Справа №766/2642/25
н/п 1-кп/766/3312/25
про призначення судового розгляду,
продовження строку дії запобіжного заходу та арешт майна
10.07.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7
ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції): ОСОБА_9
ОСОБА_10
представника потерпілої особи: ОСОБА_11
під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.07.2024 за №12024231040000728 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України -
(обвинувальний акт з додатками відносно яких до суду надійшов 20.02.2025 з Херсонської обласної прокуратури,
відносно ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою»,
відносно ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою»
відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою»), -
На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.
І. Обґрунтування можливості призначення судового розгляду
Обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України і поверненню прокурору не підлягає, підстави для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження відсутні. Дане кримінальне провадження підсудне Херсонському міському суду Херсонської області, а тому підстави для прийняття рішення згідно пунктів 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.
Сторони вважають за можливе призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, отже провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підлягає призначенню до судового розгляду.
ІІ. Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
Клопотань від сторін кримінального провадження у зв'язку з призначенням справи до судового розгляду не надходило.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Оскільки кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів за клопотанням обвинуваченого (ч. 2 ст. 31 КПК України), проте відповідне клопотання, не зважаючи на роз'яснення зазначеного права, обвинуваченими заявлено не було, тому підстав для здійснення колегіального розгляду не вбачається.
Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачені, захисники, представники потерпілих.
ІІІ. Вирішення питання щодо цивільного позову
Одночасно з обвинувальним актом на адресу суду надійшли позовні заяви військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ГУНП в Херсонській області, ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України», в яких останні просять стягнути з обвинувачених грошові кошти в розмірі 74 601,05 гривень, 215 415,58 гривень, 4 842 407,55 гривень та 4 842 407,55 гривень відповідно в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого (ч. 1 ст. 128 КПК України). Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК України). Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Цивільні позови подано з додержанням вимог ст. ст. 175-177 ЦПК України. Підстав для залишення позовних заяв без руху, передбачених ст. 185 ЦПК України та підстав для відмови у відкритті провадження у справі передбачених ст. 186 ЦПК України не вбачається.
IV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу
1. Доводи клопотання сторони обвинувачення
Прокурором під час підготовчого судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на обґрунтування якого зазначено про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, враховуючи тяжкість інкримінованих протиправних дій, а також можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Крім того вважає, що обвинувачені зможуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважав, що підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки останній не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку всіх обвинувачених.
2. Доводи сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_8 заперечили проти клопотання прокурора, зазначивши, що порядок застосування запобіжного заходу в стадії судового розгляду також врегульовано главою 18 КПК України, в якій визначено, що при застосуванні запобіжного заходу прокурора має надати докази наявності заявлених ризиків. У той же час прокурором у даному кримінальному провадженні не надано жодних доказів, на обґрунтування клопотання про продовження строку застосовування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти необхідності подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_10 вважали, що прокурор не навів жодних доказів наявності заявлених ризиків, а відповідно не можливо говорити про наявність підстав для продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
V. Оцінка та висновки суду щодо запобіжного заходу
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-4421 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2024 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 строком до 18.07.2025.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2024 відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 строком до 18.07.2025.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2024 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2025 строком до 19.07.2025.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 серед іншого обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 15 років.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинувачених від суду;
- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. Так, останні підозрюються у вчиненні злочину за санкцією якого, а саме: ч. 2 ст. 114-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв'язків всіх обвинувачених, що могло би гарантувати присутність обвинувачених в межах м. Херсона. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у разі обрання відносно них запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможуть переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні; 2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України); 3) ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи слідчий/прокурор оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа таким діями реально заважає здійснювати досудове розслідування. У той же час суду не наведено жодних достатніх та змістовних фактів, які б свідчили про вчинення обвинуваченими будь-яких чи то активних, чи то пасивних дій з метою перешкод у проведенні досудового розслідування, а після направлення обвинувального акту до суду - і суду. Таким чином підстави вважати про наявність відповідного ризику судом не вбачається; 4) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені офіційно не працевлаштовані, офіційних джерел доходу не мають, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. Причинами протиправних дій стало бажання отримати матеріальну вигоду, що викликає обґрунтовані побоювання щодо продовження вчинення протиправних дій в майбутньому. З урахуванням характеру інкримінованих їм кримінальних правопорушень суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності, однією з цілей якої було отримання прибутку.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за які судимість не погашена, відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв?язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за яку судимість не погашена, відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв?язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте судимість погашена, відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв?язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Таким чином обставини, на які посилаються як обвинувачені, так і захисники не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання на стадії досудового розслідування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились, тоді як визначених діючих кримінальним процесуальним законом можливостей для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу у умовах воєнного стану немає.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 07 вересня 2025 року).
VІ. Вирішення питання щодо арешту майна
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_4 , яке належить йому, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, метою якого є забезпечення виконання вироку суду в частині завалених позовних вимог, заявлених потерпілими у даному кримінальному провадженні, а саме: на автомобіль LEXUS ES 300H 2494.
Вважає, що відповідно до отриманої інформації у власності ОСОБА_4 перебуває транспортний засіб. Оскільки у кримінальному провадженні наявні позовні вимоги на загальну суму більше 3 мільйонів гривень, то з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України наявні підстави для накладення арешту на майно обвинуваченого, оскільки незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно може призвести до наслідків, які можуть перешкодити виконанню вироку суду в частині заявлених позовних вимог.
Захисник ОСОБА_8 заперечив проти клопотання прокурора, оскільки вважав його передчасним, так як питання стягнення завданих збитків ще не вирішено, а автомобіль належний ОСОБА_4 вилучено і відсутня будь яка можливість розпорядження ним.
Вивчивши клопотання та подані на його обґрунтування документи, слід дійти висновку про необхідність його задоволення із наступних підстав.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення серед іншого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає повернення особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором (ст. 175 КПК України).
З відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях Головного сервісного центру МВС від 18.12.2024 №31/30/07 вбачається, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки «LEXUS ES 300H 2494», реєстраційний номер НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 . У той же час матеріали кримінального провадження містять заявлені позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ГУНП в Херсонській області, ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України», в яких останні просять стягнути з обвинувачених грошові кошти в розмірі 74 601,05 гривень, 215 415,58 гривень, 4 842 407,55 гривень та 4 842 407,55 гривень відповідно в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявні достатні підстави для застосування заходу кримінального провадження у виді арешту майна з метою забезпечення заявлених позовних вимог, а тому враховуючи правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки та підстави для арешту майна, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на автомобіль, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), недопущення його знищення, втрати чи пошкодження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 128, 167, 170-173, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 314-317, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
1. Призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України -
у відкритому судовому засіданні у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області (м. Херсон, вул. Володимира Примаченка, 6/29)
на «09» годину «00» хвилин «17» липня 2025 року.
2. Повідомити про день, час та місце судового засідання прокурора, обвинувачених, захисників, представників потерпілих.
3. Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) на:
-транспортний засіб марки «LEXUS ES 300H 2494», реєстраційний номер НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 .
4. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
* Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, на 60 днів до «07» вересня 2025 року включно.
* Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України, на 60 днів до «07» вересня 2025 року включно.
* Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України, на 60 днів до «07» вересня 2025 року включно.
5. Прийняти позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до розгляду під час кримінального провадження та відкрити провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди.
6. Прийняти позовну заяву Військової частини НОМЕР_2 до розгляду під час кримінального провадження та відкрити провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди.
7. Прийняти позовну заяву Головного управління Національні поліції в Херсонській області до розгляду під час кримінального провадження та відкрити провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Херсонській області до ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди.
8. Прийняти позовну заяву Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до розгляду під час кримінального провадження та відкрити провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди.
Запропонувати обвинуваченим в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали подати до Херсонського міського суду Херсонської області відзив на позов та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову, з одночасним надісланням позивачам копії відзиву та доданих документів. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення, протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання позивачем відзиву, а відповідачем відповіді на відзив, але до дня судового засідання.
Відповідач протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відповіді на відзив має право подати заперечення відповідно до ст. 180 ЦПК України. Роз'яснити відповідачу, що копія заперечення та доданих до неї документів позивачу повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечення до суду та наданням документів, що підтверджують надіслання (надання відзиву) позивачу.
Роз'яснити, що у випадку ненадання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та доказів на підтвердження обставин на які в них здійснюється посилання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
9. Судовий розгляд кримінального провадження буде здійснюватись суддею ОСОБА_1 одноособово.
10. Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за наявності відповідного клопотання.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» та накладення арешту на майно може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_13