ЄУН 337/2451/25
2/337/1587/2025
14 липня 2025 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Черкун Валентина Іванівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
22.05.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивує тим, що вказана квартира належала на праві власності її чоловіку ОСОБА_2 і увійшла до спадкової маси. Спадкоємцями за законом першої черги є вона як дружина та доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Останні подали нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті батька. Вона ж в установлений законом порядку звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка та приватним нотаріусом ЗМНО Черкун В.І. була заведена спадкова справа, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно. У зв'язку з цим вона не може в нотаріальному порядку оформити своє право власності на зазначену квартиру, яке набула правомірно, і звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 23.05.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання.
Цією ж ухвалою у приватного нотаріуса ЗМНО Черкун В.І. витребувана спадкова справа №63/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від приватного нотаріуса ЗМНО Черкун В.І. надійшли витребувані матеріали спадкової справи.
Ухвалою суду від 30.06.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, третіх осіб.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Борисова В.В. не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю та просять позов задовольнити.
Представник відповідача Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області - Молодецький Р.Ф. в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Третя особа - приватний нотаріус ЗМНО Черкун В.І. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність за наявними матеріалами.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та третьої особи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.
Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.06.1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Від цього шлюбу є дві доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Токмак Пологівського р-ну Запорізької області.
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала на праві власності померлому ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої 23.11.1994 ЖБК №3 «Ямальський» та зареєстрованої в Токмацькому бюро технічної інвентаризації 24.11.1994, реєстровий №234.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований у вказаній квартирі з 06.01.1989 по 03.04.2025 (знятий з облік у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ). На момент його смерті разом з ним за вказаною адресою також були зареєстровані ОСОБА_1 , 1948р.н., ОСОБА_3 , 1970р.н., ОСОБА_4 , 1983р.н.
Позивачка ОСОБА_1 як спадкоємиця за законом першої черги (дружина) у встановлений законом строк та порядку звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Доньки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали нотаріусу заяви про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_2
04.04.2025 приватним нотаріусом ЗМНО Черкун В.І. була заведена спадкова справа №63/2025, у Спадковому реєстрі №73897428, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час спадкова справа є чинною, свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Черкун В.І. від 09.04.2025 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки не були надані документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності спадкодавця на вказане нерухоме майно. Право власності було зареєстровано на паперових носіях Токмацьким БТІ в 1994, отримати підтвердження такої реєстрації неможливо у зв'язку з тимчасовою окупацією м.Токмак.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
В даному випадку суд враховує, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому законом порядку. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, в т.ч. з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст.392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивачка ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , оскільки є спадкоємицею за законом першої черги, на момент смерті спадкодавця проживала разом з ним та звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину у вигляді вищевказаного нерухомого майна нотаріусом було відмовлено у зв'язку з відсутністю інформації про державну реєстрацію права власності спадкодавця на спадкове нерухоме майно, що підтверджено належним чином - постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
При цьому, суд вважає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , спадкодавець ОСОБА_2 також набув правомірно в порядку викупу кооперативного житла на підставі довідки, виданої 23.11.1994 ЖБК №3 «Ямальський». Вказана довідка і відповідно право власності було зареєстровано в Токмацькому бюро технічної інвентаризації 24.11.1994, реєстровий №234, про підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням та посвідчувальним написом на технічному паспорті.
Разом з тим, на даний час перевірити цю реєстрацію нотаріус не зміг, оскільки вказане БТІ знаходиться на тимчасово окупованій території України та не здійснює свою діяльність, інформація про переміщення інвентарних справ на підконтрольну територію відсутня. Відомості про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні.
Однак, на думку суду, відсутність державної реєстрації права власності на квартиру в державному реєстрі за спадкодавцем ОСОБА_2 не позбавляє позивачку як спадкоємця за законом права на спадщину, оскільки вона належить їй з моменту відкриття спадщини.
Отже, позивачка ОСОБА_1 позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину у вигляді зазначеної квартири, яка залишилась після смерті її чоловіка, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).
На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивачки шляхом визнання за нею права власності на вищевказану квартиру.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.15,16,316,321,328,392,1216,1218,1223,1261,1268,1269,1297 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.А. Мурашова
14.07.2025