вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/10753/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Тищенко А.П. (в залі суду),
від відповідача: Груба Д.І. (в залі суду),
від третьої особи: Щетінін М.Ю. (в залі суду),
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 (повний текст складено 03.03.2025)
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 (повний текст складено 07.03.2025)
у справі № 910/10753/24 (суддя Курдельчук Ігор)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001»,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГО Груп»,
про стягнення заборгованості,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (далі - ТОВ «Фундамент») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» (далі - ТОВ «Моноліт-2001») 14 268 549,45 грн боргу, 1 058 149,07 грн штрафних санкцій, з яких 11 297 632,87 грн боргу, 90 516,63 грн інфляційних втрат, 747 310,63 грн пені за договором субпідряду №15/10 та 2 970 916,58 грн боргу, 23 802,98 грн інфляційних втрат, 196 518,83 грн пені - за договором субпідряду №28/07-20.
На обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Фундамент» зазначило, що ТОВ «Моноліт-2001» в порушення умов договорів субпідряду №15/10 від 15.10.2019 та №28/07 від 28.07.2020 повністю не оплатило виконані підрядні роботи.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Моноліт-2001» проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що обов'язок оплати за виконання робіт на об'єкті з будівництва покладено на замовника - ТОВ «ВГО Груп».
ТОВ «ВГО Груп» проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що позивач взагалі не надав суду довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) до актів виконаних робіт, хоча їх оформлення є обов'язковим згідно умов зазначених договорів; долучені до позовної заяви акти приймання-передачі виконаних робіт за договорами субпідряду не направлялись, ТОВ «Монолітбуд-2001» та ТОВ «ВГО Груп» їх не отримували. Доводи ТОВ «Фундамент» про те, що акти приймання-передачі виконаних робіт направлялись ТОВ «Моноліт-2001» та ТОВ «ВГО Груп» електронними листами, ТОВ «ВГО Груп» вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки умови договорів субпідряду передбачають, що акти виконаних робіт мають передаватися виключно в паперовій формі. ТОВ «ВГО Груп» зазначає, що надані ТОВ «Фундамент» акти приймання-передачі виконаних робіт не містять будь-яких зафіксованих фактів відмови ТОВ «ВГО Груп» та ТОВ «Моноліт-2001» від підписання зазначених актів. ТОВ «ВГО Груп» зауважує, що додаткових угод до договору субпідряду від 15.10.2019 №15/10 на виконання додаткових робіт на загальну суму 20 741 914 грн, що не передбачені кошторисом, сторони не укладали, пропозиції щодо їх укладення від позивача не надходили і матеріали справи не містять доказів того, що сторони переглядали ціну договору у зв'язку з необхідністю проведення додаткових робіт та укладалась додаткова угода, як це передбачено умовами договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Монолітбуд-2001» на користь ТОВ «Фундамент» 14 268 549,45 грн основного боргу, 114 319,61 грн інфляційних втрат, 831 162,50 грн пені та 228 210,47 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу за договорами підряду є обґрунтованими. Щодо наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та пені, суд зазначив, що розрахунок пені є неправильним у зв'язку з помилково визначеною датою початку прострочення виконання зобов'язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025, ТОВ «Монолітбуд-2001» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
ТОВ «Моноліт-2001» зазначає, що не отримувало узгоджених ТОВ «ВГО Груп» актів приймання-передачі виконаних робіт і доказів зворотного матеріали справи не містять. Саме отримання таких узгоджених ТОВ «ВГО Груп» актів було передумовою для наступного підписання актів відповідачем.
Апелянт зауважує, що відсутні в матеріалах справи й докази передачі ТОВ «Фундамент» виконавчої та іншої документації, як того вимагають умови договорів субпідряду. Надані ТОВ «Фундамент» роздруківки електронного листування (знімки екрану монітору комп'ютера) щодо направлення певних електронних листів скаржник вважає неналежними та недопустимими доказами, які жодним чином не підтверджують факт передачі актів приймання-передачі виконаних робіт, а відповідно - і їх узгодження чи відмову від узгодження, передачу виконавчої та іншої документації. На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого оскаржуваного рішення.
Позиції учасників справи.
ТОВ «ВГО Груп» надало пояснення третьої особи, у якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Монолітбуд-2001» у справі № 910/10753/24 задовільнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у даній справі скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фундамент» відмовити у повному обсязі, судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) покласти на ТОВ «Фундамент».
Колегія суддів відзначає, що подане ТОВ «ВГО Груп» пояснення фактично є заявою про приєднання до апеляційної скарги (ст. 265 ГПК України). Однак оскільки заявник не надав документа про сплату судового збору (ч. 3 ст. 265 ГПК України), така заява (подана ТОВ «ВГО Груп» як пояснення третьої особи) залишається судом без розгляду.
ТОВ «Фундамент» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
ТОВ «Моноліт-2001» надало відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів, наведених ТОВ «Фундамент» у відзиві на апеляційну скаргу.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 заяву ТОВ «Фундамент» про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Монолітбуд-2001» на користь ТОВ «Фундамент» 96 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За висновками суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами. Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката не є завищеним, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, їх розмір є обґрунтованим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на та узагальнення її доводів.
Також не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025, ТОВ «Монолітбуд-2001» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ТОВ «Фундамент» про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.
На думку скаржника, оскаржуване рішення ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, за не з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Апелянт вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтверджені та не доведені, а тому суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, зокрема, у зв'язку з недоведеністю їх наявності, відсутністю детального опису таких робіт тощо; розмір витрат, що заявлені до стягнення неможливо ані обрахувати, ані перевірити.
Скаржник також зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції стягнув витрати в повному розмірі.
Позиції учасників справи.
Від учасників справи відзиви, пояснення або інші заяви по суті щодо поданої ТОВ «Моноліт-2001» апеляційної скарги не надійшло.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10753/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 до надходження матеріалів справи №910/10753/24.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу ТОВ «Монолітбуд-2001» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/10753/24 передано для розгляду колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10753/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Монолітбуд-2001» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 до надходження матеріалів справи №910/10753/24.
03.04.2025 матеріали справи №910/10753/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Монолітбуд-2001» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/10753/24. Розгляд справи призначити на 14.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24. Повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг ТОВ «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/10753/24 буде здійснюватись в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 14.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 на задоволення відповідного клопотання позивача відкладено судове засідання до 04.06.2025.
Судове засідання призначене на 04.06.2025 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 13:43 до 14:12.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 призначено судове засідання на 02.07.2025.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
20.04.2018 TOB «ВГО Груп» (замовник) та ТОВ «Монолітбуд-2001» (генпідрядник) уклали договір генерального підряду №20/05-18 (далі - договір генерального підряду), за умовами якого замовник доручив генпідряднику, а генпідрядник зобов'язався надавати послуги, а також власними та/чи залученими силами і засобами, відповідно до умов договору генерального підряду, виконати роботи на об'єкті згідно з проектною документацією та підписаними сторонами додатковими угодами до договору (кошторисами, графіками виконаних етапів робіт, графіками фінансування етапів робіт до таких додаткових угод).
Згідно з п. 1.1 договору генерального підряду під об'єктом розуміється «Будівництво торгово-офісного комплексу із закладами громадського харчування, приміщеннями розважального, рекреаційного призначення та паркінгом по вулиці Короленківській, 4, Голосіївського району міста Києва».
На виконання умов договору генерального підряду укладено два договори субпідряду.
15.10.2019 ТОВ «Монолітбуд-2001» (генпідрядник), ТОВ «Фундамент» (субпідрядник) та ТОВ «ВГО Груп» (зацікавлена сторона) уклали договір субпідряду №15/10 (далі - договір субпідряду №15/10), за умовами якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався власними та/чи залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті згідно з вимогами законодавства та договору, а генпідрядник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та сплатити їх вартість.
Згідно з пп. 1.1.11 договору субпідряду №15/10 під роботами розуміються роботи, направлені на будівництво об'єкта, а саме: будівельно-монтажні роботи з мурування зовнішніх і внутрішніх стін будівлі блоку «Б» об'єкта, перелік робіт, їх обсяги і характеристики, перелік та обсяги матеріалів, необхідних для виконання робіт, визначаються у кошторисі, який узгоджується та підписується сторонами разом з договором.
Згідно з п. 2.2 договору субпідряду №15/10 результатами виконаних робіт є: завершені всі роботи, що передбачені проектною документацією, кошторисом, вимогами законодавства; передана генпідряднику виконавча та інша документація; вимурувані внутрішні та зовнішні стіни, а також інші конструктивні елементи, виконані, субпідрядником.
Вартість робіт є договірною, визначається на підставі кошторису, який підписується сторонами разом із договором та складає 199 701 996,12 грн, в т.ч. ПДВ 33 283 666,02 грн (п. 3.2 договору субпідряду №15/10).
Згідно з п. 4.5 договору субпідряду №15/10 датою закінчення виконання робіт вважається дата остаточного прийняття виконаних робіт генпідрядником.
Згідно з п. 5.1 договору субпідряду №15/10 обов'язком генпідрядника є своєчасне фінансування робіт, що виконуються субпідрядником, та проведення розрахунків із субпідрядником за належним чином виконані роботи, прийняті ним у порядку, передбаченому договором.
Генпідрядник здійснює оплату робіт у розмірах та в строки згідно з графіком фінансування робіт, що узгоджуються та підписуються сторонами (п. 5.2 договору субпідряду №15/10).
Відповідно до підп. 6.3.7 договору субпідряду №15/10 генпідрядник зобов'язаний прийняти в порядку та на умовах, визначених договором та іншими договорами між сторонами роботи, належним чином виконані субпідрядником.
Виконані роботи субпідрядник передає, а генпідрядник приймає шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3 або інша погоджена між сторонами форма). Щомісячно до 15 числа відповідного звітного місяця, або в інший строк, узгоджений сторонами, субпідрядник пред'являє виконані роботи третій стороні для погодження, шляхом надання проектів актів приймання - передачі виконаних робіт у трьох примірниках, підписаних і скріплених печаткою. Разом з актами приймання - передачі виконаних робіт субпідрядник передає третій стороні для погодження всі підтверджуючі документи, що вимагаються згідно з умовами договору, а також виконавчу документацію (на завершені етапи робіт) (п. 15.1 договору субпідряду №15/10).
Згідно з п. 15.2 договору субпідряду №15/10 третя сторона зобов'язана не пізніше 15 робочих днів з дати одержання від субпідрядника актів приймання-передачі виконаних робіт, перевірити обсяг та якість виконаних робіт, та за відсутності заперечень узгодити їх і передати на підписання генпідряднику.
Відповідно до п. 15.4 договору субпідряду №15/10 генпідрядник зобов'язаний підписати узгоджені третьою стороною акти приймання-передачі виконаних робіт протягом п'яти робочих днів з моменту їх отримання та повернути один підписаний екземпляр акту субпідряднику, а один - третій стороні. У разі неповернення генпідрядником субпідряднику підписаного екземпляру акта приймання-передачі виконаних робіт у строк такий акт вважається підписаним генпідрядником.
На виконання договором субпідряду №15/10 ТОВ «Фундамент» виконало роботи на загальну суму 19 026 000,52 грн, зокрема, за актами приймання виконаних робіт:
№58 за 2021 рік на суму 2 332 682,81 грн;
№59 за 2021 рік на суму 950 843,88 грн;
№63 за 2021 рік на суму 260 320,44 грн;
№60 за 2021 рік на суму 394 126,88 грн;
№61 за травень 2021 рік на суму 5 542 974,60 грн;
№62 за травень 2021 року на суму 1 410 942,00 грн;
№64 за червень 2021 року на суму 284 852,23 грн;
№65 за 2021 рік на суму 864 387,34 грн;
№73 за 2021 рік на суму 358 927,34 грн;
№66 за червень 2021 року на суму 4 526 057,71 грн;
№71 за 2021 рік на суму 1 022 077,68 грн;
№67 за червень 2021 року на суму 103 461,38 грн;
№68 за 2021 рік на суму 628 126,66 грн;
№69 за червень 2021 року на суму 25 192,54 грн;
№70 за 2021 рік на суму 108393,82 грн;
№72 за 2021 рік на суму 212 636,21 грн.
27.01.2022 ТОВ «Фундамент» через електронну пошту звернулося до ТОВ «Моноліт-2001» (копія третій стороні) з листом (№07/01 від 27.01.2022), у якому просило повернути підписані примірники довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором субпідряду №15/10 та актів приймання виконаних робіт: №58, №59, №60, №61, №62, №63, №65, №68, №72, №73 за липень 2021 року та №64, №66, 67, №69, №70, №71 за листопад 2021 року.
Зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт підписані та передані (надіслані) на адресу ТОВ «Фундамент» не були ні з боку відповідача, ні з- боку третьої сторони; акти оплачені не були.
20.03.2024 ТОВ «Фундамент» надіслало ТОВ «Моноліт-2001» лист-вимогу №1 «про сплату заборгованості за виконані роботи» за договором субпідряду №15/10 у розмірі 11 297 632,87 грн протягом семи днів з дати отримання вимоги, а також підписати акт звіряння взаєморозрахунків станом на 15.03.2024.
Зазначену вимогу ТОВ «Моноліт-2001» отримало 22.03.2024, однак заборгованість у визначений строк не сплатило.
ТОВ «Моноліт-2001» листом вих. №01/0905 від 09.05.2024 на лист-вимогу №1 від 20.03.2024 «про сплату заборгованості» підтвердило наявну заборгованість за договором субпідряду №15/10 на суму 11 297 632, 87 грн, однак, посилаючись на договір генерального підряду та додаткову угоду №36 від 15.10.2019, стверджувало, що даний борг повинен сплатити замовник ТОВ «ВГО Груп».
ТОВ «Фундамент» у поданій позовній заяві просило стягнути з ТОВ «Моноліт-2001» 11 297 632,87 грн основного боргу за договором субпідряду №15/10, інфляційні втрати та пеню.
28.07.2020 ТОВ «Монолітбуд-2001» (генпідрядник), ТОВ «Фундамент» (субпідрядник) та ТОВ «ВГО Груп» (зацікавлена сторона) уклали договір субпідряду №28/07-20 (далі - договір субпідряду №28/07-20), за умовами якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався власними та/чи залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті згідно із проектною документацією, кошторисами (додаток №1), графіками виконання робіт (додаток №2), графіками фінансування робіт (додаток №3), а генпідрядник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та сплатити їх вартість.
За умовами підп. 1.1.10 договору субпідряду №28/07-20 під об'єктом розуміється торгово-офісний комплекс із закладами громадського харчування, приміщеннями розважального, рекреаційного призначення та паркінгом по вул. Короленківській, 4, Голосіївського району міста Києва.
Під роботами розуміється роботи, направлені на будівництво об'єкту відповідно до умов цього договору, а саме: будівельно-монтажні роботи з мурування зовнішніх і внутрішніх стін будівлі блоку «Б» об'єкта. Перелік робіт, їх обсяги і характеристики, перелік та обсяги матеріалів, необхідних для виконання робіт, визначаються у кошторисі, який узгоджується та підписується сторонами разом з договором (додаток №1 до договору) (підп. 1.1.11 договору субпідряду №28/07-20).
Згідно з п. 2.2 договору субпідряду №28/07-20 результатами виконаних робіт є завершені всі роботи, що передбачені проектною документацією, кошторисом (додаток №1), іншими вимогами чинного законодавства та цього договору; передана генпідряднику виконавча та інша документація, яку генпідрядник має право вимагати згідно з умовами договору; вимурувані внутрішні та зовнішні стіни, а також інші конструктивні елементи, виконані субпідрядником згідно з наданою проектною документацією, з допустимими відхиленнями в межах вимог чинних ДБН.
Вартість робіт є договірною, визначається на підставі кошторису, який підписується сторонами разом із договором та складає 20 985 312, 90 грн, в т.ч. ПДВ 3 497 552,15 грн (п. 3.2 договору субпідряду №28/07-20).
Відповідно до п. 4.5 договору субпідряду №28/07-20 датою закінчення виконання робіт вважається дата остаточного прийняття виконаних робіт генпідрядником.
Обов'язком генпідрядника є своєчасне фінансування робіт, що виконуються субпідрядником та проведення розрахунків із субпідрядником за належним чином виконані роботи, прийняті ним у порядку, передбаченому цим договором (п. 5.1 договору субпідряду №28/07-20).
Згідно з п. 5.2 договору субпідряду №28/07-20 генпідрядник здійснює оплату робіт у розмірах та в строки згідно з графіком фінансування робіт, що узгоджуються та підписуються сторонами.
Генпідрядник зобов'язаний прийняти роботи, належним чином виконані субпідрядником (підп. 6.3.7 договору субпідряду №28/07-20).
Відповідно до п. 15.1 договору субпідряду №28/07-20 виконані роботи субпідрядник передає, а генпідрядник приймає шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3 або інша погоджена між сторонами форма). Щомісячно до 15 числа відповідного звітного місяця, або в інший строк, узгоджений сторонами, субпідрядник пред'являє виконані роботи третій стороні для погодження шляхом надання проектів актів приймання-передачі виконаних робіт у трьох примірниках, підписаних і скріплених печаткою. Разом з актами приймання-передачі виконаних робіт субпідрядник передає третій стороні для погодження всі підтверджуючі документи, що вимагаються згідно з умовами договору, а також виконавчу документацію (на завершені етапи робіт).
Зацікавлена сторона зобов'язана не пізніше 15 робочих днів з дати одержання від субпідрядника актів приймання-передачі виконаних робіт перевірити обсяг та якість виконаних робіт та за відсутності заперечень узгодити їх і передати на підписання генпідряднику (п. 15.2 договору субпідряду №28/07-20).
За умовами п. 15.4 договору субпідряду №28/07-20 генпідрядник зобов'язаний підписати узгоджені третьою стороною акти приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання та повернути один підписаний екземпляр акту субпідряднику, а один - третій стороні. У разі неповернення генпідрядником субпідряднику підписаного екземпляру акта приймання-передачі виконаних робіт у строк акт вважається підписаним.
На виконання договору субпідряду №28/07-20 ТОВ «Фундамент» виконало роботи на загальну суму 7 218 952, 66 грн, зокрема, за актами:
№11 за 2021 рік на суму 4 510 560,53 грн;
№12 за 2021 рік на суму 108 625,83 грн;
№13 за 2021 рік на суму 35 504,51 грн;
№14 за 2021 рік на суму 2 367 512,41 грн;
№15 за 2022 рік на суму 196 749,38 грн.
27.01.2022 ТОВ «Фундамент» через електронну пошту направив ТОВ «Моноліт-2001» лист (№ 07/01 від 27.01.2022) (копія третій стороні) про повернення підписаних примірників довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма кб-3) за договором субпідряду № 28/07-20 та актів приймання виконаних робіт (кб-2в) №11 - №15 за грудень 2021 року.
Зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт ні ТОВ «Моноліт-2001», ні ТОВ «ВГО Груп» не підписали та не передали (не надіслали) ТОВ «Фундамент»; зазначені акти ні ТОВ «Моноліт-2021», ні ТОВ «ВГО Груп» не оплатили.
20.03.2024 ТОВ «Фундамент» направило на адресу ТОВ «Моноліт-2001» лист-вимогу №2 про сплату заборгованості за договором субпідряду №28/07-20 у розмірі 2 970 916, 58 грн протягом семи днів дати отримання вимоги.
Зазначений лист-вимогу №2 ТОВ «Моноліт-2001» отримало 22.03.2024.
Листом вих. №01/0905 від 09.05.2024 у відповідь на лист-вимогу №2 від 20.03.2024 ТОВ «Моноліт-2001» підтвердило заборгованість перед ТОВ «Фундамент» за додатковою угодою №36 від 15.10.2019 до договору генерального підряду №20/05-18 від 20.05.2015 у розмірі 11 297 632,87 грн та заборгованість перед ТОВ «Фундамент» за додатковою угодою №9 від 28.07.2020 до договору генерального підряду №20/05-18 від 20.05.2018 у розмірі 2 970 916 грн.
Посилаючись на умови п. 2.1 договору генерального підряду №20/05-18, ТОВ «Моноліт-2001» у листі вих. №01/0905 від 09.05.2024 стверджувало, що зазначену заборгованість має сплатити замовник за договором.
ТОВ «Фундамент» зазначає, що оскільки ТОВ «Моноліт-2001» виконані роботи не оплатило, борг ТОВ «Моноліт-2001» за договором субпідряду становить 2 970 916, 58 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГПК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Щодо вимог про стягнення основного боргу.
Суд встановив, що укладений сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Суд встановив, що сторони спору уклали договори субпідряду №15/10 та №28/07-20, на виконання яких ТОВ «Фундамент» як субпідрядник виконало підрядні роботи на суму 14 268 549, 45 грн (11 297 632,87 грн за договором субпідряду №15/10 та 2 970 916,58 грн боргу за договором субпідряду №28/07-20).
Листом №19/03 від 20.03.2024 про сплату боргу на суму 11 297 632, 87 грн та листом №20/03 від 20.03.2024 про сплату боргу на суму 2 970 916, 58 грн, ТОВ «Фундамент» вимагало від ТОВ «Моноліт-2001» в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України сплатити борг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Зазначені листи ТОВ «Моноліт-2001» отримало 22.03.2024, а тому мало сплатити борг у строк до 29.03.2024 включно.
ТОВ «Моноліт-2001» доказів оплати робіт за договорами субпідряду на загальну суму 14 268 549,45 грн не надало.
А отже, ТОВ «Моноліт-2001» прострочило зобов'язання з оплати робіт за договорами субпідряду з 30.03.2024.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам ТОВ «Моноліт-2001» про відсутність у нього обов'язку з оплати робіт (ТОВ «Моноліт-2001» стверджує, що роботи мають оплачуватись замовником - ТОВ «ВГО Груп»), з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Так, за умовами п. 5.1 та 5.2 договорів субпідряду обов'язком генпідрядника є своєчасне фінансування робіт, що виконуються субпідрядником, та проведення розрахунків.
Непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт), які за умовами договору є необхідною умовою для розрахунку із замовником, не може бути єдиною безумовною підставою для звільнення останнього від оплати фактично наданих послуг (виконаних робіт). Суд встановив виконання позивачем робіт на спірну суму боргу, а тому доводи відповідача про непідписання актів не заслуговують на увагу.
У цьому випадку проведення оплати має здійснюватись за фактом виконання робіт.
Суд також встановив, що у листі №01/0905 від 09.05.2024 ТОВ «Моноліт-2001» визнало борг в повному обсязі та зазначило, що ТОВ «Монолітбуд-2001» цим листом підтверджує заборгованість перед ТОВ «Фундамент» у розмірі 11 297 632, 87 грн та 2 970 916, 58 грн.
Лист №01/0905 від 09.05.2024 підписав директор ТОВ «Монолітбуд-2001» То Тієн Туан. Також цей лист скріплений печаткою товариства.
Невизнання зазначеної заборгованості під час розгляду справи суперечить попередній поведінці ТОВ «Моноліт-2001» та не може бути визнано добросовісною поведінкою.
Місцевий суд доречно врахував під час розгляду цієї справи принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".
Так, суд зауважив, що поведінка ТОВ «Монолітбуд-2001» не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель - правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковою поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви № 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції. Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
a) Виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності). (b) Виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента. (с) Очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки. (Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви № 38906/07 і 52025/07, п. 276).
Відхиляючи доводи ТОВ «Моноліт-2001» про неналежне листування шляхом направлення листів засобами електронного зв'язку, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронного листування як усталений звичай ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови ВС від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає вимоги ТОВ «Фундамент» про стягнення з ТОВ «Моноліт-2001» 14 268 549, 45 грн основного боргу за договорами субпідряду обґрунтованими та погоджується з висновком місцевого суду про їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.
У зв'язку з простроченням ТОВ «Моноліт-2001» оплати виконаних позивачем за договорами субпідряду робіт ТОВ «Фундамент» заявлено до стягнення з ТОВ «Моноліт-2001» інфляційні втрати, з яких:
90 516,63 грн, нарахованих на суму боргу 11 297 632,87 грн за період квітень 2024 року - травень 204 року;
23 802,98 грн, нарахованих на суму боргу 2 970 916,58 грн за період квітень 2024 року - травень 204 року.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% (або інший розмір процентів, встановлений договором) річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи встановлений вище за текстом цієї постанови факт прострочення ТОВ «Моноліт-2001» з 30.03.2024 зобов'язаня з оплати робіт за договорами підряду, колегія суддів вважає вимоги ТОВ «Фундамент» про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості обґрунтованими.
Перевіривши наданий ТОВ «Фундамент», а також здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат з урахуванням визначеного періоду прострочення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що цей розрахунок є арифметично правильним. До стягнення з ТОВ «Моноліт-2001» підлягають 114 319,61 грн інфляційних втрат.
Також позивач заявив до стягнення з ТОВ «Моноліт-2001» пеню, а саме:
- 747 310,63 грн, нарахованих на суму боргу 11 297 632,87 грн за період з 15.03.2024 по 14.06.2024
- 196 518,83 грн, нарахованих на суму боргу 2 970 916,58 грн за період з 15.03.2024 по 14.06.2024.
Суд встановив, що у п. 17.3 договорів підряду сторони погодили, що у випадку прострочення генпідрядником сплати за фактично виконані роботи субпідрядником та прийняті генпідрядником (за погодженням із зацікавленою стороною) роботи, генпідрядник сплачує субпідряднику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в період такого прострочення від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Враховуючи встановлений вище за текстом цієї постанови факт прострочення ТОВ «Моноліт-2001» з 30.03.2024 зобов'язаня з оплати робіт за договорами підряду, а також погодження сторонами у п. 17.3 договорів субпідряду відповідальності у вигляді пені, колегія суддів вважає вимоги ТОВ «Фундамент» про стягнення пені на суму заборгованості обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач допустив помилки у частині визначення періоду прострочення.
Так, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню, нараховану за період з 15.03.2024 по 14.06.2024, в той час як початок прострочення - 30.03.2024.
До стягнення з ТОВ «Моноліт-2001» на користь ТОВ «Фундамент» підлягають 831 162,50 грн пені; інша частина вимог про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/10753/24.
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
17.02.2025 ТОВ «Фундамент» подало заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просило ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Монолітбуд-2001» на користь ТОВ «Фундамент» 96 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За текстом заяви ТОВ «Фундамент» повідомило, що у позовній заяві попередньо заявило про витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. З урахуванням кількості судових засідань, в яких адвокат брав участь, остаточна вартість правничої допомоги склала 96 000,00 грг.
До заяви ТОВ «Фундамент» додало: договір №127/24-ю від 22.02.2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Фундамент» та Адвокатським об'єднанням «Гарт»; акти приймання-передачі наданих послуг №11/03-24 від 29.03.2024 на суму 40 000, 00 грн; №16/04-24 від 30.04.2024 на суму 20 000, 00 грн; №03/02-25 від 13.02.2025 на суму 36 000, 00 грн; виписку по рахунку про сплату позивачем на користь об'єднання 96 000, 00 грн з призначеннями платежу «сплата за договором №127/24-ю від 22.02.2024 про надання правової допомоги»; рахунки №66 від 13.02.2025 на суму 36 000, 00 грн; №10 від 29.02.2021 на суму 20 000, 00 грн; №16 від 28.03.2024 на суму 20 000, 00 грн; №18 від 25.04.2024 на суму 20 000, 00 грн.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Монолітбуд-2001» подало заперечення на подану ТОВ «Фундамент» заяву, у якій просило відмовити у задоволенні поданої позивачем заяви.
Відповідач зазначає, що ТОВ «Фундамент» порушило строки подання доказів на підтвердження судових витрат - заява про ухвалення додаткового рішення сформована в системі «Електронний суд» 17.02.2025, однак судове рішення ухвалено 11.02.2025. Таким чином, докази понесених судових витрат позивач мав подати до суду до 16.02.2025 включно (11.02.2025 +5).
На думку ТОВ «Монолітбуд-2001», вартість витрат на професійну правничу допомогу заявляється в 1,5 рази вище, ніж це зазначалось у позовній заяві (заявлено у позові 60 000,00 грн, натомість вимога про стягнення сформована на 96 000,00 грн).
Відповідач зазначає, що у справі було проведено 7 судових засідань (відповідно до записів сторони відповідача та до протоколів судових засідань, наявних у системі «Електронний суд»: 10.10.2024, 31.10.2024, 14.11.2024, 10.12.2024, 09.01.2025, 23.01.2025, 11.02.2025), тому участь в судових засіданнях може бути порахована наступним чином: 7 судових засідань * 4 000,00 грн = 28 000,00 грн. Однак до заяви про ухвалення додаткового рішення додаються рахунки на оплату за послуги від АО «Гарт» до ТОВ «Фундамент», та відповідно до рахунку №66 від 13.02.2025 за надання юридичної (правової) допомоги згідно з договором №127/24-ю від 22.02.2024 (участь в судових засіданнях у справі №910/10753/24) вказана сума - 36 000,00 грн, яка не співпадає з кількістю проведених судових засідань у справі; подані рахунки на оплату не відносяться до справи №910/10753/24.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
ТОВ «Фундамент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ТОВ «Моноліт-2001» 14 268 549,45 грн боргу та 1 058 149,07 грн штрафних санкцій.
У позовній заяві ТОВ «Фундамент» навело попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (60 000,00 грн) та повідомило, що докази, які підтверджують такі витрати, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24 позов ТОВ «Фундамент» задоволено частково. При прийнятті вказаного рішення розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
17.02.2025 ТОВ «Фундамент» подало заяву про ухвалення додаткового рішення, вимоги та обґрунтування якої наведено вище за текстом цієї постанови.
З наданих ТОВ «Фундамент» документів встановлено таке.
22.02.2024 ТОВ «Фундамент» (клієнт) уклало з Адвокатським об'єднанням «Гарт» (далі - об'єднання) договір №127/24-ю від 22.02.2024 про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу, юридичні та консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 4.1 договору юридичну (правову) допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує у розмірі, встановленому додатковими угодами до договору, які погоджуються сторонами відповідно до обсягів послуг, що замовляються, і є невід'ємною частиною договору або згідно з рахунком.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту підписання додаткових угод до договору або виставлення рахунку (п. 4.2 договору про надання правової допомоги).
Сторони підписали акти приймання-передачі наданих послуг №03/02-25 від 13.02.2025 на суму 36 000,00 грн, №11/03-24 від 29.03.2024 на суму 40 000,00 грн та №16/04-24 від 30.04.2024 на суму 20 000,00 грн, за якими об'єднання надало, а клієнт прийняв послуги з юридичної (правової) допомоги: представництво інтересів ТОВ «Фундамент» у судових засіданнях; складання процесуальних документів; правовий аналіз документів та юридична консультація; претензійна робота; підготовка, складання та подання позовної заяви.
ТОВ «Моноліт-2001» про задоволення поданої ТОВ «Фундамент» заяви заперечило з підстав, наведених вище за текстом цієї постанови.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Окрім цього, у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Дослідивши надані ТОВ «Фундамент» докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 96 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характеру необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції (зазначено в актах приймання-передачі наданих послуг), отже їх розмір є обґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Щодо доводів ТОВ «Монолітбуд-2011» в частині, що стосується актів приймання-передачі виконаних робіт, колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Щодо доводів ТОВ «Монолітбуд-2001» про те, що ТОВ «Фундамент» не навело жодних обґрунтувань істотного перевищення позивачем витрат на правничу допомогу, заявлених у попередньому розрахунку, колегія суддів зазначає, що у заяві, що розглядається, ТОВ «Фундамент» повідомило, що таке перевищення пов'язано з кількістю судових засідань.
Щодо доводів ТОВ «Монолітбуд-2001» про подання ТОВ «Фундамент» доказів понесених витрат на правничу допомогу колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22:
« 6.21. Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
6.22. Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
6.23. Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статях 124, 126, 221 ГПК України.
6.24. Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
6.25. Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.».
Разом з тим колегія суддів вважає слушними доводи ТОВ «Монолітбуд-2001» щодо того, що, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції стягнув витрати позивача на правничу допомогу в повному розмірі.
Так, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено вище, суд першої інстанції рішенням від 11.02.2025 задовольнив позовні вимоги ТОВ «Фундамент» частково.
Отже, у вирішення питання щодо розподілу, зокрема, витрат на правничу допомогу підлягають застосування приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Однак місцевий суд під час розгляду поданої ТОВ «Фундамент» заяви положення п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України не застосував, а тому дійшов помилкового висновку про покладення витрат ТОВ «Фундамент» на правничу допомогу на ТОВ «Монолітбуд-2001» повністю.
За висновком суду апеляційної інстанції до стягнення з ТОВ «Монолітбуд-2001» на користь ТОВ «Фундамент» підлягає 95 040,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на те, що місцевий суд задовольнив позовні вимоги на 99% у пропорційному розмірі. В решті заява ТОВ «Фундамент» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з наведеним оскаржуване додаткове рішення підлягає зміні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24 залишити без задоволення
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24, покласти на скаржника.
4. Апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 910/10753/24 задовольнити частково.
5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/10753/24 змінити виклавши його в такій редакції:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» (02183, місто Київ, вул. Кибальчича Миколи, будинок 13А, приміщення 7, код ЄДРПОУ 38912642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 1-Д, код ЄДРПОУ 19130159) 95 040,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті вимог заяви відмовити.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
7. Справу №910/10753/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.07.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак