Справа № 199/5141/25
(2/199/3353/25)
Іменем України
02.07.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 16.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10003584857, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» надав відповідачу кредит у сумі 5900,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредити, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 5900,00 грн., у свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору.
05.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №556/ФК-22, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Діджи Фінанс», у тому числі відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №10003584857 від 16.04.2021 року. Внаслідок цього позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №556/ФК-22 від 05.09.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 21962,75 грн., із яких:
- 5900,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;
- 16062,75 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками.
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив та від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість у сумі 21962,75 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 18.04.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Напара М.В. надала до суду відзив на позов, у якому частково визнала позовні вимоги в частині стягнення загальної (орієнтовної) вартості кредиту, яка становить 7080,00 грн..
Також звертає увагу, що з 17.02.2015 відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та до теперішнього часу проходить військову службу, в результаті чого позивачем було здійснення нарахування відсотків за користування кредитними коштами всупереч вимогам п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просила суд позовні вимоги задовольнити частково.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Напара М.В. у судове засідання не з'явилась, просила справу слухати у її відсутність, про що зазначила у відповідній заяві.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10003584857, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» надав відповідачу кредит у сумі 5900,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредити, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 5900,00 грн., у свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору.
05.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №556/ФК-22, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Діджи Фінанс», у тому числі відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №10003584857 від 16.04.2021 року. Внаслідок цього позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №556/ФК-22 від 05.09.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 21962,75 грн., із яких:
- 5900,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;
- 16062,75 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави(в редакції згідно із Законом № 4213-IX від 14.01.2025 року).
Одночасно з цим, відповідно із Законом № 1357-IX від 30.03.2021 року, п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяв у наступній редакції: військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Як вбачається із довідкою т.в.о. начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 № 5973 від 06.05.2025 року, старший лейтенант ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 із 17.02.2015 року та до теперішнього часу проходить військову службу.
Також, згідно із довідкою командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 08 травня 2025 року № 6120 старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період із 01.05.2018 по 21.05.2018, із 14.12.2018 по 12.07.2019, із 11.12.2019 по 10.01.2020, із 04.02.2020 по 18.05.2020, із 28.05.2020 по 15.07.2020, із 20.07.2020 по 27.07.2020, із 19.04.2021 по 01.05.2021, із 01.05.2021 по 17.05.2021, із 03.06.2021 по 17.08.2021, із 28.082021 по 14.12.2021 років брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08 травня 2025 року № 6120 старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період із 01.05.2018 по 21.05.2018, із 14.12.2018 по 12.07.2019, із 11.12.2019 по 10.01.2020, із 04.02.2020 по 18.05.2020, із 28.05.2020 по 15.07.2020, із 20.07.2020 по 27.07.2020, із 19.04.2021 по 01.05.2021, із 01.05.2021 по 17.05.2021, із 03.06.2021 по 17.08.2021, із 28.082021 по 14.12.2021 років брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Отже, позивачем всупереч вимог п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, було здійснено нарахування відповідачу відсотків за користування грошових коштів, відповідно до кредитного договору №10003584857 від 16.04.2021 року.
Таким чином, суд погоджується із сумою заборгованості лише за тілом кредиту у розмірі 5900,00 грн., зазначеною позивачем у позовній заяві, а в частині позовних щодо стягнення суми заборгованості за простроченими відсотками, необхідно відмовити з вищенаведених підстав.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (§ 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (§ § 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
До позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» долучено: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року; додаткову угоду до Договору №10003584857 про надання правової допомоги від 02.04.2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правчиної (правової) допомоги; акт про підтвердження факту надання правчиної (правової) допомоги від 02.04.2025 року, відповідно до яких сума оплати за надані адвокатські послуги становить 9000,00 гривень та понесена позивачем.
Однак, як встановлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 650,00 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 281, 283, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором 10003584857 від 16.04.2021 року у сумі 5900 (п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) гривні 00 копійок.
В іншій частині позову, - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко