Справа № 369/130/25
Провадження № 2/369/231/25
Іменем України
23.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Гребенюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати зареєстрований з відповідачем шлюб, з підстав, визначених ст.112 СК України. Посилаючись на те, що подружнє життя у них не склалося через різні погляди на сімейне життя, втрати почуття любов та порозуміння між подружжям, подальше спільне проживання та примирення між ними є неможливими, просила розірвати шлюб.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 13 лютого 2025 року з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
До початку судового засідання позивач подала письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, позов задовольнити та розірвати шлюб. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача та ухвалити у справі заочне рішення за згодою позивача.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу Українии побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
В силу положень ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч. 1 ст. 24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі, зареєстрованому 24 листопада 2007 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №4303, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.11.2007 р., яке знаходиться в матеріалах справи.
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні відносини між сторонами припинені, через відсутність взаєморозуміння, втрати почуття любові і поваги один до одного.
Спору про розподіл майна між сторонами на момент розгляду справи не має.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ч. 1 ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Надання строку на примирення суд вважає недоцільним, виходячи з такого.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем, зазначивши в позові про те, що заперечує проти примирення з ним. Також під час перебування справи в провадженні суду позивачка не висловила свого наміру на збереження сім'ї з відповідачем та на судове засідання подала заяву, в якій наполягає на розірванні шлюбу. Враховуючи принцип добровільності шлюбу, надання строку на примирення буде суперечить принципам моралі та інтересам позивача.
Встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Центрального відділу реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 24 листопада 2007 року, актовий запис № 4303, складеному Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, та враховуючи принцип диспозитивності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст.1, 3, 24, 56, ч. 3 ст. 105, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282, 354, 496, 497 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24 листопада 2007 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №4303.
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Центрального відділу реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 24 листопада 2007 року, актовий запис № 4303, складеному Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Оксана СКРИПНИК