"06" грудня 2010 р.Справа № 34/139-10-4391
за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех»
про стягнення на суму 77868,45грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
В судовому засіданні приймали участь представники
від позивача: Огненний А.Б., діючий на підставі довіреності 309/2777 від 02.08.10р.;
від відповідача: Іванова Ю.М., діюча на підставі довіреності від 29.11.10р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча», звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех»про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 77868,45грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.10р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/139-10-4391.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов від 01.12.10р., згідно якого визнає позов у сумі 11022,47грн., що є сумою пені розрахованої виходячі з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня (ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання горошових зобов'язань”).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
17.05.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гідротех»(продавець) укладено договір №3120, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно спеціфікацій -затвор поворотний дисковий ЕР-2.1000.10.GB DN1000 PN10 із фланцами та кріпленням у кількості 2шт. за ціною 105240грн. за 1шт. без ПДВ, на загальну суму 252576грн. з ПДВ (п.п.1.1, 2.2 договору).
Протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»№13 від 01.07.2010р. затверджено статут Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», державну реєстрацію якого проведено 02.07.2010р.
Відповідно до п.1.2 даного статуту цей статут є новою редакцією статуту ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», яка розроблена на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-VІ.
Кількість та якість продукції визначені розділом 2 даного договору.
Порядок розрахунків запроваджено розділом 3 даного договору.
Відповідно до п.3.1 цього розділу оплата товару здійснюється шляхом 20%-ої передплати в національній валюті України.
Згідно п.3.2 вказаного розділу останні 80% від вартості продукції належить сплатити протягом 20 банківських днів після її фактичної поставки покупцю.
Після здійсненої 20%-ої передплати, ціна на товар залишається незмінною (п.3.3 даного розділу).
Якість та приймання продукції запрваджені у розділі 4 вказаного договору.
Розділом 5 зазначеного договору визначні строки та умови поставки.
Згідно п.5.1 вказаного розділу поставка продукції здійснюється відповідно до «Інкотермс-2000»на умовах DDU -м.Маріуполь протягом 90 днів з моменту отримання 20%-ої передплати.
У розділі 6 названого договору визначені умови відповідального збереження.
Розділом 8 вказаного договору встановлена відповідальність сторін.
Згідно п.8.4 цього розділу у випадку порушення п.5.1 даного договору продавець сплачує пеню у розмірі 0,3% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки. Оплата пені не звільняє продавця від виконання договірних зобов'язань.
Пунктом 9.1 даного договору встановлено строк дії договору з дня підписання по 31.12.2010р.
Додатковою угодою №1 від 17.05.2010р. до договору №3120 від 17.05.2010р. сторони погодили, що відповідно до п.1.1 вказаного договору та даної додаткової угоди, продавець зобов'язується додатково поставити, а покупець прийняти та оплатити устаткування - затвор поворотний дисковий ЕР-2.600.10.GB DN1000 PN10 із фланцами та кріпленням у кількості 7шт. за ціною 30520грн. за 1шт. без ПДВ, на загальну суму 256368грн. з ПДВ.
Пунктом 2 даної додаткової угоди визначено, що сума договору збільшується на 256368грн., у т.ч. ПДВ 42728грн.
На виконання умов зазначеного договору покупець здійснив попередню оплату/передплату/ на загальну суму 101785,80грн., про що свідчать платіжні доручення №17232 від 18.05.2010р. на суму 50512,20грн., №17235 від 18.05.2010р. на суму 51273,60грн. та довідка філії «Іллічівського головного відділення ПАТ Промінвестбанк у м.Маріуполь Донецької області»№09/851 від 01.11.10р.
У зв'язку з невиконанням прийнятого на себе зобов'язання за договором №3120 від 17.05.2010р. щодо своєчасної поставки продукції, протягом 90 днів з моменту отримання 20%-ої передплати, позивач звернувся на адресу відповідача із претензією від 23.08.2010р. вих№09/1-3-61 з вимогою сплатити нараховану на підставі п.8.4 зазначеного договору пеню за 7 днів прострочки у сумі 10687,81грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Посилаючись на вищезазначене, а також те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротех»в порушення умов договору №3120 від 17.05.2010р. та норм чинного законодавства України не виконало прийняте на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції, протягом 90 днів з моменту отримання 20%-ої передплати, публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача пені за 51 день прострочки у сумі 77868,45грн. станом на 06.10.10р.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча»на виконання п.3.1 договору №3120 від 17.05.2010р. здійснило попередню оплату на загальну суму 101785,80грн., про що свідчать платіжні доручення №17232 від 18.05.2010р. на суму 50512,20грн., №17235 від 18.05.2010р. на суму 51273,60грн. та довідка філії «Іллічівського головного відділення ПАТ Промінвестбанк у м.Маріуполь Донецької області»№09/851 від 01.11.10р.
Згідно п.5.1 договору №3120 від 17.05.2010р. поставка продукції здійснюється відповідно до «Інкотермс-2000»на умовах DDU -м.Маріуполь протягом 90 днів з моменту отримання 20%-ої передплати.
Проте, в порушення умов п.5.1 договору №0102/10 від 01.02.2010р. та норм чинного законодавства України товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротех»не виконало прийняте на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції, протягом 90 днів з моменту отримання 20%-ої передплати, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню за 51 день прострочки поставки продукції у розмірі 77868,45грн.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.
Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповіднодо п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 цього кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.549 даного кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 зазначеного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.8.4 договору у випадку порушення п.5.1 даного договору продавець сплачує пеню у розмірі 0,3% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки. Оплата пені не звільняє продавця від виконання договірних зобов'язань.
За змістом п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України юридичні особи є суб'єктами господарювання, особливості регулювання майнових відносин яких відповідно до п.2 ст.4 Господарського кодексу України визначені цим Кодексом.
З огляду на приписи названого законодавства норми Цивільного кодексу України застосовуються до господарських відносин з урахуванням спеціальних норм Господарського кодексу України.
Сторони у справі є суб'єктами господарювання, правовідносини яких регулюються договором, умовами якого обгрунтовані позовні вимоги та зміст якого сторонами визначений на свій розсуд.
Тобто умови про відповідальність згідно п.8.4 договору сторонами узгоджено на основі вільного волевиявлення та відповідають загальним умовам виконання господарських зобов'язань відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і у порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
За змістом ст.230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, на виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вказана норма Господарського кодексу України не ставить застосування штрафних санкцій в залежність від виду господарського зобов'язання (грошове чи негрошове).
Оскільки порушення встановлених строків постачання товару за договором є неналежним виконанням господарського зобов'язання, сторонами правомірно встановлена відповідальність за це порушення.
Викладене відповідає положенням Цивільного кодексу України, відповідно до п.3 якої однією із засад цивільного законодавства є свобода договору; та умовам ст.6 Цивільного кодексу України, сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідачем не виконані зобов'язання з передачі обладання у строки, визначені у п.5.1 договору, тому вимога позивача про стягнення пені та її розмір відповідає зазначеній угоді (п.8.4) та вимогам п.4 ст.231 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача у відзиві на позов про необхідність застосування до спірних відносин норм Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин
Так, згідно матеріалів справи, відповідач поставив позивачу обумовлену договором та додатковою угодою продукцію 29.10.2010р., про що свідчать видаткові накладні №291010 на суму 252576грн.з ПДВ та №291010-2 на суму 256368грн. з ПДВ.
Згідно п.3.2 договору №0102/10 від 01.02.2010р. решта 80% від вартості продукції підлягає сплаті на протязі 20 банківських днів після її фактичної поставки.
Станом на дату розгляду справи решта суми за обумовлену договором та додатковою угодою продукцію позивачем відповідачу не сплачена.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) суду першої інстанції, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що мають істотне значення, ненадання позивачем доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин внаслідок порушення зобов'язання та враховуючи, що нарахуванням неустойки за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення господарського зобов'язання і не може слугувати джерелом безпідставного збагачення, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені до 20000грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех»(65005, м. Одеса, вул.Градоначальницька, 41,оф.1, п/р26003180652200 у Акціонерно-комерційно-інноваційному банку „Укрсіббанку” м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35657643) на користь публічного акціонерного товариством «Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча»(87504, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, п/р26007480906000 у Центральному відділенні ПАТ «Донгорбанк»м.Маріуполі Донецької області, МФО 334970, ЄДРПОУ 00191129) пеню у розмірі 20000(двадцять тисяч)грн., витрати по сплаті держмита на суму 778(сімсот сімдесят вісім)грн.68коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Повний текст рішення складено 10.12.2010р.