Справа № 369/276/24
Провадження № 4-с/369/16/25
10.07.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Маснюк А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 до державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального-Західного МУМЮ (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни, стягувач: ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Яковенко Анатолій Вікторович у січні 2024 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою до державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального-Західного МУМЮ (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни, стягувач: ОСОБА_2 на дії державного виконавця.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрально-Західного МУМЮ знаходиться виконавче провадження №23092334, відкрите 24 листопада 2010 року за виконавчим листом виданим Києво-Святошинським районним судом Київської області на підставі рішення суду від 22 листопада 2010 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 жовтня 2023 року державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрально-Західного МУМЮ Міщенко Л.М., видано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за період з жовтня 2010 року по жовтень 2023 року, який складає 243 617,47 гривень.
Про наявність виконавчого провадження боржник не знав, а дізнався тільки при отриманні від Фастівського міськрайонного суду Київської області копії позовної заяви ОСОБА_2 до нього про стягнення пені по сплаті аліментів, в додатках, до якої знаходився оспорюваний розрахунок заборгованості.
Однак державний виконавець не перевіривши, чи відомо Боржнику про наявність відкритого виконавчого провадження, протиправно почав вчиняти виконавчі дії, а саме видав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, тому він підлягає до скасування.
На підставі викладеного, представник скаржника просив суд визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 27 жовтня 2023 року, складений державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрально-Західного МУМЮ Міщенко Л.М., в межах виконавчого провадження №23092334, яким було встановлено розмір заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 жовтня 2023 року в розмірі 243 617,47 гривень.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2024 року скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
20 травня 2024 року представником скаржника ОСОБА_1 - адвокатом Яковенко А.В. подано до суду заяву на усунення недоліків вказаних в ухвалі суду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2025 року провадження у справі за скаргою було відкрито та призначено до розгляду.
22 липня 2024 року на адресу суду від стягувача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких остання заперечувала проти задоволення поданої скарги, вважала її безпідставною та необґрунтованою. Зазначила, що боржнику було відомо про зобов'язання по сплаті аліментів, які він періодично сплачував, а тому скарга не підлягає до задоволення.
У судове засідання скаржник та представник скаржника не з'явилися, представник скаржника надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, скаргу підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_5 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області у судове засідання не з'явилися, були повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на момент розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, перевіривши матеріали скарги, дослідивши докази по справі, дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням в тому числі таких засад, як: верховенства права, обов'язковості виконання рішень та законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 447 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року у справі № 2-4607/10 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 , 19.11.1985 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 06.10.2010 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 . 19.11.1985 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 06.10.2010 року до досягнення дитиною 3-х річного віку.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ Міщенко Ларисою Миколаївною, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 23092334 станом на 01 жовтня 2023 року складає 243 617,47 грн.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Так, предметом скарги ОСОБА_1 є оцінка законності дій приватного виконавця щодо вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Заявник ОСОБА_1 зазначає, що він жодним чином не був повідомленим про відкриття виконавчого провадження №23092334, а виконавець у свою чергу почав вчиняти виконавчі дії, не пересвідчившись у тому, чи відомо боржнику про наявність відкритого виконавчого провадження. Заявник вказує, що зазначене свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду.
Згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, судові рішенню що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органі місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а ; випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом положень ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 вказаного Закону, виконавець зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення за наявності низки умов, зокрема якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили; виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; не пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 цього Закону; стягувач подав заяву про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню (висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №200/13920/19-а).
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом (постанова Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №806/2273/17 та постанова Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №908/309/21).
Зі змісту ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» також вбачається, що передбачені цим Законом права виконавця (як державного, так і приватного), в тому числі щодо отримання всієї необхідної інформації, виникають у нього лише під час здійснення виконавчого провадження, тобто після відкриття виконавчого провадження (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2022 року у справі №203/4640/21).
Також суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» прямо пов'язує початок примусового виконання рішення з моментом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і не містить положень про добровільне виконання рішення боржником після початку його примусового виконання, оскільки добровільне виконання боржником рішення суду можливо виключно до моменту звернення стягувача із заявою про примусове виконання такого рішення в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Скаржником не наведено об'єктивного нормативно-правового обґрунтування щодо порушень Закону та не надано належних доказів щодо допущених процесуальних порушень з боку державного виконавця під час вчинення відповідних виконавчих дій, не зазначено та не доведено до яких саме негативних наслідків для боржника призвели оскаржувані дії та рішення приватного виконавця.
Таким чином, врахувавши наведені норми права, належним чином дослідивши надані докази, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні скарги, оскільки боржником не надано жодного документального підтвердження того, що державний виконавець діяв не в межах Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні будь-які підстави для визнання протиправним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 жовтня 2023 року.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 81, 247, 259-261, 268, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 до державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального-Західного МУМЮ (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни, стягувач: ОСОБА_2 на дії державного виконавця, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту судового рішення .
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА