Справа № 607/17381/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/248/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.286 КК України
07 липня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року в кримінальному провадженні №12022211040001281,-
Вказаним вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (адреса місця знаходження м.Київ вул. Дегтярівська, 33-б, 2-й під'їзд, ідентифікаційний код юридичної особи 20080515) про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в сумі 33055,26 грн (тридцять три тисячі п'ятдесят п'ять гривень двадцять шість копійок) завданої ушкодженням здоров'я; 78 000 грн (сімдесят вісім тисяч гривень) витрат пов'язаних із стійкою втратою працездатності; 5 552,76 грн (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні сімдесят шість копійок) - спричиненої моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання, АДРЕСА_1 ) про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 194447,24 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста сорок сім гривень двадцять чотири копійки).
Цивільний позов ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заявлений в інтересах малолітнього ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання, АДРЕСА_1 ) про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).
В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Скасовано арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2022 року (справа №607/11524/22) на автомобіль NissanX-trail, р.н. НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_12 , шляхом заборони користування, розпоряджання та відчуження, після набрання вироку законної сили.
Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішено.
Згідно вироку суд першої інстанції визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_9 , відповідно до ст.68 Конституції України та ст.1, п.1 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про дорожній рух»), як особа - учасник дорожнього руху (водій транспортного засобу), зобов'язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі - Правила дорожнього руху або ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, зокрема знати, що відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я визначає перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, а згідно з пунктами 19, 31 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами (далі Перелік), затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №299 від 24 грудня 1999 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2000 року за №21/4252, станом на 30 серпня 2022 року, йому було протипоказано за станом здоров'я керувати транспортними засобами категорії «В», оскільки в період із 26 червня 1998 року по 19 серпня 2014 року у нього була виявлена та станом на 30 серпня 2022 року був наявний анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва), про що йому було достовірно відомо, у зв'язку з неодноразовим проходженням лікування зазначеної хвороби.
Однак, грубо ігноруючи вимоги вищевказаного Закону України «Про дорожній рух» та відповідно Переліку, 30 серпня 2022 року о 19 год 15 хв, обвинувачений - водій ОСОБА_9 , достовірно знаючи про свій хворобливий стан, і наслідки до якого він може призвести, під час керування транспортним засобом, в порушення вимог пункту 2.9 (б) Правил дорожнього руху керував автомобілем Nissan X-Trail р.н. НОМЕР_2 в хворобливому стані та рухався без пасажирів та без вантажу проїздом, що сполучає вул. Лучаківського та вул. Тролейбусну в м. Тернопіль, у напрямку вул. Тролейбусна.
Під час руху обвинувачений ОСОБА_9 не був достатньо уважний, не стежив належно за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3. (б) Правил дорожнього руху, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Перед виїздом на вул.Тролейбусна обвинувачений ОСОБА_9 зупинив керований ним транспортний засіб, щоб дати дорогу вантажному автомобілю - сідловому тягачу Volvo н.з. НОМЕР_4 із напівпричепом, який здійснював поворот із вул. Тролейбусна на проїзд до вул. Лучаківського.
Всупереч вимогам п.п. 10.1 та 10.9 Прави дорожнього руху обвинувачений ОСОБА_9 перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та не створюватиме небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, для забезпечення безпеки руху, розпочав рух заднім ходом з метою надання переваги в русі вантажному автомобілю Volvo н.з. НОМЕР_4 із напівпричепом, однак через свій хворобливий стан, під час руху заднім ходом не зміг обрати такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля Nissan X-Trail р.н. НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_10 , яка знаходилась на тротуарі, при в'їзді у двір будинку № 9Б, що по вул.Тролейбусна.
У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 спричинено відкриту травму правого гомілково-ступеневого суглобу у виді перелому медіальної (внутрішньої) кісточки і заднього краю дистального епіфіза (нижнього кінця) великогомілкової кістки, перелому тіла малогомілкової кістки у нижній третині та підвивиху стопи назовні з пошкодженням шкірних покривів в його ділянці по внутрішній поверхні раною, яка у своєму клінічному перебігу супроводжувались тривалими (більше як 21 день) розладом здоров'я і за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (п.п. 2.2.1 і 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995).
Порушення обвинуваченим ОСОБА_9 вимог п. 2.9.(б), 10.1, 10.9 ПДР України, перебуває у причинному зв'язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 .
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року скасувати та закрити кримінальне провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_9 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілій ОСОБА_10 та її малолітньому сину ОСОБА_11 в повній мірі.
Свої вимоги мотивує тим, що даний вирок підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а саме:
відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/120-22/9334-ІТ від 05.10.2022 на момент експертного дослідження: технічних несправностей рульового керування і гальмової системи автомобіля «NISSAN Х-TRAIL», р.н. НОМЕР_2 , не виявлено - ці системи перебували у працездатному стані. Також, цим експертним дослідженням не виявлено жодного спеціального чи спеціалізованого (тобто не передбаченого нормативною документацією підприємства-виробника) обладнання для керування цим автомобілем особами з інвалідністю;
згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/120-22/9345-ІТ від 25.10.2022р. під час безпосереднього огляду зовнішніх виступаючих частин автомобіля «NISSAN Х-Trail», н.з. НОМЕР_2 , слідів (пошкоджень, деформацій, потертостей, відбитків, нашарувань та ін.), характерних для контактування цього транспортного засобу із тілом пішохода під час наїзду не виявлено, а тому відповісти експертним шляхом на питання: «Якою частиною автомобіля Nissan X-trail, р.н. НОМЕР_2 скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_10 .?» і «В якому місці відносно елементів проїзної частини дороги скоєно наїзд автомобілем Nissan X-trail, р.н. НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_10 .?» - в рамках проведення даної експертизи не видалось можливим;
на відеозаписах (відеофайли ch06_20220830180233, ch03_20220830170018), які знаходяться на цифровому носії і є додатком до протоколу огляду документу від 01.09.2022р. чітко не видно моменту наїзду на потерпілу ОСОБА_10 ;
протокол огляду місця події складено не якісно без відображення місця наїзду на потерпілу, у план-схемі відсутні дані відомості;
згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.01.2023 року ОСОБА_10 встановлено III групу інвалідності на період до 01.02.2025 року. Однак, у матеріалів справи відсутні докази про продовження їй групи інвалідності і на час подання апеляційної скарги відсутня група інвалідності. Також, видана практичним психологом ОСОБА_13 30 січня 2023 року довідка спеціаліста про проведення психологічних консультацій сина потерпілої ОСОБА_11 видана через п'ять місяців після ДТП, а всього з малолітнім було проведено 4 зустрічі в січні-лютому 2023р. і відсутні докази того, що після цього малолітній ОСОБА_11 звертався до психолога з метою стабілізації психоемоційного стану, що на думку апелянта свідчить про недоведеність розміру втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань внаслідок заподіяних потерпілій ОСОБА_10 та її малолітньому сину ОСОБА_11 .
Обвинувачений ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився і заяв та клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав.
Захисник в судовому засіданні, пояснив, що дружина обвинуваченого по телефону повідомила його, що обвинувачений ОСОБА_9 не зможе з'явитися до суду через побутову травму, а тому захисник просив відкласти апеляційний розгляд.
Враховуючи відсутність доказів поважності причин нез'явлення обвинуваченого в судове засідання апеляційного суду та відсутність у даному випадку визначених ч.4 ст.401 КПК України обставин, за яких участь обвинуваченого в апеляційному розгляді є обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення апеляційного розгляду у відсутності обвинуваченого, який був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора і представника потерпілої, які заперечили проти доводів захисника і просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Перевіркою матеріалів провадження в ході апеляційного розгляду встановлено, що судовий розгляд даного провадження місцевим судом проведено повно та всебічно. Суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами кримінального провадження докази, перевірив усі обставини, що можуть мати значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин, викладених у вироку, належним чином мотивований та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України є правильною.
Так, вина ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у встановленому порядку, дослідженими у судовому засіданні та проаналізованими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку.
Так, подія кримінального правопорушення зафіксована даними, які містяться у у протоколі огляду від 01.09.2022р., в ході якого встановлено обставини, що зафіксовані відеозаписами камери зовнішнього відеоспостереження, встановленої на бетонній електроопорі, яка розташована на тротуарі поблизу буд №9Б по вулиці Тролейбусна, із виглядом в сторону вул.Лучаківського та з камери із виглядом на вул.Тролейбусна. Цими відеозаписами зафіксовано зокрема те, що о 18:13:47 на відео з'являється автомобіль Nissan X-Trail НОМЕР_2 , який рухається заднім ходом у напрямку до металевої огорожі, поблизу якої знаходиться потерпіла ОСОБА_10 зі своїми сином та братом ОСОБА_14 , і цей автомобіль рухаючись заднім ходом здійснює наїзд на пішохода ОСОБА_10 задньою лівою частиною, після чого в'їжджає в металеву огорожу та зупиняється, а потерпіла після наїзду впала на асфальт.
Крім того, обстановка на місці події після ДТП зафіксована в протоколі огляду місця події від 30.08.2022р. з доданими до нього план-схемою і таблицею ілюстрацій, згідно яких встановлено, зокрема те, що проїзна частина дороги по вул.Тролейбусна поблизу будинку 9 в місті Тернополі призначена для руху транспортних засобів у двох напрямках та має по одній смузі руху і є прямою без видимих повздовжніх чи поперечних ухилів із сухим, чистим асфальтобетонним покриттям без вибоїн чи інших механічних пошкоджень. Ширина проїзної частини дороги становить 6,30 м, ширина заїзду у двір будинку №9 по вул.Тролейбусна становить 9 м. Також в ході огляду місця події виявлено наступну слідову інформацію: автомобіль Nissan X-Trail р.н. НОМЕР_2 , який знаходиться частково на смузі руху до вулиці Лучаківського та частково задньою частиною в металевій огорожі із сміттєвими баками. Автомобіль передньою частиною направлений до вулиці Тролейбусна. Автомобіль знаходиться під кутом до проїзної частини дороги і має механічні пошкодження сконцентровані в задній частині: задня кришка багажника, задній бампер, пошкодження ЛФП правої частини, правого дзеркала заднього виду.
В ході судового розгляду на підставі сукупності досліджених судом доказів у цьому провадженні беззаперечно встановлено, що вказаним автомобілем Nissan X-Trail в момент події ДТП керував обвинувачений ОСОБА_9 .
Порушення обвинуваченим вимог статті 15 Закону України «Про дорожній рух» та пунктів 19, 31 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами (далі Перелік), затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №299 від 24 грудня 1999 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2000 року за №21/4252, підтверджується даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.10.2022р., в ході якого було вилучено лікарсько-трудову експертну справу №8357 на ім'я ОСОБА_9 , а також даними протоколу від 24.10.2022р., згідно якого в ході огляду документів цієї справи, зокрема медичної карти МСЕК №8357 на ім'я ОСОБА_9 , встановлено, що останній хворіє на хворобу Бєхтєрєва з 1990 року і йому встановлено другу групу інвалідності з 1998 року. Також, згідно з довідкою №481 від 28.09.2022р., виданою КНП «Міська комунальна лікарня №3», на основі проведеного медичного огляду ОСОБА_9 , 1962 р.н., інваліда другої групи загального захворювання (довічно), було встановлено протипоказ до керування транспортними засобами (наказ МОЗ України №299 від 24.12.1999 п.19, п.31).
Факт порушення обвинуваченим вимог пунктів 2.3. (б), 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху, що призвело до настання ДТП, підтверджується даними висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/120-22/9955-ІТ від 26.10.2022р., яким встановлено, що з технічної точки зору саме невідповідність дій водія автомобіля Nissan X-trail, тобто обвинуваченого ОСОБА_9 , вимогам п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України призвела до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а саме в ході експертного дослідження встановлено обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля Nissan X-trail вказаним вимогам пунктів цих Правил та невідповідність яким знаходилася в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Настання наслідків вчиненого обвинуваченим діяння, а саме заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, підтверджується даними висновків судово-медичних експертиз №639 від 30.09.2022р. і №761 від 28.11.2022р., а також додаткової судово-медичної експертизи №32 від 16 грудня 2024 року, з яких вбачається, що у потерпілої ОСОБА_10 при поступленні 30.08.2022 в стаціонар КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" було встановлено відкриту травму правого гомілково-ступневого суглоба у виді перелому медіальної (внутрішньої) кісточки і заднього краю дистального епіфіза (нижнього кінця) великогомілкової кістки, перелому тіла малогомілкової кістки у нижній третині, що віднесено до категорії тілесного ушкодження середньої тяжкості, утворення якого за обставин дорожньо-транспортної пригоди (наїзд на пішохода), не виключається.
Враховуючи наведені та інші встановлені вході судового розгляду обставини, докази яких детально проаналізовані в оскарженому вироку, апеляційний суд приходить до висновку, що діяння обвинуваченого ОСОБА_9 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, тобто як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Наведені в оскарженому вироку обставини вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення узгоджуються між собою і не містять суперечностей, а тому правильність висновків суду першої інстанції не викликає жодних сумнівів.
В апеляційній скарзі захисник наводить окремі відомості з висновків судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/120-22/9334-ІТ від 05.10.2022р. про відсутність технічних несправностей рульового керування і гальмової системи автомобіля «NISSAN Х-TRAIL», р.н. НОМЕР_2 , а також відсутність спеціального чи спеціалізованого обладнання для керування цим автомобілем особами з інвалідністю. Однак, захисник жодним чином не обґрунтував яким чином ці обставини спростовують факт події ДТП чи порушення обвинуваченим вимог п.п. 10.1, 10.9 ПДР. Аналізуючи доводи сторони захисту в цій частині апеляційний суд приходить до висновку, що вони жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції про невідповідність дій обвинуваченого як водія пунктам 10.1, 10.9 ПДР та наявність прямого причинного зв'язку їх недотримання з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Також, в апеляційній скарзі захисник наводить дані висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/120-22/9345-ІТ від 25.10.2022р., а саме що нею не дано відповідей на питання: «Якою частиною автомобіля Nissan X-trail, р.н. НОМЕР_2 скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_10 .?» і в якому місці проїзної частини дороги скоєно цей наїзд, оскільки під час огляду зовнішніх виступаючих частин автомобіля «NISSAN Х-Trail», н.з. НОМЕР_2 , не було виявлено характерних для наїзду на пішохода слідів.
Такі доводи апеляційної скарги аналогічні позиції сторони захисту під час судового розгляду цього провадження, яким суд першої інстанції дав належну оцінку і обґрунтовано відхилив, правильно зазначивши у вироку, що з досліджених під час судового розгляду доказів встановлено місце наїзду на потерпілу ОСОБА_10 , організація дорожнього руху та розташування учасників дорожнього руху, в тому числі припаркованих транспортних засобів. Також, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 здійснив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля марки Nissan X-Trail на потерпілу ОСОБА_10 . Вказана обставина окрім інших доказів підтверджується об'єктивними даними відеозаписів камер зовнішнього спостереження, які зафіксували події ДТП. Так, переглядом даних відеозаписів під час судового розгляду встановлено і детально описано у вироку хронологію подій, а саме, що на відео видно, як: о 18:13:32 на тротуарі поблизу металевої огорожі із сміттєвими баками знаходиться потерпіла ОСОБА_10 із сином та братом ОСОБА_14 ; о 18:13:47 на відео з'являється автомобіль Nissan X-Trail НОМЕР_2 , який рухається заднім ходом у напрямку до металевої огорожі, поблизу якої знаходиться потерпіла ОСОБА_10 із сином та братом ОСОБА_14 ; о 18:13:48 автомобіль Nissan X-Trail НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом здійснює наїзд на пішохода ОСОБА_10 задньою лівою частиною. Після цього о 18:13:49 автомобіль Nissan X-Trail НОМЕР_2 в'їхав у металеву огорожу та зупинився.
В ході огляду місця події виявлено наступну слідову інформацію: автомобіль Nissan X-Trail р.н. НОМЕР_2 , який знаходиться частково на смузі руху до вулиці Лучаківського та частково задньою частиною в металевій огорожі із сміттєвими баками. На автомобілі виявлено механічні пошкодження сконцентровані в задній частині: задня кришка багажника, задній бампер, пошкодження ЛФП правої частини, правого дзеркала заднього виду.
Таким чином, доводи захисника про відсутність слідів наїзду на пішохода на задній частині автомобіля, який після такого наїзду в'їхав цією ж частиною у металеву огорожу жодним чином не спростовують правильності висновків суду про доведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених в оскарженому вироку обставин.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що на відеозаписах, які є додатком до протоколу огляду документу від 01.09.2022р., чітко не видно моменту наїзду на потерпілу ОСОБА_10 , оскільки даними протоколу огляду документу від 01.09.2022р., який разом з додатками був досліджений під час судового розгляду і детально проаналізований у вироку встановлено, що додані до цього протоколу на цифровому носії відеофайли “ch06_20220830180233» та “ch03_20220830170018» містять зображення того, як о 18:13:48 автомобіль Nissan X-Trail НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом здійснює наїзд на пішохода ОСОБА_10 задньою лівою частиною.
Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі огляду місця події і в план-схемі до нього не зафіксовано місце наїзду на потерпілу ОСОБА_10 не спростовують факту здійснення такого наїзду, який підтверджується сукупністю інших доказів у цьому провадженні. Крім того, як видно з протоколу огляду місця події (т.1 а.к.п.194) він розпочався 30 серпня 2022 року о 19 год. 40 хв. у відсутності потерпілої, якій у зв'язку із заподіяними наїздом травмами надавалась медична допомога.
Як видно зі змісту вироку суд першої інстанції детально проаналізував показання обвинуваченого і доводи сторони захисту про відсутність в його діях складу інкримінованого правопорушення, навівши обґрунтовані мотиви їх відхилення. Зокрема, суд першої інстанції правильно вказав, що доводи обвинуваченого ОСОБА_9 щодо відсутності прямого умислу на вчинення злочину, у зв'язку із раптовим виникненням страху, чи іншого тривожного стану, що у свою чергу, виключає в його діях склад кримінального правопорушення є неспроможними, оскільки ч.1 ст.286 КК України передбачено необережну форму вини. Окрім цього, показання обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він уникав зіткнення з вантажним автомобілем спростовані даними досліджених під час судового розгляду відеозаписів з камер спостереження, з яких вбачається, що водій вантажного автомобіля Volvo н.з. НОМЕР_4 не подавав світлових сигналів водію ОСОБА_9 і не застосовував такі прийоми керування, які би поставили у небезпеку водія ОСОБА_9 чи інших учасників дорожнього руху. Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 розпочав рух заднім ходом після того, як передня частина вантажного автомобіля, а саме сідловий тягач паралельно проїхав транспортний засіб марки Nissan X-Trail під керуванням водія ОСОБА_9 , що спростовує показання обвинуваченого про рух вантажного автомобіля йому назустріч. Крім цього, з дослідженого відеозапису вбачається, що автомобіль марки Nissan X-Trail під час руху заднім ходом змінив траєкторію руху в напрямок, де знаходились потерпіла, її малолітня дитина та чоловік, зокрема біля огорожі зі сміттєвими баками.
За таких обставин та з урахуванням показань потерпілої і досліджених письмових доказів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 керував транспортним засобом всупереч лікарським протипоказанням та у зв'язку з наявною хворобою, рухаючись заднім ходом, не зміг обрати такі прийоми керування автомобілем, щоб мати змогу постійно та безпечно контролювати його рух, внаслідок чого допустив наїзд задньою частиною авто на пішохода ОСОБА_10 , порушивши вимоги п.п. 2.9б, 10.1, 10.9 ПДР України.
Перевіркою доводів апеляційної скарги та матеріалів провадження в ході апеляційного розгляду не встановлено жодних підстав для висновку про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого судом першої інстанції.
Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, апеляційним судом також не встановлено.
Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову, оскільки, приймаючи рішення про часткове задоволення позовів про стягнення моральної шкоди в користь потерпілої та її малолітнього сина, суд першої інстанції врахував доводи позовної заяви і, навівши у вироку належним чином встановлені обставини щодо характеру, обсягу, глибини та тривалості заподіяних потерпілим моральних страждань, правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди.
Так, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій в сумі 194447,24 грн. правильно враховано, що внаслідок спричиненого обвинуваченим ДТП потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості (відкриту травму правого гомілково-ступеневого суглобу та ін.), була госпіталізована і перенесла усвідомлення загрози її життю та життю її дитини, оперативні втручання і тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, що завдало їй моральну шкоду, яка полягала у сильних душевних переживаннях, фізичному болю після вчиненого ДТП, та інших негативних наслідках, що настали у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, стороннього догляду, емоційної напруги, тривоги, стресу, відчуття болю та безпорадності, страху за можливість рухатися. Також, внаслідок дій обвинуваченого, потерпіла була позбавлена фізичної можливості сприяти вирішенню повсякденних питань, продовжити активне соціальне життя, неможливості продовження звичного життя, прикладати зусилля для відновлення попереднього стану, проходила тривалу реабілітацію та отримала інвалідність ІІІ групи.
Також, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілої в інтересах її малолітнього сина в сумі 50 тис.грн. правильно враховано, що малолітній ОСОБА_11 перебував на місці вчинення правопорушення разом з матір'ю ОСОБА_10 і не зазнав ушкоджень лише тому, що вона встигла до моменту наїзду на неї відтягнути дитину в бік. Тому малолітній ОСОБА_11 внаслідок ДТП зазнав моральних збитків, що відобразилося на його емоційному стані, поведінці та повсякденних життєвих потребах і підтверджується довідкою спеціаліста про проведення психологічних консультацій малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якими встановлено, що подія ДТП спричинила виникнення психічної травми, у дитини були наявні: сильний переляк на місці події, який супроводжувався мимовільним виділенням сечі та калу; регресивна поведінка (повернення до форм поведінки, притаманних попередньому етапу розвитку) - тимчасова втрата навички самостійно ходити в туалет, використання пустушки; порушення сну - прокидання з криками; часті скарги на біль у животі, які не мають фізичної причини; прояви агресії - кусання дітей у садочку; відображення події у грі - повторюване моделювання ДТП (спосіб емоційного відреагування психотравмувальної події, який відповідає віку дитини).
Доводи апеляційної скарги про те, що групу інвалідності потерпілій не було продовжено після 01.02.2025р., а з її малолітнім сином було проведено лише чотири зустрічі з психологом в січні-лютому 2023 року, жодним чином не спростовують наведеного обсягу моральних страждань, які були перенесені потерпілою та її малолітнім сином.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до переконання, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, а тому не вбачає підстав для зміни в вироку і задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Керуючись ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року відносно ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий
Судді