.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025, у зв'язку з перебуванням судді Білоусової Я.О. у відпустці, для розгляду справи № 917/2191/24 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
02.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 8187), в якому він просить суд витребувати у Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області з кримінального провадження № 42024172030000106 , оригінали документів, переданих ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» згідно з листом від 29.10.2024 за вих. № 01-21/1167, а саме : видаткові накладні від 30.04.2024 № 004 , від 08.05.2024 № 005, від 08.05.2024 №006, від 09.05.2024 №0007, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 №0009, від 13.05.2024 № 0010, від 13.05.2024 № 0011, від 15.05.2024 №0012, від 15.05.2024 №0013.
В обґрунтування цього клопотання відповідач посилається на те, що його заперечення проти позову ґрунтуються на запереченні достовірності відомостей щодо кількості поставленого товару за вказаними видатковими накладними через фальсифікацію відповідних даних при оформленні цих первинних документів, з приводу чого за його заявою порушено кримінального провадження №42024172030000106 від 27.09.2024 за ч. 4 ст.191 ч. 1 ст. 358 ККУкраїни та з метою сприяння слідству у розкритті відповідного кримінального правопорушення 29.10.2024 відповідач листом за вих. № 01-21/1167 направив оригінали зазначених накладних в рамках вказаного кримінального провадження прокурору на його запит від 25.10.2025 № 52-15426 вих, а враховуючи те, що згадані документи прямо зазначені у клопотанні відповідача про призначення у справі судової експертизи, як об'єкти дослідження, а копії вищезгаданих документів, які містяться у матеріалах справи, не можуть підтвердити наявність на звороті їх оригіналів відповідного штампу, який свідчить про фактичне переміщення товару на територію відповідача, з метою встановлення фактичного обсягу господарських операцій за вказаними документами та відповідності бухгалтерського обліку реальним подіям, для виконання судової експертизи існує необхідність їх витребування з метою безпосереднього дослідження в судовому засіданні.
Крім цього, у вказаному клопотанні заявник посилається на встановлення за даними документальної інвентаризації, викладеними у протоколі № 1 засідання інвентаризаційної комісії від 11.06.2025, відхилення між кількістю вогнетривких матеріалів за видатковими накладними, отриманими від ТОВ «ГП Комплексні рішення» та «Журналом реєстрації ввезення ТМЦ на підприємство», а саме не зафіксовано фактів ввезення на ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» товару в кількості 53,639 тон на загальну суму 1 643470 грн, додаючи копію вказаного протоколу, який не існував на час прийняття рішення, що, як зазначено вище, виключає можливість його прийняття в суді апеляційної інстанції.
03.07.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 8220).
Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідач в ньому просить витребувати відповідні оригінали доказів для забезпечення можливості підтвердження обставин щодо недопоставки товару за вказаними видатковими накладними внаслідок злочинних дій з переміщення товару з оформленням сфальсифікованих видаткових накладних за допомогою судової економічної експертизи, у призначенні якої, як зазначено вище, суд відмовив з огляду на те, що обставини щодо кількості поставленого товару за частиною вказаних видаткових накладних не входять у предмет доказування у даній справі та відсутня суперечність у наявних у матеріалах справи доказах щодо кількості товару, поставленого за спірними видатковими накладними, зокрема зазначена в цих накладних кількість товару повністю відповідає кількості товару, зазначеного у товарно-транспортних накладних, якими оформлено його вивезення покупцем зі складу постачальника. При цьому відповідно до ч. 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України у питанні, чи мали місце злочинні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні стосовно такої особи, який набрали законної сили, а тому обставини щодо вчинення певними особами злочинних дій щодо переміщення товару із оформленням фальсифікованих первинних документів мають доводитися саме в рамках кримінального провадження, доказом чого для господарського суду має бути лише відповідний обвинувальний вирок суду.
Таким чином витребування оригіналів вказаних видаткових накладних з матеріалів кримінального провадження, не є необхідним для з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Представники відповідача в судовому підтримали апеляційну скаргу, а представник позивача проти її задоволення заперечив.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, а позивач у відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" (далі - позивач, постачальник) було укладено договір №12/37-24 поставки продукції (далі - договір, т. 1 а. с. 17,18).
На умовах цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - оплатити і прийняти продукцію (далі - товар). Товар може бути переданий покупцю партіями (п. 1.1 Договору).
Ціна товару, який підлягає передачі за цим договором, визначається сторонами та вказується в рахунках на оплату товару або додатках до даного договору, які вважаються його невід'ємною частиною. Сторони погоджуються з тим, що оплата покупцем рахунку, виставленого постачальником, засвідчує факт згоди покупця із ціною товару. Сторони домовились, що ціна товару, визначена сторонами, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін згідно чинного законодавства (п. 1.2 договору).
Остаточна сума договору складається з усіх підписаних сторонами специфікацій (п. 1.2 договору).
Товар поставляється згідно заявки покупця в терміни зазначені в додатках на кожну окрему поставку (п. 2.1 договору).
Місцем передачі товару є склад Постачальника (п. 2.2 Договору).
Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок покупця (п. 2.5 Договору).
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару і відповідної документації на товар покупцеві (підписання видаткової накладної) (п. 2.6 договору).
Оплата проводиться па умовах попередньої оплати згідно рахунків на оплату (п. 3.1 договору).
За узгодженням сторін, можлива поставка товару з наступною оплатою (п. 3.2 договору).
За умов розрахунку відповідно пункту 3.2 даного договору, покупець зобов'язується зробити перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, по факту поставки всієї партії товару, але не пізніше 20 робочих днів (п. 3.3 договору).
При прийманні товару за кількістю і якістю сторони керуються цим договором, а також у частині, не врегульованій цим договором, чинним законодавством України, зокрема Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (п. 4.2 договору).
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п. 6.1 договору).
У випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати (п. 6.2 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печаткою обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про відмову від співпраці до кінця календарного року. Припинення договору не тягне за собою припинення невиконаних зобов'язань та не звільняє від відповідальності за їх невиконання (п. 8.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено ряд специфікацій - додатків до договору (невід'ємні частини договору), за якими сторонами узгоджувалися найменування, кількість, ціна, вартість товару, порядок розрахунків, термін постачання тощо.
Відповідно до п. 2 додатків № 5, 6 до договору №12/37-24 від 05.04.2024 року сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, у розмірі не менш 50% вартості до відвантаження товару. Оплата решти вартості відвантаженого товару (по кожному видатковому документу) здійснюється по факту поставки, але у строк не більше ніж п'ять (5) робочих днів.
У додатках № 7, 9 до договору №12/37-24 від 05.04.2024 року сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, у розмірі не менш 50% вартості замовленого до відвантаження товару. Оплата решти вартості відвантаженого товару (по кожному видатковому документу) здійснюється по факту поставки, але у строк не більше ніж п'ять (5) робочих днів.
Постачання товару здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця на умовах EXW м. Дніпро, склад постачальника (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року) (п. 4 додатків № 5, 6, 7, 9 до договору №12/37-24 від 05.04.2024 року).
На виконання умов договору та відповідно до додатків до договору сформовано та направлено на оплату ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" рахунки на оплату у загальному розмірі 16 222 992,94 грн (№ CS-00006/24 від 08 квітня 2024 року на суму 43 200,00 грн; № CS-00007/24 від 08 квітня 2024 року на суму - 9 420,84 грн; № CS-000011/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 2 458 656,00 грн; № CS-000012/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 532 500,00 грн; № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 1 113 780,00 грн; № CS-000014/24 від 07 травня 2024 року на суму - 944 344,80 грн; № CS-000015/24 від 07 травня 2024 року на суму - 3 836 426,40 грн; № CS-000016/24 від 07 травня 2024 року на суму - 3 409 062,00 грн; № CS-000019/24 від 24 червня 2024 року на суму - 1 379 958,10 грн; № CS-000022/24 від 01 серпня 2024 року на суму - 43 200,00 грн; № CS-000023/24 від 05 серпня 2024 року на суму - 387 979,20 грн; № CS-000024/24 від 06 серпня 2024 року на суму - 724 386,00 грн; № CS-000025/24 від 15 серпня 2024 року на суму - 428 619,60 грн; № CS-000026/24 від 20 серпня 2024 року на суму - 180 000,00 грн; № CS-000028/24 від 29 серпня 2024 року на суму - 472 260,00 грн; № CS-000029/24 від 12 вересня 2024 року на суму - 259 200,00 грн) (т. 1 а. с. 31 - 36, 179 - 193).
Однак відповідачем було здійснено оплату рахунків № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 1 113 780,00 грн, № CS-000014/24 від 07 травня 2024 року на суму - 944 344,80 грн; № CS-000015/24 від 07 травня 2024 року на суму - 3 836 426,40 грн, № CS-000019/24 від 24 червня 2024 року на суму - 1 379 958,10 грн; № CS-000028/24 від 29 серпня 2024 року на суму - 472 260,00 грн; № CS-000029/24 від 12 вересня 2024 року на суму - 259 200,00 грн - не в повному обсязі, у результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 942 871,30 грн.
На виконання умов договору та додатків до нього позивач поставив відповідачу товар, зокрема:
- поставка товару в межах умов додатку №5 від 23.04.2024 року та рахунку № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року на суму 1 113 780,00 грн була здійснена 09.05.2024 року (видаткова накладна №0007 від 09.05.2024 року на суму 90 000,00 грн, товарно - транспортна накладна №0005 від 08.05.2024 року, т. 1 а. с. 37, 38), 13.05.2024 року (видаткова накладна №0009 від 13.05.2024 року на суму 587 340,00 грн, товарно - транспортна накладна №0007 від 13.05.2024 року, т. 1 а. с. 39, 40) та 15.05.2024 року (видаткова накладна №0013 від 15.05.2024 року на загальну суму 482 700,00 грн (436 440,00 грн - сума, на яку поставлено товар за рахунком № CS-000013/24 , товарно - транспортна накладна №00010 від 15.05.2024 року, т. 1 а. с. 41, 42). Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року грошові кошти у розмірі 1 113 000,00 грн (недоплачено 780,00 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №6 від 07.05.2024 року та рахунку № CS-000014/24 від 07 травня 2024 року на загальну суму 944 344,80 грн була здійснена 11.06.2024 року (видаткова накладна №0017 від 11.06.2024 року на суму 132 026,40 грн, товарно - транспортна накладна №00012 від 11.06.2024 року, т. 1 а. с. 43, 44), 19.08.2024 року (видаткова накладна №0035 від 19.08.2024 року на суму 103 118,40 грн, товарно - транспортна накладна №00018 від 19.08.2024 року, т. 1 а. с. 45, 46) та 09.09.2024 року (видаткова накладна №0045 від 09.09.2024 року на суму 709 200,00 грн, товарно - транспортна накладна №00021 від 09.09.2024 року, т. 1 а. с. 47, 48). Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000014/24 від 07.05.2024 року грошові кошти у розмірі 923 040,00 грн (недоплачено 21 304,80 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №7 від 07.05.2024 та рахунку № CS-000015/24 від 07 травня 2024 року на загальну суму 3 836 426,40 грн була здійснена 11.06.2024 (видаткова накладна №0015 від 11.06.2024 на суму 76 800,00 грн, товарно - транспортна накладна №00011 від 11.06.2024 , видаткова накладна №0018 від 11.06.2024 на суму 30 096,00 грн, товарно - транспортна накладна №00012 від 11.06.2024 , т. 1 а. с. 51, 52) 18.06.2024 (видаткова накладна №0023 від 18.06.2024 на суму 118 404,00 грн, товарно - транспортна накладна №00013 від 18.06.2024 , т. 1 а. с. 53, 54), 02.07.2024 (видаткова накладна №0025 від 02.07.2024 на суму 802 076,40 грн, товарно - транспортна накладна №00014 від 02.07.2024 , т. 1 а. с. 55, 56), 09.07.2024 (видаткова накладна №0030 від 09.07.2024 на суму 559 650,00 грн, товарно - транспортна накладна №00016 від 09.07.2024 , т. 1 а. с.57, 58), 22.08.2024 (видаткова накладна №0040 від 22.08.2024 на суму 1 805 481,60 грн, товарно - транспортна накладна №00019від 22.08.2024 , т. 1 а. с. 59, 60), 09.09.2024 (видаткова накладна №0046 від 09.09.2024 року на суму 428 318,40 грн, товарно - транспортна накладна №00021 від 09.09.2024 т. 1 а. с. 61, 62).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000015/24 від 07.05.2024 грошові кошти у розмірі 3 024 399,90 грн. Позивач також зазначає, що відповідачем в межах проведення оплати за рахунком фактурою №CS-000016/24 від 07.05.2024 внесено грошові кошти у більшому розмірі ніж зазначено у рахунку - на 40 938,00 грн. Вказаний надлишок був зарахований позивачем до рахунку №CS-000015/24 від 07.05.2024 . Отже заборгованість відповідача в частині оплати грошових коштів за рахунком № CS-000015/24 від 07.05.2024 склала 771 088,50 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №9 від 24.06.2024 та рахунку № CS-000019/24 від 24 червня 2024 року на загальну суму 1 379 958,10 грн була здійснена 04.07.2024 (видаткова накладна №0026 від 04.07.2024 на суму 741 608,08 грн, товарно - транспортна накладна №00015 від 04.07.2024, т. 1 а. с. 63, 64), 09.07.2024 (видаткова накладна №0028 від 09.07.2024 на суму 171 600,00 грн, видаткова накладна №0027 від 09.07.2024 на суму 232 750,02 грн, товарно - транспортна накладна №00016 від 09.07.2024 , т. 1 а. с. 65, 66), 19.08.2024 року (видаткова накладна №0039 від 19.08.2024 на суму 234 000,00 грн, товарно - транспортна накладна №00018 від 19.08.2024 , т. 1 а. с. 67, 68).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000019/24 від 24.06.2024 грошові кошти у розмірі 1 355 600,10 грн (недоплачено 24 358,00 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №16 від 29.08.2024 та рахунку № CS-000028/24 від 29.08.2024 на загальну суму 472 260,00 грн була здійснена 11.09.2024 (видаткова накладна №0049 від 11.09.2024 на суму 472 260,00 грн, товарно - транспортна накладна №00023 від 11.09.2024 , т. 1 а. с. 69, 70).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000028/24 від 29.08.2024 грошові кошти у розмірі 438 600,00 грн (недоплачено 33 660,00 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №18 від 12.09.2024 та рахунку № CS-000029/24 від 12.09.2024 на загальну суму 259 200,00 грн була здійснена 17.09.2024 (видаткова накладна №0050 від 17.09.2024 на суму 259 200,00 грн, товарно - транспортна накладна №00024 від 17.09.2024 , т. 1 а. с. 71, 72).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000029/24 від 29.08.2024 грошові кошти у розмірі 167 520,00 грн (недоплачено 91 680,00 грн).
Як зазначає позивач, всі розбіжності у вартості товару (з ПДВ) між додатками до договору та рахунками на оплату пояснюється тим, що під час виконання умов договору в усній формі вносилися корегування в частині кількості товару, а отже і його вартості.
13.11.2024 позивачем направлено на адресу відповідача лист - вимогу вх. № 24-144-11 про сплату заборгованості, що підтверджується копіями опису вкладення, поштової накладної та фіскального чеку (т. 1 а. с. 104 - 107).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою, на підставі якої було відкрите та на даний час Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024172030000106 від 27.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (т. 2 а. с. 222).
22.11.2024 відповідач направив на адресу позивача відповідь (вих. №01-19/1290) на лист - вимогу (№24-144-11 від 13.11.2024 ), де було вказано про недопоставку матеріалів, сумніви щодо оригінальності первинних бухгалтерських документів, отриманих від позивача, та про триваюче досудове розслідування у кримінальному провадженні, загальну суму збитків завданих відповідачу неправомірними діями.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу Україн, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), зазначено, що суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 18.04.2023 у справі № 909/952/21.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповдіно до статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції, наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, товарно-транспортними накладними, випискою про рух коштів по банківському рахунку позивача та платіжними інструкціями підтверджуються факти належного виконання позивачем обов'язку за договором поставки продукції від 05.04.2024 № 12/37-24 з поставки відповідачу товару відповідно до специфікацій - додатків до договору на суму 16222992,94 грн, часткової оплати відповідачем вартості цього товару на загальну суму 15280822,44 грн та утворення в останнього внаслідок цього заборгованості на суму 942 170,50 грн.
Так стосовно спірної поставки товару на виконання умов додатків до договору №5 від 23.04.2024, №6 від 07.05.2024 , №7 від 07.05.2024, № 9 від 24.06.2024, №16 від 29.08.2024, №18 від 12.09.2024 сторонами було підписано та скріплено печатками видаткові накладні №0007 від 09.05.2024 на суму 90 000,00 грн, №0009 від 13.05.2024 на суму 587 340,00 грн, №0013 від 15.05.2024 на загальну суму 482 700,00 грн (436 440,00 грн - сума, на яку поставлено товар за рахунком № CS-000013/24), №0017 від 11.06.2024 на суму 132 026,40 грн, №0035 від 19.08.2024 на суму 103 118,40 грн, №0045 від 09.09.2024 на суму 709 200,00 грн, №0015 від 11.06.2024 на суму 76 800,00 грн, №0018 від 11.06.2024 на суму 30 096,00 грн, №0023 від 18.06.2024 на суму 118 404,00 грн, №0025 від 02.07.2024 на суму 802 076,40 грн, №0030 від 09.07.2024 на суму 559 650,00 грн, №0040 від 22.08.2024 на суму 1 805 481,60 грн, №0046 від 09.09.2024 на суму 428 318,40 грн, №0026 від 04.07.2024 на суму 741 608,08 грн, №0028 від 09.07.2024 на суму 171 600,00 грн, №0027 від 09.07.2024 на суму 232 750,02 грн, №0039 від 19.08.2024 на суму 234 000,00 грн, №0049 від 11.09.2024 на суму 472 260,00 грн, №0050 від 17.09.2024 на суму 259 200,00 грн.
Умовами договору передбачено, що:
- ціна товару, який підлягає передачі за цим договором, визначається сторонами та вказується в рахунках на оплату товару або додатках до даного договору, які вважаються його невід'ємною частиною. Сторони погоджуються з тим, що оплата покупцем рахунку, виставленого постачальником, засвідчує факт згоди покупця із ціною товару. Сторони домовились, що ціна товару, визначена сторонами, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін згідно чинного законодавства (п. 1.2 договору);
- оплата проводиться па умовах попередньої оплати згідно рахунків на оплату (п. 3.1 договору);
- за узгодженням сторін, можлива поставка товару з наступною оплатою (п. 3.2 договору);
- за умов розрахунку відповідно пункту 3.2 даного договору, покупець зобов'язується зробити перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, по факту поставки всієї партії товару, але не пізніше 20 робочих днів (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 2 додатків № 5, 6 до договору від 05.04.2024 №12/37-24 сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, у розмірі не менш 50% вартості до відвантаження товару. Оплата решти вартості відвантаженого товару (по кожному видатковому документу) здійснюється по факту поставки, але у строк не більше ніж п'ять (5) робочих днів.
У додатках № 7, 9 до договору від 05.04.2024 №12/37-24 сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, у розмірі не менш 50% вартості замовленого до відвантаження товару. Оплата решти вартості відвантаженого товару (по кожному видатковому документу) здійснюється по факту поставки, але у строк не більше ніж п'ять (5) робочих днів.
На виконання вимог Договору та додатків до нього, позивачем було сформовано спірні рахунки на оплату: № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 на суму - 1 113 780,00 грн, № CS-000014/24 від 07 травня 2024 у на суму - 944 344,80 грн; № CS-000015/24 від 07 травня 2024 на суму - 3 836 426,40 грн, № CS-000019/24 від 24 червня 2024 на суму - 1 379 958,10 грн; № CS-000028/24 від 29 серпня 2024 на суму - 472 260,00 грн; № CS-000029/24 від 12 вересня 2024 на суму - 259 200,00 грн, що були оплачені відповідачем не у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (наданою позивачем) та платіжними інструкціями (наданими відповідачем), а залишок несплачених коштів за цими рахунками становить суму основного боргу : 942 170,50 грн.
Зазначені вище видаткові накладні, відповідно до положень статей 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, які фіксують відповідні господарські операції з поставки, в тому числі їх дати.
Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі 922/2115/19, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19:
- визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця;
- у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;
- наявність відбитку печатки на первинних документах за відсутності доказів її втрати чи викрадення та вибутя її в інший спосіб з володіння юридичної особи , через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа свідчить про участь такої особи в господарських операціях;
Спірні видаткові накладні, за якими позивачем заявлено до стягнення заборгованість, які підписані зі сторони постачальника та покупця, та які містять відбитки печаток обох контрагентів, найменування товару, його ціну, кількість та посилання на спірний Договір та додатки до нього, а також відомості про зміст та обсяг господарських операцій з поставки товару, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами, що фіксують факти здійснення господарських операції з поставки за відповідним Договором, а тому, підписуючи вказані видаткові накладні із скріпленням підпису печаткою підприємства, відповідач погодився із асортиментом, кількістю та ціною товару, що поставлявся за видатковими накладними, у той час як у матеріалах справи відсутні докази щодо неналежної кількості та якості цього товару.
При цьому, як правомірно враховано судом першої інстанції, за умовами Договору поставка спірного товару відбувалась на умовах базису EXW (Ex Works - Франко завод) м. Дніпро, склад постачальника (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року) (п. 4 додатків № 5, 6, 7, 9 до договору), що передбачає обов'язок продавця надати товар на своєму складі у розпорядження покупця та перехід права власності на товар до останнього після його завантаження зі складу продавця та подальша матеріальна відповідальність в частині кількості товару, що надходить до відповідача, покладається на перевізника.
Частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Отже товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.
Дана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №921/49/17-г/3.
Поставка спірного товару здійснювалась ФОП Попугай зі складу постачальника (позивача) транспортним засобом MAN реєстраційний номер № НОМЕР_1 та за рахунок покупця, що підтверджується товарно - транспортними накладними: №0005 від 08.05.2024, №0007 від 13.05.2024, №00010 від 15.05.2024, №00012 від 11.06.2024, №00018 від 19.08.2024, №00021 від 09.09.2024, №00011 від 11.06.2024, №00012 від11.06.2024, №00013 від 18.06.2024, №00014 від 02.07.2024, №00016 від 09.07.2024 , №00019 від 22.08.2024 , №00021 від 09.09.2024 , №00015 від 04.07.2024, №00016 від 09.07.2024, №00018 від 19.08.2024, №00023 від 11.09.2024, №00024 від 17.09.2024.
Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт того, що саме з місця поставки / передачі товару (склад позивача), на користь відповідача не були передані матеріали за спірними видатковими накладними, враховуючи при цьому, що дані вказаних товарно-транспортних накладних та спірних видаткових накладних щодо кількості та вартості товару повністю співпадають.
Відповідач не надав доказів на спростування здійснення позивачем належного виконання за Договором за спірними видатковими накладними.
Натомість у відзиві на позов відповідач зазначив, що в рамках виконання умов спірного Договору, саме позивач допустив порушення своїх обов'язків щодо поставки товару. ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" стверджує, що під час проведення відповідачем аналізу платежів та поставок за спірним договором було встановлено, що у період 01.05.2024 - 16.05.2024, ймовірно за попередньою змовою певного кола працівників постачальника та відповідача, було здійснено підміну накладної №0004 від 30.04.2024 із заміною кількості товару по п.1 з 8,746 т на 11,7 т, оскільки при перетині посту охорони при в'їзді на територію ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" працівником підрозділу охорони, разом з іншими товаросупровідними документами, було здійснено фотофіксацію видаткової накладної №0004 від 30.04.2024 . Різниця загальної вартості матеріалів по даній накладній 106 344,00 грн (вартість матеріалів, які не були поставлені відповідачу). При проведенні внутрішнього розслідування було встановлено, що не було зафіксовано фактичне ввезення товару на територію ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" за наступними накладними: № 0004 від 30.04.2024, №0006 від 08.05.2024 , №0008 від 09.05.2024, №0011 від 13.05.2024, №0013 від 15.05.2024 та відповідно за цими складеними позивачем видатковими накладними відповідачем фактично не було отримано товарів вагою 53,639 т на загальну суму 1 972 164,00 грн з ПДВ.
При цьому відповідач зазначив, що позивач в межах виконання спірного договору на поставку 1505,8176 т. матеріалів намагався приховати недопоставку 53,639 т. матеріалів та безпідставно отримати прибуток від фактично невідвантажених товарів, за які відповідачем вже було сплачено кошти відповідно до договору. На думку відповідача, під одну дату відвантаження надавались одночасно видаткова накладна на реальний товар і на неіснуючий. Так, зокрема, недопоставку матеріалів в обсязі 12,265 т за видатковою накладною №00013 від 15.05.2024 було замасковано реальним ввезенням матеріалів за видатковою накладною №0012 від 15.05.2024 в обсязі 6,517 т.
З огляду на наведене відповідач вважає, що шахрайські дії позивача також підтверджуються направленням з його боку ряду видаткових накладних на матеріали з цінами, що є значно завищеними в порівнянні з договірними. Шляхом електронного листування позивачем в спробі провести розрахунки за договором за завищеними цінами, було передано на ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" наступні видаткові накладні: №0004 від 30.04.2024 на суму 962 524,80 грн, №0005 від 08.05.2024 на суму 792 000,00 грн, №0006 від 08.05.2024 на суму 693 484,80 грн, №0007 від 09.05.2024 на суму 330 000,00 грн, №0008 від 09.05.2024 на суму 698 227,20 грн, №0009 від 13.05.2024 на суму 935 220,00 грн, №0012 від 15.05.2024 на суму 297 175,20 грн, №0013 від 15.05.2024 на суму 974 316,00 грн (т. 2 а. с. 207 - 215). Тобто всього на суму 5 682 948,00 грн, що є збільшеним на 1 866 912,00 грн.
У зв'язку із вищезазначеними доводами, позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою, на підставі якої було відкрите та на даний час Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024172030000106 від 27.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (т. 2 а. с. 222).
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо безпідставності вказаних доводів з огляду на те, що, як зазначено вище, частина видаткових накладних, на які відповідач посилається як на фальсифіковані, а саме від 30.04.2024 № 0004, від 30.04.2024 № 0005, від 08.05.2024 № 0006, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 № 0010, від 13.05.2024 № 0011, від 15.05.2024 №0012 не стосується предмета доказування у даній справі, оскільки позивачем заявлено заборгованість з оплати поставленого товару за іншими видатковими накладними за наведеним Договором поставки, які як зазначено вище, підписані зі сторони постачальника та покупця, та які містять відбитки печаток обох контрагентів, найменування товару, його ціну, кількість та посилання на спірний договір та додатки до нього, а тому підписуючи вказані видаткові накладні, які відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами, що фіксують факти здійснення господарських операції з поставки, відповідач погодився із асортиментом, кількістю та ціною товару, що поставлявся за видатковими накладними, у той час як у матеріалах справи відсутні докази щодо неналежної кількості та якості цього товару.
Як зазначено вище, за умовами договору поставка спірного товару відбувалась на умовах базису EXW (Ex Works - Франко завод) м. Дніпро, склад постачальника (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року) (п. 4 додатків № 5, 6, 7, 9 до договору), що передбачає обов'язок продавця надати товар на своєму складі у розпорядження покупця та перехід права власності на товар до останнього після його завантаження зі складу продавця, а подальша матеріальна відповідальність в частині кількості товару, що надходить до відповідача, покладається на перевізника, у той час як матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт того, що саме з місця поставки / передачі товару (склад позивача), на користь відповідача не були передані матеріали за спірними видатковими накладними, враховуючи при цьому, що данні вказаних товарно-транспортних накладних та спірних видаткових накладних, в тому числі і тих, які відповідач вважає сфальсифікованими, щодо кількості та вартості товару повністю співпадають.
Обставина недопоставки товару за іншими, ніж спірні видаткові накладні, Договором та чинним законодавством не визначено в якості підстав для звільнення покупця від оплати поставлених партій товару за спірними накладними, які підписано стронами та скріплено їх печатками за відсутності зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, у тому числі зобов'язання сторін з поставки товару та його оплати за одними партіями за окремими видатковими накладними не є зустрічним зобов'язаннями щодо відповідних зобов'язань за іншими партіями товару в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, другій стороні надано право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі і відповідна недопоставка не є підставою для автоматичного зарахування здійсненої покупцем передплати за недопоставлений товар за недостовірними накладними, у разі підтвердження такого факту, в рахунок заборгованості з оплати товару за спірними видатковими накладними, без вчинення покупцем відповідних односторонніх правочинів щодо повернення передплати (ч. 2 статті 693 ЦК України) та зарахування відповідних зустрічних однорідних вимог (стаття 601 ЦК України). Відповідач на вчинення ним відповідних правочинів не посилається та у матеріалах справи відсутні докази їх вчинення, а тому недопоставка за іншими ніж спірні видатковими накладними, не стосуються підстав спірної заборгованості.
Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що 14.01.2025 адвокатом позивача -Тетерею В.І. було направлено до ФОП Попугая А.Г. адвокатський запит про надання інформації щодо того, чи здійснювалось зазначеним підприємцем перевезення товару, який зазначено у видаткових накладних від 30.04.2024 № 004, від 08.05.2024 № 006, від 09.05.2024 №0008, від 13.05.2024 № 0011, від 13.05.2024 №0013, у відповідь на який ФОП Попугай А.Г. листом від 15.01.2025 вих. № 1 підтвердив здійснення ним перевезення вказаного товару зі складу позивача у м. Дніпро до м. Кременчук, вул. Святошинська, 4 у кількості, яка зазначена у товарно-транспортних накладних, якими оформлювались відповідні перевезення і яка відповідає даним щодо кількості товару у зазначених видаткових накладних, на підтвердження чого надав копії відповідних товарно-транспортних накладних, відомостями яких підтверджуються зазначені обставини.
На підтвердження обставин щодо вчинення працівниками сторін певних злочинних дій, спрямованих на оформлення видаткових накладних з недостовірними даними щодо кількості поставленого товару, на які відповідач посилається у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, а саме: №0004 від 30.04.2024 на суму 962 524,80 грн, №0006 від 08.05.2024 на суму 693 484,80 грн, №0008 від 09.05.2024 на суму 698 227,20 грн, № 11 від 13.05.2024 на суму 237 000 грн, №0013 від 15.05.2024 на суму 974 316,00 грн зокрема щодо оформлення при завантаженні товару на території позивача на той самий товар службовою особою - директором ТОВ «ГР «Комплексні рішення» двох комплектів накладних з різними даними, з метою фальсифікації та приховування фактичної кількості поставленого відповідачу товару надано висновок за матеріалами проведеного на його підприємстві службового розслідування стосовно невідповідності кількості завезених вогнетривких матеріалів, необхідних для ремонту котла №5 ЕСЦ, який складено в односторонньому порядку лише працівниками відповідача не має обов'язкового характеру, в тому числі не є актом індивідуальної дії, в той час як відповідно до ч. 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України у питанні, чи мали місце злочинні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні стосовно такої особи , який набрали законної сили, який у матеріалах справи відсутній.
З матеріалів справи вбачається та відповідач підтверджує, що ним проводилася частково оплата за спірним договором та спірними рахунками, зокрема і після 28.08.2024 (тобто після підписання відповідачем наказу №909 від 28.08.22024 про проведення внутрішньої перевірки), що додатково до вищенаведеного підтверджує факт отримання ним товару відповідно до даних, зафіксованих у спірних видаткових накладних.
Отже сума основної заборгованості підтверджується сукупністю наявних у матеріалах доказів, які за стандартом вірогідності переважають докази, що надані відповідачем.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх часткове задоволення, з огляду на наступне..
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).
За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України ),
Оскільки відповідач не сплатив вартість товару, поставленого йому позивачем за Договором за видатковими накладними.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки ІІБУ за кожний день прострочення оплати.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем правомірно
на підставі вказаного пункту нараховано до стягнення пеню, але в розмірі меншому ніж передбачено цим пунком, а тому, враховуючи встановлену статтею 237 ГПК України заборону суду виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає саме заявлений позивачем розмір пені - 32 022,05 грн .
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем правомірно на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України на суму основного боргу нараховано за відповідні періоди прострочення інфляційні та річні, проте їх розрахунок позивачем здійснено арифметично невірно, а тому стягненню підлягають суми цих нарахувань, визначені судом за результатами відповідного перерахунку: 5 412,96 грн 3% річних, 35 622,95 грн інфляційних втрат
Отже, оскаржуване рішення ухвалено при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 колегія суддів погоджується з викладеним в ньому висновком про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що оскаржуваним рішенням, яке підлягає залишенню без змін частково задоволено позовні вимоги, обґрунтовані витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до наведених положень, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).
У позовній заяві позивач зазначив, що станом на момент подачі позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить - 40 000,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання 14.03.2025 заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. №3464 від 14.03.2025 ) із наданням доказів на підтвердження відповідних витрат.
Оскільки докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції, у встановлений ч. 8 статті 126 ГПК України п'ятиденний строк подано після ухвалення рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначене питання згідно з вищенаведеними положеннями процесуального права вирішувалось судом при прийнятті додаткового рішення, яке є предметом оскарження в даному апеляційному провадженні.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у поданих ним запереченнях на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 3589 від 17.03.2025 ) просив зменшити їх розмір, в разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх розподілу При цьому відповідач зазначив, що він не погоджується із заявою про вирішення питання про судові витрати, вважає її необґрунтованою та безпідставною оскільки позивач до ухвалення рішення у справі ані подав доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, ані зробив заяву, що такі докази будуть подані після ухвалення рішення суду. Також відповідач вказує, що позивач не долучив жодного належного доказу, який би свідчив про фактичну оплату понесених витрат на правничу допомогу. У зв'язку із зазначеним відповідач просив залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення чи зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Проте, як зазначено вище, позивачем у позовнй заяві було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, провадження у справі здійснювалось за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. В даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду,яку позивачем дотримано.
Крім того, відповідно до погоджених умов договорів та додаткових угод до договорів сторони погодили проведення оплати у готівковій формі; на підтвердження факту сплати коштів за отримані послуги адвокатами складені та підписані відповідні довідки (містяться в матеріалах справи).
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19 викладен висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Заявлені позивачем витрати за умовами договорів про правову допомогу підлягають оплаті адвокатам, враховуючи що відповідно до статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення позивачем при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення вимог ч. 1 статті 221 та ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також щодо ненадання доказів фактичнї сплати витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.
Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема, те, що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19 наведено висновок, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги позивачу здійснювалось адвокатами Панченко О. В. (свідоцтво №2917 від 08.04.2015 року) та Тетерею В. І. (свідоцтво №5933 від 19.12.2024 року) на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 , додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 , договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 , додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 .
Так, 19.08.2024 між позивачем та адвокатом Панченко Оксаною Василівною було укладено договір (угоду) про надання правничої допомоги (далі - договір від 19.08.2024), відповідно до п. 5.1 якого за надану правову допомогу за п. 1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар згідно до виконаної роботи.
Відповідно до п. 6.1 клієнт здійснює оплату адвокату, вказану в п. 5.1 договору, на підставі складеного акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги).
Згідно з додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 сторони погодили погодинну оплату у розмірі 1500,00 грн за кожну повну або неповну годину часу, не залежно від того, де надаються такі послуги, включаючи, але не виключно участь у переговорах, консультаціях по юридичних питаннях, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу документів, підготовку та подачу письмових пояснень, заяв, відзивів, заперечень та клопотань, будь-яких інших процесуальних документів за виключенням: участі в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстанцій (п. 1.4 додаткової угоди №1 від 19.08.2024 ).
Остаточний розмір оплати правничої допомоги (послуг адвоката) та гонорару визначається сторонами у відповідному акті приймання-передачі фактично наданих правничих послуг (далі за текстом акт) у визначений період (п. 1.6 додаткової угоди №1 від 19.08.2024).
Отже сторони договором визначили форму гонорару - погодинна оплата.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 31.12.2024 за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №1 від 19.08.2024 адвокатом Панченко О. В. надані наступні послуги з правової (правничої ) допомоги:
- первинна консультація та аналіз договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 (ТОВ "Кременчуцький завод технологічного вуглецю" (код ЄДРПОУ - 00152299) (за текстом покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні Рішення" (за текстом постачальник) (код ЄДРПОУ - 45140312) та документів (витрачений час - 4 год., сума 6 000,00 грн);
- підготовка та складання листа - вимоги 13.11.2024 на адресу TOB "КЗТВ" в межах договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 (витрачений час - 2 год., сума 3 000,00 грн);
- підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12/37 -24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 12 год., сума 15 000,00 грн);
- підготовка та складання заяви про забезпечення позову за договором №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 4 год., сума 6 000,00 грн);
- підготовка та складання заяви про усунення недоліків позовної заяви до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 3 год., сума 4 500,00 грн).
Відповідно до вказаного акту вартість робіт з надання правової (правничої) допомоги становить 37 500,00 грн.
Крім цього судом встановлено, що надання правничої допомоги позивачу також здійснювалось адвокатами Тетерею В. І. (свідоцтво №5933 від 19.12.2024 ) на підставі договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 (далі договір від 06.01.2025 ) та додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 .
Відповідно до п. 3.1 договору від 06.01.2025 за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за домовленістю, відповідно до додаткової угоди, тощо.
Розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) узгоджується сторонами у додатковій угоді (п. 3.2 договору від 06.01.2025).
Згідно з додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 сторони погодили погодинну оплату у розмірі 800,00 грн за кожну повну або неповну годину часу, не залежно від того, де надаються такі послуги, включаючи, але не виключно участь у переговорах, консультаціях по юридичних питаннях, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу документів, підготовку та подачу письмових пояснень, заяв, відзивів, заперечень та клопотань, будь-яких інших процесуальних документів за виключенням: участі в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстанцій (п. 1.4 додаткової угоди №1 від 06.01.2025 ).
Остаточний розмір оплати правничої допомоги (послуг адвоката) та гонорару визначається сторонами у відповідному акті приймання-передачі фактично наданих правничих послуг (далі за текстом акт) у визначений період (п. 1.6 додаткової угоди №1 від 06.01.2025 ).
Отже сторони договором визначили форму гонорару - погодинна оплата.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 10.03.2025 за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №1 від 06.01.2025 адвокатом Тетерею В. І. надані наступні послуги з правової (правничої ) допомоги:
- підготовка та складання відповіді на відзив до Господарського суду Полтавської області (справа №917/2191/24) (витрачений час - 6 год., сума 4 800,00 грн);
- підготовка, складання запиту до ФОП Папуга А.Г. (Справа №917/2191/24) (витрачений час - 1 год., сума 800,00 грн);
- підготовка та складання клопотання про поновлення строків на подачу доказів від 15.01.2025 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 3 год., сума 2 400,00 грн);
- підготовка та складання та направлення адвокатських запитів до TOB "КЗТВ" та ТОВ "Інвентум Україна" (справа №917/2191/24) (витрачений час - 2 год., сума 1 600,00 грн);
- підготовка та складання заяви про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 4 год., сума 3 200,00 грн);
- підготовка та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191 /24) (витрачений час - 5 год., сума 4 000,00 грн);
- підготовка та складання заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення до Господарського суду Полтавської області (справа №917/2191/24) (витрачений час - 4 год., сума 3 200,00 грн).
Відповідно до вказаного акту вартість робіт з надання правової (правничої) допомоги становить 20 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що підтвердженими у відповідності до положень 126 Господарського процесуального кодексу України згідно з умовами договорами про надання правової допомоги від 19.08.2024 та від 06.01.2025 , на підставі наданих заявником доказів, зокрема, актами приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 31.12.2024 та довідками про оплату коштів від 31.12.2024 та від 10.03.2025, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), принципів співмірності та розумності розміру витрат, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат, є розмір таких витрат в сумі 30 000 грн щодо наступних послуг: первинна консультація та аналіз договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 та документів; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12/37 -24 поставки продукції від 05.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області; підготовка та складання відповіді на відзив; підготовка та складання запиту до ФОП Папуга А. Г.; підготовка та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 ).
Вказані витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи відповідними заявами по суті справи, запитом та запереченнями на клопотання, які були необхідними для представництва інтересів позивача.
Разом з цим суд правомірно відмовив у відшкодуванні витрат щодо решти заявлених послуг, обґрунтовано зазначивши, що:
- витрати на підготовку та складання листа - вимоги 13.11.2024 на адресу TOB "КЗТВ" в межах договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024, зазначені в п. 2 акту від 31.12.2024, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки законом не встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, дана послуга є виключною ініціативою позивача;
- витрати на професійну правничу допомогу на підготовку та складання заяви про забезпечення позову за договором №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24), вказані у п. 4 акту від 31.12.2024 не були необхідними оскільки ухвалою суду від 11.12.2024 року було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про забезпечення позову (вх. № 2290 від 09.12.2024 ).
- витрати на правничу допомогу на складання та направлення адвокатських запитів до TOB "КЗТВ" та ТОВ "Інвентум Україна", а також на підготовку та складання заяви про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 до Господарського суду Полтавської області також не були необхідними оскільки ухвалою від 31.01.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строків на подачу додаткових доказів у справі (адвокатського запиту адвоката Тетері В. І. від 15.01.2025 на адресу відповідача з доказами направлення; адвокатського запиту адвоката Тетері В. І. від 17.01.2025 на адресу ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" з доказами направлення; листа - відповіді ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" від 23.01.2025 №85 на адвокатський запит) та про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України (вх. № 1074 від 28.01.2025) та залишив без розгляду клопотання ТОВ "ГП Комплексні рішення" про долучення до матеріалів справи доказів (вищезазначених адвокатських запитів); про витребування у відповідача та ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" необхідної інформації та крім цього письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 року не є заявою по суті, а є виключною ініціативою позивача;
- витрати за такі надані послуги, як підготовка та складання заяви про усунення недоліків позовної заяви до Господарського суду Полтавської області ( п. 5 акту від 31.12.2024) не є необхідними оскільки ці витрати спрямовані на усунення допущених адвокатом порушень при складанні позовної заяви;
- витрати на підготовку та складання клопотання про поновлення строків на подачу доказів від 15.01.2025 до Господарського суду Полтавської області (зазначену у п. 3 акту від 10.03.2025) не є необхідними, оскільки подання доказів в установлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого позивача;
- витрати за таку правову послугу, як підготовка та складання заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення до Господарського суду Полтавської області (п. 7 акту від 10.03.2025 ) не підлягають розподілу, оскільки відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги;
- оплата за підготовку та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 до Господарського суду Полтавської області (витрачений час - 5 год., сума 4 000,00 грн) є завищеною , зважаючи на об'єм виконаної роботи.
Колегія сддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо того, що оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, позивач не брав участі в судових засіданнях та відповідно не виступав у судових засіданнях, не надавав свої пояснення у справі, тощо, отже стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу 30 000 грн не є співмірною зі складністю справи, оскільки як вбачається з вищенаведеного, до розміру витрат позивача на правову допомогу, який судом визнано обґрунтованим, не включено послуги з участі в судових засіданнях, а включено інші послуги з первинної консультації та аналізу договору поставки продукції від 05.04.2024 №12/37-24 та документів зі складання заяв по суті справи, запиту та заперечень на клопотання, які наявні у матеріалах справи, що потребувало проведення адвокатом достатньо складної роботи та витрачання значного часу, з урахуваннямм того, що дана справа за характером спірних правовідносин, обсягом доказів і змісту вимог та заперечень сторін є достатньо складною.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 ухвалено при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим вказані судові рішення підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький завод технічного вуглецю» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.07.2025.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза