про повернення позовної заяви
"09" грудня 2010 р. № 6/1457-10
Суддя Демешин О. А., розглянувши матеріали позовної заяви вх. № 10268 від 08.12.2010 року за позовом Федерального державного унітарного підприємства „Державна транспортна компанія „Росія” до ТОВ „Авіакомпанія „Таврія” про стягнення 8 079, 55 доларів США.
Згідно п. 3, ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).
Так, відповідно ч. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” -з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті.
Крім того, у п.5 Роз'яснення від 04.03.1998 року № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” (зі змінами) Вищий арбітражний суд України дав такі вказівки: платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.
Однак, платіжне доручення № 368 від 25.11.2010 року, надане позивачем, не відповідає наведеним вимогам чинного законодавства України, оскільки позов про стягнення заявлено в іноземній валюті - 8 079, 55 доларів США, а мито сплачено в гривнях -650 грн. та платіжне доручення не містить відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується державним митом.
Відтак, додане до позовної заяви платіжне доручення № 368 від 25.11.2010 року не є належним доказом сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно п. 14 „Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита” - при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Крім наведеного, замість повного найменування відповідача позивачем вказано: ТОВ „Авіакомпанія „Таврія”.
Отже, позивач не надав суду доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, та не вказав повного найменування відповідача.
Відповідно п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
З вказаних підстав позовна заява підлягає поверненню без розгляду по суті.
Керуючись п. 2, 4., ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -
Позовну заяву повернути заявнику без розгляду.
Додаток на адресу Генерального представництва в Україні: лист від 25.11.2010 року №92/11-10, позовна заява з додатком, всього на 57 арк.
Суддя Демешин О.А.