Провадження № 11-кп/821/467/25 Справа № 697/3099/19 Категорія: ч. 3 ст. 297 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 липня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаряОСОБА_5 ,
за участі: прокурора обвинувачених: захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019250160000620 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Львове, Бериславського району, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, на момент вчинення кримінальних правопорушень не судимого, засудженого 22.11.2019 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у вигляді штрафу розміром 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень
засуджено за ч.3 ст.297 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч.1 ст.75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі п.п. 1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Остаточне покарання ОСОБА_8 призначено на підставі ч.4 ст.70 КК за сукупністю злочинів, на підставі ч.3 ст.72 КК покарання, призначені за даним вироком та вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2019 року, за яким засуджений за ч.1 ст.190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., ухвалено виконувати самостійно.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 , котрий апелянтом не оскаржується.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_8 , визнано винуватим в тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_7 , діючи групою осіб, 19.10.2019, близько 14.00 години, перебуваючи на території сільського цвинтаря «Харківка» в с. Степанці, Канівського району, Черкаської області, посягаючи на моральні устої суспільства та принципи загальнолюдської моралі, розуміючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, із могил, де поховані ОСОБА_12 (1915-1967) та ОСОБА_13 (1934-1947) демонтували і таємно викрали два металеві надгробки; із могили ОСОБА_14 (1953-1995) демонтували і таємно викрали один металевий надгробок вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_15 майнової шкоди на вказану суму; із могил, ОСОБА_16 (1898-1965) та ОСОБА_17 демонтували і таємно викрали два металеві надгробки вартістю 1000 грн. за один надгробок, чим спричинили потерпілій ОСОБА_18 майнової шкоди на загальну суму 2000 грн.; із могили ОСОБА_19 (1906-1995) демонтували і таємно викрали один металевий надгробок вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_20 майнової шкоди на вказану суму; із могили, ОСОБА_21 (1927-1927) демонтували і таємно викрали один металевий надгробок вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_22 майнової шкоди на вказану суму; із могил, ОСОБА_23 (1924-1975), ОСОБА_24 (1947-1947) та ОСОБА_25 (1949-1949) демонтували і таємно викрали три металеві надгробки вартістю 850 грн. за один надгробок, чим спричинили потерпілій ОСОБА_26 майнової шкоди на загальну суму 2550 грн.; із могил, ОСОБА_27 (1913-1999) та ОСОБА_28 (1939-1949), демонтували і таємно викрали два металеві надгробки вартістю 1000 грн. за один надгробок, чим спричинили потерпілій ОСОБА_29 майнової шкоди на загальну суму 2000 грн.; із могили ОСОБА_30 (1980-1980) демонтували і таємно викрали один металевий надгробок вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_31 майнової шкоди на вказану суму; із могили, де похована невідома особа, демонтували і таємно викрали один металевий надгробок, а всього викрали металевих надгробків на загальну суму 10550 грн., які в подальшому продали на пункт прийому металобрухту в м. Золотоноша, Черкаської області.
Окрім того, ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , групою осіб, 21.10.2019, близько 10.00 години, перебуваючи на території сільського цвинтаря «Рудка» в с. Степанці, Канівського району, Черкаської області, посягаючи на моральні устої суспільства та принципи загальнолюдської моралі, розуміючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, із могил, де поховані ОСОБА_32 (1870-1936), ОСОБА_33 (1913-1989), ОСОБА_34 (1960-2001) та ОСОБА_35 (1919-2000) демонтували і таємно викрали чотири металеві надгробки вартістю 700 грн. за один надгробок, чим спричинили потерпілому ОСОБА_36 майнової шкоди на загальну суму 2800 грн.; із могил, ОСОБА_37 (1907-1995) та ОСОБА_38 (1906-1991) демонтували і таємно викрали два металеві надгробки вартістю 1000 грн. за один надгробок, чим спричинили потерпілій ОСОБА_39 майнової шкоди на загальну суму 2000 грн.; із могили, ОСОБА_40 (1894-1991), демонтували і таємно викрали один металевий надгробок; із могил, прадіда ОСОБА_41 та прабаби ОСОБА_42 потерпілої ОСОБА_43 , демонтували і таємно викрали два металеві надгробки вартістю 1000 грн. за один надгробок, чим спричинили останній майнової шкоди на загальну суму 2000 грн., а всього вирали металевих надгробків на загальну суму 6800 грн., які в подальшому мали намір продати на пункті прийому металобрухту в м. Золотоноша, Черкаської області для отримання матеріальної вигоди.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , не заперечуючи доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, просить вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2025 стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання, виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання суду про призначення ОСОБА_8 покарання згідно з положеннями ч.4 ст.70 КК. Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.3 ст.297 КК до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільненим від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК. Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2019 стосовно ОСОБА_8 виконувати самостійно. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме помилково застосував положення ч.4 ст.70 КК, при призначенні покарання ОСОБА_8 , ухваливши вирок про призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, вирішивши, що покарання за цим вироком у вигляді штрафу має виконуватися самостійно. Однак, суд в даному випадку не повинен був застосовувати ч.4 ст.70 КК, оскільки вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2019 обвинуваченому ОСОБА_8 призначено покарання у виді штрафу, а оскаржуваним вироком від 19.03.2025 - позбавлення волі зі звільненням від його відбуванням з випробуванням, а відтак указані вироки необхідно виконувати самостійно.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачені та їхні захисники, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, захисників та обвинувачених, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Зі змісту ст.370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суд першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Доводи наведені прокурором в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційний суд вважає обґрунтованими.
Частина 4 ст. 70 КК визначає, що за правилами, встановленими у ч.ч. 1-3 ст. 70 КК призначається покарання, якщо після постановлення вироку по справі буде встановлено, що засуджений винен ще у іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» акцентовано увагу судів на необхідності точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 01.04.2024 (справа № 183/6854/20) висловила позицію щодо особливостей застосування ч. 4 ст. 70 КК, а саме вказала, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК.
Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про реальне відбування призначеного покарання зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі, з урахуванням попереднього вироку, не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особі призначено покарання, що належить відбувати реально, та новий, за яким вона звільнена від відбування покарання з випробуванням, виконується самостійно.
Попри зазначене, місцевий суд, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_8 , безпідставно застосував положення ч.4 ст.70 КК та призначив йому остаточне покарання з урахуванням покарання у виді штрафу, призначеного вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2019.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2019 щодо ОСОБА_8 набрав законної сили і на момент призначення остаточного покарання в цьому провадженні залишався незмінним, тому ухвалене рішення про реальне відбування покарання за цим вироком зберігає свою силу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК, передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та відповідної зміни вироку суду першої інстанції, із виключенням із його мотивувальної та резолютивної частин посилання про призначення ОСОБА_8 покарання згідно з положеннями ч.4 ст.70 КК.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 413, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання суду про призначення ОСОБА_8 покарання згідно з положеннями ч.4 ст.70 КК.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.3 ст.297 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК звільненим від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_8 виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4