Справа № 199/9235/25
(1-кп/199/1071/25)
іменем України
14.07.2025 м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження № 12025052230000206 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2025, відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Воля Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, українця, РНОКПП НОМЕР_1 , із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який навчається у Первомайському коледжі і який перебуває на лікуванні та матір похилого віку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді номера обслуги 4 розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_2 , старший солдат, зареєстрований та проживаючий у будинку АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.121 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6
потерпілий - ОСОБА_7
захисник - ОСОБА_8
обвинувачений - ОСОБА_3
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді номера обслуги 4 розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 28-33, 115-116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 08 квітня 2025 року приблизно о 23 годині 00 хвилин, перебуваючи у дачному поселенні «Шахтар», за координатами 48.46888 37.26237, що розташоване за адресою: Донецька область, Покровський район, поблизу с. Нове Шахове, під час словесного конфлікту з майстром-номером обслуги 4 розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи мету заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, взяв до рук ніж та наніс один удар на відмаш, в область лівої руки сержанта ОСОБА_7 , в результаті якого, останній, отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани лівого передпліччя, яка відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я, котра перебувала для лікування часу більше 6-ти, але не більше 21-ї доби.
Після чого наніс другий удар на відмаш, в область лівої частини тулуба ОСОБА_7 , в результаті якого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді різано-колотої рани живота зліва, проникаючої в черевну порожнину з ураженням великого чепця, шлунку та поперечно-ободової кишки, ускладненої гострою крововтратою та перитонітом, відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя під час спричинення.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_7 .
Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно вчинив злочин, вдарив ножем побратима, зачепив руку та частину живота, можливо, через те що був в напрузі у зв'язку з несенням служби та через проблеми в сім'ї - мати тяжко хвора, сина збила машина. Мати та син потребують лікування та перебувають на його утриманні. Він щиро жалкує про вчинене.
Потерпілий ОСОБА_7 суду повідомив, що у них з ОСОБА_3 гарні відносини, 07.04.2025 вони прибули з позицій, дуже погано себе почували, тому випили по 50-100гр горілки. Нормально спілкувалися і раптово у них виник словесний конфлікт із ОСОБА_3 , в ході якого ОСОБА_3 вдарив його ножем у його руку, а він намагався відштовхнути ОСОБА_3 і попав йому у щелепу, після чого ОСОБА_3 ножем вдарив його в ліву сторону живота, перев'язали інші хлопці.
Як зазначив потерпілий, він ОСОБА_3 знає більше року, конфліктів з ним не було, разом воювали, він був спокійний, досвідчений солдат настояний воїн. Потерпілий, просив призначити ОСОБА_3 покарання з визначенням іспитового строку, та не призначити реальне покарання, оскільки не має до ОСОБА_3 претензій, він дзвонив, просив вибачення.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, окрім визнання ним своєї вини, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Так, відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 09.04.2025 в якості речового доказу визнано ніж з рукояткою коричневого кольору; флісову кофту темно-зеленого кольору на якій наявні сліди речовини бурого кольору та флісові штани темно-зеленого кольору на яких наявні сліди речовини бурого кольору, що належать потерпілому ОСОБА_7 ; флісову кофту зеленого кольору на якій наявні сліди речовини бурого кольору та комуфляжні штани на яких наявні сліди речовини бурого кольору, що належать ОСОБА_3 .
Згідно висновку експерта №45 від 10.06.2025 у ОСОБА_7 за даними медичної документації на 08.04.2025р мали місце наступні тілесні ушкодження: різана рана лівого передпліччя та різано-колота рана живота зліва, проникаюча в черевну порожнину з ураженням великого чепця, шлунку та поперечно-ободової кишки, ускладнена гострою крововтратою та перитонітом. Різана рана лівого передпліччя відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я, котра потребувала для свого лікування часу більше 6-ти, але не більше 21-ї доби, спричинена від ріжучої дії гострим предметом до категорії яких можна віднести ніж. Різано-колота рана живота зліва, проникаюча в черевну порожнину з ураженням великого чепця, шлунку та поперечно-ободової кишки, ускладнена гострою крововтратою та перитонітом,-відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя під час спричинення на підставі «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень п.п.2.1.3. к,» затверджених Наказом Міністерства Охорони здоров?я України №6 від 17.01.1995р. Це поранення спричинене від однократної дії предмету з ріжуче-колючими властивостями до категорії яких можна віднести ніж.
За даними протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 встановлено, що він , «... я взяв його, та вдарив. Вдарив на відмаш, та попав в живіт...». За цих дій ОСОБА_7 могла бути спричинена колото- різана рана живота зліва, проникаюча в черевну порожнину з ураженням великого чепця, шлунку та поперечно-ободової кишки, ускладнена гострою крововтратою та перитонітом. За даними протоколу проведення слідчих експериментів за участі підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_7 , протоколу допиту останнього встановлено, що ОСОБА_7 ножем нанесені удари по лівій руці та в область живота зліва. За цих умов могли бути спричинені усі ушкодження у ОСОБА_7 , описані вище.
Відповідно до постанови про визнання речових доказів від 09.04.2025 в якості речового доказу визнано фрагмент грунту з вулиці з плямою речовини бурого кольору, та п'ять змивів з речовини бурого кольору.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаних в суді обвинуваченого та потерпілого у суду немає.
При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як такі, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Суд відносить визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, та каяття обвинуваченого до обставин, що пом'якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
5.Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, за місцем проживання скарг не надходило, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який навчається у Первомайському коледжі та який перебуває на лікуванні з діагнозом: інші внутрішньочерепні травми. Перелом пірамідної частини правої скроневої кістки з ліквором. Післятравмамтичний неврит лицьвого та слухового нерву.», та мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також тяжко хворіє та має діагноз «Стеноз аортального клапану» лікування якого можливе лише хірургічно.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі, потерпілий просив призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі, позицію обвинуваченого, який просив призначити покарання із застосуванням іспитового строку, захисник підтримав позицію обвинуваченого, також суд враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України.
Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 , без реального відбування покарання та прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, враховуючи обставини саме даного кримінального провадження та особу ОСОБА_3 , призначення покарання без застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, буде досить суворим, та становити надмірний тягар для ОСОБА_3 .
Крім вказаного, дійшовши висновку про доцільність звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує окрім позиції потерпілого ОСОБА_7 , щодо не позбавлення волі обвинуваченого, і бойовий досвід та знання ОСОБА_3 , отриманий ним з 22.10.2022, який наразі необхідний в лавах Збройних Сил України для захисту держави від військової агресії РФ.
6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Так, в межах даного кримінального провадження прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: КНП «Міська клінічна лікарня №16 «ДМР» та Національної служби здоров'я України пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 17180,26грн, які перерахувати в дохід Державного бюджету України.
Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав у повному обсязі.
При вирішенні цивільного позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як встановлено судом, у результаті спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , останній знаходився на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №16 «Дніпровської міської ради».
Так, згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16 «Дніпровської міської ради» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні 12 ліжко-днів, а саме з 09.04.2025 по 21.04.2025, вартість його перебування в лікувальному закладі склала всього 17180, 26 грн, а саме: витрати НСЗУ - 16 482, 94 грн., витрати місцевого бюджету - 697, 32 грн.
Згідно з приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров?я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Статтею 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладене, підлягає задоволенню цивільний позов прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: КНП «Міська клінічна лікарня №16 «ДМР» та Національної служби здоров'я України до ОСОБА_3 про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 17180,26грн.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 скасувати - звільнивши з-під варти негайно в залі суду.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 скасувати, звільнивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з-під варти негайно в залі суду.
Цивільний позов прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: КНП «Міська клінічна лікарня №16 «ДМР» та Національної служби здоров'я України до ОСОБА_3 про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Національної служби здоров'я України витрати пов'язані з лікуванням ОСОБА_7 в сумі 17 180.26 гривень, які перерахувати в дохід Державного бюджету України (рахунок UA978999980313080115000026011 отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський район/ 24060300 код отримувача (ЄДРПОУ ) 37993783, Казначейство України.
Речові докази:
-ніж з рукояткою коричневого кольору; зразок крові потерпілого ОСОБА_7 , зразок крові ОСОБА_3 , залишки змивів №1,2 на марлі; фрагмент ґрунту з речовиною бурого кольору № 2, змив з речовини бурого кольору № 6, змив з речовини бурого кольору № 5, змив з речовини бурого кольору № 4, змив з речовини бурого кольору № 3, змив з речовини бурого кольору № 1, зрізи нігтів ОСОБА_3 , змив з обох рук ОСОБА_3 ( зберігаються у камері схову речових доказів ВП №1 Покровського ГУ НП в Донецькій області під порядковим номером №441,468)- знищити;
-флісову кофту темно-зеленого кольору на якій наявні сліди речовини бурого кольору та флісові штани темно-зеленого кольору на яких наявні сліди речовини бурого кольору, що належать потерпілому ОСОБА_7 ( зберігаються у камері схову речових доказів ВП №1 Покровського ГУ НП в Донецькій області під порядковим номером №468)- повернути за належністю потерпілому ОСОБА_7 ;
-флісову кофту зеленого кольору на якій наявні сліди речовини бурого кольору та камуфляжні штани на яких наявні сліди речовини бурого кольору, що належать ОСОБА_3 ( зберігаються у камері схову речових доказів ВП №1 Покровського ГУ НП в Донецькій області під порядковим номером №468) - повернути за належністю ОСОБА_3 .
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпра ОСОБА_9