вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2025 р. Справа№ 910/11614/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засіданні: Романенко К.О.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 06.02.2025 (повний текст складено 10.02.2025)
у справі № 910/11614/24 (суддя А.І. Привалов)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, поширена 01.08.2024 та 02.08.2024 на YouTube-каналі ТСН, на вебсайті ТСН, в облікових записах ТСН в соцмережах Facebook та Х під назвою "Схема на мільярди: за мережею нелегальних онлайн-казино і Україні стоїть Москва" не відповідає дійсності, містить недостовірну інформацію негативного характеру, щодо позивача, чим порушено немайнове право останнього на недоторканість ділової репутації.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/11614/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішенням суду першої інстанції мотивовано наступним:
- позивачем не доведено, що вся зазначена у відео та публікації спірна інформація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» стосується саме позивача;
- в спірному відео та публікації не містяться конкретні дані щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, а також не наводяться фактичні дані щодо будь-якої протиправної діяльності ТОВ «Лімон», а лише висловлюються власні судження автора сюжету щодо суспільно значимої теми функціонування нелегальних онлайн-казино в Україні із застосуванням критичного стилю викладення матеріалу;
- позивач належним чином не довів, що розповсюджена інформація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» будь-яким чином дискредитує його, призвела до негативних наслідків або завдала шкоди діловій репутації позивача.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімон" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції:
- не надав оцінку та не зазначив мотиви відхилення Висновків семантико-текстуальних експертиз №82/24 від 11.09.2024 та № СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024, чим порушив статті 86, 104, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного господарського суду від 15.08.2023 у справі № 922/2993/21, від 12.03.2024 у справі №922/5102/21 щодо обов'язку суду мотивувати відхилення висновків експертизи;
- неправильно застосував положення статті 94 Цивільного кодексу України та статтю 34 Господарського кодексу України та не врахував, що саме по собі поширення недостовірної інформації порушенням права на недоторканість ділової репутації, а скаржник не зобов'язаний доводити наявність шкоди, яку не просить компенсувати;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного господарського суду від 14.11.2023 та від 08.08.2024 у справі №910/8562/22, постановах Касаційного цивільного суду від 09.08.2023 №351/2587/17, від 12.11.2020 №759/16713/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 щодо того, що спірні висловлювання повинні аналізуватись виходячи із загального контексту матеріалу, в якому їх поширено;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі №755/17554/19, від 24.07.2024 у справі №682/6/23 та від 10.02.2021 у справі №753/338/19 щодо обов'язку відповідачів поширювати точну та достовірну інформацію;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного цивільного суду від 09.06.2023 у справі №761/14615/21, від 15.05.2024 у справі №757/17241/21, від 08.04.2024 у справі №760/5027/21, від 28.02.2024 у справі №755/10024/21, від 01.11.2023 у справі №752/11415/19, від 20.09.2023 у справі №487/1867/22, 31.08.2023 у справі №486/2152/21, 17.08.2023 у справі №759/16306/21, від 12.07.2023 у справі №341/1988/21, від 14.06.2023 у справі №623/902/21 щодо того, що оціночне судження повинно мати фактичне підґрунтя;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного господарського суду від 05.09.2024 по справі №911/994/23 та від 06.02.2024 по справі №910/7750/22, де зазначено, що будь-яке пов'язування господарської діяльності особи з державою-агресором викликає різку негативну соціальну оцінку та негативний імідж і така поширена інформація шкодить діловій репутації особи та порушує ї особисті немайнові права;
- не зазначив, в чому полягає суспільний інтерес стосовно позивача.
Крім того скаржник вказує, що поширення відповідачами спірних висловлювань є порушенням прав позивача на недоторканість репутації, а поширена відповідачами інформація у спірних відео та публікації є недостовірною.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Відповідачі, у свою чергу, не погоджуючись із апеляційною скаргою подали відзив, у якому просять залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/11614/24 - без змін, наголошуючи на тому, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2024 на відеохостингу YouTube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9, розміщено відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» (надалі- відео).
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:30 на вебсайті https://tsn.ua розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5, (надалі - публікація).
Крім того, 02.08.2024 посилання на зазначену публікацію розміщено у соціальних мережах Twitter (наразі соціальна мережа - X) (ІНФОРМАЦІЯ_10).
На підтвердження факту поширення спірних відео та публікації позивачем надано Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі «Інтернет» №231/2024-ЗВ від 07.08.2024 та Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі «Інтернет» №244/2024-ЗВ від 21.08.2024, яким зафіксовано поширення у соцмережах Twitter (X) та Facebook шляхом розміщення гіперпосилання для переходу на публікацію, складених Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (WebFix).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відео та публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» містять фактичні спірні висловлювання, що є негативними та недостовірними по відношенню до ТОВ «Лімон», а саме:
1. «Сотні сайтів. Тисячі гравців. І мільярди гривень. Усе це - частина величезної мережі нелегальних онлайн-казино в Україні. І об'єднує їх - єдине програмне забезпечення, технічна платформа та платіжна системи. Називається Chcgreen. В мережі також відома під брендом Chempion.
Тут прямо і відверто закликають - зроби власне підпільне казино. Тобто поруш закон. А вони дадуть софт, платежі, підтримку - все, "під ключ". Тобто відкрито спокушають злочином. І, на жаль, спокушають досить успішно».
2. «Але для ділків ця гра, як не дивно, іде не на гроші. Адже на кону дещо цінніше. Бо на ділі та "Чемпіон", як кажуть експерти, - це потужна мережа для прикриття брудних нелегальних схем. Та найгірше у цій шахрайській рулетці те, що рулетка ця російська. Буквально».
3. «Але серед низки рекламних сайтів "Чемпіона" натрапляємо на дещо вкрай дивне. Ось кілька рекламних сайтів прямо пишуть, що реалізовують таку ж схему начебто для легального українського казино із ліцензією КРАІЛ. Та і назва його знайома - Champion Casino. І це дійсно офіційно ліцензоване державою казино. І дійсно належить товариству "Лімон".
4. «Тобто легальне українське казино називається як російська нелегальна мережа. Виглядає так. І працює так. То може це одне і те ж?»
5. «То може власники цього легального казино так і зробили? Скористалися розкрученою назвою, зареєструвати її як власну торгову марку і відповідно так співпрацювали із росіянами, уже під "дахом" офіційної ліцензії? І не виключено, що таким чином розповсюджується програмне забезпечення і ця мережа розширюється».
6. «Дивно, що легальне казино не помічає одного з найбільших шахраїв. Може, вони не такі вже й конкуренти? І тільки після нашого інтерв'ю цю частину сайтів таки прикрили. Але не всю схему. А ще цікавіше, хто ж все-таки стоїть на самій вершині цього бізнесу».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «Лімон» здійснює легальну діяльність онлайн-казино на підставі рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 27.09.2021 за № 603 «Про видачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛНІСЮ «ЛІМОН» ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет».
Позивачу належать виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельні марки «ChampionCasino» та «Champion-Casino», що підтверджується доданими до справи свідоцтвами на знак для товарів і послуг №277961 та № 277962 від 25.06.2020, чинними до 07.10.2029, та повідомленнями УКРНОІВІ від 10.04.2024.
Крім того, з 01.07.2020 і по теперішній час позивач є власником доменного імені «сhampionсasino.ua», а також з 19.01.2021 є власником доменного імені «limon.net.ua», що підтверджується довідками ТОВ «Хосгінг Україна» від 15.08.2024.
На вебсайті https://championcasino.ua позивач використовує торговельну марку «ChampionCasino» та проводить діяльність в сфері азартних ігор казино у мережі «Інтернет».
ТОВ «Лімон» має бездоганну ділову діловою репутацією у категорії «Азартні ігри та лотереї»; входить до локальних рейтингів найкращих казино; є добросовісним платником податків та ліцензійних зборів; ні Товариство, ні його керівник чи власник не є учасником жодного кримінального провадження, тобто не фігурує як підозрюваний, обвинувачений чи учасник справи, що свідчить про відсутність підозри в незаконні діяльності компанії та/або її власників.
Серед іншого, позивач зазначає, що ТОВ «Лімон» зареєстровано в Україні як юридичну особу 13.05.2020, з місцем розташування по вул. Дмитра Дорошенка, 18, офіс 421, м. Київ, 01042. Директор компанії та один з двох засновників, ОСОБА_1 є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання в Україні. Другим засновником ТОВ «Лімон» є Пайовий Венчурний Недиверсифікований Закритий Інвестиційний Фонд «КАЗКОВА ОСЕЛЯ», в інтересах якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «АКСТОН» (ЄДРПОУ 42796756), з місцезнаходженням: вул. Дмитра Дорошенка, 18, офіс 422, м. Київ, 01042. Директор ТОВ «КУА «АКСТОН», ОСОБА_2 та всі засновники компанії є також громадянами України із зареєстрованим місцем проживання в Україні.
При цьому, юридичні особи, які постачають позивачу програмне забезпечення для його діяльності, зареєстровані в Україні, а їх керівники та засновники є громадянами України.
Технічні засоби онлайн-системи організації азартних ігор, за допомогою яких надаються послуги організаторам казино, повинні розміщуватися виключно на території України. Інформація в онлайн-системі повинна оброблятися виключно на території України (ч. 2 ст. 23 Закону щодо організації азартних ігор), що перевіряється Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей.
Отже, позивач жодним чином не пов'язаний з громадянами чи резидентами росії ні фінансово, ні через відносини управління чи контролю, не закуповував та не закуповує ніяких послуг чи товарів на території росії чи у пов'язаних з нею осіб, для здійснення своєї діяльності в Україні; не надавав жодних дозволів на використання власного бренду на території росії чи пов'язаним з нею особам.
Позивач також збирає інформацію щодо діяльності нелегальних казино, які незаконно використовують або імітують (повністю або частково) айдентику бренду «ChampionCasino» та направляє звіти в КРАІЛ, Бюро економічної безпеки України (та Департамент кіберполіції Національної поліції України з проханнями вжити передбачені законом заходити та припинити порушення.
Однак, зміст поширених відповідачами відео та публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» створено таким чином, що глядач або читач з їх контексту може зробити два висновки: по-перше, що ТОВ «Лімон» здійснює нелегальну діяльність з продажу програмного забезпечення підпільним казино поряд з легальною діяльністю з організації онлайн-казино; по-друге, «ChampionCasino» - російська мережа онлайн-казино, частиною якої є бізнес позивача.
Відповідачі, в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, посилаються на те, що аргументи і докази позивача, долучені до позовної заяви, не підтверджують того, що поширена інформація стосується саме позивача, а також, що інформація у відео та публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» не відповідає дійсності та є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями і що спірна інформація порушує особисті немайнові права позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з таких підстав.
У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).
За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та інш.), пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина 1 статті 91 ЦК України).
У частині 1 статті 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
У статті 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію»).
За змістом статті 277 ЦК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
За змістом частини 1 статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює (пункт 11 постанови Пленуму). У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
У пункті 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Під час розгляду справи представник ТОВ "Діджиталс Солюшнс" не заперечував, що є власником веб-сайту://tsn.ua.
Представник ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" також не оспорював, що веб-сторінки «ТСН» в соціальних мережах Twitter (X) та Facebook належать йому.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню.
Водночас, відповідачі заперечили щодо належності до них YouTube-каналу «ТСН», на якому також було поширено спірне відео.
Так, статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Судом встановлено, що до звернення з позовом до суду представник позивача адвокат Томаров І.Є. звертався з адвокатськими запитами до відповідачів та просив надати інформацію, серед іншого, щодо власника каналу «ТСН», розміщеного на відеохостингу YouTube. У відповідь на звернення адвоката відповідачі повідомили, що не володіють інформацією щодо власника або особи, яка здійснює управління каналом «ТСН», розміщеного на відеохостингу YouTube.
Водночас, спірна публікація, яку поширило ТОВ «Діджиталс Солюшнс» на веб-сайті https://tsn.ua містить інформацію: «На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: «ІНФОРМАЦІЯ_11» та вбудоване гіперпосилання на відео, розміщене на YouTube каналі.
При цьому, в правилах використання веб-сайту https://tsn.ua, зазначено, що будь-яка інформація, яка позиціонується від імені TSN.ua, розміщується тільки на офіційних каналах сайту, в тому числі на https://www.youytube.com/user/tsnukraine.
З огляду на викладене, твердження відповідачів щодо відсутності в них інформації відносно особи, яка є власником каналу «ТСН» на відеохостингу YouTube суд критично оцінює, оскільки відповідачі не надали належних доказів та не зазначили щодо незаконності існування вказаного каналу на відеохостингу YouTube, на якому поширюється новини та сюжети ідентичні за змістом, які розміщено на веб-сайті https://tsn.ua.
Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що канал «ТСН», розміщений на відеохостингу YouTube, належить до сфери управління саме відповідачів, протилежних доказів матеріали справи не містять. Відтак, позивач правомірно пред'явив вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" в частині щодо спростування інформації, поширеної 01.08.2024 на YouTube-каналі ТСН, та видалення цієї інформації з YouTube-каналу ТСН https://www.youtube.com/@tsn.
Стосовно залучення до участі у справі в якості співвідповідача автора поширеної публікації, слід зазначити, що відповідно до сталої судової практики позивач має право не включати до кола відповідачів автора поширеної інформації, якщо він невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) встановити неможливо.
При цьому, суд погоджується з твердженнями представника відповідача-2, що у спірному відеосюжеті зазначено автора поширеної інформації, а саме - журналіст ОСОБА_3 .
З відкритих джерел у мережі Інтернет убачається, що ОСОБА_3 дійсно є журналістом, проте, будь-яка відкрита інформація щодо його місцезнаходження та зв'язку з ним, відсутня.
Вище зазначалось, що представник ТОВ «Лімон» адвокат Томаров І.Є. звертався з адвокатськими запитами до відповідачів, у яких, зокрема, просив надати інформацію про автора сюжету під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11». Проте, відповідач-1 відмовив у наданні інформації про автора з посиланням на захист персональних даних фізичної особи.
Отже, відсутність інформації про РНКОПП фізичної особи позбавляє позивача можливості встановити її місцезнаходження та відповідно включити до складу відповідачів по справі.
Доводи відповідачів про те, що спірні висловлювання у поширених відповідачами спірних відео та публікації містять оціночні судження, які мають під собою необхідне фактичне підґрунтя, а також те, що спірні відео та публікація не стосується саме позивача, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
У статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина 2).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).
При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, має бути визначено характер такої інформації та з'ясовано, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/19082/16).
У пункті 19 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20).
При цьому, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема, недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17, від 17.07.2019 у справі № 757/49189/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 та від 06.11.2019 у справі № 165/2559/15-ц, від 14.11.2023 у справі № 910/8562/22.
За загальним правилом, відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 758/13555/21). Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов'язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності (постанова Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №910/7750/22).
В підтвердження своїх позовних вимог, ТОВ «Лімон» подав Висновок експерта №82/24 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження за заявою АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і партнери», складений 11.09.2024 експертом ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Фраймович Людмилою Володимирівною, та Висновок експерта за результатами проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024, складений експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Слободинською Тамарою Степанівною.
Як вбачається з Висновку експерта №82/24, на вирішення експертизи поставлені питання:
1. Висловлювання з Публікації № 1: «Сотні сайтів. Тисячі гравців. І мільярди гривень. Усе це - частина величезної мережі нелегальних онлайн-казино в Україні. І об'єднує їх - єдине програмне забезпечення, технічна платформа та платіжна системи. Називається Chcgreen. В мережі також відома під брендом Champion».
Тут прямо і відверто закликають - зроби власне підпільне казино. Тобто поруш закон. А вони дадуть софт, платежі, підтримку - все, "під ключ". Тобто відкрито спокушають злочином. І, на жаль, спокушають досить успішно.»
Питання на експертизу:
- Чи стосується висловлювання ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»/ «Чемпіон»?
- Чи є фактичними або оціночними вищезазначене висловлювання щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
- Чи носить висловлювання негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
2. Висловлювання з Публікації № 2: «Але для ділків ця гра, як не дивно, іде не на гроші. Адже на кону дещо цінніше. Бо на ділі Chcgreen та "Чемпіон", як кажуть експерти, - це потужна мережа для прикриття брудних нелегальних схем. Та найгірше у цій шахрайській рулетці те, що рулетка ця російська. Буквально.»
Питання на експертизу:
- Чи стосується висловлювання ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
- Чи є фактичними або оціночними вищезазначене висловлювання щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
- Чи носить висловлювання негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»/ «Чемпіон»?
3. Висловлювання з Публікації № 3: «Але серед низки рекламних сайтів "Чемпіона" натрапляємо на дещо вкрай дивне. Ось кілька рекламних сайтів прямо пишуть, що реалізовують таку ж схему начебто для легального українського казино із ліцензією КРАІЛ. Та і назва його знайома - Champion Casino. І це дійсно офіційно ліцензоване державою казино. І дійсно належить товариству «Лімон».
Питання на експертизу:
Чи стосується висловлювання ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи є фактичними або оціночними вищезазначене висловлювання щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи носить висловлювання негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
4. Висловлювання з Публікації № 4: «Тобто легальне українське казино називається як російська нелегальна мережа. Виглядає так. І працює так. То може це одне і те ж?»
Питання на експертизу:
Чи стосується висловлювання ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи є фактичними або оціночними вищезазначене висловлювання щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи носить висловлювання негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
5. Висловлювання з Публікації № 5: «То може власники цього легального казино так і зробили? Скористалися розкрученою назвою, зареєструвати її як власну торгову марку і відповідно так співпрацювали із росіянами, уже під "дахом" офіційної ліцензії? І не виключено, що таким чином розповсюджується програмне забезпечення і ця мережа розширюється.»
Питання на експертизу:
Чи стосується висловлювання ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи є фактичними або оціночними вищезазначене висловлювання щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи носить висловлювання негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
6. Висловлювання з Публікації № 6: «Дивно, що легальне казино не помічає одного з найбільших шахраїв. Може, вони не такі вже й конкуренти? І тільки після нашого інтерв'ю цю частину сайтів таки прикрили. Але не всю схему. А ще цікавіше хто ж все-таки стоїть на самій вершині цього бізнесу?
Питання на експертизу:
Чи стосується висловлювання ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»/?
Чи є фактичними або оціночними вищезазначене висловлювання щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»?
Чи носить висловлювання негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion»/ «Чемпіон»»?
Експерт в описовій частині висновку по всім викладеним вище висловлюванням зазначив, що аналіз змісту наведених фрагментів показав, що у них міститься пряма вказівка на бренд Champion, що є достатньою підставою для висновку про те, що даний фрагмент стосується вказаного бренду, а за механізмом змістовно-асоціативного зв'язку закономірно і безпосередньо пов'язується з його власником - ТОВ «Лімон» (принаймні для обізнаних осіб).
Лексико-семантичний аналіз наведених фрагментів у контексті змісту всього текстового матеріалу публікації, показав, що носієм інформації про бренд Champion в ньому виступає такий мовний засіб як сполучення лексичних одиниць, словникове значення яких містить негативний аксіологічний компонент, зокрема вказівку на протизаконні дії, що засуджуються соціумом.
Як випливає із загального змісту досліджуваного тексту, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризується бренд Champion, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації, а зміст наведеного фрагмента текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного образу бренду, який за механізмом змістовно-асоціативного зв'язку закономірно і безпосередньо пов'язуються з його власником - ТОВ «Лімон» (принаймні для обізнаних осіб), що у своїй бізнесовій діяльності нехтує нормами етики, моралі та порушує закон.
Звичайно, що такий негативний образ юридичної особи суперечить загальноприйнятим нормам моралі та поведінки.
За висновками експертизи по всім шести пунктам вбачається, що досліджувані висловлювання викладені у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень і містять інформація негативного характеру щодо бренду Champion та його власника - ТОВ «Лімон»
Наявні ж окремі суб'єктивні судження автора на загальний фактичний характер висловлювань не впливають, оскільки відіграють роль коментаря, мета якого підсилити або підкреслити висловлювання, що за змістом містять фактичні дані.
На вирішення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, здійсненою Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, за результатами якої складено висновок експерта №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024, поставлено наступні питання:
1. Чи стосуються спірні висловлювання 1-6 (спірні у даній справі) ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/ «Чемпіон»?
2. Чи є фактичними або оціночними спірні висловлювання 1-6 щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/ «Чемпіон»?
3. Чи носить спірні висловлювання 1-6 негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/ «Чемпіон»»?
4. Який є об'єктивний зміст спірних висловлювань 1-6 по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон» в контексті публікації?
Досліджуючи спірні висловлювання експерт дійшов висновку про те, що вони мають лінгвістичні ознаки риторичної питальної інструкції, які не є питанням, а містять відповідь на ключове питання досліджуваного матеріалу. Об'єктивний зміст висловлювання: на самій вершині комерційної діяльності мережі, як стверджує мовець, перебуває росія (таку інформацію можна встановити із загального контексту та підтексту цієї конструкції). Комунікативний намір мовця полягає в тому, щоб, нібито інтригуючи адресата, насправді донести йому негативну інформацію про те, що мережа «Champion» належить російському бізнесу. Висловлювання є фактичним твердженням.
Отже, як випливає з об'єктивного змісту висловлювань та смислів, наявних у досліджуваному матеріалі, є лінгвістичні підстави стверджувати, що висловлювання стосуються ТОВ «Лімон» та його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон» та є фактичними твердженнями, твердженнями про факти, які можна перевірити на наявність, існування або ж віднести до подій, що відбулися. Публікації були оприлюднені саме в період повномасштабного вторгнення рф на територію України, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, вони в комплексі (та й кожне окремо) містять, крім іншого, негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та його бренду «Champion Casino»/ «Чемпіон», оскільки мовець наполегливо доносить масовому реципієнтові формацію про те, що діяльність ТОВ «Лімон» та його бренду «Champion Casino»/ «Чемпіон» є доволі нечесною, зокрема, мовець недвозначно вказує на співпрацю ТОВ «Лімон» та його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон» з російською федерацією.
Об'єктивний зміст висловлювань по відношенню до ТОВ «Лімон» та його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон» в контексті Публікації складає наступне: у Публікації наявна негативна інформація про ТОВ «Лімон» та його бренд «Champion Casino»/«Чемпіон», досить часто вербалізована мовними засобами з негативною конотацією, а саме: містяться твердження мовця про те, що онлайн-казино (бренд Champion) - нелегальне і прагне, а також робить все для того, щоб все більше розширювати свою мережу; це казино є російською мережею для прикриття незаконних схем; «Champion Casino», маючи легальний статус, реалізовує брудні схеми; легальне українське казино має таку ж назву, як і російська нелегальна мережа казино, тому це одне і те ж; казино, співпрацюючи з росіянами, розширює свою мережу, а легальне українське казино не зважає на спритників, тобто підтримує шахрайські схеми.
За висновками експерта:
1. Спірні висловлювання стосуються ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон».
2. Спірні висловлювання 1-6 є фактичними твердженнями щодо ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон».
3. Спірні висловлювання1-6 носять негативний характер по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон».
4. Об'єктивний зміст спірних висловлювань по відношенню до ТОВ «Лімон» та/або його бренду «Champion Casino»/«Чемпіон» в контексті Публікації складає наступне: у Публікації наявна негативна інформація про ТОВ «Лімон» та його бренд «Champion Casino»/«Чемпіон», досить часто вербалізована мовними засобами з негативною конотацією, а саме: містяться твердження мовця про те, що онлайн-казино (бренд Champion) - нелегальне і прагне, а також робить все для того, щоб все більше розширювати свою мережу; це казино є російською мережею для прикриття незаконних схем; «Champion Casino», маючи легальний статус, реалізовує брудні схеми; легальне українське казино має таку ж назву, як і російська нелегальна мережа казино, тому це одне і те ж; казино, співпрацюючи з росіянами, розширює свою мережу, а легальне українське казино не зважає на спритників, тобто підтримує шахрайські схеми.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина друга вказаної статті містить вичерпний перелік засобів, за допомогою яких судом встановлюються вказані дані, а саме: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.
Положеннями статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Відповідно до частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).
З наданих позивачем висновків експерта №82/24 від 11.09.2024 та №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024 вбачається, що вони виконані на підставі заяви АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і партнери», підготовлені для подання до суду згідно вимог статей 98-103 ГПК України, а експерти обізнані про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку.
Водночас, дослідивши висновок експерта №82/24 від 11.09.2024 колегія суддів погоджується із висловленими у відзиву на апеляційну скаргу доводами відповідачів стосовно недопустимості даного експертного висновку як належного доказу.
Так, положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Відповідно до пункту 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, лінгвістична експертиза відноситься до криміналістичних експертиз.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина 2 статті 7 Закону України «Про судову експертизу»).
Разом з тим, доказів того, що ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» є державною спеціалізованою установою у розумінні закону позивачем не надано.
Крім того, відповідно до вимог п. 1.12 Інструкції №53/5 експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за №1431/20169, з дотриманням строків проведення експертиз, встановлених пунктом 1.13 цього розділу.
В свою чергу, як зазначалось вище лінгвістична експертиза мовлення є видом (підвидом) криміналістичної експертизи (п. 1.2.1 п. 1.2 Інструкції №є53/5).
Відповідно до пунктів 3 та 4 Загальних положень Інструкції №3505/5 вказана інструкція поширюється на судових експертів, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року №301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за №249/26694.
В силу вимог пунктів 3-5 розділу ІІІ Інструкції Nє3505/5 у письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов'язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.
Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.
У разі закінчення терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта експерт втрачає право на проведення судових експертиз та експертних досліджень до підтвердження ним кваліфікації судового експерта.
Як встановлено колегією суддів, у наданому позивачем висновку експерта №82/24 від 11.09.2024 не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким проведено експертизу. Крім того, згідно даних Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво експерта Фраймович Л.В. анульовано 05.03.2024.
За вказаних обставин, даний висновок колегія суддів не може розцінити як належний та допустимий доказ у даній справі.
При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для відхилення висновку експерта №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024, сторонами у справі обґрунтованих сумнів в об'єктивності вказаного висновку не наведено. Викладені у апеляційній скарзі заперечення щодо даного експертного висновку не знайшли свого підтвердження, оскільки експертизу проведено судовим експертом відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Слободинською Тамарою Степанівною (свідоцтво №19196, видане ЕКК МВС України 23.03.2023 №2792), експертом при проведенні експертного дослідження дотримано усіх нормативно визначених умов та вимог, а також експерт обізнаний про передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
За вказаних обставин, апеляційний господарський суд вважає, що висновок експерта №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024 відповідає вимогам статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України у даній справі та підтверджує доводи позивача стосовно того, що спірні відео та публікація містять саме фактичні твердження, які виражають негативну конотацію щодо бренду «Champion»/«Чемпіон» та його власника ТОВ «Лімон».
Викладені в ньому заключення, на переконання колегії суддів, не можуть бути поставлені під сумнів у зв'язку із його складенням при дотриманні процедурних правил та на підставі дослідження достатньої сукупності матеріалів (об'єктів дослідження). відповідачами встановлені вище обставини належними засобами доказування не спростовано.
Відтак, колегією суддів встановлено, що у спірній публікації міститься інформація, що носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача.
Тому посилання відповідачів на те, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача та вказані висловлювання не стосуються позивача та не принижують ділову репутацію позивача є безпідставними.
Доказів спростування вказаної інформації відповідачами суду не надано.
Верховний Суд у постановах від 02.06.2021 у справі №755/17554/19, від 24.07.2024 у справі №682/6/23 та від 10.02.2021 у справі №753/338/19 вказував, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов'язана з «обов'язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов'язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» від 22 жовтня 2007 року).
Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов'язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес) (рішення Європейського суду з прав людини «Дорота Каня проти Польщі (No. 2)» «Dorota Kania v. Poland (No. 2)» від 04 жовтня 2016 року).
Положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов'язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та джерела цієї інформації.
Разом з тим, відповідачами вказаних вимог не дотримано.
Викладеного суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, а також як обґрунтовано зазначено позивачем в апеляційній скарзі не надав оцінку та не зазначив мотиви відхилення висновків семантико-текстуальних експертиз.
Крім того, у оскаржуваному рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення, що зумовило суд відмовити в задоволенні позову.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем у даному позові не заявлено про стягнення збитків у зв'язку з поширенням відповідачами недостовірної інформації, а відтак позивач у даному випадку не зобов'язаний доводити складу правопорушення, у тому числі наявність шкоди, яку не просить компенсувати.
Судом першої інстанції також зазначено, що у спірних публікаціях висловлюються власні судження автора сюжету щодо суспільно значимої теми функціонування нелегальних онлайн-казино в Україні із застосуванням критичного стилю викладення матеріалу.
Так, згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації, тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (постанова Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).
Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації.
Крім того, слід враховувати ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації, ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація, способи отримання інформації (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №911/994/23).
Водночас, відповідачі не наводили, а судом першої інстанції не зазначено та не обґрунтовано в чому полягає суспільний інтерес стосовно позивача, і що висвітлена відповідачем у статті інформація стосується суспільного інтересу у розумінні частини 2 статті 29 Закону України «Про інформацію».
До того ж, Верховний Суд виснував, що в умовах воєнного стану асоціювання певної фізичної або юридичної особи з країною-агресором, безумовно, має негативний характер, особливо якщо йдеться про співпрацю з країною-агресором чи сприяння їй у будь-якій формі. Вислови про пов'язаність суб'єкта господарювання з країною-агресором здатні завдати шкоди його діловій репутації, викликати негативні конотації у контрагентів, споживачів, ворожий настрій у суспільстві, а тому виклад відповідної інформації слід здійснювати обачно, спираючись на обставини, що підтверджуються доказами, мають високий ступінь достовірності та вірогідності, є взаємоузгодженими й достатніми (постанови Верховного Суду від 14.11.2023 року у справі № 910/8562/22 та від 06.02.2024 по справі №910/7750/22).
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції поширення спірних висловлювань призвело до порушення особистих немайнових прав позивача та приниження його ділової репутації.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи висновки, а викладені в рішенні місцевого господарського суду висновки, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/11614/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/11614/24 скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
1. Визнати недостовірною та такою, що посягає на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімон» (ЄДРПОУ 43618640) інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 на YouTube-каналі ТСН у відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:30 на вебсайті ТСН у публікації лід назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:06 в обліковому записі ТСН в соцмережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 ? та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 o 16:38 в обліковому записі ТСН в соцмережі X за посиланням https://x.com/tsnua/status/1819367083337306160, а саме інформацію наступного змісту:
1) «Сотні сайтів. Тисячі гравців. І мільярди гривень. Усе це - частина величезної мережі нелегальних онлайн-казино в Україні. І об'єднує їх - єдине програмне забезпечення, технічна платформа та платіжна системи. Називається Chcgreen. В мережі також відома під брендом Champion.
Тут прямо і відверто закликають - зроби власне підпільне казино. Тобто поруш закон. А вони дадуть софт, платежі, підтримку - все, "під ключ". Тобто відкрито спокушають злочином. І, на жаль, спокушають досить успішно».
2) «Але для ділків ця гра, як не дивно, іде не на гроші. Адже на кону дещо цінніше, бо на ділі Chcgreen та "Чемпіон", як кажуть експерти, - це потужна мережа для прикриття брудних нелегальних схем. Та найгірше у цій шахрайській рулетці те, що рулетка ця російська. Буквально».
3) «Але серед низки рекламних сайтів "Чемпіона" натрапляємо на дещо вкрай дивне. Ось кілька рекламних сайтів прямо пишуть, що реалізовують таку ж схему начебто для легального українського казино із ліцензією КРАІЛ. Та і назва його знайома - Champion Casino. І це дійсно офіційно ліцензоване державою казино. І дійсно належить товариству "Лімон".
4) «Тобто легальне українське казино називається як російська нелегальна мережа. Виглядає так. І працює так. То може це одне і те ж?»
5) «То може власники цього легального казино так і зробили? Скористалися розкрученою назвою, зареєструвати її як власну торгову марку і відповідно так співпрацювали із росіянами, уже під "дахом" офіційної ліцензії? І не виключено, що таким чином розповсюджується програмне забезпечення і ця мережа розширюється».
6) «Дивно, що легальне казино не помічає одного з найбільших шахраїв. Може, вони не такі вже й конкуренти? І тільки після нашого інтерв'ю цю частину сайтів таки прикрили. Але не всю схему. А ще цікавіше, хто ж все-таки стоїть на самій вершині цього бізнесу».
2. Зобов'язати ТОВ «Діджиталс Солюшнс» (ЄДРПОУ 45334297) та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (ЄДРПОУ 23729809) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ними недостовірну інформацію шляхом опублікування:
2.1. на вебсайті ТСН https://tsn.ua/ вступної та резолютивної частин рішення суду, а також під заголовком «Спростування недостовірної інформації, поширеної 02.08.2024 ТОВ «Діджиталіс Солюшнс» у публікації «Схема на мільярди! За мережею нелегальних онлайн-казино в Україні стоїть Москва!» тексту наступного змісту:
«Редакція вебсайту «ТСН» повідомляє, що інформація, поширена ТОВ «Діджиталс Солюшнс» (ЄДРПОУ 45334297) про ТОВ «Лімон» (ЄДРПОУ 43618640) та його бренд «ChampionCasino» на вебсайті ТСН https://tsn.ua, у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_12) є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.
Зазначена інформація видалена з вебсайту ТСН як така, що порушує право ТОВ «Лімон» на недоторканість ділової репутації».
2.2 в обліковому записі ТСН в соцмережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 та в обліковому записі ТСН в соцмережі X за посиланням https.//x.com/tsnua, опублікувати дописи під заголовком «Спростування недостовірної інформації, поширеної 02.08.2024 ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про ТОВ «Лімон» (ЄДРПОУ 43618640) та його бренд «ChampionCasino» у дописі під назвою «Схема на мільярди! За мережею нелегальних онлайн-казино в Україні стоїть Москва!», з гіперпосиланням на спростування зазначеної публікації, розміщене ТОВ «Діджиталс Солюшнс» (ЄДРПОУ 45334297) на вебсайт! ТСН https://tsn.ua/.
Спростування опублікувати не допускаючи власних коментарів, без права видалення публікації про спростування та відповідних дописів в соцмережах.
3. Зобов'язати ТОВ «Діджиталс Солюшнс» (ЄДРПОУ 45334297) та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (ЄДРПОУ 23729809) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду видалити повністю наступні інформаційні матеріали:
3.1. з вебсайту ТСН https://tsn.ua - публікацію від 02.08.2024 під назвою «Схема на мільярди: за мережею нелегальних онлайн-казино в Україні стоїть Москва», розміщену за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_13
3.2. з YouTube-каналу ТСНhttps://www.youtube.сom/@tsn (ідентифікатор каналу UCXoJ8kY9zpLBEz-8saaT3ew) - відеосюжет від 01.08.2024 під назвою «Схема на мільярди! За мережею нелегальних онлайн-казино в Україні споїть Москва!», розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4
3.3. з облікового запису ТСН в соцмережі Facebook - допис від 02.08.2024 з гіперпосиланням на публікацію під назвою «Схема на мільярди: за мережею нелегальних онлайн-казино в Україні стоїть Москва», розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6
3.4. з облікового запису ТСН в соцмережі X https://x.com/tsnua - допис від 02.08.2024 з гіперпосиланням на публікацію під назвою «Схема на мільярди: за мережею нелегальних онлайн-казино в Україні стоїть Москва», розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" (04080, м.Київ, вул .Кирилівська, буд.23, ЄДРПОУ 45334297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" (01042, м.Київ, вул.. Дорошенка Дмира, буд.18,офіс 421, ЄДРПОУ 43618640) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 4 542,00 грн., витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6813,00 грн.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (04080, м.Київ, вул .Кирилівська, буд.23, ЄДРПОУ 23729809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" (01042, м.Київ, вул.. Дорошенка Дмира, буд.18,офіс 421, ЄДРПОУ 43618640) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 4 542,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6813,00 грн.
Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/11614/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 14.07.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко