Справа № 369/2856/25
Провадження № 2/369/5888/25
09.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Маснюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/2856/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -
У лютому 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бондар Анна В'ячеславівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що 08 листопада 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/10919/19 з ОСОБА_2 було cтягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 (тепер прізвище - ОСОБА_4 ) на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21.08.2019 року.
Добровільно аліменти Відповідач не сплачував, тож Позивач отримала виконавчий лист та подала його до виконавчої служби за місцем проживання боржника, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження». 02 лютого 2021 року за заявою позивача було відкрито виконавче провадження № 64335185, на даний час виконавче провадження здійснюється державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області.
Станом на 12 лютого 2025 року заборгованість Відповідача по сплаті аліментів складає 234 415,70, що підтверджується розрахунком від Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області.
На даний час дитина - син ОСОБА_6 - проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Державним виконавцем вживаються заходи щодо стягнення аліментів, зокрема, постановою про накладення штрафу від 11 січня 2024 року державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області було накладено штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості аліментів, що складає 54 415,18 грн., але цей штраф також не було сплачено Відповідачем.
Крім того, відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 лютого 2025 року Відповідача було позбавлено батьківських прав в зв'язку зі невиконанням своїх батьківських обов'язків.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд:
1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 234 415 грн. 70 коп.;
2. Судові витрати по справі покласти на Відповідача;
3. Стягнути з ОСОБА_2 витрати на адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2025 року відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Представник позивача надала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся належним чином про дату час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не подав, правом на подання відзиву не скористався.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справ і, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з 03 червня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (актовий запис від 03 червня 2016 року № 180).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2021 у справі № 369/16015/20 шлюб сторін було розірвано (рішення набрало законної сили 01 квітня 2021 року).
За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10 серпня 2016 року, актовий запис № 266 складений 10 серпня 2016 року Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2019 року, у справі №369/10919/19 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
02 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сидоренко Р.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64335185 на підставі виконавчого листа № 369/10919/19, виданого 16 грудня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 17 грудня 2021 року зареєстровано шлюб (актовий запис від 17 грудня 2021 року № 2423. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище - « ОСОБА_4 ».
Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментам, виданого головним державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р., загальна заборгованість по аліментам у ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2025 року складає 234 415,70 грн.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
При розрахунку заборгованості суд бере до уваги подану позивачем Довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментам, видану головним державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р., згідно якої загальна заборгованість по аліментам у ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2025 року складає 234 415,70 грн.
Суд враховує, що даний Розрахунок, не оскаржувався сторонами в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні докази на спростування цього боргу, провадження по справі відкрито ще у лютому 2025 року та відповідач мав достатньо часу для подання доказів виконавцю щодо виконання рішення суду та внесення необхідних сум.
Отже, в період з 21 серпня 2019 року по 01 лютого 2025 року заборгованість відповідача складає 234 415,70 грн.
Стаття 196 СК України передбачає що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодного разу аліменти не сплачував, тому заборгованість із аліментів виникла з вини відповідача як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів, які не були сплачені);
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);
Q2 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).
Перевіривши подані суду розрахунки по аліментам, суд вважає, що розмір неустойки позивачем обраховано правильно.
Позивач просила суд, у зв'язку з вимогами ч. 1 ст. 196 СК України, стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 234 415,70 грн, оскільки сума пені не може перевищувати 100% заборгованості за аліментами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несплату аліментів за період з серпня 2019 року по лютий 2025 року підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 представляла адвокат Бондар Анна В'ячеславівна на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1820535, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС № 7811/10 та договору про надання правової допомоги №02/25-9 від 07 лютого 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (детального опису робіт, виконаних адвокатом, актів виконаних робіт, тощо). За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, а також згідно із п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 1 211,20 грн. в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 280 ЦПК України, ст.ст.180,182,183,192,194,196 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 234 415 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп. за період з 21 серпня 2019 року по 01 лютого 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. в дохід держави.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА