Постанова
Іменем України
09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 331/3102/14-ц
провадження № 61-12691св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, -ОСОБА_10 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_10 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року (повне судове рішення складено 25 січня 2024 року) в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О.З.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , про визнання права власності та визначення часток співвласників.
Позов мотивований тим, що з 1977 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в б. АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2012 року встановлено факт того, що ОСОБА_1 є користувачем частини будинку за АДРЕСА_1 , що складається з кімнати 1-2 площею 15 кв. м, кухні 1-1 площею 6,1 кв.м, коридору 3 1 площею 4,1 кв. м, загальною площею 25,2 кв. м.
Крім того, ОСОБА_1 фактично користується сараєм літ.В розмірами 3,30х1,80 кв. м. Зазначена частка домоволодіння перейшла в користування позивача за побутовою угодою, укладеною 29 вересня 1977 року з особою, яка в той час володіла цією часткою. Право власності на неї ні за ким не зареєстроване. Відповідачі є співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлових будинків літ. А та літ. Б та надвірних побудов.
Позивачка зазначала, що, оскільки вона заволоділа часткою домоволодіння добросовісно, за згодою особи, яка фактично володіла цим майном до неї, і користується нею відкрито і безперервно на протязі 37 років, за свій рахунок утримує це майно, вона набула право власності на вищезазначену частку домоволодіння в порядку набувальної давності. У зв'язку з визнанням за нею права власності на частку домоволодіння підлягають зміні частки всіх інших співвласників домоволодіння.
ОСОБА_1 просила:
визнати за нею право власності на частку домоволодіння на АДРЕСА_1 , яка знаходиться в її користуванні загальною площею 40,1 кв. м, сарай площею 6 кв. м,
визначити частки всіх співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі судді Мінасова В. В., від 05 листопада 2014 року, з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року про виправлення описки:
позов ОСОБА_1 задоволено;
визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , які складаються з частка житлового будинку літ. Б, яка складається з кімнати 1-4 площею 14,8(15,3) кв. м, прибудови літ. б№, яка складається з кухні 1-3 площею 6,1 (6,4 кв. м), прибудови літ. бІ, яка складається з коридору 1-1 площею 2,7 кв.м, кладової 1-2 площею 1,4 кв. м - загальною площею 4,1 кв. м, козирка до прибудови літ. бІ, сараю літ.В, навісу літ.Т, 1/5 частини вбиральні літ. З, 1/5 частини паркану № 3, 1/5 частини воріт;
визначено частки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі: ОСОБА_5 - 1/16 частина домоволодіння; ОСОБА_6 - 1/16 частина домоволодіння; ОСОБА_4 - 1/16 частка домоволодіння, ОСОБА_7 - 1/16 частка домоволодіння, ОСОБА_3 - 13/50 частин домоволодіння; ОСОБА_8 - 17/200 частин домоволодіння; ОСОБА_11 - 17/200 частин домоволодіння, ОСОБА_2 - 21/100 частина домоволодіння.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
сторони в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність. Позивач на позові наполягає, відповідачі позов визнали. Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважав, що вимоги позову підлягають задоволенню з наступних підстав;
судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2012 року в справі № 2-о/0808/113/2012 встановлено факт того, що ОСОБА_1 є користувачем частини будинку за АДРЕСА_1 , що складається з кімнати 1-2 площею 15 кв. м, кухні 1-1 площею 6,1 кв. м, коридору 3- 1 площею 4,1 кв. м, загальною площею 25,2 кв. м. Згідно з довідкою квартального комітету № 33 від 24 лютого 2014 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 з 1977 року. Як вбачається з матеріалів інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , дослідженої в судовому засіданні за участю спеціаліста, право власності на домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_12 - 8/25, ОСОБА_3 - 19/100, ОСОБА_5 - 7/100, ОСОБА_13 - 7/100, ОСОБА_4 - 7/100, ОСОБА_7 - 7/100, ОСОБА_8 - 21/200, ОСОБА_11 - 21/200. Згідно висновку Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 24 листопада 1997 року, при визначенні часток співвласників не була врахована частина будинку літ.Б, яка на теперішній час знаходиться в користуванні позивачки. Право власності на цю частку домоволодіння ні за ким не зареєстроване. Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 11 січня 1954 року № 4 за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена площа користування в розмірі 910 кв. м. Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 11 січня 1954 року № 4 залишки земельної ділянки у розмірі 240 кв. м залишені в тимчасове користування. Фактична площа земельної ділянки складає 1150 кв. м;
згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 15 від 29 вересня 2014 року, проведеної експертом ТОВ «ЗМБТІ» Кобець Ю. В., у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 знаходиться частка житлового будинку літ.Б , яка складається з кімнати 1-4 площею 14,8 (15,3) кв. м , прибудови літ. б№, яка складається з кухні 1-3 площею 6,1 (6,4 кв. м), прибудови літ.бІ, яка складається з коридору 1-1 площею 2,7 кв. м, кладової 1-2 площею 1,4 кв. м - загальною площею 4,1 кв. м, козирка до прибудови літ. бІ, сараю літ. В, навісу літ. Т, 1/5 частини вбиральні літ. З, 1/5 частини паркану № 3, 1/5 частини воріт, і яка складає 11/100 часток домоволодіння. Розмір часток всіх співвласників з урахуванням частки домоволодіння, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , згідно того ж висновку експерта, складає: ОСОБА_5 - 1/16 частина домоволодіння; ОСОБА_6 - 1/16 частина домоволодіння; ОСОБА_4 - 1/16 частка домоволодіння, ОСОБА_7 - 1/16 частка домоволодіння, ОСОБА_3 - 13/50 частин домоволодіння; ОСОБА_8 - 17/200 частин домоволодіння; ОСОБА_11 - 17/200 частин домоволодіння, ОСОБА_2 - 21/100 частина домоволодіння;
відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Згідно статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Тому позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року:
апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2014 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на час розгляду справи скаржниця була співвласницею спірного домоволодіння, між тим до участі у справі залучена не була. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не надала жодного доказу порушення її права, факт передачі позивачці майна на підставі побутової угоди, виключає набуття нею права власності в порядку набувальної давності;
частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі N 504/2457/15-ц (провадження N 14-726цс19);
після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов'язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження;
в апеляційній скарзі ОСОБА_10 зазначала, що вона є спадкоємцем після своїх померлих батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , які були співвласниками 8/25 часток спірного будинку, проте на час розгляду справи суд не залучив її як спадкоємця матері, а батько ОСОБА_2 участі у розгляді справи не приймав;
апеляційний суд вважав, що доводи скаржника про вирішення судом першої інстанції питання про її права і обов'язки є неспроможними. За матеріалами справи та доданими до апеляційної скарги документами встановлено, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 був власником 8/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до договору по поділ спадщини між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_14 від 23 лютого 2010 року питання щодо розподілу частки померлої у домоволодіння АДРЕСА_1 не вирішувалося. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №472/02-31 від 23 лютого 2022 року, встановлено, що ОСОБА_16 за життя не надав згоди на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а тому у видачі свідоцтва на право власності на 2/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , після померлої ОСОБА_14 - ОСОБА_15 відмовлено. Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 був залучений до участі у справі як відповідач, отримував судові повістки (т. 1 а. с. 32), звертався із заявою про відсутність заперечень щодо виділу часток у домоволодінні (т. 1, а. с. 59), надавав згоду на оформлення самовільно побудованих споруд та житлової прибудови позивача у справі ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 62);
матеріали справи містять згоду співвласника, сусіда - ОСОБА_2 на оформлення самовільно побудованої споруди, в якій він зазначає себе власником 8/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 62). Вказана згода датована 30 жовтня 2012 року, тобто складена вже після смерті ОСОБА_14 - 24 травня 2009 року та оформлення договору про поділ спадщини між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . З урахуванням викладеного, на час ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 був титульним власником 8/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , не заперечував проти вимог позивача у справі - ОСОБА_1 , за свого життя рішення у справі не оскаржував. ОСОБА_15 в апеляційні скарзі зазначає, що питання щодо розподілу частки померлої ОСОБА_14 у домоволодінні АДРЕСА_1 не вирішувалося. Слід зазначити, що і на час подачі апеляційної скарги таке питання не вирішено. Укладаючи договір про поділ спадщини від 23 лютого 2021 року, питання щодо розподілу часток у домоволодінні АДРЕСА_1 між спадкоємцями свідомо не було вирішено, і як зазначає апелянт частка домоволодіння, яку вона вважає своєю спадщиною залишилась у користуванні ОСОБА_2 . Таким чином, скаржник протягом 13 років жодним чином не намагалася оформити і захистити свої права, які на її думку були порушені, такі права не оформлені і наразі, титульний власник спірної частки домоволодіння, яка входила у 8/25 часток домоволодінні АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , був обізнаний про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , залучений до участі у справі як відповідач, висловлював свою згоду щодо вимог позову, а тому відсутні підстави стверджувати що права скаржника ОСОБА_15 порушені ухваленням рішення у цій справі. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Аргументи учасників справи
30 серпня 2024 року ОСОБА_10 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року (повне судове рішення складено 25 січня 2024 року), у якій просила:
оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;
справу направити для розгляду апеляційної скарги апеляційним судом.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
внаслідок ухвалення незаконного судового рішення від 05 листопада 2014 року - в незаконний спосіб порушено (зменшено) ОСОБА_10 право спільної часткової власності на 11/100 часток будинковолодімня (8/23-17/100), а також-на 46,00 кв.м, земельної ділянки (241,30 кв м. -195,50 кв. м). Тому апеляційного суду не було жодних підстав для закриття апеляційного провадження з тих підстав, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя не стосувалося прав та інтересів ОСОБА_17 ( ОСОБА_17 ), як спадкоємця першої черги, та як співвласників спірного будинковолодіння;
позглядаючи апеляційну скаргу, Запорізький апеляційний суд припустився до істотних процесуальних правопорушень, не розглянувши по суті заявлене клопотання (разом з апеляційною скаргою), не витребувавши та не дослідивши матеріали спадкових справ (про що було заявлено відповідне клопотання), а також - не вчинивши процесуальні дії, спрямовані на залучення до участі у справі спадкоємців померлого відповідача ОСОБА_2 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року касаційну скаргу в частині її підписання ОСОБА_16 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року:
поновлено ОСОБА_10 строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року;
відкрито касаційне провадження у справі.
02 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 06 червня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2012 року в справі № 2-о/0808/113/2012 встановлено факт того, що ОСОБА_1 є користувачем частини будинку за АДРЕСА_1 , що складається з кімнати 1-2 площею 15 кв. м, кухні 1-1 площею 6,1 кв. м, коридору 3- 1 площею 4,1 кв. м, загальною площею 25,2 кв. м.
Згідно з довідкою квартального комітету № 33 від 24 лютого 2014 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 з 1977 року.
Відповідно до матеріалів інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , дослідженої в судовому засіданні за участю спеціаліста, право власності на домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_12 - 8/25, ОСОБА_3 - 19/100, ОСОБА_5 - 7/100, ОСОБА_13 - 7/100, ОСОБА_4 - 7/100, ОСОБА_7 - 7/100, ОСОБА_8 - 21/200, ОСОБА_11 - 21/200.
Згідно з висновком Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 24 листопада 1997 року, при визначенні часток співвласників не була врахована частина будинку літ.Б, яка на теперішній час знаходиться в користуванні позивачки. Право власності на цю частку домоволодіння ні за ким не зареєстроване. Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 11 січня 1954 року № 4 за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена площа користування в розмірі 910 кв. м. Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 11 січня 1954 року № 4 залишки земельної ділянки у розмірі 240 кв. м залишені в тимчасове користування. Фактична площа земельної ділянки складає 1150 кв. м.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 15 від 29 вересня 2014 року, проведеної експертом ТОВ «ЗМБТІ» Кобець Ю. В., у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 знаходиться частка житлового будинку літ.Б , яка складається з кімнати 1-4 площею 14,8 (15,3) кв. м , прибудови літ. б№, яка складається з кухні 1-3 площею 6,1 (6,4 кв. м), прибудови літ.бІ, яка складається з коридору 1-1 площею 2,7 кв. м, кладової 1-2 площею 1,4 кв. м - загальною площею 4,1 кв. м, козирка до прибудови літ. бІ, сараю літ. В, навісу літ. Т, 1/5 частини вбиральні літ. З, 1/5 частини паркану № 3, 1/5 частини воріт, і яка складає 11/100 часток домоволодіння. Розмір часток всіх співвласників з урахуванням частки домоволодіння, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , згідно того ж висновку експерта, складає: ОСОБА_5 - 1/16 частина домоволодіння; ОСОБА_6 - 1/16 частина домоволодіння; ОСОБА_4 - 1/16 частка домоволодіння, ОСОБА_7 - 1/16 частка домоволодіння, ОСОБА_3 - 13/50 частин домоволодіння; ОСОБА_8 - 17/200 частин домоволодіння; ОСОБА_11 - 17/200 частин домоволодіння, ОСОБА_2 - 21/100 частина домоволодіння.
На момент розгляду справи ОСОБА_2 був власником 8/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору по поділ спадщини між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_14 від 23 лютого 2010 року питання щодо розподілу частки померлої у домоволодіння АДРЕСА_1 не вирішувалося.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №472/02-31 від 23 лютого 2022 року, встановлено, що ОСОБА_16 за життя не надав згоди на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а тому у видачі свідоцтва на право власності на 2/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , після померлої ОСОБА_14 - ОСОБА_15 відмовлено.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 був залучений до участі у справі як відповідач, отримував судові повістки (т. 1 а. с. 32), звертався із заявою про відсутність заперечень щодо виділу часток у домоволодінні (т. 1, а. с. 59), надавав згоду на оформлення самовільно побудованих споруд та житлової прибудови позивача у справі ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 62). Матеріали справи містять згоду співвласника, сусіда - ОСОБА_2 на оформлення самовільно побудованої споруди, в якій він зазначає себе власником 8/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 62). Вказана згода датована 30 жовтня 2012 року, тобто складена вже після смерті ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року та оформлення договору про поділ спадщини між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу відповідного суб'єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (№ 61-17489св20) вказано, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах».
Касаційний суд вже зауважував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).
Касаційний суд вже вказував, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони (див. пункт 70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 522/10542/18 (провадження № 61-15485св24)).
У справі, що переглядається:
при закритті апеляційного провадження апеляційний суд вважав, що оскарженим судовим рішення про визнання права на частку в праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та визначення часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 права скаржниці ОСОБА_15 не порушені, оскільки скаржниця протягом 13 років жодним чином не намагалася оформити і захистити свої права, які на її думку були порушені, такі права не оформлені і наразі титульний власник спірної частки домоволодіння, яка входила у 8/25 часток домоволодінні АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , був обізнаний про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , залучений до участі у справі як відповідач, висловлював свою згоду щодо вимог позову;
у червні 2023 року ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та в апеляційній скарзі зазначала, що вона є правонаступником (спадкоємцем) після своїх батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , які були співвласниками 8/25 часток спірного будинку (а. с. 168 - 171, Том 1);
апеляційний суд не врахував, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони; апеляційну скаргу було подано ОСОБА_10 як правонаступником відповідача ОСОБА_2 , а не як особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; не вирішив відповідне процесуальне питання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 .
За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги по суті не перевірив та зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Тому ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко