Справа № 206/3837/25
Провадження № 3/206/1445/25
10.07.2025 м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Нестеренко Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 2 ДРУП № 2 в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,
09.07.2025 року з відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 в Дніпропетровській області до Самарського районного суду міста Дніпра, відповідно до постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2024 року, надійшли матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 126667 від 10.09.2024, 31.08.2024 о 15:10 у м. Дніпрі, по вул. Палісадній, б. 24, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 та залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 (водій Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 ) надала заяву про ознайомлення з матеріалами справи та погодилася з тим, що строки розгляду справи минули ще до надходження матеріалів до Самарського районного суду міста Дніпра.
Заслухавши пояснення потерпілої та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ч. 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пп. «а» і пп. «д» п. 2.10, п. 12.1 та п. 13.1 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Ст. 122-4 КУпАП, у редакції станом на 21.12.2021, передбачено, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 126667 від 10.09.2024; схему місця ДТП, яка сталася 31.08.2024; письмові пояснення від 31.08.2024 року як потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 так і ОСОБА_1 , згідно яких постраждала ОСОБА_3 пояснила, що в її автомобіль в'їхав автомобіль ОСОБА_1 який після цього залишив місце ДТП, а водій ОСОБА_1 погодився, що він керуючи своїм авто, при обгоні іншого авто, яке не надало йому можливості прийняти вправо, в'їхав в автомобіль потерпілої та уїхав з місця ДТП так як автомобіль постраждалої особи також продовжив свій рух; фотоматеріали до схеми місця ДТП.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 р., п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Проте згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, крім іншого: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, а відтак не звільняє суд обов'язку з'ясувати, передбачені ст. 280 КУпАП обставини про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та навести виклад установлених під час розгляду справи обставин у постанові.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП доведено під час розгляду справи, однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 38 КУпАП сплинули, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 36, 38, 122-4, 124, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, закрити у зв'язку з закінченням на момент її розгляду строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Самарський районний суд міста Дніпра до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Т.В. Нестеренко