79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" липня 2025 р. Справа №907/766/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.
представники сторін:
позивача: Габор Наталія Миколаївна (особисто),
відповідачів: не з'явились,
третя особа: Габора Василь Іванович (особисто),
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Габор Наталії Миколаївни б/н від 01.04.2025 (вх. суду від 07.04.2025 №01-05/1028/25)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2025 (повну ухвалу складено 26.03.2025,головуючий суддя Пригара Л.І., судді - Лучко Р.М., Андрейчук Л.В.)
у справі №907/766/23
за позовом: Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни, с. Теребля, Закарпатська обл.
до відповідача 1 Відділу управління майном району Тячівської районної ради, м. Тячів, Закарпатська обл.
до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Рак Ганни Степанівни, с. Теребля, Закарпатська обл.
до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітар - Л», с. Теребля, Закарпатська обл.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , с. Теребля, Закарпатська обл.
про визнання права власності на свердловину №12, зареєстровану в Державному реєстрі артезіанських свердловин, споруду над нею, будівлю, земельну ділянку, відповідно до Державного акту на землю IV - ЗК №032816 від 23.10.1997, витребування майна в останнього набувача, визнання недійсними рішення виконкому Тереблянської сільської ради №5 від 22.02.2000, запису в реєстровій книзі №2 бюро технічної інвентаризації та виданого свідоцтва на право власності про розподіл адміністративно-побутової споруди (комплексу), шляхом заборони ФОП Рак Ганні Степанівні, Товариству з обмеженою відповідальністю “Вітар - Л», державним реєстраторам, нотаріусам та іншим державним установам (Держгеокадастру, Держгеонадра та іншим) вчиняти дії щодо продажу, передачі, дарування або інші дії, які можуть призвести до зміни останнього набувача, щодо спірного майна,
У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа № 907/766/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Габор Наталії Миколаївни, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача гр. Габора Василя Івановича до відповідача 1 Відділу управління майном району Тячівської районної ради, до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Рак Ганни Степанівни та до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітар - Л» про визнання права власності на свердловину №12, зареєстровану в Державному реєстрі артезіанських свердловин (системний номер 100877), побудовану над нею надкаптажну споруду загальною площею 10,50 кв.м., будівлю “Лазня» загальною площею 186,5 кв.м., земельну ділянку, на якій знаходиться свердловина №12 та будівля “Лазня», відповідно до Державного акту на землю IV - ЗК №032816 від 23.10.1997, що знаходяться за адресою: вул. Лікувальна, 1 “а», с. Теребля, Тячівський район, 3акарпатська область; витребування майна в останнього набувача, а саме, свердловини №12, зареєстрованої в Державному реєстрі артезіанських свердловин (системний номер 109464 від 27.01.2022) за ТОВ “Вітар - Л», споруди бюветного комплексу (насосної станції) загальною площею 29,43 кв.м., розташованої за адресою: с. Теребля, вул. Лікувальна, 4, Тячівський район, Закарпатська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2149147021244), 1/3 частки будівлі “Лазня» загальною площею 186,5 кв.м., розташованої за адресою: вул. Лікувальна, 1 “а», с. Теребля, Тячівський район, 3акарпатська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1779066621244), певної частини земельної ділянки, яка накладається, (кадастровий номер 212448700:03;005:0309) площею 0,04 га, яка знаходиться за адресою: вул. Лікувальна, б/н, с. Теребля, Тячівський район, Закарпатська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2508920921080); визнання недійсними рішення виконкому Тереблянської сільської ради №5 від 22.02.2000, запису в реєстровій книзі №2 бюро технічної інвентаризації та виданого свідоцтва на право власності про розподіл адміністративно-побутової споруди (комплексу).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2025 заяву Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області б/н від 14.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2486/25 від 14.03.2025) про забезпечення позову у справі №907/766/23 задоволено частково. Заборонено Фізичній особі - підприємцю Рак Ганні Степанівні, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо продажу, передачі, дарування або інші дії, які можуть призвести до зміни останнього набувача, щодо 1/3 частки будівлі “Лазня» загальною площею 186,5 кв.м., розташованої за адресою: вул. Лікувальна, 1 “а», с. Теребля, Тячівський район, 3акарпатська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1779066621244), споруди бюветного комплексу (насосної станції) загальною площею 29,43 кв.м., розташованої за адресою: с. Теребля, вул. Лікувальна, 4, Тячівський район, Закарпатська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2149147021244) та земельної ділянки площею 0,04 га, яка знаходиться за адресою: вул. Лікувальна, б/н, с. Теребля, Тячівський район, Закарпатська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2508920921080) до набрання законної сили рішенням суду в даній справі. Застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 10 000 грн (Десять тисяч гривень) у десятиденний строк із дня постановлення даної ухвали. В решті вимог, викладених Фізичною особою - підприємцем Габор Наталією Миколаївною, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області у заяві б/н від 14.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2486/25 від 14.03.2025) про забезпечення позову у справі №907/766/23, відмовлено.
24.03.2025 ФОП Габор Н.М. звернулась до суду першої інстанції з заявою, у якій просила скасувати застосоване судом в ухвалі від 19.03.2025 зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання останньої внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 10 000 грн, обґрунтовуючи вказане тим, що починаючи з 18.06.2018, вона позбавлена можливості реалізовувати свої правомочності щодо володіння, користування і розпорядження спірним майном внаслідок незаконних дій відповідача 2 - ФОП Рак Г.С.
За доводами позивача, ні ФОП Рак Г.С., ні ТОВ “Вітар - Л» не можуть наноситися будь-які збитки у зв'язку із забезпеченням позову, оскільки майно придбано незаконно (судом скасовано право власності відповідача 2 на свердловину №12 (будівлі, нерухомість та обладнання)), натомість, збитки протягом 7 років завдаються ФОП Габор Н.М., позаяк саме вона неправомірно позбавлена права власності на своє майно, яким упродовж 20 років володіла, користувалась та розпоряджалась.
На переконання позивача, суд, застосовуючи зустрічне забезпечення, проігнорував її майновий стан та не встановив, кому саме спричиняються збитки, з урахуванням обставин, встановлених судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі №5008/988/2011.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2025 у справі № 907/766/23 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Габор Наталії Миколаївни, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області б/н від 24.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2813/25 від 24.03.2025) про скасування заходів зустрічного забезпечення у справі № 907/766/23.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що скасування зустрічного забезпечення за клопотанням позивача не охоплюється правовим регулюванням приписів ст. 142 ГПК України, якими визначено чіткий та вичерпний перелік підстав для вчинення судом відповідної процесуальної дії.
Фізична особа-підприємець Габор Наталія Миколаївна не погодилась з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2025 та прийняти нове судове рішення, яким скасувати заходи зустрічного забезпечення.
Апелянт стверджує, що вжитий ухвалою суду першої інстанції від 19.03.2025 захід забезпечення позову не призводить до будь-яких збитків, оскільки не призупиняє здійснення відповідачем 2 господарської діяльності, тому немає підстав про застосування зустрічного забезпечення позову.
Скаржник також звертає увагу, що відповідач 2 не надав суду жодного розрахунку про нанесення ймовірних збитків.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, не було враховано майновий стан позивача та не взято до уваги обставини, встановлені судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі №5008/988/2011.
Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу у справі №907/766/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді - Панова І.Ю., Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Габор Наталії Миколаївни б/н від 01.04.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/1028/25 від 07.04.2025) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року у справі №907/766/23.
Ухвалою від 08.05.2025 розгляд справи призначено на 21.05.2025.
Судове засідання, призначене на 21.05.2025 не відбулося.
На підставі розпорядження керівника апарату від 26.05.2025 №131, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 визначено наступний склад суду: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, судді Зварич О.В., Панова І.Ю.
На підставі розпорядження керівника апарату від 28.05.2025 №142, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Зварич О.В. та Панової І.Ю., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 визначено наступний склад суду: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни б/н від 01.04.2025 (вх. суду від 07.04.2025 №01-05/1028/25) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2025 у справі №907/766/23; призначено справу № 907/766/23 до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2025.
Відводів вищезазначеному складу суду - сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 01.07.2025 ФОП Габор Наталія Миколаївна підтримала доводи апеляційної скарги, третя особа - ОСОБА_1 підтримав правову позицію позивача, сторони надали суду пояснення.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили.
Враховуючи те, що в ухвалі про призначення справи до розгляду, суд вказав, що неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, беручи до уваги процесуальні строки розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважала за необхідне розглянути подані апеляційні скарги у справі за участі сторін, що з'явились.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Габор Наталії Миколаївни, про скасування заходів зустрічного забезпечення у справі № 907/766/23.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.
Водночас стаття 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 ГПК України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.
Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції з метою збереження певного балансу сторін, ухвалою від 19.03.2025 застосував зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 10 000 грн (Десять тисяч гривень) у десятиденний строк із дня постановлення даної ухвали.
Водночас при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про скасування зустрічного забезпечення, обмежившись виключно тим, що процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав скасування зустрічного забезпечення (ст. 142 ГПК України).
При цьому, судом попередньої інстанції не надано правової оцінки клопотанню заявника на предмет його обґрунтованості, адже ч. 4 ст. 142 ГПК України передбачає, що заходи зустрічного забезпечення можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням сторони.
Так, частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін. Зазначений висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.
Водночас у матеріалах справи відсутнє клопотання заявника про застосування заходів зустрічного забезпечення та, при цьому, ним у заяві про забезпечення позову вказано про відсутність підстав для зустрічного забезпечення, оскільки на думку заявника застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову не спричинить понесення для відповідачів збитків.
Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, заперечень щодо таких тверджень позивача, відповідачі суду не заявляли, як і не надали розрахунок ймовірних, на їх переконання, розміру збитків, самостійно з клопотанням про зустрічне забезпечення - до суду не подавали.
З огляду на положення частини четвертої статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
Частиною 4 ст. 142 ГПК України зустрічне забезпечення може бути скасовано судом за вмотивованим клопотанням відповідача або іншої особи, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються у зв'язку з вжиттям заходів забезпечення позову.
Як було зазначено вище, позивач звернулась до суду з клопотанням про скасування зустрічного забезпечення, зазначала про скрутне майнове становище, відсутність збитків у відповідача тощо.
На підставі викладеного, колегія суддів критично оцінює висновки суду попередньої інстанції стосовно того, що стаття 142 ГПК України визначає вичерпний перелік підстав для скасування зустрічного забезпечення, оскільки насамперед в означеній статті не вказано, що такий перелік є вичерпним та враховуючи те, що частиною 4 такої статті передбачено, що сторона має заявити вмотивоване клопотання, то скасування заходів зустрічного забезпечення не може здійснюватись судом виключно з підстав зазначених у частинах 1-3 статті 142 ГПК України, а заявлене клопотання повинне оцінюватись судом на предмет його обґрунтованості, як це передбачено частиною 4 ст. 142 ГПК України.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є пенсіонеркою та згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області № 6291 2323 0739 0206 від 16.01.2025 її дохід за 2024 рік склав 27796 грн.
Таким чином, враховуючи подану заяву позивача про скасування зустрічного забезпечення позову, беручи до уваги те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом суду, а не його обов'язком та зважаючи на відсутність заперечень інших сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Габор Наталії Миколаївни про скасування зустрічного забезпечення.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2025 у справі № 907/766/23 від 06.01.2025 скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Габор Наталії Миколаївни б/н від 01.04.2025 (вх. суду від 07.04.2025 №01-05/1028/25) - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2025 у справі № 907/766/23 - скасувати. Прийняти нове судове рішення.
Клопотання Фізичної особи-підприємця Габор Наталії Миколаївни про скасування зустрічного забезпечення - задоволити.
Скасувати зустрічне забезпечення, вжите ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2025 у справі № 907/766/23.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець