вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"07" липня 2025 р. Справа№ 910/9692/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від Позивача: не з'явився
від Відповідача: Єфремов
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 (суддя Підченко Ю.О.)
у справі № 910/9692/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на строні Відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення коштів
Рух справи
06.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ» (далі також - Позивач, ТОВ «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі також - Відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення боргу в розмірі 2 598 065,41 грн, 3% річних в розмірі 149 626,44 грн, інфляційних втрат в розмірі 471 432,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №1108/01 від 06.12.2019 Відповідачем оплата за поставлену електроенергію за 2021, 2022 роки здійснювалась невчасно та не в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" борг в розмірі 2 238 643,17 грн, інфляційні втрати в розмірі 388 716,44 грн, 3% річних в розмірі 149 626,44 грн, судовий збір в розмірі 41 654,78 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу задоволено частково. Змінено рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/9692/24 в частині стягнення 3-х % річних, інфляційних втрат та судових витрат щодо стягнення судового збору за подання позовної заяви.
В цій частині Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/9692/24 викладено в наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" інфляційні втрати в розмірі 383 012,79 грн, 3% річних в розмірі 144 000,56 грн, судовий збір в розмірі 41 484,85 грн.». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/9692/24 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 254,91 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Щодо вимог Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач повідомив, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за розгляд цієї справи у розмірі 15 000,00 грн та повідомив, що остаточний розрахунок таких витрат буде надано у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
08.05.2025 Позивач долучив платіжну інструкцію про оплату послуг №1460 від 01.05.2025 на суму 15 000,00 грн, детальний опис робіт від 08.05.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 08.05.20025 та договір про надання правничої допомоги від 01.04.2025.
16.06.2025 Позивач, у визначений законом строк, з посиланням на положення ч. 2 та 4 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, подав заяву, в якій просить стягнути з Відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Заперечення Відповідача щодо заяви
Відповідач подав клопотання, у якому просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1 000,00 грн.
Зокрема, Відповідач зазначив, що:
- заявлені Позивачем до стягнення позовні вимоги з урахуванням постанови апеляційного господарського суду склали 2 765 656,52 грн, що становить 96,71% від заявленого розміру, а тому згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку Відповідача, не може перевищувати 14 506,50 грн (= 15 000 - 3,29%);
- стягнення вартості за надання таких послуг як вивчення рішення господарського суд міста Києва від 30.01.2025; ознайомлення з апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець»; аналіз судової практики, надання юридичних консультацій має охоплюватись однією послугою - підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, оскільки фактично мають бути здійснені адвокатом при підготовці вказаного процесуального документу;
- подаючи Заяву Позивач не врахував, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ТОВ «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ», обсяг яких не є значним;
- ця справа не є унікальною для адвоката Сидоренко Є.О., не потребувала ані нових знань, ані затрат часу та ресурсів в обсягах, наведених у спірній заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;
- звертаючись до суду зі спірною заявою Позивач фактично намагається вдатися до надмірного збагачення і отримання додаткового доходу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.062025 повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9692/24 на 07.07.2025. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 30.06.2025 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої Позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9692/24. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов'язковою.
Явка представників учасників справи
Представник Відповідача в судовому засіданні 07.07.2025 заперечив проти заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та просив зменшити заявлені витрати до 1000,00 грн.
Відповідач подав заяву від 04.07.2025, в якій підтримав вимоги, зазначені у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та просив розглянути цю заяву без його участі.
Представник третьої особи в судове засідання 07.07.2025 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду заяви, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача та третьої особи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови
За змістом пункту 3 частини першої ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного Відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
Як вже було зазначено, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (гонорар).
На підтвердження понесених витрат Позивачем долучено платіжну інструкцію про оплату послуг №1460 від 01.05.2025 на суму 15 000,00 грн, детальний опис робіт від 08.05.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 08.05.20025 та договір про надання правничої допомоги від 01.04.2025.
За результатами дослідження цих доказів колегією суддів встановлено наступне.
01.04.2025 між адвокатом Сидоренко Євгенією Олександрівною (Адвокат) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" (Замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги, за змістом якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначених даним Договором, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану правову допомогу.
В п. 3.1. Договору сторони домовились, що Замовник зобов'язується виплатити Адвокату винагороду за надану юридичну допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
08.05.2025 сторони уклали приймання-передачі виконаних робіт №1, згідно якого Адвокатом виконано такі послуги:
1. Вивчення рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/9692/24;
Ознайомлення з апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець»;
Аналіз судової практики надання юридичних послуг.
Вартість: 5 000,00 грн.
2. Складання та надіслання суду та Відповідачу відзиву на апеляційну скаргу.
Вартість: 5 000,00 грн.
3. Представництво інтересів Позивача в Північному апеляційному господарському суді в судовому засіданні 12.05.2025.
Вартість: 5 000,00 грн.
Акти підписано сторонами без претензій і зауважень.
Зазначені послуги та їх вартість також зазначені в детальному описі наданих послуг.
На підтвердження оплати адвокатських послуг заявником додано копію платіжної інструкції №1460 від 01.05.2025 на суму 15 000,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви
Враховуючи умови договору та надані Позивачем докази на підтвердження понесених витрат колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги сума зазначених витрат визначена сторонами у фіксованій формі, як гонорар, що становить 15 000,00 грн за надані послуги адвоката Позивача.
Колегія суддів дійшла висновку, що послуга з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу включає в себе (охоплює) такі послуги, як:
«- вивчення рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/9692/24;
- ознайомлення з апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець»;
- аналіз судової практики надання юридичних послуг».
Колегія суддів вважає, що витрати за ці послуги не підлягають відшкодуванню.
У контексті зазначеного слід враховувати висновки Верховного Суду, який неодноразово вказував, що послуга з аналізу актуальної судової практики та підготовка правової позиції у справі охоплюється послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу (див., зокрема постанову Великої Палата Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, додаткову постанову Верховного Суду від 20.05.2024 у справі №910/14588/21).
Отже, обґрунтованими та доведеними колегія суддів вважає послуги за складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість якої становить 5 000,00 грн.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими понесені адвокатом Позивача витрати за участь у судовому засіданні 12.05.2025 (з урахуванням витраченого часу на дорогу до суду та з суду) - 5 000,00 грн.
В контексті викладеного, колегія суддів враховує, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, на яку обґрунтовано посилається Позивачка у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, а також у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі №910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21.
Також колегія суддів враховує, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Отже, з огляду на характер виконаної адвокатом роботи та надані заявником докази в їх сукупності, враховуючи заперечення Відповідача, принципи розумності судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями як складність, обґрунтованість та розумність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява Позивача підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача 2 859 716,41 грн, вимоги якого задоволено частково у розмірі 2 765 656,52 грн.
Відповідач подав апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції частково задовольнив та змінив оскаржене рішення в частині стягнення 3-х % річних, інфляційних втрат, а в іншій частині оскаржене рішення залишив без змін.
Таким чином, 538 342,88 грн 3-х % річних та інфляційних втрат, задоволених судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінив, стягнувши 527 013,35 грн 3-х % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на принцип пропорційного розподілу судових витрат від сум задоволених вимог, стягненню з Відповідача підлягають означені витрати в розмірі 9 789,54 грн (527 013,35 грн х 10 000,00 грн / 538 342,88 грн), що складає 86% від суми незадоволених вимог. В іншій частині заяви слід відмовити на підставі ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Як вже було зазначено, Відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1 000,00 грн, посилаючись на те, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ТОВ «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ», обсяг яких не є значним, а дана справа не є унікальною для адвоката Сидоренко Є.О., не потребувала ані нових знань, ані затрат часу та ресурсів в обсягах, наведених у спірній заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На думку Відповідача Позивач, звертаючись до суду зі спірною заявою, фактично намагається вдатися до надмірного збагачення і отримання додаткового доходу.
Зазначені доводи Відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема наданими Адвокатом Позивача послугами в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 910/9692/24 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Суворова, 15; код ЄДРПОУ 41829649) 9 789,54 грн (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят чотири копійки) витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі № 910/9692/24.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено та підписано, - 11.07.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков