01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" грудня 2010 р. Справа № 7/189-10
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Лігобуд», м. Київ,
до Приватного підприємства «Будівельний транспортний сервіс», с. Лісники, Києво-Святошинський район, Київська область,
про стягнення 35 064,99 грн.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Савченко С.М. -представник за довіреністю №51 л від 10.02.2010 року;
від відповідача: не з'явились;
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Лігобуд»(далі -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою №264л від 02.11.2010 року (вх. №5029 від 03.11.2010 року) до Приватного підприємства «Будівельний транспортний сервіс»(далі -відповідач) про стягнення 35 064,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг автомобільним транспортом б/н від 11.06.2009 року, а саме щодо оплати в повному обсязі вартості наданих послуг, а тому просить суд стягнути з відповідача 17 000,00 грн. суму основного боргу, 14 786,15 грн. пені, 1 086,18 грн. 3% річних та 2 192,66 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2010 року було порушено провадження у справі № 7/189-10 та призначено її розгляд на 18.11.2010 року.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 18.11.2010 року представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, розгляд справи було відкладено на 09.12.2010 року.
У судовому засіданні 09.12.2010 року представник позивача у справі надав суду копії платіжних доручень №681 від 10.11.2010 року на суму 10 000,00 грн. та №692 від 16.11.2010 року на суму 7 000,00 грн., якими підтверджується сплата відповідачем суми основного боргу, а відтак представник позивача просив суд стягнути з відповідача 14 786,15 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 1 086,18 грн. 3% річних та 2 192,66 грн. інфляційних втрат.
У судове засідання 09.12.2010 року представник відповідача у справі, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 09.12.2010 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
11.06.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Лігобуд»(в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Лігобуд», виконавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Будівельний транспортний сервіс»(замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір про надання послуг автомобільним транспортом (далі -договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом установленого в договорі строку надавати за плату послуги із перевезення ґрунту автомобільним транспортом -КАМАЗ, вантажопідйомністю 25 т, з пункту завантаження до пункту розвантаження на відстань 10 км з 8-00 до 20-00 години щоденно, а замовник зобов'язався оплачувати такі послуги.
Як визначено п. п. 2.1.- 2.2. договору, вартість послуг із перевезення товару виконавцем становить 6 грн. за 1 м3, ціна договору становить сукупну суму за надані та прийняті послуги, яка зазначається у актах приймання-передачі послуг.
Сторонами, п. 2.4. договору, погоджено, що оплата послуг здійснюється замовником наступним чином: аванс у розмірі 201 600,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору; протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг.
У відповідності до п. 2.6. договору, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі послуг, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками в кінці кожного місяця протягом дії цього договору.
Підписання акта приймання-передачі послуг представниками замовника є підтвердженням відсутності з його боку до наданих послуг. (п. 2.7. договору).
Пунктом 8.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року.
Господарським судом досліджено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги автомобільним транспортом з перевезення ґрунту на загальну суму 102 660,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних підрядних робіт №1 за червень 2009 року на суму 67 612,80 грн., №1 за липень 2009 року на суму 35 048,00 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року та липень 2009 року відповідно (оригінали актів та довідок про вартість виконаних робіт оглянуті судом у судовому засіданні).
Як стверджує позивач, акти приймання виконаних підрядних робіт підписувались сторонами в кінці кожного місяця у відповідності до вимог п. 2.6. договору.
Вказані акти приймання виконаних підрядних робіт за червень - липень 2009 року підписані уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплені печатками товариств. Як вбачається з вищенаведених актів та наявних матеріалів справи, жодних претензій щодо якості виконаних послуг відповідачем не заявлялось, а послуги були прийняті в повному обсязі на загальну суму 102 660,80 грн.
Враховуючи, що акти приймання виконаних робіт за червень-липень 2009 року були підписані в кінці кожного місяця та беручи до уваги положення п. 2.4. договору, відповідач за надані послуги повинен був провести кінцевий розрахунок протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі послуг, тобто за надані у червні 2009 року послуги до 08.07.2009 року, а за надані у липні 2009 року послуги до 10.08.2009 року.
Як стверджує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача, відповідач частково оплатив вартість наданих послуг з перевезення ґрунту, а саме у сумі 80 660,80 грн.
У зв'язку з частковою оплатою вартості виконаних робіт, Приватне акціонерне товариство «Лігобуд»зверталось до Приватного підприємства «Будівельний транспортний сервіс» з претензією №190л від 20.05.2010 року про погашення існуючої суми боргу у розмірі 22 000,00 грн. Після отримання претензії, як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача, відповідачем сплачено лише 5 000,00 грн.
Беручи до уваги вище встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за надані у червні-липні 2009 року послуги з перевезення ґрунту автомобільним транспортом становила 17 000,00 грн. (102 660,80 грн., загальна вартість наданих послуг, - 80 660,80 грн. -5 000,00 грн., сплачені грошові кошти).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Під час розгляду спору у господарському суді, як вбачається з поданих позивачем у судовому засіданні 09.12.2010 року копій платіжних доручень №681 від 10.11.2010 року на суму 10 000,00 грн. та №692 від 16.11.2010 року на суму 7 000,00 грн., відповідач повністю погасив суму основного боргу у розмірі 17 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за надані послуги з перевезення в сумі 17 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що замовник несе відповідальність за прострочення терміну платежів за надані послуги -шляхом сплати пені з розрахунку 0,2 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.
На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню з розрахунку 0,2% від простроченої суми в розмірі 14 786,15 грн. за період прострочення з 06.07.2009 року по 05.01.2010 року.
При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008 року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд у постановах від 04.02.2010 року у справі №28/152, від 26.02.2009 року у справі №20/474/08, від 14.02.2008 року у справі №5/2164, від 26.02.2008 року у справі №21/278 тощо.
Окрім цього, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 523 ЦК України та те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести розрахунок протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі наданих послуг, то строк нарахування пені починається:
- на суму боргу по акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року починається з 08.07.2009 року, а не з 06.07.2009 року, як зазначає позивач;
- на суму боргу по акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року починається з 10.08.2009 року, а не з 06.08.2009 року.
Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», здійснивши власний розрахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за визначений строк прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 324,13 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 10 462,02 грн. пені (14 786,15 грн. - 4 324,13 грн.), суд відмовляє.
Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 192,66 грн. та 3% річних -1 086,18 грн.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).
Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу та трьох відсотків річних є правомірними.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 2 090,00 грн. інфляційних нарахувань (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 102,66 грн. (2 192,66 грн. -2 090,00 грн.) інфляційних втрат, суд відмовляє.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок вказаних сум є арифметично вірним.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 7 500,31 грн., з яких 4 324,13 грн. пеня, 2 090,00 грн. інфляційні втрати та 1 086,18 грн. 3 % річних. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17000,00 грн. господарський суд припиняє. В іншій частині позову, а саме в стягненні 10 462,02 грн. пені та 102,66 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє.
Враховуючи, що основний борг відповідачем сплачений після звернення позивача з позовом до суду, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України частково покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельний транспортний сервіс»(08172, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лісники, вул. Виноградна, буд. 44, код ЄДРПОУ 33794706) на користь Приватного акціонерного товариства «Лігобуд»(02139, м. Київ, бул. Перова, буд. 13/2, кв. 87, код ЄДРПОУ 25273532) 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 13 коп. пені, 2 090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 086 (одну тисячу вісімдесят шість) грн. 18 коп. 3 % річних та судові витрати: 245 (двісті сорок п'ять) грн. 00 коп. державного мита і 164 (сто шістдесят чотири) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення 17 000,00 грн. основного боргу припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В. М.
Рішення підписане 13.12.2010 року