01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" грудня 2010 р. Справа № 19/178-10/10
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 19/178-10/10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побут ЛТД»,
м. Вишневе;
доВишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе;
про визнання права власності на земельну ділянку
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Мігович Г.Г., довіреність від 23.11.2010р. № 1/08-93;
Черній В.П., довіреність від 25.11.2010р. № 1/08-99.
До Господарського суду Київської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Побут ЛТД»(далі -позивач) до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку площею 1270,90 кв. м. за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, на якій розташована будівля, що належить позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення Договору купівлі-продажу від 15.03.1994р., укладеного між фондом комунального майна Києво-Святошинського району і малим підприємством «Волошка», правонаступником якого є позивач, до останнього перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування придбаної будівлі, яке не визнається відповідачем.
Ухвалою від 22.09.2010р., відповідно до резолюції В.о. голови господарського суду Київської області, справа прийнята до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно номер 19/178-10/10 та призначено судове засідання на 23.09.2010р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив з додатками, в якому відповідач проти позовних вимоги заперечує, посилаючись на те, що при переході права власності на будівлю за цивільно-правовою угодою у ТОВ «Побут ЛТД»не виникло права власності на спірну земельну ділянку.
Представник позивача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи, з метою надання йому можливості ознайомитись з відзивом відповідачва та доказами, доданими до нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 05.10.2010р.
В подальшому, ухвалами від 05.10.2010р. та від 26.10.2010р. розгляд справи відкладався, в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
16.11.2010р. до господарського суду Київської області через загальний відділ надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом.
Присутній в судовому засіданні 16.11.2010р. представник відповідача проти заявленого клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.
Також, представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою від 16.11.2010р. суд продовжив строк вирішення спору на пятнадцять днів до 07.12.2010р. та за клопотанням позивача відклав розгляд справи на 02.12.2010р.
Представник позивача у судове засідання 02.12.2010р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час проведення судового засідання.
Представники відповідача надали доповнення до відзиву та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи обмеженість строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, та з урахуванням приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, за відсутності представника позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
15.03.1994р. між фондом комунального майна Києво-Святошинського району (продавець) і малим підприємством «Волошка»(покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує через викуп майно згідно додатку до договору, зокрема будівлю, яка розташована за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15.
Відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Побут ЛТД», товариство створене в результаті приватизації майна малого державного комунального підприємства «Волошка» відповідно до Договору купівлі-продажу № 1-2554 від 15.03.1994р. і є правонаступником усіх його майнових і немайнових прав та зобов'язань.
При цьому, позивач вважає, що є власником земельної ділянки площею 1270,90 кв. м., на якій розміщена будівля ТОВ «Побут ЛТД» за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, в тому числі: під забудовою - 672,48 кв.м.; під асфальтом - 226,14 кв.м.; під рампою - 55,2 кв.м., оскільки на момент продажу власником земельної ділянки, на якій розміщена придбана ТОВ «Побут ЛТД»будівля, належала до комунальної власності Києво-Святошинського району.
Таким чином, до МПП «Волошко», правонаступником якого є ТОВ «Побут ЛТД», згідно з положеннями на статті 30 Земельного кодексу України, 1990 року (чинного на дату укладення Договору купівлі-продажу № 1-2554 від 15.03.1994р.) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності на земельну ділянку, площею -1270,90 кв.м., за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на підпункти «г», «ґ»пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, якими визначено, що: громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (п. 7 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), одержані ними до 1 січня 2002р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством; при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України (1990 року) до набувача від відчужувана переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
А також на те, що згідно рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради № 7 від 27.01.1994р. та рішення 2 сесії 22 скликання Вишневої міської ради від 15.12.1994р. на замовлення та за рахунок ТОВ «Побут ЛТД»Українським державним науково-виробничим інститутом «Укргеоінформ»виконано комплекс топографо-геодезичних робіт та складено юридичні документи по встановленню зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою ТОВ «Побут ЛТД»по вул. Жовтнева, 15 в м. Вишневе. Виконані роботи оформлені в Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою ТОВ «Побут ЛТД» - 1997р. по вул. Жовтнева, 15 в м. Вишневе.
При цьому, зазначений технічний звіт відповідає вимогам, викладеним в чинних Правилах забудови території Київської області, затвердженими рішенням Київської обласної ради від 19.06.2003р. № 096-08-ХХІУ та був погоджений головним інженером - землевпорядником виконавчого комітету Вишневої міської ради. Згідно Форми 6-зем вказана ділянка на дату звернення до Вишневої міської ради та до суду знаходиться у користуванні ТОВ «Побут ЛТД».
Відповідно до приписів ст. 186 Земельного кодексу України, лише погоджені та затверджені органами місцевого самоврядування матеріали інвентаризації земельної ділянки можуть бути підставою для виготовлення державного акту на право власності на землю.
Також, позивач вказує на те, що згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Проте, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Приписами статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення; при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з умов Договору купівлі-продажу від 15.03.1994р. МП «Волошка», правонаступником якого є позивач, було придбано майно, зазначене в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. При цьому, в договорі та додатку № 1 до нього відсутнє посилання на те, що до покупця майна переходить земельна ділянка площею 1270,90 кв. м., за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15.
Крім того, на вимогу суду позивач не надав доказів, які підтверджують, що на момент продажу майна земельна ділянка площею 1270,90 кв. м., за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, належала на праві власності або постійного користування МП «Волошка».
Однак, позивачем було надано суду копію рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради народних депутатів від 02.10.1997 № 25/45, яким земельну ділянку в розмірі 1270,90 кв. м. по вул. Жовтнева, 15, м. Вишневе передано в постійне користування ТОВ «Побут ЛТД».
Проте, відповідач надав довідку № 782 від 27.09.2010р. Архівного відділу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, в якій зазначено, що по документах архівного фонду Вишневої міської ради в протоколах засідань виконкому за 1997 рік рішення від 02.10.1997р. № 25/47 «Про передачу земельної ділянки № 000254 розміром 1271 кв. м. товариству з обмеженою відповідальністю «Побут ЛТД»в постійне користування не виявлено.
Оригінал зазначеного рішення позивачем суду представлено не було.
Крім того, позивач надав суду Договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003р. та докази внесення орендної плати за користування за січень-жовтень 2010 року. Також, на запит суду надійшла відповідь з ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, якою підтверджено сплату позивачем орендної плати за земельну ділянку площею 0,1271 га, яка розташована на території Вишневої міської ради, за 2008, 2009, 2010 роки.
Отже, зазначені докази свідчать про користування позивачем спірною земельною ділянкою на умовах оренди.
Оскільки при переході права власності на будівлю за цивільно-правовою угодою у ТОВ «Побут ЛТД»не виникло права власності на земельну ділянку по вул. Жовтнева, 15 в м. Вишневе, тому останній має право на отримання її у власність згідно з приписами чинного земельного законодавства.
Так, пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користуванняземельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; поновлення договорів оренди землі.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, визначений у статті 128 Земельного кодексу України.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач у порядку, визначеним ст. 128 ЗК України, з заявою (клопотанням) про придбання у власність спірної земельної ділянки шляхом її викупу до Вишневої міської ради не звертався.
Згідно ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України, підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки.
Рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 1270,90 кв. м., за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, Вишневою міською радою не приймалось.
Крім того, нормами чинного земельного законодавства не передбачена безоплатна передача земельних ділянок комунальної власності юридичним особам.
Таким чином, враховуючи викладене вище, Господарський суд Київської області встановив, що у позивача станом на день звернення з позовом у даній справі відсутнє право власності на земельну ділянку, а отже відсутнє і право на його захист шляхом визнання, в порядку, передбаченому ст. 152 Земельного кодексу України.
Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Лише, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Між тим, з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата складання та підписання повного тексту рішення -13.12.2010 р.