Справа №461/5065/19
11 липня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова
в складі головуючого судді Мисько Х.М.
за участю секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 104548,95 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 10.05.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00602.003929413. Згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 56420 грн. зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами. Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого, станом на 14.06.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 104548,95 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та розрахунком заборгованості від 14.06.2019 року. У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.05.2019 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.09.2019 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк заборгованість за кредитним договором № Z62.00602.003929413 від 10.05.2018 року в сумі 104548,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1 921,00 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.10.2024 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.09.2019 року у справі №461/5065/19. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 24.09.2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.09.2019 року винесене у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
10.07.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кушніренко А.В. скерував на адресу суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, не може бути доказом, оскільки за його змістом неможливо довести суму основної заборгованості, нарахованих відсотків, комісії, штрафів чи пені, строків їх нарахування, тощо. Оскільки, вказаний розрахунок здійснений станом на дату подання позову, включає в себе суми основного боргу, заборгованості по відсоткам, комісією та пенею - вважаю, що обов'язковою умовою для стягнення заборгованості є можливість перевірити правильність її нарахування. З цією метою необхідним є встановлення порядку, строків і сум нарахування усіх зобов'язань з моменту укладення договору, у першу чергу для того, щоб визначити, чи має право Позивач на стягнення пені, строк позовної давності за якою становить 1 рік, не кажучи про інші нарахування. Представник відповідача вказує, що вказані суми боргу жодним чином не обґрунтовані та не доведені належними і допустимими доказами, такими, як виписка з банківського рахунку, яка обґрунтувала б строки та суми нарахування процентів. З доданих до позову доказів неможливо встановити порядок, строки та розміри процентів, що прийняті для обрахунку Позивачем, що унеможливлює перевірку правильності їх нарахування, не кажучи уже про обґрунтованість таких розрахунків. Крім того, представник відповідача зазначає, що пунктом 1.10 Кредитного договору Банком фактично було встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача АТ «Ідея Банк», згідно позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, наслідки неявки.
Представник відповідача скерував на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача. Позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. Крім того, відкликав клопотання про зупинення провадження та просив таке не розглядати та залишити без розгляду.
Згідно із ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно із ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності співвідповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10.05.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00602.003929413.
Згідно із кредитним договором позивач надав відповідачу кредит у розмірі 56 420,00 грн. зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Згідно з п.1.1 Кредитного договору № Z62.00602.003929413, банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 65420,00, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами, згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору № Z62.00602.003929413, банк надає кредит у день підписання договору, строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківській рахунок позичальника.
Згідно із п.1.3. кредитного договору, за користування кредитом, позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається яе змінна частина ставки, збільшена на 4,4% (маржу Банку).
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим (меморіальним) ордером.
Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 14.06.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 104548,95 грн. Остання сплата за кредитним договором здійснена 07.05.2019 року.
Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 14.06.2019 року.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки розрахунку у ОСОБА_1 станом на 14.06.2019 року виникла заборгованість, яка складається із наступного: основний борг 52 241,04 грн., прострочений борг 2762,27 грн.; прострочені проценти 5576,98 грн.; строкові проценти 90,25 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту 1918,28 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 18323,62 грн.; пеня за несвоєчасне погашення платежів 23636,51 грн., загальна сума заборгованості 104548,95 грн.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.05.2019 року на адресу ОСОБА_1 банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Також відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитись від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в раз отримання ним грошових коштів.
Разом з тим, враховуючи вказану норму права, ОСОБА_1 не відмовився від укладення такого кредитного договору. Тобто, позичальник погодився з усіма умовами кредитного договору та з власної волі, на власний розсуд взяв на себе зобов'язання виконувати умови такого договору.
Як вбачається з виписки, що долучена до матеріалів справи, відповідачем було здійснено платежі за кредитним договором 17.07.2018 в сумі 3045,00 грн., 07.05.2019 в сумі 1000,00 грн., 13.03.2020 в сумі 433,69 грн., 13.03.2020 в сумі 433,69 грн., 13.03.2020 в сумі 867,38 грн., 10.04.2020 в сумі 373,11 грн., 10.04.2020 в сумі 373,11 грн., 10.04.2020 в сумі 746,22,00 грн., 28.05.2020 у сумі 831,66 грн. 24.06.2020 року у сумі 698,37 грн.,24.06.2020 року у сумі 377,37 грн.,24.06.2020 року у сумі 1575,74 грн., 31.08.2020 у сумі 410,79 грн., 24.09.2020 року у сумі 168,18 грн., 23.10.2020 року у сумі 788,16 грн.,27.11.2020 року у сумі 727,27 грн., 21.12.2020 року у сумі 909,09 грн., 21.01.2021 року у сумі 363,36 грн., 22.02.2021 року у сумі 136,36 грн., 10.06.2021 року у сумі 772,72 грн., що фактично свідчить про визнання ним кредитної заборгованості та підтверджує отримання ним коштів відповідно до умов Кредитного договору.
З урахуванням наведеного, доводи представника відповідача, про те, що відповідач не був ознайомлений з договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.
Згідно з нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відповідачу банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Під час розгляду справи, надаючи оцінку дослідженим доказам, суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017 у частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту), залишку прострочених відсотків, який долучено позивачем до позову.
Однак, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої плати обслуговування кредиту у сумі 18 323,62 грн. та нарахованої плати за обслуговування кредиту у сумі 1918,28 грн. за кредитним договором Z62.00602.003929413 від 10.05.2018 року, суд враховує таке.
Пунктом 1.10. договору кредиту Z62.00602.003929413 від 10.05.2018 року встановлено, що обслуговування кредиту банком включає: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів України, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку, шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку, тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених, згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно п. 4.2. паспорту споживчого кредиту, банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3 % щомісячно від початкової суми кредиту.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Беручи до уваги те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору Z62.00602.003929413 від 10.05.2018 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея банк» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 84307,05 грн. - (104548,95 грн. загальна заборгованість) - 18323,62 грн. (прострочена плата за обслуговування кредиту), - 1918,28 грн. (нарахована плата за обслуговування кредиту).
Відповідно до приписів п.13 ч.3 ст. 2 ЦПК України, однією із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2100,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1549,07 грн. (з розрахунку грн. 84307,05 грн./ 113574,05 грн. Х 1921,00 грн. = 1549,07 грн.).
Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором Z62.00602.003929413 від 10.05.2018 року в сумі 84307,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1549,07 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.07.2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя Х.М.Мисько