Справа № 369/9831/25
Провадження № 2-о/369/459/25
02.07.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря судового засідання Мельник А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -
У червні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту смерті її батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Мілове Старобільського району Луганської області. Як зазначає заявник, оскільки селище міського типу Мілове Старобільського району Луганської області станом на сьогодні є тимчасово окупованою територією України, у неї відсутні документи, які дозволяють зареєструвати смерть батька відповідно до вимог національного законодавства.
У зв'язку з цим заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження селище Мілове Старобільського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Мілове Старобільського району Луганської області внаслідок гострого інфаркту міокарду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.
Заявник у судове засідання не з'явилася, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, вимоги підтримала та просила задовольнити.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на час винесення рішення суду не надано.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 1993 року Меловським райвідділом ЗАГС Луганської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 23 лютого 1993 року зроблено відповідний запис за № 11. Батьками особи вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), між громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 10 липня 2021 року зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 10 липня 2021 року складено відповідний актовий запис №261. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03 травня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Меловським районним відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції «луганської народної республіки», складено відповідний актовий запис №56.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 6 від 25 квітня 2023 року (форма №106/у), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Мелове Меловського району, причина смерті ГІМ: гострий інфаркт міокарда.
Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи; згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та п. 1 ч.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17 березня 2011 року підставою для державної реєстрації є лікарське свідоцтво про смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у п.13 вказано, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 вся територія Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області, до складу якої входить селище Мілове, з 24 лютого 2022 року перебуває в тимчасовій окупації.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов'язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або посадовими особами, є недійсним і таким, що не створює правових наслідків.
Окрім цього, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів. Зокрема, належними відповідно до вимог ч.1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території селища Мілове Старобільського району Луганської області, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надані в якості доказів копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03 травня 2023 року, копія лікарського свідоцтва про смерть серії № 6 від 25 квітня 2023 року (форма №106/у), видані органами самопроголошеної ЛНР на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, хоча і не є документами встановленої форми про смерть, водночас вважаються доказами, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме у селищі Мілове Старобільського району Луганської області, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, оскільки судом не встановлено іншого.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, назначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 317 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Мілове, Старобільського району, Луганської області, Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, який на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті: ГІМ: гострий інфаркт міокарда.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА