Справа № 212/7632/25
2/212/4252/25
14 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Колочко О.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
02 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою від 04 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову, а саме сплати судового збору.
10 липня 2025 року до суду надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви та доданими до неї документами вважаю, що позов підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позивач у позовній заяві зазначає, що останнім відомим місцем перебування відповідача є адреса: АДРЕСА_1 , і на підтвердження зазначених обставин до позову додано акт про фактичне місце проживання особи, датований 20.03.2025.
Однак доданий до позову акт, який складений мешканцями буд. АДРЕСА_2 , не є підтвердженням зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1568661 від 14.07.2025 місце проживання (перебування) ОСОБА_2 в Україні не зареєстровано.
Відповідно до позовної заяви та доданих до неї копій документів, позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_2 є громадянин Республіки Таджикистан.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі- Закон), передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (стаття 16 Закону)
Відповідно до ст. 110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 60 Закону, подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за №11 від 21 грудня 2007 року, позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Відповідно до ч.2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.
У позовній заяві позивач зазначила, що неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Неможливість виїхати до місця проживання відповідача за станом здоров'я чи з інших поважних причин не обґрунтовано та документально не підтверджено. Також, не надано домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Угоди для визначення підсудності до матеріалів позову ОСОБА_1 не надано.
У разі, якщо позивачем буде доведено наявність обставин, за яких підсудність даної справи про розірвання шлюбу належить Покровському районному суду міста Кривого Рогу, сповіщення відповідача ОСОБА_2 повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.
Відповідно до ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Таким чином у разі відкриття провадження за даною позовною заявою суд зобов'язаний невідкладно надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно ст. 80 Закону, у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі - Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 липня 2008 року № 573/15264.
Позивачкою ОСОБА_1 не надано до суду належним чином засвідчений уповноваженим перекладачем або нотаріальний переклад на таджицьку мову,позовної заяви та доданих до неї документів, для вручення відповідачу через установи юстиції, та проведення окремих процесуальних дій за місцем проживання відповідача.
У відповідності до частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Роз'яснити позивачу вимоги статті 185 ЦПК України, якщо відповідно до ухвали у встановлений строк вимоги будуть виконані, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі невиконання вимоги суду, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 14 липня 2025 року.
Суддя О. В. Колочко