ЄУН: 336/2475/25
Провадження №: 1-кп/336/991/2025
"14 липня 2025 р. Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
встановив:
Прокурором у судовому засіданні 14.07.2025 подано клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, наявні, тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу підстав немає.
Щодо наявних ризиків, вказав про вплив на свідків, переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. На думку прокурора, наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, вказав, що тривалий час не бачив дітей, знаходячись в умовах ізоляції від суспільства усвідомив скоєне.
Захисник заперечив проти клопотання прокурора та подав письмові заперечення.
В заперечення вказав, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, цивільну дружину та двох малолітніх дітей, а також бажає здійснювати військову службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно обвинувального акта, 28.01.2025, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля будинку № 79 по вулиці Магістральній у місті Запоріжжя, у період дії воєнного стану відповідно Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022, який продовжено до 08 лютого 2025 року на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2024 р. № 740/2024, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та почав забирати з його руки належний потерпілому мобільний телефон марки «ZTE» моделі «9047» синього кольору, в чохлі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картками ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 з номером НОМЕР_4 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 з номером НОМЕР_6 ., вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи складає 6130,35 грн.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_6 вимагав повернути вказаний телефон, ОСОБА_5 , не реагуючи на зазначені вимоги, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, з метою послаблення опору потерпілого наніс йому один удар кулаком руки в область щелепи зліва, від чого останній впав на землю та втратив свідомість, після чого наніс не менше двох ударів ногою в область ребер зліва ОСОБА_6 та зник з місця вчинення злочину разом з викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 6130,35 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчинений в умовах воєнного стану.
Так, суд не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину, який є відповідно до ст. 12 КК України особливо тяжким злочином, за формою вини є умисним, при доведенні вини за злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України обвинуваченому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі.
Також суд враховує не лише тяжкість правопорушення, але й наявну інформацію про особу обвинуваченого, вік обвинуваченого, який є раніше судимим.
При розв'язанні клопотання прокурора, судом окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставини, у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 є тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, а також форма вини і об'єкт посягання, відсутність міцних соціальних зв'язків і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду, впливання на свідків та потерпілого, які ще не допитані судом, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Реальним на даний момент є ризик переховування від суду, оскільки розуміючи яке покарання йому загрожує у разі доведення вини, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження та виконання завдань кримінального провадження передбачених ст. 2 КПК України. Також реальний на даний час є і ризик вчинення кримінального правопорушення, оскільки вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_5 було вчинено під час іспитового строку. Ураховуючи, що в судовому засіданні не всі свідки допитані, реальним є і ризик впливу на них.
Разом із тим, під час проведення судового засідання стороною захисту не висловлено, а тому судом не здобуто інформації про міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, які б переважили вищезазначені ризики та могли гарантувати бездоганну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також судом не здобуто інформації, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Окрім того, не можуть бути прийняті до уваги надані захисником обвинуваченого свідоцтва про народження дітей, оскільки згідно оригіналів останніх, батьком дітей ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 є ОСОБА_9 .
Письмова згода ВЧ НОМЕР_7 на прийняття ОСОБА_5 на військову службу також не приймається судом, оскільки не підтверджує дійсні наміри обвинуваченого. Окрім того, законом передбачено інший порядок зміни запобіжного заходу.
19.05.2025 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17.07.2025 року.
За таких обставин, суд вважає необхідним продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення застави.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 183, 314-316 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 вересня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 12 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1