Справа № 369/15155/24
Провадження № 2/369/3485/25
Іменем України
25.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Скрипник О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Гребенюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та стягнення пені,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати за нею право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути пеню за порушення умов договору у розмірі 122 757, 92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 , маючи на меті придбати квартиру у передмісті м. Києва, звернулася до ТОВ «Петрівський квартал 2», представники якого запропонували прийняти участь в якості приватного інвестора у будівництві багатоквартирного житлового будинку, будівництво якого було вже розпочате та здійснювалося за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт та укласти договори купівлі-продажу майнових прав на квартиру та купівлі-продажу деривативу (форвардний контракт).
18 грудня 2017 року були укладені наступні договори: між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , у якому позивач є покупцем, а відповідач - продавцем (далі договір 1); між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» договір купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту) за №50357-А-2 (далі договір 2). Того ж дня, 18 грудня 2017 року, договір 2 був пред'явлений до виконання відповідачу, про що складений відповідний Акт №50357-А-2 прийому-передачі (пред'явлення до виконання) форвардного контракту №50357-А-2.
Позивач за договором 1 у результаті вчинених дій набув правового статусу інвестора, що підтверджується попередньою довідкою ТОВ «Петрівський квартал» від 24 лютого 2020 року із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та виконав належним чином обов'язки за цим договором - сплатив пайові внески у повному обсязі, що підтверджується попередньою довідкою від 24 лютого 2020 року.
У подальшому, враховуючи те, що відповідно до п.1.1.1.2.1.3 договору 1, предметом договору передача відповідачем майнових прав, які належали позивачу прийняття у власність, позивач став очікувати завершення будівельних робіт на об'єкті будівництва.
Відповідно до п.1.4 договору 1 майнові права на квартиру АДРЕСА_4 в об'єкті будівництва передаються від продавця покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири (як сукупності майнових прав) за умови готовності до експлуатації завершеного будівництвом об'єкта будівництва, у строк визначений продавцем, за умови повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором 1.
Відповідно до п. 2.4 договору 1 орієнтовний строк готовності об'єкта будівництва до експлуатації визначено датою 31 грудня 2018 року. Разом з тим, відповідач, як сторона продавця договору, мав право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації об'єкта будівництва на строк до 6 (шести) місяців. У підсумку, враховуючи зазначений у п.2.4 договору 1 проміжок часу - шість місяців, як для зміни строку будівництва, так і для обрахування кінцевого терміну готовності до експлуатації об'єкту будівництва, а також те, що іншої дати окрім 31 грудня 2018 року, як дати, від якої слід обчислювати зміну строку будівництва не вказано, він мав бути готовим до експлуатації 01 липня 2019 року.
Однак, з невідомих причин всі роботи на об'єкті будівництва були повністю зупинені на початку січня 2021 року і з того часу по сьогоднішній день включно не здійснюються взагалі. Відповідач зупинку будівельних робіт на об'єкті будівництва нічим не пояснює та не обґрунтовує, жодних дій на виконання зобов'язань за договором 1 не вчиняє.
Дійсні обставини поставили під сумнів отримання позивачем права власності на майнові права на об'єкт інвестування (квартиру АДРЕСА_4 ) в об'єкті будівництва у порядок і спосіб, визначені умовами договору 1.
З метою врегулювання ситуації, що склалася, позивач, а також ініціативна група інвесторів ЖК «Петрівський квартал» у лютому поточного 2023 року, звернулись із колективним зверненням до Президента України з питання надання допомоги у вирішенні проблеми бездіяльності ТОВ «Петрівський квартал 2» та невиконання ним своїх зобов'язань перед інвесторами. За результатами звернення було отримано лише формальні відповіді від Офісу Президента України, Київської обласної військової адміністрації, що не вирішує жодних порушених питань.
Також, 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 особисто звернувся до відповідача із пропозицією про забезпечення належного виконання продавцем зобов'язань за умовами договору 1, однак, станом на сьогоднішній день жодної відповіді про розгляд надісланої відповідачу пропозиції, її задоволення або відхилення позивач не отримав.
Така бездіяльність відповідача свідчить про невиконання ним належним чином взятих на себе зобов'язань та порушення умов договору 1 в частині готовності до експлуатації об'єкта будівництва у встановлений строк, порушення прав позивача, що фактично позбавляє останнього можливості отримання права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , як на об'єкт інвестування, у визначеному порядку та на підставі п.1.4 договору 1.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату час та місце слухання справи сповіщений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 , маючи на меті придбати квартиру у передмісті м. Києва, звернулась до ТОВ «Петрівський квартал 2», представники якого запропонували прийняти участь в якості приватного інвестора у будівництві багатоквартирного житлового будинку, будівництво якого було вже розпочате та здійснювалося за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт та укласти договори купівлі-продажу майнових прав на квартиру та купівлі-продажу деривативу (форвардний контракт).
18 грудня 2017 року були укладені наступні договори: між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , у якому позивач є покупцем, а відповідач - продавцем (далі договір 1); між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» договір купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту) за №50357-А-2 (далі договір 2). Того ж дня, 18 грудня 2017 року, договір 2 був пред'явлений до виконання відповідачу, про що складений відповідний Акт №50357-А-2 прийому-передачі (пред'явлення до виконання) форвардного контракту №50357-А-2.
Позивач за договором 1 у результаті вчинених дій набув правового статусу інвестора, що підтверджується попередньою довідкою ТОВ «Петрівський квартал» від 24 лютого 2020 року із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та виконав належним чином обов'язки за цим договором - сплатив пайові внески у повному обсязі, що підтверджується попередньою довідкою від 24 лютого 2020 року.
У подальшому, враховуючи те, що відповідно до п.1.1.1.2.1.3 договору 1, предметом договору передача відповідачем майнових прав, які належали позивачу прийняття у власність, позивач став очікувати завершення будівельних робіт на об'єкті будівництва.
Відповідно до п.1.4 договору 1 майнові права на квартиру АДРЕСА_4 в об'єкті будівництва передаються від продавця покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири (як сукупності майнових прав) за умови готовності до експлуатації завершеного будівництвом об'єкта будівництва, у строк визначений продавцем, за умови повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором 1.
Відповідно до п. 2.4 договору 1 орієнтовний строк готовності об'єкта будівництва до експлуатації визначено датою 31 грудня 2018 року. Разом з тим, відповідач, як сторона продавця договору, мав право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації об'єкта будівництва на строк до 6 (шести) місяців. У підсумку, враховуючи зазначений у п.2.4 договору 1 проміжок часу - шість місяців, як для зміни строку будівництва, так і для обрахування кінцевого терміну готовності до експлуатації об'єкту будівництва, а також те, що іншої дати окрім 31 грудня 2018 року, як дати, від якої слід обчислювати зміну строку будівництва не вказано, він мав бути готовим до експлуатації 01 липня 2019 року.
Однак, з невідомих причин всі роботи на об'єкті будівництва були повністю зупинені на початку січня 2021 року і з того часу по сьогоднішній день включно не здійснюються взагалі. Відповідач зупинку будівельних робіт на об'єкті будівництва нічим не пояснює та не обґрунтовує, жодних дій на виконання зобов'язань за договором 1 не вчиняє.
Дійсні обставини поставили під сумнів отримання позивачем права власності на майнові права на об'єкт інвестування (квартиру АДРЕСА_4 ) в об'єкті будівництва у порядок і спосіб, визначені умовами договору 1.
З метою врегулювання ситуації, що склалася, позивач, а також ініціативна група інвесторів ЖК «Петрівський квартал» у лютому поточного 2023 року, звернулись із колективним зверненням до Президента України з питання надання допомоги у вирішенні проблеми бездіяльності ТОВ «Петрівський квартал 2» та невиконання ним своїх зобов'язань перед інвесторами. За результатами звернення було отримано лише формальні відповіді від Офісу Президента України, Київської обласної військової адміністрації, що не вирішує жодних порушених питань.
Також, 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 особисто звернувся до відповідача із пропозицією про забезпечення належного виконання продавцем зобов'язань за умовами договору 1, однак, станом на сьогоднішній день жодної відповіді про розгляд надісланої відповідачу пропозиції, її задоволення або відхилення позивач не отримав.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позову про визнання за ним майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва посилається на те, що він у повному обсязі сплатив ціну майнових прав за укладеним з відповідачем договором, однак, відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань та порушив умови договору в частині готовності до експлуатації об'єкта будівництва у встановлений строк, що фактично позбавило позивача можливості отримання ним права власності на майнові права на квартиру.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь яке майно, а також майнові права.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Згідно з абзацами 1, 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ОСОБА_1 , як інвестору, до завершення будівництва об'єкту нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , і введення її в експлуатацію, належать майнові права на цей об'єкт.
Враховуючи, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, а також, ураховуючи, що будинок за вищезазначеною адресою не було введено в експлуатацію, повну та своєчасну сплату позивачем пайових внесків, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на об'єкт нерухомого майна.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 14-606цс18.
Станом на момент подачі позову відповідачем своїх зобов'язань не виконано.
Згідно п. 6.2 Договору передбачено, що пеня у розмірі 0,1 % від ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення за недотримання умов передбачених п. 2.4 Договору, відповідач сплачує позивачу протягом 30 календарних днів з дати відмови покупця від договору та підписання сторонами додаткової угоди.
По договору № 34/ЛУ 24-А розмір пені обраховується з 365 днів X 336 323, 07 грн (ціна майнових прав на квартиру 336 323, 07 грн X розмір пені 0,1 %) = 122 757, 92 грн. (за один рік затримки введення об'єкту будівництва в експлуатації).
Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 122 757, 92 грн.
Відповідно до положень ст. ст. 626, 628, 629, 638-640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає і суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем на спростування проведеного позивачами розрахунку щодо розміру пені та штрафу не долучено будь-яких доказів, не подано інший контрозрахунок, зважаючи на погоджений строк сплати грошових коштів.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та стягнення пені - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», місце знаходження - вул. Соборна, 2В, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, ідентифікаційний код 40616059, на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 122 757, 92 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», місце знаходження - вул. Соборна, 2В, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, ідентифікаційний код 40616059, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211 гривень, 20 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Оксана СКРИПНИК