Справа № 558/525/24
номер провадження 2/558/28/25
03 липня 2025 року селище Демидівка
Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Добродій О.М., третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки в приватну власність, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Демидівської селищної ради Рівненської області про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки в приватну власність, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати рішення Демидівської селищної ради Рівненської області №523 від 5 березня 2009 року «Про припинення права постійного користування земельними ділянками за добровільною згодою громадянки»; рішення Демидівської селищної ради Рівненської області №694 від 25 березня 2010 року «Про передачу у власність земельних ділянок»; рішення Демидівської селищної ради Рівненської області №525 від 5 березня 2009 року «Про згоду на виготовлення технічних документацій щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки в межах населенного пункту».
Крім того, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК№412628 від 19 серпня 2010 року, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2468 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5621455303:01:000:0068 та державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,2468 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 5621455303:01:000:0068. Позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2468 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 5621455303:01:000:0068.
В обґрунтування таких позовних вимог позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила про те, що на підставі договору дарування житлового будинку від 1 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І.Ф., вона набула у власність житловий одноповерховий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що був розташований на не приватизованій земельній ділянці розміром 0,25 га із земель запасу Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області. Такий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був їй подарований її матір'ю ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 та після смерті чоловіка вона дізналася, що земельна ділянка, на якій розташований належний їй на праві приватної вланості житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , була приватизована та належить її чоловікові ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №412628 від 19 серпня 2010 року.
Після смерті її чоловіка ОСОБА_4 було встановлено, що після того, як їй 1 квітня 2009 року був подарований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 її мати ОСОБА_5 нібито подала до Демидівської селищної ради Рівненської області заяву про припинення права її постійного користування земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за її добровільною згодою. А згодом земельна ділянка за заявою її чоловіка ОСОБА_4 була Демидівською селищною радою Рівненської області передана йому у власність.
З питань припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_5 та надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_4 . Демидівською селищною радою Рівненської області були прийняті рішення №523 від 5 березня 2009 року, №694 від 25 березня 2010 року; №525 від 5 березня 2009 року.
Пізніше ОСОБА_4 був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 5621455303:01:000:0068. На даний час власником такої земельної ділянки є ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала про те, що, вважає, незаконною приватизацію її чоловіком ОСОБА_4 земельної ділянки на якій розташований належний їй на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, оскільки ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Ухвалою від 7 жовтня 2024 року судом прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області про визнання недійсним рішення про передачу ділянки у приватну власність, скасування державного акта та скасування державної реєстрації земельної ділянки, відкрито провадження у цивільній справі №558/525/24 на підставі такої позовної заяви.
Ухвалою від 11 грудня 2024 року цивільну справу №558/525/24 прийнято до розгляду в новому складі суду.
Ухвалою суду від 16 січня 2025 закрито підготовче провадження у справі № 558/525/24, а справу призначено до розгляду по суті.
Судові засідання в справі №558/525/24 призначалися 11 лютого, 26 лютого, 19 березня, 14 квітня, 13 травня, 2 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року до участі у справі №558/525/24 були залучені, як треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , оскільки вони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи судом також пояснила, що її мати ОСОБА_5 1 квітня 2009 року на підставі договору дарування подарувала їй житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона дізналася, що власником земельної ділянки на якій розташований її житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами є ОСОБА_4 . Вважає, що її чоловік ОСОБА_4 незаконно приватизував земельну ділянку на якій розташований належний їй на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Коли вона дізналася, що її мати ОСОБА_5 подала до Демидівської селищної ради Рівненської області заяву в якій просила припинити її право постійного користування земельною ділянкою, вона ознайомилась із змістом такої заяви та впізнала почерк свого чоловіка, яким була написана заява від імені ОСОБА_5 . Її чоловік ОСОБА_4 , будучи власником будівель та земельних ділянок, особисто займався їх документальним оформленням, їй не повідомляв про те, які саме документи та на яке майно він отримав, а тому про те, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки на якій розташований її житловий будинок вона дізналась після смерті чоловіка. Чому ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку без її відома не знає. Вважає, що селищна рада могла їй повідомити про те, що земельна ділянка передана у власність її чоловіка ОСОБА_4 , а також врахувати її інтереси, як власника житлового будинку.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Добродій О.М. позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на те, що положення ст. 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій такий об'єкт розташований. За вимогами ст. 120 ЗК України визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, оскільки встановлено, що особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Представник відповідача Демидівської селищної ради Рівненської області на розгляд справи не з'явився, подав до суду заяви в яких просив справу розглянути без його участі та зазначив про те, що відповідач позовні вимоги позивача визнає. Крім того, представник відповідача повідомив, що згідно рішення селищної ради №523 від 5 березня 2009 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою, яка була надана ОСОБА_5 площею 0,25 га та знаходиться біля будинку. Така земельна ділянка була переоформлена на ОСОБА_4 . Підстави видачі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,2468 га з кадастровим номером 5621455303:01:000:0068 ОСОБА_4 на сьогодні не відомі (а.с. 35, 131).
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 не заперечувала проти позовних вимог позивача та пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її матір'ю. ОСОБА_1 був подарований житловий будинок АДРЕСА_1 . Після смерті її батька ОСОБА_4 було виявлено, що земельна ділянка на якій розташований такий житловий будинок з господарськими будівлями належить ОСОБА_4 . На якій підставі ОСОБА_4 було приватизовано спірну земельну ділянку їй не відомо.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також представник ОСОБА_3 - адвокат Рідченко М.В. на розгляд справи не з'явилися.
Судові засідання, що призначалися 26 лютого, 19 березня, 14 квітня, 13 травня 2025 року, були відкладені за клопотанням представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Рідченко М.В. у зв'язку з поданими клопотаннями про неможливість прибути на розгляд справи через необхідність ознайомитися з матеріалами справи, участь в інших судових засіданнях.
В судове засідання 2 липня 2025 року представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Рідченко М.В. не з'явилась, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника 2 липня 2025 року у відпустці.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, а також необхідність дотримання строків розгляду цивільної справи суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності третіх осіб та представника третьої особи, які не з'явилися в судове засідання.
При цьому, суд враховує те, що треті особи були залучені до участі у справі ухвалою суду від 11 лютого 2025 року та мали можливість подати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог, проте таким правом не скористалися.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, третю особу, уточнивши позовні вимоги позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно поданих до суду заяв (а.с. 35, 131) відповідач Демидівська селищна рада Рівненської області визнала позовні вимоги позивача.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позовних вимог не встановлено.
Дослідженими доказами по справі встановлено, що ОСОБА_5 1 квітня 2009 року згідно договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І.Ф., за реєстровим номером 535, подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , загальною площею 103,7 кв.м., житловою - 67,7 кв.м., при якому є надвірні будівлі: літня кухня /Б/, сарай /б/, погріб /В/, сарай /Г/, гараж /Д/, вбиральня /Ж/, колонка /к/, огорожа /№1/, огорожа /№2/, що розташований на неприватизованій земельній ділянці в розмірі 0,25 га земель запасу Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області (а.с. 14, 15, 21-27, 29).
На час розгляду справи такий житловий будинок з надвірними будівлями належить позивачеві ОСОБА_1 .
В архівній довідці №185/04-01 від 18 березня 2024 року зазначається про те, що відповідно до протоколу сесії Демидівської селищної ради №2 від 5 березня 2009 року слухали: про припинення права постійного користування земельними ділянками за добровільною згодою громадянки, та вирішили (рішення №523 від 5 березня 2009 року) припинити право постійного користування земельною ділянкою, яка була надана для ведення особистого підсобного господарства громадянці ОСОБА_5 , жительці АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,25 га знаходиться біля будинку (а.с. 16).
В архівній довідці №186/04-01 від 18 березня 2024 року зазначається про те, що відповідно до протоколу сесії Демидівської селищної ради №1 від 5 березня 2009 року слухали: про згоду на виготовлення технічних документацій щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки в межах населеного пункту, та вирішили (рішення №525 від 5 березня 2009 року) внести зміни в рішення сесії селищної ради і дати згоду на виготовлення технічних документацій щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам згідно додатку: №1 ОСОБА_4 АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,25 га (а.с. 19).
В архівній довідці №187/04-01 від 18 березня 2024 року зазначається про те, що відповідно до протоколу сесії Демидівської селищної ради №1 від 25 березня 2010 року слухали: про передачу у власність земельних ділянок та вирішили (рішення №694 від 25 березня 2010 року) затвердити технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки і передати у власність земельні ділянки громадянам згідно додатку №1: №9 ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства - 0,6999 га; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,2468 га (а.с. 18).
Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №412628 від 19 серпня 2010 року (а.с. 13) ОСОБА_4 на підставі рішення Демидівської селищної ради №694 від 25 березня 2010 року є власником земельної ділянки площею 0,2468 га, що розташована в с. Дубляни, Демидівського району Рівненської області та призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
Дослідженими доказами по справі встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубляни, Дубенського району Рівненської області (а.с. 11).
Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В свою чергу, згідно пунктів 1, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дослідженими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 1 квітня 2009 року отримала в дар житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) (в редакції, що діяла на час набуття позивачем права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні норми закріплені у ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦК України (в редакції, що діяла на час набуття позивачем права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами).
Ч. 1 ст. 120 ЗК України (чинною на час розгляду справи) визначено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Таким чином, ст. 120 ЗК України визначений загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою земельною ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, споруди). Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Отже, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження №61-6807св19).
При вирішенні спору, суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові № 689/26/17 від 16 червня 2020 року, про те, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі N 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі N 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі N 6-253цс16 та інших.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів, що передбачено ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.2 постанови від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Такий висновок міститься у правовій позиції Верховного суду України у справі №6-2824цс15 та у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі № 275/525/15-ц.
Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи надані сторонами докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним, скасування державного акта на право власності на землю підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 набув у власність спірну земельну ділянку площею 0,2468 га без достатніх правових підстав, рішення відповідача згідно яких ОСОБА_4 набув у власність спірну земельну ділянку видані без врахування вимог ст. 120 ЗК України, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсними та скасування рішень Демидівської селищної ради Рівненської області.
Оскільки спірна земельна ділянка є сформованою, позивач є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані на ній, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку підлягають до задоволення.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалась на положення ст.ст. 43, 116, 120, 125, 126, 149, 150, 152, 158, 212 ЗК України, ст.ст. 16, 377, 386, 391 ЦК України.
Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати: рішення Демидівської селищної ради Рівненської області №523 від 5 березня 2009 року «Про припинення права постійного користування земельними ділянками за добровільною згодою громадянки ОСОБА_5 »; рішення Демидівської селищної ради Рівненської області №694 від 25 березня 2010 року (п.9) в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки і передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2468 га; рішення Демидівської селищної ради Рівненської області №525 від 5 березня 2009 року (№1) про згоду на виготовлення технічної документації щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га.
Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №412628 від 19 серпня 2010 року, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2468 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5621455303:01:000:0068.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП - НОМЕР_2 ) право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2468 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5621455303:01:000:0068.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Демидівська селищна рада Рівненської області, місцезнаходження: селище Демидівка, вул. Миру, буд. 19, код - 04386321.
Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.С. Феха.
Повний текст рішення складено 11 липня 2025 року.