вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/21871/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Яковченко Р.Г. (посвідчення адвоката № 3192 від 05.11.2019)
від відповідача: Грибик Р.Г. (посвідчення адвоката № 21/3118 від 07.03.2023)
Бова О.Ю. (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 (повний текст рішення складено 18.03.2025)
у справі № 910/21871/21 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 088 346 920,48 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (відповідача) про стягнення штрафних санкцій за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 1 088 346 920,48 грн, у тому числі: 1 005 767 711,71 грн - пені та 82 579 208,77 грн - 3 % річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0065-02024 від 10.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0065-02024 від 10.04.2019 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії у період з липня 2019 по грудень 2021.
Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Господарський суд міста Києва рішенням від 24.04.2023 у справі № 910/21871/21 у задоволенні позову відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/21871/21 залишив без змін.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 14.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 скасував, а справу №910/21871/21 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21 відмовлено у задоволенні позову.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач вказує на:
1) не здійснення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні перевірки доводів позивача щодо застосування ст. 41 договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Закону України від 15.12.2010 № 2787-VI (надалі - договір ЕС) в контексті географічних меж експорту електричної енергії, а також не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/14489/20, від 13.02.2024 у справі № 910/19401/20 та від 13.02.2024 у справі № 910/7875/22;
2) помилковий висновок місцевого господарського суду:
- щодо відсутності правових підстав для нарахування пені та 3 % річних за договором за надані послуги з передачі електричної енергії в період з липня 2019 по січень 2020 з огляду на наявність судового рішення у справі № 910/8044/20, що набрало законної сили;
- про неможливість встановити заборгованість відповідача за надану послугу з передачі електричної енергії за договором в період з лютого 2020 по грудень 2021;
- стосовно невідповідності нарахування послуги з передачі електричної енергії на обсяги експорту міжнародним зобов'язанням України, зокрема, ст. 41 договору про ЕС, яка визначає, що мита та кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат забороняються.
До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення стосовно розрахунку пені та 3 % річних.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на:
- необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо не розмежування судом першої інстанції у рішенні від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21 географічних меж застосування ст. 41 договору про ЕС, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що вказана стаття застосовується виключно при експорті електричної енергії до країн, на територіях яких застосовується угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій угоді, на територіях сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові. Водночас, в оспорюваний період електрична енергія експортувалась також до Республіки Білорусь, яка не приєдналась до договору про ЕС, а, відтак, на обсяги експорту електричної енергії до Республіки Білорусь положення ст. 41 договору про ЕС не застосовуються;
- необґрунтованість поданого позивачем розрахунку пені та 3 % річних, з огляду на нарахування пені та 3 % річних у розмірі 1 088 346 920,48 грн на заборгованість, яка сформована шляхом нарахування послуги з передачі електричної енергії на обсяги експорту електричної енергії відповідача. При цьому, нарахування послуги з передачі електричної енергії на обсяги експорту суперечать ст. 41 договору про ЕС, висновкам Секретаріату Енергетичного Співтовариства;
- неврахування позивачем при здійсненні розрахунку пені та 3 % річних, заявлених у справі № 910/21871/21 судового рішення, що набрало законної сили у справі № 910/8044/20, яким встановлено відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за послугу з передачі згідно договору, нараховану на обсяги експорту в період з 01.07.2019 по 31.03.2020;
- неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, яким встановлено невідповідність нарахування послуги з передачі згідно договору на обсяги експорту електричної енергії;
- неврахування висновку постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 640/27130/21 щодо визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), якою встановлювався обов'язок експортерів сплачувати послугу з передачі електричної енергії при здійсненні експортних операцій із електричною енергією.
До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на оновлені розрахунки пені та 3 % річних.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21871/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 11.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 11.06.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 25.06.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2025.
В судове засідання, яке відбулося 02.07.2025, з'явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
10.04.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (у подальшому реорганізоване у Приватне акціонерне товариство, далі - ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (далі - користувач) укладено договір № 0065-02024 (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) (надалі - договір), за умовами якого:
- ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору (п. 1.1);
- сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правила ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2);
- ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання Послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором (НКРЕКП), та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 1.3);
- для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальників; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою застосовується дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача (пункт 4.1);
- планова та фактична вартість послуги (грн) за договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1);
- розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць (п. 6.1);
- користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно, або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 договору, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 договору, на 5 днів наперед (п. 6.2);
- користувач зобов'язується подавати ОСП планові обсяги електричної енергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та порядку, що визначені в розділах 6 та 10 договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених договором (п. 9.3);
- планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п'яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. Умовами договору не визначена форма та порядок погодження планових обсягів користувача. Водночас інформація про погодження ОСП наданих користувачем планових обсягів передачі електроенергії на відповідний період зазначаються в рахунках-фактурах (п. 10.1).
За твердженням позивача, у договорі передбачено обов'язок здійснювати сплату планової вартості у встановлені періоди розрахункового місяця (не менше 1/5 від планової вартості послуги або щоденно). Жодного іншого порядку сплати планової вартості послуги в договорі не визначено.
Поряд з цим на переконання позивача, згідно з умовами договору за період з липня 2019 до грудня 2021 відповідачу відповідно до його низки листів про планові обсяги постачання електричної енергії споживачам позивачем направлялися низка рахунків-фактур.
Відповідно до п. 10.4 договору рахунки повинні навправлятися однією стороною іншій електронною поштою. Рахунки вважають отриманими стороною у день направлення електронною поштою.
Суд першої інстанції вказав, що рахунки-фактури направлені відповідачу на його електрону пошту dtrading.information@gmail.com та через систему "АСКОД Онлайн". На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з електронної пошти позивача та відповідно з системи "АСКОД Онлайн".
Повідомлення про реєстрацію в системі електронного документообігу надіслана керівникам підприємств листом позивача від 28.05.2021 № 01/21909 та опубліковано на веб-сайті компанії "Учасникам ринку" - "Реєстрація учасників ринку" - "Договори" за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory.
Позивач у позові зазначив, що відповідач самостійно визначає плановий обсяг послуги, має можливість розрахувати та визначити суми планових платежів, які необхідно оплатити на умовах визначених договором. Водночас оплата вартості за плановий обсяг послуги має бути не менше 1/5 від планової вартості послуги та здійснена у строки встановлені приписами п. 6.2 договору.
За твердженнями позивача, відповідач своїми діями підтверджує обсяг та вартість планових платежів, а саме, направленими листами щодо планових обсягів за період з липня 2019 року до грудня 2021 року, надходженнями коштів від відповідача за наданими реєстром платежів щодо оплати планової вартості послуги за рахунками-фактурами, рахунками-фактурами, наданими позивачем, із зазначеними тієї суми планової вартості, які сплачувались відповідачем; роздруківками електронної пошти позивача про направлення відповідачу dtrading.information@gmail.com рахунків-фактур та через систему "АСКОД Онлайн". Проте, відповідач не своєчасно та не в повному обсязі здійснював оплати вартості планових обсягів, що спричинило не належне виконання умов договору, як стверджував позивач.
Згідно з п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).
Згідно з п. 7.1 договору ОСП має право на отримання від користувача своєчасну оплату за послугу.
Відповідно до п. 9.3 договору, зокрема, користувач зобов'язується повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених договором.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що ОСП протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
За змістом п. 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунки, будь-які повідомлення зі договором повинні направлятись однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в договорі.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджуються квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.
Як стверджував позивач, він направив/надав відповідачу низку актів приймання-передачі за фактично надані послуги з передачі електричної енергії. Позивачем направлені/надані відповідачу низка актів-коригування (які підписані/не підписані відповідачем).
Згідно з п. 10.2 договору ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної у додатку 3 договору, та надсилає його користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право у триденний термін направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 договору. Позивач стверджував, що ним направлені/надані акти звірки розрахунків: за 1-4 квартал 2020 року, 1-2 квартал 2021 року, які підписані відповідачем.
За твердженнями позивача перелічені рахунки та акти вчасно та в повному обсязі відповідачем не оплачувалися, а тому позивач здійснив розрахунок пені відповідно до п. 6.7 договору та 3 % річних за період з липня 2019 до грудня 2021 та заявила до стягнення в межах цього позову, зокрема, 1 005 767 711,71 грн пені та 82 579 208,77 грн 3% річних.
Господарський суд міста Києва рішенням від 24.04.2023 у справі № 910/21871/21 у задоволенні позову відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/21871/21 залишив без змін.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 14.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 скасував, а справу №910/21871/21 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21 відмовлено у задоволенні позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень та заперечень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 910/21871/21, Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції при встановленні відсутності підстав в скаржника здійснювати нарахування послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту відповідно до ст. 41 договору про ЕС, не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 31.01.2024 у справі №910/14489/20, від 13.02.2024 у справі №910/19401/20, від 13.02.2024 у справі №910/7875/22 (п.8.25, 8.27 постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21):
"8.27. Водночас, на момент прийняття оскаржуваної постанови Верховний Суд, передаючи справи на новий розгляд, сформував загальні висновки щодо застосування статті 41 Договору ЕС, а саме:
- у постанові від 31.01.2024 у справі №910/14489/20 Верховний Суд вказав таке:
"41. У цій справі підставою виникнення спірних правовідносин є договір, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії. Позивач не погоджується з нарахуванням такої плати з підстав, викладених у пунктах 3, 4 цієї постанови.
42. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на статтю 41 Договору про ЕС, яка забороняє встановлення мита й кількісних обмежень імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат.
43. Суди також взяли до уваги повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), який розглядав Порядок № 585 та постанову НКРЕКП від 22.04.2019 № 586 "Про затвердження Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" у контексті положень статті 41 Договору про ЕС, і виснував, що платежі, передбачені законодавством України, за своїм змістом еквівалентні митним зборам, що не відповідає напрацьованому законодавству Енергетичного Співтовариства.
44. Водночас стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.
45. Отже, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору. Разом з тим суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт. Це унеможливлює визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається";
- у постанові від 13.02.2024 у справі №910/19401/20 Верховний Суд зазначив таке:
"5.3. У цій справі підставою виникнення спірних правовідносин є договір, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії. З підстав касаційного оскарження слідує, що відповідач не погоджується із застосуванням, зокрема, статті 41 Договору про ЕС до спірних правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на статтю 41 договору про ЕС, яка забороняє встановлення мита й кількісних обмежень імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат.
Суди також взяли до уваги повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import) щодо проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо оплати послуг з передачі електричної енергії при експортних операціях та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні імпорту та/або експорту електричної енергії".
Водночас ст. 41 договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.
Отже, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору. Однак, суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт у межах спірного договору.
Саме дослідження та встановлення обставин щодо здійснення позивачем експорту електроенергії на території конкретної країни (країн), впливає на визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається. У свою чергу, розгляд інших доводів скаржника залежить від дослідження зазначених обставин, а тому Верховний Суд не вбачає за можливим розгляд їх в межах цього касаційного провадження";
- від 13.02.2024 у справі №910/7875/22 Верховний Суд вказав таке:
"42. Ураховуючи подібність правовідносин, які склалися в справі № 910/14489/20 та в цій справі № 910/7875/22, з урахуванням приписів частини 4 статті 300 ГПК України, Суд вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду, наведені у поставі від 31.01.2024 у справі № 910/14489/20, ухваленій після подання касаційної скарги.
43. За наведеного вище мотивування, колегія суддів зазначає, що в цій справі, яка розглядається, як і у наведеній справі № 910/14489/20, суди, дійшовши висновку про те, що нарахована відповідачем в рамках виконання договору плата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту прирівнюється до мита, встановлення якого порушує міжнародні зобов'язання України, так само не дослідили, чи розповсюджується на сторін договору положення статті 41 Договору про ЕС. Звідси, висновки судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог, є передчасними.
44. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про необхідність врахування "географічних меж" застосування Договору про ЕС (зокрема ст. 41 цього договору) наголошувала також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.11.2023 у справі № 910/14489/20.
45. Невстановлення судами обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлює перевірку Верховним Судом здійсненого судами правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки). Звідси, а також ураховуючи викладене вище в пункті 42 цієї постанови, Суд наразі не надає оцінку та не аналізує інші доводи сторін".
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі №910/21871/21 виснував, що для застосування ст. 41 договору про ЕС необхідно враховувати географічні межі застосування договору про ЕС, зокрема ст. 41, та як наслідок встановити напрямки здійснення експорту Товариством електричної енергії в період липня 2019 до грудня 2021 року.
В рішенні від 18.03.2025 у справі №910/21871/21 Господарський суд міста Києва зазначив, що сторонами договору про ЕС є країни на територіях, яких застосовується Угода про створення Європейського Співтовариства, країни, що приєднались до Договору про ЕС, а також території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, на основі доказів, що містяться в матеріалах справи № 910/21871/21, що в період з 01.07.2019 по 01.12.2021, відповідач здійснив експорт електричної енергії до таких країн: Республіка Білорусь, Угорська Республіка, Республіка Молдова, Республіка Польща, Республіка Румунія, Словацька Республіка.
За вказаних вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 18.03.2025 у справі №910/21871/21, що нарахування скаржником плати за послугу з передачі електричної енергії, яка експортувалось відповідачем до країн, які є сторонами договору про заснування Енергетичного Співтовариства або договірними країнами (Угорська Республіка, Республіка Молдова, Республіка Польща, Республіка Румунія, Словацька Республіка), є неправомірним, оскільки вказані дії суперечать ст.41 Договору про ЕС.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено географічні межі застосування договору про ЕС та встановлено напрями експорту електричної енергії відповідачем у період з 01.07.2019 по 01.12.2021.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає передчасним та таким, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав в Укренерго для нарахування Товариству пені та 3 процентів річних за період з липня 2019 по січень 2020 з огляду на висновки, викладені в рішенні суду у справі № 910/8044/20.
Так, у справі № 910/8044/20 розглядались вимоги Укренерго про стягнення заборгованості з Товариства за надані послуги з передачі електричної енергії за Договором, нараховані на обсяги експорту електричної енергії в розмірі 651 023 676,84 грн в період з липня 2019 по березень 2020.
При цьому, рішення суду першої інстанції від 22.09.2020 у справі № 910/8044/20, залишене без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції про відмову у задоволенні позовної заяви Укренерго, ґрунтувалось на невідповідності дій Укренерго щодо нарахування послуги з передачі на обсяги експорту електричної енергії ст. 41 договору про ЕС (тобто заборони нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експорту до країн, які приєднались до договору про ЕС).
Разом із тим, враховуючи висновки щодо застосування ст. 41 договору про ЕС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 910/14489/20, ст. 41 договору про ЕС повинна застосовуватись виключно в рамках "географічних меж" поширення дії договору про ЕС.
У період з липня 2019 по січень 2020 відповідач здійснював експорт електричної енергії також в Республіку Білорусь, на яку не поширюється дія договору про ЕС.
Таким чином, висновок Господарського суду міста Києва викладений у рішенні від 18.03.2025 у справі № 910/21871/21 щодо відсутності в скаржника правових підстав для нарахування пені та трьох відсотків річних, з огляду на висновки викладені у справі № 910/8044/20 щодо невідповідності дій Укренерго щодо нарахування послуг за договором відповідачу на обсяги експорту в період з липня 2019 по січень 2020, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, оскільки висновки у справі № 910/8044/20 ґрунтуються на невідповідності дій Укренерго щодо нарахування послуги за договором, ст. 41 договору про ЕС, яка не застосовується до обсягів експорту в Республіку Білорусь.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази встановив, що в період з серпня 2019 по лютий 2020 позивач здійснив експорт електричної енергії до Республіки Білорусь загальним обсягом 721 265 КВт.год (721,265 МВт.год).
Так, протягом серпня 2019 по лютий 2020 відповідач здійснив експорт електричної енергії до Республіки Білорусь в наступних обсягах: в серпні 2019 - 17,536 МВт.год; в вересні 2019 - 76,469 МВт.год; в жовтні 2019 року - 140,682 МВт.год; в листопаді 2019 - 92,537 МВт.год; в грудні 2019 року - 183,662 МВт.год; в січні 2020 року - 98,424 МВт.год; в лютому 2020 року - 111,955 МВт.год.
Зазначене вище підтверджується витягами із системи управління ринком (платформа MMS - Market Management System), за період з 01.07.2019 по 01.12.2021 до таких країн: Республіка Білорусь, Угорська Республіка, Республіка Молдова, Республіка Польща, Республіка Румунія, Словацька Республіка, наявними в матеріалах справи № 910/21871/21.
Зазначені вище обсяги експорту електричної енергії відповідача до Республіки Білорусь також були підтверджені Укренерго на попередньому етапі розгляду справи № 910/21871/21 в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 5.1 договору фактична вартість послуги за цим договором визначається шляхом множення фактичного обсягу послуги на тариф за розрахунковий період.
В період з серпня 2019 по лютий 2020 діяли наступні ставки тарифу на послугу з передачі електричної енергії згідно договору: в серпні 2019 - 312,14 грн; з вересня 2019 по грудень 2019 - 116,54 грн; з січня 2019 по лютий 2020 - 155,40 грн.
Розмір тарифу у вищевказані місяці оспорюваного періоду підтверджується актами приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії, які наявні в матеріалах справи № 910/21871/21.
З урахуванням обсягу експорту електричної та ціни тарифу на послугу з передачі згідно Договору в період з серпня 2019 по лютий 2020 року, вартість послуги з передачі електричної енергії за договором в обсягах експорту електричної енергії до Республіки Білорусь становила 95 661,60 грн.
Судом апеляційної інстанції було запропоновано сторонам подати розрахунки пені та трьох процентів річних з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21.
Відповідачем подано до суду апеляційної інстанції розрахунок пені та трьох процентів річних, разом із письмовими поясненнями, в якому відповідач визнав заборгованість за надані послуги з передачі згідно договору, нараховані на обсяг експорту електричної енергії в Республіку Білорусь в період з серпня 2019 по лютий 2020.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку пені та трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість за послугу з передачі, в обсязі експорту до Республіки Білорусь в розмірі 95 661,60 грн, розмір пені відповідача склав 65 267,43 грн, а розмірі трьох процентів річних 5357,36 грн.
Перевіривши дані розрахунку відповідача, суд апеляційної інстанції вважає такий розрахунок коректним та таким, що підтверджується матеріалами справи № 910/21871/21.
Щодо розрахунків, поданих позивачем, суд апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, разом із позовною заявою позивачем було подано розрахунок пені та 3 % річних на загальну суму 1 088 346 920,48 грн.
Базою для нарахування пені та 3 % річних на суму 1 088 346 920,48 грн є заборгованість за послугу з передачі згідно договору, яка включає нарахування на обсяги експорту в країни, на які поширюється дія договору про ЕС. Зазначене підтверджується самим позивачем.
В свою чергу, оновлений розрахунок пені та 3 % річних, поданий позивачем на етапі апеляційного розгляду справи, до моменту прийняття постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21, на загальну суму 94 117 721,88 грн поданий із приміткою: за винятком нарахування пені та трьох процентів річних на заборгованість за надані послуги з передачі електричної енергії, нараховані на обсяги експорту відповідачем до країн, на які поширюється дія договору про ЕС.
Разом із тим, нарахування послуги з передачі електричної енергії на обсяги експорту в країни, на які поширюється дія договору про ЕС не відповідає міжнародним зобов'язанням України, зокрема, ст. 41 договору про ЕС. Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у справах № 910/9627/20, № 910/8044/20.
Щодо розрахунку позивача на суму 94 117 721,88 грн, то слід зазначити, що вказаний розрахунок містить інформацію щодо вартостей фактичного обсягу послуги в календарному місяці, яка не підтверджена первинними документами.
Відповідно до п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачеві протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати.
Таким чином, документом на підставі якого здійснюють оплату фактичного обсягу послуги є акт приймання-передачі.
Наявні в матеріалах справи № 910/21871/21 акти приймання-передачі послуги за договором містять інші числові значення щодо вартості фактичного обсягу послуги, ніж ті, що зазначені скаржником в розрахунку пені та трьох процентів річних на загальну суму 94 117 721,88 грн.
Окрім цього, позивачем не здійснено розмежування заборгованості за послугу з передачі згідно договору відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.01.2025 у справі №910/21871/21. Обсяг послуги згідно договору в розрахунку на суму 1 088 346 920,48 грн не розмежований за напрямками експорту. В розрахунку ж на 94 117 721,88 грн. обсяг послуги, нарахований на обсяг експорту в Республіку Білорусь не розмежований із іншою заборгованістю про яку зазначає скаржник, та яка не підтверджена первинними документами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає розрахунки позивача є необґрунтованими, такими що не підтверджені первинними документами та здійсненими без урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.01.2025 у справі №910/21871/21.
При цьому, колегія суддів враховує рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/9400/20, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, та яким зобов'язано Укренерго припинити дії, спрямовані на нарахування Товариству послуг щодо експорту електричної енергії за Договором та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи позивача щодо правомірності нарахування послуги з передачі на обсяги експорту та як наслідок наявність підстав для стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних на суму 1 088 346 920,48 грн за період з 01.07.2019 по 01.12.2021 (за винятком перерахованих судом пені та 3% річних, нарахованих на заборгованість з оплати вартості послуги з передачі електричної енергії в Республіку Білорусь за період серпень 2019 - лютий 2020).
Укренерго здійснило нарахування пені та трьох відсотків річних на заборгованість за послугу з передачі, в обсягах експорту до країн на які поширюється дія Договору про ЕС, зокрема, в період з липня 2019 по березень 2020 (включно) попри наявність рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2020, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та постановою Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20, яким встановлено відсутність вказаної заборгованості.
Таким чином, в Укренерго були відсутні законні підстави включати в розрахунку на суму 1 088 346 920,48 грн пеню та три проценти річних, нарахованих на послугу з передачі згідно договору, в обсягах експорту до країн, на які поширюється дія договору про ЕС в період з липня 2019 по березень 2020 (включно), за винятком обсягів експорту в напрямку Республіки Білорусь.
Судова колегія також відхиляє посилання позивача у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, оскільки від вказаної правової позиції було відступлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. Питання застосування ст. 41 договору про ЕС стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із різним її застосуванням касаційним адміністративним та касаційним господарським судами.
У постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 Велика Палата Верховного Суду погодилась із місцевим та апеляційним судами про невідповідність дій Укренерго щодо нарахування послуги з передачі електричної енергії на обсяги експорту міжнародним зобов'язанням України, зокрема, ст. 41 договору про ЕС.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє твердження позивача стосовно того, що договір не передбачає безоплатного надання послуги з передачі електричної енергії в частині експорту електричної енергії з огляду на те, що договором не передбачено нарахування послуги з передачі в обсягах експорту електричної енергії.
Так, відповідно до пп. 2 п. 4.1 договору визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється для електропостачальників, яким є відповідач, на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальників.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції припустився помилкового висновку про відмову у позові.
За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/21871/21 - скасувати.
Прийняти нове рішення:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 3, корпус 15; код ЄДРПОУ 42751799) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 65 267,43 грн (шістдесят п'ять тисяч двісті шістдесят сім грн 43 коп.) пені, 5357,36 грн (п'ять тисяч триста п'ятдесят сім грн 36 коп.) 3 % річних, 51,56 грн (п'ятдесят одна грн 56 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позову".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 3, корпус 15; код ЄДРПОУ 42751799) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 6186,78 грн (шість тисяч сто вісімдесят шість грн 78 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/21871/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 09.07.2025.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська